I. Поняття адміністративне правопорушення та її ознаки.
II. Особливості адміністративної відповідальності ще.
III. Юридичний склад адміністративного проступку. Поняття об’єкту і об’єктивної боку проступку. Її ознаки: місце, час, спосіб. Суб’єкт адміністративного проступку та її види. Фізичне, юридична особа. Спеціальний суб’єкт. Суб’єктивна сторона.
IV. Укладання.
V. Список використовуваної літератури.
I.
Єдиним підставою адміністративної відповідальності ще, служить наявність складу адміністративного правопорушення як і нормативному, і у фактичних аспектах. Поняття адміністративного правопорушення по стало в 80-х р. У перші в Кодексі про адміністративних правонарушени ях в 84 р. було сформульовано правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (провиною) визнається противоп однакову, винна (навмисне чи необережне) дію чи бездейс твие, яке зазіхає на державний чи цивільний порядок, соці алистическую власність, правничий та свободи громадян, на встановлений порядок управління і поза яке законодавством передбачена адми нистративная відповідальність.
Або інакше кажучи, під адміністративним правопорушенням, як осно вание адміністративної відповідальності ще розуміється винна, противоп однакову і суспільно-небезпечне діяння, яке зазіхає на встановлені правому й забезпечені адміністративно-правовими санкціями правила по ведення громадян, і посадових у сфері управління.
Діяння, класифіковані як адміністративні правопорушення зберігають у наступних кодексах: КоАП, КзпПр, повітряний кодекс, кодекс торгового мореплавання та інших. Поточні закони також установлюють які діяння є. Следу ет відзначити, що у вищевказаному поняття » адміністративне правонару шение» і » адміністративний провина» ототожнюються, тобто адми нистративный провина перестав бути особливої різновидом администра тивных правопорушень, а визнається синонимичным терміном, як і делікт.
Існує дві виду адміністративних правонаруше ний:
1. Більшість проступків не межують із кримінальними преступле ниями й ні за яких умовах перетворюється на злочині не переростуть.
2. Граничат з кримінальними злочинами ( наприклад ст. 51, статті 173 КоАП).
Яскраво виражених і чітко визначених критеріїв, разграничиваю-
Отже, можна визначити ознаки адміністративного прос тупка:
1. Протиправне дію ( неспроможна визнаватися протиправним дію або бездіяльність, якщо його не передбачено нормою).
Юридична відповідальність. Поняття і ознаки юридичної відповідальності ...
... особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення. Ознаки юридичної відповідальності такі. 1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих ( ... або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути ...
2. Є винним дією чи бездіяльністю ( де вина прохо дит юридичну оцінку).
3. Є діянням суспільно небезпечним, тобто таких вчинення якого йде на збитки. У юридичної літературі висловлювалося мені ние у тому, що суспільно небезпечні лише ті адміністративні провини, які межують з злочинами. Є думка, що зводиться до того що, що це провини суспільно небезпечні, але менше ступеня ніж злочин. Зустрічаються затвердження, категорично які заперечують про щественную небезпека адміністративних правопорушень, але визнають їх шкідливість. У законі не згадується про суспільної небезпечності проступків як його універсальному властивості. Проте адміністративні пра вонарушения зазіхають визначені відносини, завдають шкоди правопо рядку, а до винним у їх скоєнні вживаються заходи державного впливу. напрошується висновок у тому, що адміністративним проступ кому властиво громадська небезпека, але рівень її менше, ніж в през туплений, й у з цим на порушників накладаються адміністративні стягнення. Якщо встановлено малозначність адміністративного пра вонарушения, орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справа, вправі звільнити порушника від адміністративної відповідальності ще, ог раничившись усним зауваженням.
Для визнання адміністративного правопорушення непотрібно исследо вать стадії виготовлення і замаху, тобто у недо торых випадках законодавець встановлює наявність адміністративного більш ранній стадії ніж закінчена діяння, якщо цього чітко укази вает.
Кваліфікація тієї чи іншої проступку відбувається з допомогою оп ределения її складу ( це еталон, з допомогою якої відбувається » кристалізація» проступку).
Склад проступку — сукупність, предус мотренных законодавцем ознак, які характеризують дане діяння як адміністративний провина і обмежують його від інших правонаруше ний. Або інакше кажучи, склад правопорушення — встановлений правом сукупність ознак за наявності яких антигромадське діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Існують юридично значимі ознаки складу правопорушення та юридично недиферентные ознаки. Отож, правове значення має тут лише перша група ознак. Відповідні статті матеріальної частини адміністративного права застосовуються з урахуванням встановлених пра вом ознак окремих складів правопорушень мають юридичне значення. Визначення складу правопорушення необхідне виконання трьох функцій складу:
1. Фундаментальна функція, що означає, що склад злочину постає як єдине фактичне підставу адміністративної відповідальності ще.
2. Разграничительная функція, що означає, що ознаки складу відмежовують один склад від іншого, і навіть від діянь які є адміністративними правопорушеннями, чи то з діянь, відповідальність які настає інших галузях права.
3. Гарантийная функція, що означає, що завдяки описи точ ных складів адміністративних правопорушень та його об’єктивних призна ков, законодавець гарантує громадянина від необгрунтованого привлече ния до адміністративної відповідальності ще.
Дісціплінарна Відповідальність у трудовому праві
... Окрема вид Юридичної відповідальності, Яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку Працівника відповідати за вчинения трудове правопорушення и понести відповідні санкції. Підставою Такої відповідальності є трудове правопорушення, тобто, Вінне протиправних ...
II.
До 1961 року місцевих органів влади мали дуже широкі повноваження з видання решений,предусматривающих адміністративну відповідальність порушення («обов’язкових постанов»).
Президія Верховної ради СРСР Указом від 21 червня 1961г. «Про подальшому обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку» визнав необхідним обмежити потреби, якими місцевих органів можуть приймати відвідувачів рішення, що передбачають право їх порушення штрафи, і встановив, що: правом прийняття таких рішень мають лише крайові, обласні, районні й міські Ради; такі рішення, зазвичай, приймалися на сесіях Рад, крім рішень із питань боротьби з стихійними лихами, епідеміями і эпизоотиями (з цих питань рішення могли ухвалювати й виконкоми: мова ж іде про питання, не терплять отлагательства).Законодательные акти союзних республік, видані основі союзного указу від 21 червня 1961 р., скоротили потреби, якими місцеві ради вправі приймати рішення, що передбачають адміністративної відповідальності (причому відповідальність ця може мати не лише форму штрафу і попередження).
Адміністративне право включає у собі багато різноманітних общеоким чином, вчинення правопорушення переводить суб’єкта права зі сфери регулятивних правовідносин позитивної відповідальності у сферу охоронних правовідносин негативної відповідальності.
«Розуміння правову відповідальність в усьому її обсязі, тобто як позитивної, і ретроспективної, до потреби вивчення цих двох аспектів відповідальності радянська юридична наука змінюється, зазвичай, не судом, а органами управління чи (за окремими категоріями справ) народним суддів одноосібно. Налагать адміністративні штрафи можуть також технічні і правові інспекції профспілок (порушення техніки безпеки і охорони праці), тобто. посадові особи громадських організацій юридичну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КАП, настає, коли ці порушення за своїм характером не тягнуть у себе відповідно до чинним законодавством кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність має публічно-правовий характер. Это-ответственность перед державою особі компетентних його органів, яким порушники службовими щаблями не підпорядковані.
III .
Практичне значення складу адміністративного проступку у тому, що він належить до законодавчу модель квали фикации конкретних адміністративних проступків, тобто админист ративное правопорушення має бути кваліфіковане точному соответс твии до закону, яка передбачає відповідальність саме через це діяння і ні відступу від цих коштів вимог неприпустимі, тобто. кваліфікація адміністративного проступку за аналогією заборонена і є грубих порушень закону.
По особливостям конструкції складу адміністративного правонару шения різняться матеріальні і формальні склади. Материальными на зываются склади які містять такий ознака, як і настання шкідливих матеріальних наслідків — діяння, чи описується дію саме собою обов’язково після якої робляться шкідливе наслідок.
Формальними складами називаються ті, у немає обов’язкового ознаки наступу шкідливих матеріальних наслідків ( порушення пас кравця режиму).
Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
... своє розгорнуте закріплення особисті немайнові права фізичних осіб, спрямовані на охорону особистого життя. В тревоге по поводу новизны ... захист особистого життя від неправомірних втручань РОЗДІЛ 3. Міжнародні стандарти захисту особистого життя фізичної особи 3.1 Характеристика ... ліберальної концепції прав людини. Проте поворотним пунктом у історії людства в його боротьбі за утвердження прав людини, ...
Ознаки складу проступку охоплюють його прав ление як і об’єктивної, і у суб’єктивної сферах і поділяються на виборах 4 елемента:
1. Об’єкт;
2. Об’єктивний бік;
3. Суб’єкт;
4. Суб’єктивна сторона.
Об’єкт правопорушення — громадське ставлення чи сукупність громадських відносин, охоронюваних законом куди зазіхає право порушення, причому для матеріальних складів необхідне визнання об’єкта фактичним наявність шкоди, заподіяної об’єкта.
Загальний об’єкт — та група громадських відносин, куди пося гают все адміністративні провини. Родовий ( видовий) спеціальний об’єкт — група громадських відносин, куди зазіхає однорідна група проступків ( наприклад, глави в КоАП), цей критерій витриманий не, тобто законодавець на відміну кримінального права. Непос редственный об’єкт — ті суспільні відносини, куди зазіхає конкретний адміністративний провина на конкретні громадські отно шения.
Предмет правопорушення — речі чи речовини матеріального світу ра ді яких цілком або з допомогою яких, чи шляхом ушкодження, чи устране ния яких відбувається правопорушення. Предмети з допомогою яких із вершаются правопорушення називається знаряддя правопорушення.
Ознаки суб’єктивної боку — внутрішнє психічне ставлення особи до скоєного. Провина — особливе психічний стан особи, совершивше го протиправне дію. Суб’єктивна сторона включає у собі поми мо провини як головного ознаки що й факультативні ознаки: мета, на мерение, бажання та інших. Якщо факультативний ознака зазначений гаразд, він обов’язковий.
Суб’єкт проступку — сукупність ознак, характеризуючих право порушення. Суб’єктом виступають фізичні і колективні особи. Щоб суб’єктом проступку фізична особа має мати администра тивной деликтоспособностью ( вік 16 років, наявність осудності у чи ца).
Особи із 16-го до 18 років розглядаються як субъ ектов з обмеженою діяльністю.
Розрізняють загальний рівень і спеціальний суб’єкт адміністративної ответс твенности. Загальний суб’єкт — обличчя досягли 16 років (включаючи осіб без громадянства і серед іноземців) Спеціальний суб’єкт — особи, які облада ют особливими правами, здійснюють особливий вид діяльності ( посадові обличчя і т. п.).
Особливий суб’єкт — особи які мають відповідальність в особливому порядку (вояки та т.д.).
Об’єктивний бік — сукупність ознак, характеризуючих зовнішній акт поведінки правопорушення.
У об’єктивну бік входили такі ознаки:
1. Протиправне діяння (дії чи бездіяльності).
2. Час і важливе місце його від вчинення.
3. Спосіб скоєння правопорушення .
4. Результат правопорушення.
5. Причинная зв’язок між діянням і результатом.
6. Громадська небезпека, що визначається з всіх ознак об’єктивної боку шляхом їх синтезу.
Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...
... права людини, Петиція про права (1628), Habeas Corpus Act (Закон про недоторканність особи) (1679) і Білль про права (1689). До першого покоління прав людини ... Друге покоління прав людини називають ще системою позитивних прав. Вони не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших ... відношень і утвердження буржуазного суспільства з його законодавчими актами. Лише тоді рівноправність з ...
IV .
Останніми роками у Росії прийнято безліч законів та інших нормативних актів щодо організації та діяльності органів виконавчої. Проте порядок функціонування, питання процедури ще знайшли необхідного правового закріплення. Процесуальні норми загального характеру містяться сутнісно лише Кодексі про адміністративні правопорушення РФ, у якому адміністративна процедура лише частково врегульована. Розгляд органами виконавчої заяв за їх індивідуальним справам, не що мав характеру адміністративних правопорушень, і особливо нормотворча процедура, не отримало ще належного нормативного регулювання. Через це російські громадяни і юридичних осіб залишаються найчастіше безпорадними перед нашої бюрократії.
Багато розвинених інших країнах порядок роботи адміністративних установ віддавна регулюється комплексними правовими актами. У цьому плані виділяються особливо Сполучені Штати Америки. Тут адміністративна процедура врегульована повністю. Докладно регламентовані всі види адміністративної діяльності: нормотворчість, і навіть виконавча, правозастосовча, правоохоронна діяльність — те, що американці називають адміністративної юстицією чи квазисудебной діяльністю. Практично всі дії адміністративних установ та його посадових осіб, крім, про які є спеціальні застереження законів, охоплюються нормами адміністративно-процесуального права. Урегулированы також усі стадії адміністративного процесу: від розслідування та збору інформації, підготовки проекту нормативного чи індивідуального акта, розгляду їх у відкритому засіданні, прийняття у ній рішення, оприлюднення цього заходу до оскарження її в вищі органи влади й потім у суд, розгляду винесення судом постанови по адміністративному справі. Причому упор у праві робиться на процесуальні гарантії прав приватних осіб, фізичних і юридичиних.
Американці не виділяють процесуальні норми зі свого адміністративного права. Але цих норм є у ньому домінуючими. Адміністративна процедура США є фактично разом юридичної практики захисту адвокатами інтересів приватних осіб, незадоволених діями адміністративних установ. Скарги цих осіб розглядалися судами, які зазвичай завжди ставали набік потерпілих, а то й дотримувалася справедлива процедура. А найсправедливішою вважалася та, яка до судів. Англійські і американські суди протягом століть вдосконалювали порядок прийняття до свого провадження та їхній розгляд справ України та справді зробили його максимально справедливим у межах системи панування права, панування рівних прав при неоднакових можливостях окремих осіб — винахід людства, то, можливо, не абсолютно досконале, але найкраще у його історії. Це судове правотворчество знайшов свій закріплення у Конституції США, зокрема, у і XIV поправки до ній. У XIV поправці також йдеться про належної правової процедурі, але вже настав стосовно штатам. У цьому таку процедуру обов’язково включає у собі, на думку американських юристів, два елемента: оповіщення і слухання, тобто. оповіщення усіх зацікавлених осіб про майбутньому розгляді їхніх справ справи і надання їм змоги брати участь у його розгляді.
У, Великобританії, Німеччині й багатьох інших розвинених країн суди стали головними творцями адміністративного і адміністративно-процесуального права. Часто вони мали працювати з недостатнім, а нерідко з суперечливим і незрозумілим законодавчим регулюванням адміністративної роботи і тому стали доповнювати, уточнювати і прояснювати чинне законодавство.
Основи адміністративного права україни
... інтересів та дійових заходів відповідальності право їх порушення; пряме застосування адміністративних санкцій. Громадські відносини, регульовані нормами адміністративного права, завжди припускають нерівність їх ... діяти у межах своєї компетенції і із дотриманням встановлених процедур. Норми адміністративного права орієнтовані насамперед задоволення приватних, особистих, а публічних інтересів — ...
У цивілізованих країнах суди мають найвищою юридичною владою, оскільки до писаним законам чи звичаям є останньої інстанцією, роздільною суперечки праві. Їх тлумачення законів та інших нормативних актів є авторитетним і остаточним. Юристи, вивчаючи право чи практикуючі, передусім, аналізують судову практику. У виступах суддів, постановах судів дається грунтовний аналіз норм Конституції, законів, підзаконних актів, судової практики, праць відомих учених. І часто буває достатнім у тому, щоб зрозуміти собі, яку позицію зайняти у тій чи іншому спірного питання права.
Відповідно до параграфа 551 п’ятого розділу Зводу законів США, як обов’язкове учасника адміністративного процесу виступає адміністративне установа. Коло адміністративних установ визначено методом винятку й інституціонально, і функціонально. Институционально до числа можна адресувати урядові органи, крім Конгресу США, судів, звичних і третейських, органів управління столичним округом, територіями
