з актуальних проблем теорії держави і права
на тему: В«Історія походження права В»
2009
Зміст
Введення. 3
1. Право: поняття, принципи, функції. 5
2. Історичні особливості походження права. 11
3. Проблеми походження права з точки зору різних теорій. 20
3.1 Англо-американські юридичні і антропологічні теорії. 20
3.2 Європейські концепції проблеми походження права. 29
Висновок. 37
Бібліографія. 39
Введення
У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібне регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Регулювати — значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, уводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання — індивідуальне (упорядкування поведінки конкретної особи, у конкретному випадку) і нормативне (упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил — зразків, моделей, що поширюються на всіх, на всі подібні випадки).
Поява нормативного соціального регулювання послужила якісним поштовхом до становлення (виникнення та розвитку) права.
У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї — правила поведінки, що ввійшли в звичку в результаті багаторазового повторення протягом тривалого часу.
Звичаєве право — система норм, що спираються на звичай. Норми-звичаї були засновані на природно-природній необхідності і мали значення для всіх сторін життя громад, роду, племені, для регламентації господарського життя і побуту, сімейних та інших взаємовідносин членів роду, релігійно-ритуальної діяльності. Це були В«мононормиВ», тобто нерозчленованих, єдині норми. В них перепліталися, чітко не проступаючи, найрізноманітніші елементи: моралі, релігії, правових засад.
Мононорми не давали переваг одному члену роду перед іншим, закріплювали В«первісну рівністьВ», жорстко регламентували їх діяльність в умовах протистояння суворим силам природи, необхідності оборонятися від ворожих племен. У мононормах права членів роду представляли собою бік обов’язків, були невіддільні від них, але первісний індивід не мав виділеного усвідомленого власного інтересу, відмінного від інтересу роду. Тільки з розпадом первісного ладу, з появою соціальної неоднорідності все більш самостійне значення набували права. Виникнення мононорм було свідченням виділенням людини з тваринного царства в людське співтовариство, яке рухається шляхом прогресу.
Застосування норм права
... право-творчості в нормативні акти закладають моделі правомірної поведінки і діяльності суб’єктів суспільних відносин, які не можуть бути впроваджені в реальні правовідносини.’ По-друге, застосування норм права ... вимог (правових обов’язків) — з другого. Право — це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що ...
В умовах суспільної власності і колективного виробництва, спільного вирішення спільних справ, неотделеннимі індивіда від колективу як автономної особистості, звичаї не сприймалися людьми як що суперечать їх власним інтересам. Ці неписані правила поведінки дотримувалися добровільно, їх виконання забезпечувалося, в основному, силою суспільного думки, авторитетом старійшин. При необхідності до порушників норм-звичаїв застосовувалося примус, що виходив від роду або племені в цілому.
Таким чином, нормативні узагальнення (заборони, дозволу, позитивні зобов’язування), які стали звичайними способами регулювання первісного життя, є витоками формування сучасного права.
1. Право: поняття, принципи, функції
Виникнувши на певному етапі розвитку людського суспільства, право являє собою сукупність правил поведінки людей в ньому. Виконання цих правил забезпечує держава, вона ж встановлює їх імперативний (обов’язковий) характер. У цьому полягає одна з характерних рис такого суспільного феномена, як право.
Право виникає об’єктивно на певному етапі розвитку людського суспільства для впорядкування взаємостосунків людей та їх об’єднань, беруть участь у виробництві, обміні і споживанні матеріальних благ, шлюбно-сімейних та трудових відносинах, в управлінні суспільством. Норми права склалися в результаті перетворення древніх звичаїв — так званих мононорм, виражають колективну волю первісної общини, в приписи, відображають інтереси і потреби соціальних груп і прошарків, що стоять при владі.
Право є сукупність (система) норм, тобто правил поведінки людей в суспільстві. Це певні еталони, моделі людського поведінки, забезпечені примусовим впливом держави. Характерна риса права — тісний зв’язок і взаємозумовленість всіх діючих норм, їх нерозривну єдність. Одні норми можуть розвивати, доповнювати і конкретизувати інші, звужувати або розширювати їх зміст і сферу дії, встановлювати виключення із загальних правил і т. д.
Право являє собою дієвий регулятор суспільних відносин, засіб встановлення порядку в суспільстві. Таке регулювання здійснюється в декількох формах. По-перше, воно надає, а також забезпечує і охороняє певні можливості поведінки учасників суспільних відносин — суб’єктивні права і свободи (право обирати і бути обраними, укладати договори, вступати в шлюб, свобода слова та ін), по-друге, встановлює необхідність тих чи інших дій позитивного характеру — регулятивні обов’язки (сплачувати податки, виконувати службові обов’язки, військовий борг і т. д.), по-третє, забороняє певні діяння, які шкідливі або небезпечні для суспільства — негативні обов’язки (хуліганство, службове підроблення, порушення правил дорожнього руху і т. д.).
Принципи та норми моральної поведінки керівника
... людина".(Ж. де Лабрюйєр). Етикет наслідує кращі моральні принципи, норми, звичаї, традиції поведінки та культуру спілкування всіх народів. Вони є ... культуру, інтелект, порядність. Але особливе значення має їхній моральний потенціал. Основною етичною нормою, якої слід дотримуватися у ... стан в організації багато в чому залежить від керівника, визначається його особистою поведінкою і моральними якостями. ...
Нарешті, право передбачає заходи примусового впливу у разі порушення приписів правових норм — юридичні санкції. У будь-якому випадку регулятивний характер права проявляється у встановленні, забезпеченні та охороні існуючих в нерозривній єдності прав і обов’язків окремих осіб, їх об’єднань, державних органів, господарських підрозділів.
Норми права приймаються або санкціонуються державою, вони не можуть виникнути й існувати без законодавчого рішення державної влади. Інші ж соціальні норми створюються суспільством в цілому (звичаї, мораль) або якийсь його частиною (корпоративні, релігійні норми) без участі владних державних структур. Право — єдина система норм, обов’язкових для кожного, що знаходиться на території держави, в то час як інші норми обов’язкові лише для окремих соціальних груп людей, бо не є владними, категоричними імперативами для всіх. Крім того, юридичні норми формально визначені, тобто формулюються в офіційних письмових документах (закони, укази, судові прецеденти та ін), що відрізняються найбільшим ступенем чіткості, визначеності і конкретності порівняно, наприклад, з мораллю, яка складається в першу чергу із загальних принципів поведінки.
Характерна риса права виявляється в тому, що його розпорядження забезпечуються примусовою силою держави, застосуванням юридичних санкцій у разі їх порушення. Для цього існує спеціальний апарат нагляду і контролю, вирішення суперечок і покарання правопорушників, відновлення порушеного порядку. Інші ж соціальні норми охороняються від порушень іншими засобами. Так, мораль забезпечується громадською думкою, реакцією колективу, а також внутрішніми стимулами — честь, сором, совість.
Принципи права — це основні ідеї, керівні положення, які визначають зміст і напрямки правового регулювання. Вони становлять основу створення і реалізації чинного права, орієнтовані на подальшу демократизацію всіх сфер суспільного життя, формування правової держави.
Принципи виступають в якості своєрідної несучої конструкції, на основі якої створюються й реалізуються не тільки норми, інститути або галузі, але і вся система права. Вони служать своєрідними орієнтирами для правотворчої, правозастосовчої і правоохоронної діяльності.
В залежності від сфери розповсюдження виділяють загальноправові, міжгалузеві та галузеві принципи.
Загальправові принципи — це, по-перше, фундаментальні соціальні, етико-правові початку правового регулювання. До них відносяться: демократизм, встановлення, забезпечення і охорона прав особистості, гуманізм, справедливість, законність, рівноправність, забезпечення верховенств…
