Європейський Союз

1.Географія, принципи, система і структура Європейського Союзу

2.Права людини і громадянина в Європейському Союзі

  • Інститути Європейського Союзу
  • Економічний і валютний союз, екологічна політика країн Європи

ІІІ. Висновки

ІV. Список використаних джерел і літератури

ВСТУП

Економічні зв’язки між країнами світу існували завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці економічний взаємозв’язок держав стає все більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства. На сьогодні обсяг міжнародної зовнішньої торгівлі перевищує 11 трлн дол. — понад третину сумарного ВВП країн світу. Зумовлено це тим, що підвищення ефективності господарської діяльності, скорочення суспільних витрат потребують постійного поглиблення спеціалізації виробництва при забезпеченні певного рівня його концентрації. Внаслідок цих процесів відбувається становлення, розвиток та розширення міжнародного співробітництва, формується світове господарство як економічна єдність, поглиблюється інтегрованість країн.

Прагнення людства вирішити спільні проблеми мирними засобами, домінування інтеграційних процесів, формування економічних, політичних, військових та інших завдань визначає тенденцію до творення інтеграційних організацій.

Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Тому найвищого ступеня зрілості економічна інтеграція досягла у групі промислово розвинутих країн, передусім у Західній Європі. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз — єдине поки що об’єднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє сьогодні говорити про створення валютного союзу — міжнародної економічної інтеграції найвищого ступеня. І, безумовно, етапи формування, еволюції ЄС, його організаційно-правова побудова, сфери діяльності, механізми прийняття рішень та забезпечення їх виконання є унікальним досвідом для будь-яких міжнародних інтеграційних утворень, для СНД також.

Сьогодні в об’єднання входять 28 європейських держав з населенням більше 507 млн чоловік. Метою ЄС є створення економічного союзу з найвищим рівнем інтеграції економік держав (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці, а також спільна валюта) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.

15 стр., 7203 слов

Конституційне право зарубіжних країн — Право — и ...

... незалежності 1776 р., у якій заявлялося про невід'ємні права людини - про право на життя, волю і прагнення до щастя. Тут ... тільки на федеральному рівні, усі федеральні закони і договори союзу повинні виповнюватися на всій території США в будь-якому ... віддали владі штатів. Таким чином, центральному уряду належить виключне право проведення зовнішньої й оборонної політики, надання громадянства США ...

Актуальність даної теми полягає в тому, що ЄС на сьогоднішній день є впливовою силою на міжнародній арені. Хоча за площею території і кількістю населення вищеназване інтеграційне об єднання не перевищує низку держав, але не рахуватися з інтересами ЄС є досить небезпечно, бо економічний, політичний та культурний вплив Союзу відчутний навіть у найвіддаленіших куточках, до того ж ВВП ЄС є першим у світі, що також має велике значення для формування міжнародних відносин. Тому визначення та дослідження основних засад політики країн Європи є дійсно пріоритетним та актуальним.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі використаних джерел та літератури та їх аналізу показати основні засади політики країн Європи, а саме визначити принципи, структуру і систему ЄС, права людини і громадянина в ЄС, інститути ЄС, проаналізувати принципи діяльності економічного та валютного союзу, а також екологічну політику країн Європи.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Географія, принципи, система і структура Європейського Союзу

Європейський Союз — союз держав-членів Європейських Спільнот <#»justify»>Нинішній Європейський Союз — це результат п ятдесятирічної інтеграційної діяльності в Європі. Біля його витоків лежать Європейські Співтовариства, створені ще в 1950-х роках минулого сторіччя. Після Другої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеґрації.

Ідею створення Сполучених Штатів Європи уперше висловив у вересні 1946 року Премєр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль у Цюріху. Першим кроком до цього мало стати утворення Ради Європи. Черчілль висловлювався за союз усіх європейських країн під керівництвом Франції та Німеччини, застерігаючи водночас, що його країна не інтеґруватиметься у цей союз, а візьме на себе роль спостерігача.

У травні 1948 року на Конґресі в Гаазі, скликаному з ініціативи європейських політиків та інтелектуалів, була прийнята Політична Декларація, яка закликала усі європейські країни до об єднання. Результатом цього документу стало створення 5 травня 1949 року Ради Європи — першої Європейської організації співпраці. Країнами-засновниками Ради Європи були: Бельгія, Великобританія, Голландія, Італія, Люксембург, Франція та скандинавські країни. Завданням Ради Європи було зміцнення демократії, охорона прав людини та п.ідтримка європейської культурної ідентичності.

У травні 1950 року в Парижі Міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом було запропоновано новий план часткової економічної інтеґрації. Ініціатором цього плану був Жан Моне.

План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року, коли було підписано Паризький договір про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років.

Наступний етап економічної інтеграції країн Західної Європи розпочався відразу після початку конференції в Мессіні, що в Італії, яка відбулася в червні 1955 року. Учасниками конференції Були міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС. На конференції утворено групу експертів (з бельгійцем Паулем Генрі Спааком на чолі), яка мала підготувати доповідь про можливість розширення інтеграції. Доповідь була представлена на черговій зустрічі шістки у 1956 році у Венеції. Доповідь Спаака стала основою для подальших розмов про інтеґрацію. 1956 р. в ЄОВС виник план перетворення цієї організації на зону вільної торгівлі, але суперечності між країнами, особливо між Англією і Францією, призвели до підписання 25 березня 1957 р. у Римі лише шістьма (з 17) країнами-членами двох договорів: Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договір про створення Європейського співтовариства з питань атомної енергії (Євратом) — (Римськідоговори).

4 стр., 1994 слов

Реферат європейський суд з прав людини

... з прав людини, Європейський Суд у правах людини і Комітет міністрів Ради Європи. З листопада 1998 р., по набутті чинності Протоколу № 11, перші двоє з цих органів було замінено єдиним, постійно чинним Європейським Судом у правах людини. ... N 2 до Конвенції про захист людини та основних свобод "Про наділення Європейського суду у правах людини компетенцією виносити консультативні укладання" (Страсбург, ...

Обидва договори набрали чинності 1 січня 1958 року. Окрім вищезгаданих договорів, було також підписано Конвенцію про Деякі Спільні Інституції. Відтак, зявилися Європейський Парламент та Європейський Суд. Наступним етапом стало підписання 8 квітня 1965 р. (набрав чинності 1 липня 1967 р.) Обєднавчого договору, згідно з яким утворилася спільна для трьох Співтовариств Комісія (замінивши Високу Владу ЄСВС та Комісії ЄЕС і Євратому).

У 1967 р. внаслідок злиття органів управління ЄОВС, ЄЕС і Євратому утворилась триєдина інтеграційна організація з офіційною назвою Європейські Співтовариства, або Європейське Співтовариство.

липня 1987 року набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття Європейський Союз зявилось ще під час Паризької конференції 1972 року).

Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так званні три колони Європейського Союзу:

  • перша колона — Європейські Співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість старої назви Європейське Економічне Співтовариство).

    Причому Європейське Співтовариство є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить наднаціональний феномен;

друга колона — спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ);

4 стр., 1742 слов

Принципи права Європейського Союзу

... сутність поняття та особливості права ЄС; проаналізувати сферу дії права Європейського Союзу; дослідити функціональні принципи права ЄС; визначити загальні принципи права Європейського Союзу. Методи дослідження. Для дослідження ... 172]. Щодо особливостей права Європейського Союзу, можна виділити наступні : обмеження суверенних прав держав-членів на користь органів ЄС. Європейський Союз не є класичною ...

третя колона — співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

2 жовтня 1997 року було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року).

Амстердамська угода внесла зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулись повноважень та напрямків діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором. Особливу роль у цьому відіграло укладення у 1997 році Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу. На сьогоднішній день до цієї угоди приєднались 13 держав Європейського Союзу — Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція, Фінляндія та Швеція. Поки не приєднались до Шенгенської угоди Велика Британія, Ірландія та 10 держав, які стали членами ЄС у 2004 році.

Щодо принципів ЄС, які є основою конституційних прав ЄС, основними з яких є охорона прав і свобод людини, правова визначеність, принцип рівності, справедливості, верховенства права, пропорціональності, недискримінації та субсидіальності.

Права людини і громадянина в Європейському Союзі

Народи Європи, створюючи все більш згуртований і тісний союз, прийняли рішення будувати разом мирне майбутнє на основі спільних цінностей.

між державами-членами ЄС;

між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;

між інститутами ЄС;

між ЄС і фізичними або юридичними особами

Рахункова палата (Суд аудиторів) — орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

Європейський Омбудсмен займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС.

Європейський центральний банк:

визначає валютну політику країн ЄС;

встановлює ключові процентні ставки;

  • управляє офіційними резервами Європейської системи Центральних Банків (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільності цін;

має право санкціонувати емісію банкнот в межах валютного союзу.

Європейський інвестиційний банк — орган ЄС, заснований в 1959 р. Європейським Союзом для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Позики надаються під однаковий відсоток, що забезпечує збалансованість управління позикою в частині погашення заборгованості. Позики надаються для розвитку відсталих європейських регіонів і реалізації проектів, що представляють спільний інтерес.

Економічний і соціальний комітет — консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов’язків.

Комітет регіонів — консультативний орган Ради ЄС і Комісії, що розробляє висновки з усіх питань, що зачіпає інтереси регіонів. Комітет складається з 317 членів-представників регіональних і місцевих органів, повністю незалежних у виконанні своїх обов’язків

23 стр., 11001 слов

Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...

... Після Другої світової війни необхідність забезпечення основних прав людини була визнана в більшості розвинутих країн. Друге покоління прав людини — поглиблення особистих (громадянських) і розвиток ... соціально-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне ...

4. Економічний і валютний союз, екологічна політика країн Європи

Метою ЄС є створення умов вільного пересування в його межах товарів, послуг, капіталів та робочої сили. До 1999 р. Передбачалось створити Європейський центральний банк, впровадити спільну валюту, єдине громадянство, закінчити створення організаційного та правового механізму узгодження зовнішньої політики та політики безпеки держав-членів ЄС.

Найбільш високорозвинутою і досконалою формою розвитку регіональних валютних угруповань є Економічний і валютний союз (ЕВС) (раніше — Європейська валютна система — ЄВС).

На початку 70-х років, за умов зростаючої амплітуди коливань курсу американського долара, розпочалися активні пошуки виходу зі своєрідного критичного стану передусім країн — членів Європейського Економічного Співтовариства («Спільного ринку»), спрямованих на створення власної регіональної валютної системи. Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, у березні 1979 р., тобто через рік після набрання чинності Кінгстонською угодою, було створено міжнародну (регіональну) валютну систему — Європейську валютну систему (ЄВС).

У ній брали участь країни — члени ЄЕС.

Отже, однією з особливостей сучасних валютних відносин кінця 70-х років XX ст. була поява поряд із міжнародною валютною системою регіонального валютного угруповання, що мало назву Європейська валютна система (згодом — Економічний і валютний союз).

Європейська валютна система становила певні правила розрахунків між країнами, що входили до Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС).

Європейська валютна система — специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їх взаємну ув’язку.

єднання і відкриває можливість для побудови єдиного внутрішнього ринку.

Екологічна політика ЄС- сукупність дій і заходів ЄС, спрямованих на забезпечення екологічних потреб населення країн — учасниць, підтримку екологічної безпеки <#»justify»>ВИСНОВКИ

європейський союз економічний міжнародний

Європейський Союз є інтеграційним об єднанням країн Європи, що поєднує ознаки міжнародної організації та держави, але формально не є ні тим, ні іншим. У певних галузях рішення приймаються незалежними наднаціональними інститутами, а в інших — здійснюються внаслідок переговорів між державами-членами. Це обєднання пройшло тернистий і складний шлях до свого становлення, але будь-що на сьогоднішній день воно існує і є досить сильним і впливовим інтеграційним утворенням.

Політика ЄС є виваженою та зрозумілою для більшості країн світу, адже дане об єднання ґрунтується на принципах справедливості, рівності, верховенства права, повазі прав і свобод людини і громадянина.

ЄС має ряд Інститутів, кожен з яких має свою компетенцію, історію та здійснює вплив на окремі сфери життя суспільства, як того, що проживає у межах ЄС, так і того, що живе поза його межами. Об єднання має також внутрішній ринок, економічний і валютний союз, що проявляється у вільному обмінові товарами і послугами всередині нього, у існуванні єдиної валюти — євро, що дійсно поліпшує торгівлю між різними державами-членами. Крім того проводиться антимонопольна політика, що сприяє демонополізації та розвитку конкуренції. Важливою віхою політики ЄС є також екологічна політика. Як відомо, наразі екологічна ситуація у світі не є найкращою, є велика кількість проблем, що повязані із загибеллю флори і фауни, засміченням екосистеми побутовими відходами, а також забрудненням усіх земних оболонок (атмосфера, гідросфера, літосфера) відходами заводів, фабрик, електростанцій різних типів та вихлопними газами автомобілів. ЄС проводить свою екологічну політику, аби зменшити шкідливий вплив людини на навколишнє середовище, чим покращує стан усієї планети.

7 стр., 3499 слов

Понятие и классификация источников права Европейского Союза

... -четвертых, система источников права Европейского Союза не стоит на месте и продолжает развиваться и дополняться. Источники права Европейского Союза являются предметом данной курсовой работы. В данной работе автор рассмотрит сущность понятия источник права Европейского Союза, так же систему источников права Европейского Союза, ...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Дахно І. І. Міжнародна економіка: навч. посібник/ І.І.Дахно. — К., 2004., Иванов И. Д. Європа регионов/ И.Д.Иванов. — М., 1998., Ильин Ю. Д. История и право Европейского Союза. — Харьков, «Консум», 1998., Колосов В.А. Геополитика и политическая география / В.А.Колосов, Н.С.Мироненко. — М., 2001.

  • Копійка В.В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: навч. посіб./В.В.Копійка. — К., 2001.

6.Косарев Д.А. Евросоюз присмотрит за банками <http://www.rg.ru/2012/12/14/souz-site.html >, «Российская газета <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B0>» (14 декабря 2012).

  • Міжнародні інтеграційні процеси сучасності. — К., 2004.
  • Міжнародні організаціі: навч.

посіб. / за ред. О.С.Кучук. — К., 2005.

  • Палагнюк Ю.В. Заснування і етапи становлення Європейського Співтовариства — К., 2012.
  • Толкачова Н.Б.

Система захисту прав людини в Європейському Союзі — Л., 2011.