Батьки в разі неналежного здійснення своїх прав і обов’язків по вихованню дітей несуть різні види відповідальності (сімейно-правову, цивільно-правову за шкоду, заподіяну дітьми, кримінально-правову, адміністративно-правову).
Крайнім заходом сімейно-правової відповідальності є позбавлення батьківських прав. У літературі прийнято розрізняти заходи відповідальності та заходи захисту. 1 Заходи захисту спрямовані на захист прав потерпілого (наприклад, стягнення аліментів).
заходи
1 Див., Наприклад: Малєїн Н. С. Захист сімейних прав // Радянська держава і право. — М., 1972, №3. — С.35; Цивільне право. — Т. З. — М .: Проспект, 1999. — С. 315.
Як було сказано, справи про позбавлення батьківських прав розглядаються тільки судом у порядку позовного провадження. У ст. 165 СК передбачено, що з позовом про позбавлення батьківських прав може звернутися один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому перебуває дитина, органи опіки та піклування, прокурор, а також сам дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Відповідно до ст. 98 ЦПК України необхідно, щоб у особи, яка поставила позов, був юридичний інтерес у результаті справи. Тому в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р роз’яснено, що відповідно до ст. 71 КпШС (ст. 71 КпШС 1969 р встановлювала перелік осіб та організацій, які можуть пред’явити позов про позбавлення батьківських прав) і ч. 2 ст. 121 ЦПК України з позовами про позбавлення батьківських прав можуть звернутися тільки ті державні та громадські організації, на які чинним законодавством покладено обов’язок з охорони прав та інтересів неповнолітніх (зокрема, органи опіки та піклування, будинки дитини, інші дитячі установи, служби у справах неповнолітніх), а також прокурор. Право прокурора пред’явити позов про позбавлення батьківських прав також випливає зі змісту ст.36 1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року з останніми змінами від 12 липня 2001 г. Інші особи [інші родичі дитини, права на пред’явлення до суду позову про позбавлення батьківських прав не мають. Вони можуть звернутися до відповідних державних і громадські організації, а також до прокурора з проханням про пред’явлення позову про позбавлення батьківських прав, які вирішують питання про обгрунтованість такої заяви. Для розгляду справи про позбавлення батьківських прав необхідно письмовий висновок органів опіки і піклування, а також участь в судовому засіданні представника цього органу і прокурора.
Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають всі свої права, засновані на факті спорідненості з дитиною, щодо якої вони
| Вирішення питання |
були позбавлені батьківських прав (ст. 166 СК
про позбавлення батьківських прав, як було відзначено, можливо тільки по відношенню до дітей, які не досягли 18 років, а також дітей, які не набули достроково дієздатність в сіязі з вступом у шлюб. Позбавлення батьківських прав носить безстроковий характер. Тому воно поширюється і на майбутнє, тобто якщо батько позбавлений батьківських прав відносно певного дитини, то після досягнення цією дитиною повноліття позбавлення батьківських прав зберігається.
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають, перш за все, права на виховання дитини, зокрема, права на спілкування з дитиною, права встановлювати його місце проживання, вирішувати пи-
ріс про його навчанні, права бути представником дитини, вони не можуть бути опікунами, піклувальниками, усиновителями. Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають не тільки особистих немайнових прав, а й майнових. Вони не мають права в майбутньому вимагати від дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, аліменти (ст. 202 СК), вони не мають права на спадкування після цих дітей (п. 5 ч.1 ст. 166 СК, ч. 3 ст. 1224 ЦК), не мають право на управління майном неповнолітніх дітей (ст. 177 СК).
Виплата аліментів на дитину, пенсії і допомоги на дітей такого батькові припиняється. Батьки, позбавлені батьківських прав, також втрачають право на відшкодування шкоди і пенсійне забезпечення у зв’язку зі смертю дитини (п. 5 ч.1 ст. 166 СК).
Разом з тим діти зберігають свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленим батьківських прав, вони мають право на отримання аліментів з цієї особи (ст. 180 СК), право на спадкування після цієї особи (ст. 1261 ЦК).
Зважаючи на це слід погодитися з думкою авторів, які вважають, що позбавлення батьківських прав не тягне за собою повного припинення правовідносин між батьком, позбавленим батьківських прав, і дитиною. Батько втрачає права, але не звільняється від ряду майнових обов’язків. Дитина зберігає більшість майнових прав (право на аліменти, право успадкування, право власності або право користування житлоплощею).
Частина 2 ст. 167 СК, як було відзначено, встановлює, що в разі необхідності суд може виселити з житлового приміщення того з батьків, який позбавлений батьківських прав, або зробити примусовий поділ житлового приміщення або його примусовий обмін. Повністю припиняються особисті немайнові правовідносини між батьками і дітьми. Тому правовідносини між батьками і дітьми не припиняються, але змінюють свій характер. Вони набувають односторонній характер. 1
У разі позбавлення батьківських прав, особа позбавляють конкретного суб’єктивного права і обмежують його сімейну правоздатність. Особи, позбавлені батьківських прав, не мають право бути усиновлювачами (п. 4, ч. 1 ст. 166 і ст. 212 С. К.).
Вони також, як було сказано, не можуть бути опікунами, піклувальниками. Позбавлення батьківських прав стосується лише тих дітей, щодо яких поведінка батьків (одного з батьків) було визнано неправомірним. Відносно інших дітей, в тому чісле’і тих, які будуть народжені згодом, батьки свої права не втрачають.
1 Див .: Антокольський М. В. Сімейне право. — М .: МАУП, 1999. — С. 220-221; см. також: Цивільне право. — Т. З. — М .: Проспект, 1999. — С. 425-426.
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною. Вони втрачають, перш за все, право на виховання дитини, яке включає в себе право на спілкування з дитиною, встановлювати його місце проживання, вирішувати питання про його навчанні, бути представником дитини.
| з яким про-167 СК вирішує |
| рселіться, або Силья або його 1е наслідки, | родітельскіх1ді або пріну- |
У разі позбавлення батьківських прав батька, жива дитина, суд, відповідно до ч. 1 і 2 ст. питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні і може постановити рішення про виселення того з батьків, який позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, в якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, в яке може та постановити рішення про примусовий поділ я примусовий обмін. Звісно ж, що вказівки передбачають виселення батька, позбавленого прав, з житлового приміщення, розподілу житлової площа дітельного обміну, можуть наступити за рішенням суду тільки в тому випадку, якщо батько, позбавлений батьківських прав, не має права приватної власності на це житло.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав пред’явлений до одного з батьків, а позивачем є не другий з батьків, то суд повинен з’ясувати місце проживання другого з батьків, залучити його до участі в справі і обговорити питання про можливість передачі дитини на виховання цього батькові.
При позбавлення одного з батьків батьківських ^ прав суд повинен обговорити питання про можливість передачі дитини другому з батьків. Суд повинен з’ясувати, чи відповідає передача дитини другого з батьків інтересам дитини. Для цього необхідно з’ясувати обставини, які підлягають з’ясуванню при вирішенні спорів між батьками про місце проживання дітей (ст. 161 СК) і за позовами батьків про відібрання дитини від осіб, незаконно утримують його (ст. 163 СК).
При цьому суд відповідно до вимог ст.ст. 155 і 163 СК повинен виходити з інтересів дитини. Тому суд, вирішуючи питання про те, кому передати дитину на виховання, повинен з’ясувати моральне обличчя батька, прихильність дитини до батьків, матеріально-побутові та сімейні умови батька, якщо батько має іншу сім’ю, то потрібно з’ясувати моральне обличчя другого чоловіка і з урахуванням цього вирішити питання про передачу дитини на виховання батька, який не позбавлений батьківських прав. Суд повинен також врахувати думку дитини. Ст. 171 СК не вказує мінімальний вік дитини, думка якого повинен врахувати суд.
При позбавленні батьківських прав одного з батьків, як було сказано, за бажанням другого з батьків дитина може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків або якщо обоє батьків позбавлені батьківських прав, пере-
ственное право перед іншими особами на передання їм дитини мають за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому він проживав, і може в будь-який час повернутися в нього (чч. 3, 4, 5, 6 ст. 167 СК).
При передачі дитини під опіку органам опіки і піклування, як це випливає з ч. 3 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року, суд не має права вирішувати питання, в який саме заклад слід передавати дитину на виховання. Вирішення цього питання відноситься до компетенції органів опіки та піклування.
У зв’язку з тим, що батьки позбавлені права на спілкування з дитиною, вони не мають право на побачення з дитиною. Однак, як це передбачено в ст.168 СК, за заявою батьків, позбавлених батьківських прав, суд може дозволити їм побачення з дітьми, якщо такі побачення не опиняться шкідливими для дитини. При цьому суд, вирішуючи питання про надання батькам, позбавленим батьківських прав можливості побачення з дітьми, повинні враховувати бажання дитини, а також бажання того з батьків, який не позбавлений батьківських прав, або осіб, яким дитина передана на постійне виховання з утриманням.
Суд вирішує питання, виходячи з інтересів дітей. Рішення суду про надання батькам, позбавлених батьківських прав, можливості побачення з дитиною, не означає, що вони мають право на виховання цієї дитини. Вони позбавлені батьківських прав а, отже, права на виховання дитини. Тому їх можливість побачення з дитиною не можна ототожнювати з правом батьків, які не позбавленої батьківського права і проживає окремо від дитини, на виховання дитини і спілкування з дитиною (ст.157 СК).
| І дітьми | Право і обязанностьродітелейзабрать дитину з пологового будинку абоіншої установи охорони здоров’я | Обов’язок батьків зареєструвати народження дитини в государственноморгане реєстрації актів цивільного стану | Право дитини на ім’я, прізвище та по батькові | Право дитини на висловлення своєї думки | Право і обов’язок батьків на виховання дітей | Права та обов’язки неповнолітніх батьків | Спори про дітей | Вирішення суперечки про відібрання дитини батьками у інших осіб |
