Під терміном «інформація» у різний час ховалися різних значень. Тривалий час під інформацією порузумівались відомості, передані людьми усним, письмовим чи в спосіб.
Відповідно до тямущому словника С.І. Ожегова інформація це:
1) відомостей про навколишній світ і що протікають у ньому процесах;
2) повідомлення,осведомляющие про стан справ, про стан чогось.
інформація
Інформація класифікується по:
а, по роль правову систему:
1) Правова інформація, яка поділяється на:
- нормативну правову інформацію (створюється гараздправотворческой роботи і міститься у нормативних правових актах);
- ненормативну правову інформацію (створюється гаразд правозастосовчої і правоохоронної діяльності).
До ненормативної правової інформації можна віднести загальну інформацію про стан законності та правопорядку, інформацію про цивільно-правових відносинах, договірних та інших зобов’язання, інформацію, пов’язану з розкриттям і розслідуванням правопорушень (кримінологічна, криміналістичну, судово-експертна,оперативно-розискная).
2) >Неправовая інформація.
б) за рівнем доступності:
1) Відкрита інформація.
До відкритої можна віднести інформацію, як об’єкт цивільних прав; масову інформацію; інформацію про вибори, референдумах; офіційними документами та інших.
2) Інформація обмежений доступ.
До інформації з обмеженою доступом ставляться державна і службова таємниця, секрети виробництва та комерційна таємниця, персональні дані, лікарська, адвокатська, нотаріальна таємниця та ін.
Інформація має, притаманні лише їй ознаки, мають універсальному характері і які у будь-яких формах її існування.
1.Идеальность і несамостійність інформації. Поки інформація у пам’яті людини, вона ідеальна, у разі перенесення матеріальний носій інформація не матеріалізується, вона залишається ідеальної для суб’єктів які його використовують. Є матеріальним лише носій інформації. Несамостійність інформації проявляється у неможливості нею існувати й функціонувати без матеріального носія.
2.Неисчерпаемость інформації в тому, що у її передачі може мати необмежена кількість користувачів і навіть залишатися незмінною.
3. Ознака наступності інформації в тому, що всіх змін інформації супроводжують зміни у матеріальних системах, що носять поступальних характер, що забезпечує наступність станів як у фізичному, і на інформаційному рівні.
Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
... й середні віки деяких їхніх норм у право зумовило не лише правову охорону, а й правове регулювання окремих відносин особистого життя. Перспективное питание имеет большое значение в контексте ... р. Спираючись на природно-правову доктрину прав людини, в Декларації проголошено, що “всі люди створені рівними і наділені Творцем певними невід ’ ємними правами, до яких належать життя, свобода, прагнення ...
4.Трансформируемость інформації означає автоматичну можливість передавати один і той ж вміст у виявляється по-різному і різних засобах пред’явлення.
5. Універсальність інформації в тому, що неї давав пов’язана із будь-якими явищами і процесами фізичної, біологічної, соціальної реальності.
6. Комплексне якість інформації характеризує відповідність інформації потребам системи зсле-дующим параметрами: адекватність, достовірність, підлогу- нота, надмірність, доступність і цінність інформації.
Дані юридичні властивості інформації повинні враховуватися при правовому регулюванні інформаційних відносин.
2. Поняття, предмет, методи лікування й принципи інформаційного права
Поняття «інформаційне право» з’явилося порівняно нещодавно Грузія й трактується різними вченими юристами по-різному. Однак у основу всіх визначень покладено принцип предметної області інформаційного права, стосовно якому чи у з яким виникають суспільні відносини, підлягають правовому регулювання.
У інформаційному праві основним об’єктом, на що виникають суспільні відносини, підлягають правовому регулювання, є інформація, яка перебуває у цивільному, адміністративному чи іншого громадського обороті.
Інформаційне право
Предметом інформаційного права
Під методом правовим регулюванням розуміються способи впливу галузі інформаційного права на інформаційні відносини. Багатофункціональність і специфіка інформації призводять до необхідності запровадити у інформаційному праві якдиспозитивние, і імперативні методи залежно від виду та призначення інформації.
>Императивние методи
До >императивним методам ставляться:
1) метод веління, який залежить від покладання учасників інформаційних правовідносин обов’язки здійснювати будь-які дії (наприклад, використання інформації б із особливим правовим режимом);
2) метод заборони, який залежить від покладання учасників інформаційних правовідносин обов’язки утриматися від скоєння будь-яких дій (позначаються діяння, які становлять інформаційні порушення).
>Диспозитивние методи
До >диспозитивним методам ставляться:
1) метод дозволу, який залежить від наданні учасникам інформаційних правовідносин права здійснювати будь-які дії або до подвигів свій вибір (частіше використовують у сфері бібліотечного та архівної справи);
2) метод узгодження, що застосовується при регулюванні правовідносин між рівними суб’єктами задля досягнення будь-якого злагоди між ними (застосовується у сфері інтелектуальної власності);
3) метод рекомендацій, залежить від вказуванні законодавцем кращою моделей поведінки учасників інформаційних правовідносин (регулювання засобів);
4) метод заохочень, у своїй законодавець надає пільги, якщо суб’єкти інформаційного права вибирають запропоновану законодавцем модель поведінки.
Маючи об’єктивних закономірностей громадських взаємин у інформаційної сфері, особливості і юридичні властивості інформації, можна сформулювати принципи інформаційного права.
Международное воздушное право: принципы, конвенции, организации
... основные принципы играют роль критерия законности двусторонних норм. Рассмотрим основные принципы международного воздушного права. Принцип суверенитета ... б) порядок и условия коммерческой деятельности авиапредприятий; в) функции и компетенцию исполнительных авиатранспортных ... территорией. Принцип суверенитета над воздушным пространством является исходным при определении многих положений двусторонних ...
1. Принцип пріоритетності прав особистості — органи структурі державної влади зобов’язані захищати правничий та свободи людини і громадянина у інформаційній сфері.
2. Принцип вільного виробництва й розповсюдження будь-який інформації, не обмеженою законом.
3. Принцип заборони виробництва й розповсюдження інформації шкідливої і небезпечної — заборона спрямовано захист інтересів і свобод можливо особи й суспільства від впливу шкідливої інформації, що може призводити до порушень стабільності і цілісності держави. У цьому заборона може накладатися лише законодавчо.
4. Принцип вільного доступу до не обмеженою законом інформації. Жодна державної структури неспроможна вводити обмежень за доступу споживачів до інформації, якої вона володіє відповідність до встановленої нею компетенцією, яка зачіпає правничий та свободи людини і громадянина і що становить суспільний інтерес.
5. Принцип повноти обробітку грунту і оперативності надати інформацію означає обов’язок будь-якій державній структури накопичувати, зберігати інформацію повному обсязі відповідно до встановленої нею компетенцією, і навіть надавати в встановлених термінів споживачам.
6. Принцип законності передбачає, що суб’єкти інформаційного права зобов’язані суворо дотримуватися Конституції Республіки Білорусь у і законодавство Республіки Білорусь у.
7. Принцип відповідальності стосовноинформационно-правовому регулювання означає невідворотне наступ відповідальності порушення вимог, і розпоряджень інформаційно-правових норм.
8. Принципоборотоспособности інформації. Цей принцип визначає необхідність правовим регулюванням відносин, які виникають за обороті інформації, з метою захисту інтересів що у ньому сторін.
9. Принципраспространяемости інформації означає, що одне й та інформація може багаторазово копіюватися в необмеженій кількості без зміни її змісту.
3. Джерела інформаційного права, Джерела права
До структури джерел інформаційного права включаються:
- законодавчі акти Республіки Білорусь у;
- підзаконні нормативні акти;
- акти Конституційного суду Республіки Білорусь у;
- акти і норми міжнародного права, і навіть двосторонні та багатосторонні договори.
До основним джерелам можна віднести:
1) конституцію Республіки Білорусь;
2) закони Республіки Білорусь у:
- Про електронний документ (від 10 січня 2000 р. № 357-3);
- Про державних секрети (від 29 листопада 1994 р. №3410-ХИ);
- Про засоби масової інформації (від 17 липня 2008 р. №3515-XII);
- Про бібліотечну справу (від 22 березня 1995 р. №3680-XII);
- Про інформацію, інформатизації і захист інформації (від 26 листопада 2008 р. №3850-ХП).
- та інші.
3) Укази Президента Республіки Білорусь у:
- Про деякі питання інформатизації Республіка Білорусь (від 6 квітня 1999 р. № 195);
- Про деякі питання забезпечення захисту державних таємниць (від 20 квітня 2007 р. № 195).
4) Міжнародні джерела:
- Загальна Декларація правами людини;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальних і культурних правах;
- Європейська конвенція про захист людини та основних свобод;
- Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основних свобод.
4. Інформаційне право як наука як і навчальна дисципліна
Избирательное право: понятие и принципы реализации
... права по всем вышеуказанным признакам, поскольку она содержит ряд институтов (например, институт назначения выборов, институт предвыборной агитации), чем в большей степени напоминает отрасль права. Кроме этого, основные принципы избирательного права ...
Наука інформаційного права покликана виробляти теоретичні знання шляхом вивчення закономірностей, особливостей й питання формування та розвитку цій галузі.
Наука інформаційного права на момент лише формується, але можна виділити найважливіші напрями наукових досліджень про, у тому числі:
1) вивчення правових режимів інформації та інформаційних ресурсів;
2) вивчення інформації, як об’єкта права;
3) вивчення інформаційних систем, технологій і коштів на свою забезпечення;
4) вивчення різних видів режиму закриту інформацію;
5) дослідження структури інформаційного права як комплексної галузі права;
6) дослідження практики застосування норм інформаційного законодавства;
7) вивчення правових проблем глобальної Інтернету;
8) вивчення правових проблем інформаційну безпеку.
Наведений перелік далеко не вичерпаний,т.к сфера інформаційних відносин активно розвивається, формуючи нові напрями наукових досліджень про. Проте, наука інформаційного права має фундаментальні теоретичні дослідження.
Інформаційне право як навчальна дисципліна покликана узагальнити основи наукових знань у області теорії інформаційного права, розкрити особливості інформаційно-правових і інститутів, практику їх застосування, озброїти від майбутніх фахівців необхідні самостійної роботи знаннями й навиками.
5. Інформаційні правовідносини
Інформаційнеправоотношение
Інформаційні правовідносини виникають саме у рамках інформаційної сфери. Такі стосунки неоднорідні і містять у собі кілька груп громадських відносин, що виникають у інформаційної сфері на інформацію:
1) відносини, пов’язані зі створенням і перетворенням інформації (створення офіційній інформації);
2) відносини, пов’язані зі збереженням інформації (захист інформації, зберігання інформації б із особливим режимом доступу);
3) відносини, пов’язані з передаванням і поширенням інформації (правове становище засобів, поширення інформації з використання мережі інтернет та інших. глобальних інформаційних мереж);
4) відносини, пов’язані зі споживанням інформації (реалізації прав громадян інформацію, відносини у сфері бібліотечного та архівної справи).
Елементи інформаційних правовідносин:
- суб’єкти, котрі вступають у правовідносини під час здійснення інформаційних процесів;
- поведінка суб’єктів під час здійснення ними інформаційних правовідносин;
- об’єкти, у зв’язку з якими суб’єкти входять у інформаційні правовідносини;
- права, обов’язки, і відповідальність суб’єктів правовідносин під час здійснення інформаційних процесів.
Суб’єкти інформаційних правовідносин
Але, щоб в ролі суб’єкта інформаційних правовідносин, необхідно мати інформаційної правоздатністю й інформаційної дієздатністю.
інформаційної правоздатністю
Об’єктами інформаційних правовідносин
До інформаційних правовідносин є взаємні правничий та обов’язки учасників інформаційних правовідносин.
Кр Поняття корпоративного права
... право є правом, який грунтується на участі в господарському товаристві [6, с. 6]. Н. С. Глусь стверджує, що корпоративне право є інститутом цивільного права. За своєю правовою природою корпоративні правовідносини ... 15-16]. В. М. Кравчук доходить висновку, що корпоративне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають між учасниками, юридичними особами та їх органами у ...
До правам ставляться:
- правомочність за власні дії, що полягає щодо можливості скоєння фактичних та юридично значимих дій;
- правомочності до чужої дії, які у можливості вимагати від зобов’язаного особи виконання покладених нею обов’язків;
- правомочність право на захист, що полягає щодо можливості звернутися догосударственно-принудительним заходам у разі порушення суб’єктивного права чи невиконання однією з учасників правовідносини своїх зобов’язань.
Обов’язки:
- необхідність виконувати дії чи утриматися від нього;
- необхідність виконати вимогиуправомоченного суб’єкта;
- необхідність віднести відповідальність порушення суб’єктивних прав інших учасників правовідносини чи невиконання їх законних вимог.
Класифікація інформаційних правовідносин:
1) регулятивні і охоронні.
>Регулятивние правовідносини пов’язані з вольовий діяльністю з пошуку, отриманню, передачі, провадження й поширенню інформації, наприклад доступ фізичних юридичних осіб державних інформаційних ресурсів.
>Охранительние правовідносини творяться у зв’язку зі скоєнням правопорушення. Данеправоотношение має місце, коли виникають незаконні обмеження прав засобів;
2) матеріальні і процесуальні.
Матеріальні — складаються щодо реалізації правий і обов’язків суб’єктів даних відносин, наприклад, у результаті реалізації права громадянина чи організації на спростування неправдивих і ганьблять їх честь гідність відомостей.
Процесуальні — складаються щодо процедури їх виникненню, зміни, припинення, наприклад під час оформлення громадян допуск до даних особливої ваги, цілком секретним і секретним даними;
3) абсолютні і відносні (залежно від структури зв’язок між суб’єктами інформаційних правовідносин).
Абсолютні — відносини, складаються між заявниками і невизначеним колом осіб після публікації даних про видачі патенту, містять, зокрема, назва і формулу винаходи чи перелік істотних ознак промислового зразка та її зображення.
У відносних інформаційних правовідносинахуправомоченному суб’єкту як зобов’язаних протистоять точно пойменовані особи. Наприклад, відносини між працівниками і роботодавцем, які укладаються з приводу персональних даних.
