1 Поняття виборчого права та виборчої системі та їх конституційна основа в України 3
2 Загальна характеристика виборчої системи
в Україні 5
Висновки до розділів 8
3 Референдум: види та порядок проведення 9
Завдання 15
Використана література 17
1 Поняття виборчого права та виборчої системі та їх конституційна основа в України
Ст. 5 Конституції України визначає дві форми народовладдя — безпосередня (пряма) і представницька демократія. Безпосередня демократія пов’язана із здійснюванням через різні форми прямим волевиявленням народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України.
Форми безпосередньої демократії — це способи і засоби безпосеред-нього здійснення влади народом або його частиною, які виключають передачу владних повноважень будь-яким органам чи особам. Згідно зі ст. 69 Конституції України основними формами народного волевиявлення є вибори та референдум.
Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представни-цьких органів законодавчої влади — парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.
Вибори в конституційному праві — це спосіб формування органів державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їх посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату мають право балотуватися два і більше кандидатів. Вимога альтернативності має важливе значення, оскільки не лише визначає демократичний характер виборів, а й дозволяє відокремити вибори від призначення на посаду, яке здійснюється колегіальним органом.
Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.
За суб’єктами виборів вибори поділяються на вибори до органів дер-жавної влади і органів місцевого самоврядування, зокрема, вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів сільських, се-лищних і міських рад, сільських, селищних і міських голів.
Конституційне право України, як галузь права
... вибори, референдуми, система органів державної влади, основи їх функціонування, діяльність органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, виконавчої і судової влади, Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав ... поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, об’єднує такі ...
За часом проведення вибори на Україні поділяються на чергові, позачергові, повторні і вибори депутатів замість вибулих.
Виборче право — це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізня-ють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним).
Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.
Виборча система — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.
Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб’єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.
2 Загальна характеристика виборчої системи в Україні
Термін виборча система в науці конституційного права використову-ється в двох значеннях — широкому і вузькому.
У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються в зв’язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.
Виборча система у вузькому значенні — це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голо-сування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування:
Мажоритарна виборча система — це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним біль-шості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські ви-бори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинсь-кої Америки, Африки, Тихоокеанського басейну).
Ця система є традиційною і найбільш прийнятною для країн з так званою двопартійною системою, тобто за наявності двох сильних політичних партій.
Існують мажоритарні системи абсолютної та відносної більшості. За першою перемогу на виборах здобуває кандидат, який набрав 50% голосів плюс один голос. Під час виборів за мажоритарною системою відносної більшості членом парламенту стає депутат, який одержує більше голосів, ніж уся його суперники, навіть якщо це менше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Пропорційна виборча система — це голосування за списки кандида-тів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія).
Ця виборча система застосовується, як правило, в тих країнах, де є кілька впливових партій, але жодна з них історично не має стабільної більшості в парламенті.
Існує кілька різновидів застосування пропорційної виборчої системи: голосування за звичайний список кандидатів і жорсткий список (звичайний список кандидатів — це розташування прізвищ кандидатів у списку в ал-фавітному порядку; жорсткий — це розташування прізвищ кандидатів у списку в пріоритетному порядку).
Уголовно-исполнительное право в системе права, его предмет, функции и система
... для регулирования определённого вида общественных отношений. В систему норм уголовно-исполнительного права входят уголовно-исполнительный кодекс, а также другие федеральные законы. В Законе ... предусматривается принятие федерального закона об уголовно-исполнительной системе Министерства юстиции РФ и иных федеральных законов. Уголовно-исполнительное право как самостоятельная отрасль содержит ряд ...
Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система засто-совується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки — у Ли-тві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досяг-нення компромісу між принципом представництва у парламенті різних по-літичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.
Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна час-тина парламенту обирається за мажоритарним, інша — за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Словенія).
Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обира-ється за мажоритарною системою, а інша — за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.
В Україні 24 вересня 1997 р. Прийнято новий Закон ”Про вибори народних депутатів України”. В ньому визначено виборчу систему, за якою мають відбуватися вибори: народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.
Вибори в парламент України проводяться за лінійним змішуванням — із 450 депутатів 225 з них обираються в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інші 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представ-ництва. Вибори в органи місцевого самоврядування в Україні проводяться на основі мажоритарної системи відносної більшості.
Висновки до розділів
Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представни-цьких органів законодавчої влади — парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування.
Стаття 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої де-мократії.
Вибори — це спосіб формування представницьких органів, обрання службових осіб. Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.
Виборче право — це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розріз-няють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним).
Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.
Виборча система — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.
Вибори і виборчі системи поділяються на кілька видів залежно від суб’єктів виборів, часу і порядку їх проведення та інших обставин.
3 Референдум: види та порядок проведення
Референдум — важлива форма безпосередньої демократії, що являє собою голосування виборців (певної, визначеної законом групи виборців), шляхом якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум, що обов’язкове для виконання орга-нами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить ім-перативний характер.
Прокуратура України. Статус, структура, функції — Право ...
... Конституцією України, Законом України “ про прокуратуру ” та іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного прав, а ...
Основна відмінність референдуму від виборів, процедура яких теж передбачає голосування виборців, полягає в об’єкті та меті волевиявлення виборців. Так, якщо при виборах таким об’єктом є кандидат або список кандидатів, то об’єктом референдуму може стати конституція, закон, зако-нопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики. . Метою виборів є обрання народних представників, що по суті являє собою делегування їм певної частини належних народові або територіальній громаді владних повноважень, у той час, як мета референдуму — прийняття рішення по суті винесеного на нього питання, тобто воля народу знаходить свій вираз у формі референдуму більш чітко та конкретно і не передбачає подальшого делегування владних повноважень.
У спеціальній юридичній літературі прийнято вважати датою прове-дення першого в історії референдуму 1439 рік, а його ”батьківщиною” — Швейцарію (кантон Берн), хоча з цього приводу висловлюються й інші то-чки зору.
Поряд з терміном ”референдум” у міжнародно-правових документах, законодавчих актах зарубіжних країн та юридичній літературі використо-вується також термін ”плебісцит” Хоча законодавство України і не викори-стовує даний термін, слід мати на увазі. Що в деяких державах під плебіс-цитом розуміють усі види голосування (наприклад, ФРН), або лише голо-сування, за допомогою якого виборчий корпус висловлює свою підтримку окремій особі, або політиці, яку вона проводить (наприклад, Франція).
В міжнародному праві плебісцит розглядається як один із видів народного голосування, що застосовується при опитуванні населення певної території щодо її належності тій чи іншій державі. Одночасно у літературі висловлю-ється позиція, що ніякої різниці між референдумом і плебісцитом з фо-рмально-юридичної точки зору немає.
Правова регламентація питань організації і проведення референдумів в Україні здійснюється Конституцією України (ст.72-74), Законом України ”Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року. Окремі питання організації місцевих референдумів регламентується також Законом України ”Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року (ст.7).
У залежності від території проведення законодавство Україні виділяє три види референдумів: всеукраїнські, референдуми Автономної Республіки Крим і місцеві. Останні два види можна об’єднати в один, оскільки ре-ферендуми Автономної Республіки Крим за територією проведення також носять місцевий характер.
Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України, Верховною Радою України (ст.72 Конституції України) або проголошу-ватися за народною ініціативою Президентом України (п. 6 ст. 106 Консти-туції України).
При цьому Верховна Рада України призначає лише обов’язковий референдум з питання про зміну території України, а Прези-дент України — обов’язковий референдум щодо внесення змін до розділу І ”Загальні засади”, розділу ІІІ ”Вибори. Референдум” и розділу ХІІІ ”Вне-сення змін до Конституції України” Конституції України.
Всеукраїнський референдум проголошується Президентом України за народною ініціативою на вимогу не менше, як трьох мільйонів громадян України, котрі мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей, і е менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.
Верховна рада україни реферат право
... України; пропонувати питання для розгляду Верховною Радою чи України її органами; законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; порушувати питання про визнання законопроекту терміновим і про винесення його на народне чи обговорення референдум; ... У статті 11 Закону України «Про статус народного депутата України» і ст. 93 Конституції України закріплене право депутата на законодавчу ініціативу ...
Предметом референдуму є питання, що виноситься на референдум, або сукупність запропонованих варіантів. Конституція України визначає межі використання всеукраїнського референдуму: його предмет не можуть становити питання податків, бюджету та амністії (ст. 74).
Це пов’язано з тим, що вирішення подібних питань потребує спеціальних знань. Крім того, деякі з цих питань взагалі немає сенсу виносити на референдум (напри-клад, питання про скорочення податків), оскільки відповідь на них наперед відома.
Питання зміни території України (ст. 73 Конституції України) та вне-сення змін до розділів І, ІІ, ХІІІ Конституції (ст. 156 Конституції України) віднесені до предмету обов’язкового всеукраїнського референдуму, тобто вони не можуть бути вирішені будь-яким органом державної влади.
Місцевий референдум згідно з законом України ”Про місцеве само-врядування в Україні”…
