Велике значення в здійсненні кримінальної політики держави мають принципи, на яких базується кримінальне право України. Термін «принцип» походить від латинського «principium» і означає «начало», «основа».
Під принципами кримінального права треба розуміти вихідні, керівні ідеї, закріплені в нормах права, на яких базується кримінальне право в цілому або які відображені в окремих його положеннях та інститутах. Цими принципами керується законодавець при прийнятті кримінальних законів. На них базується і правоохоронна діяльність усіх юридичних органів, в тому числі міліції.
У загальній теорії права неоднозначно розуміється зміст принципів і дається різний їх перелік. Однак прийнято розрізняти два види принципів:
1) загальноправові, притаманні всім галузям права,
2) спеціальні (галузеві), характерні лише для окремих галузей права.
До загальноправових належать, в основному, ті принципи, які закріплені в конституції держави.
У Конституції України закріплені такі принципи:
1) суверенітету і незалежності України, цілісності та недоторканності її території (ст. 1 і ст. 2)
2) поділу державної влади на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6)
3) верховенства права (ст. 8)
4) рівності громадян перед законом (ст. 24)
5) законності (ст. 29, 61, 62, 124)
6) гуманізму
7) справедливості права
Певні загальноправові принципи більшою або меншою мірою характерні і для окремих галузей права. До того ж, деякі з них мають своє спеціальне призначення і конкретний зміст у тій чи іншій галузі права. Особливо це стосується принципів законності і справедливості.
До спеціальних принципів кримінального права треба віднести такі принципи:
1) законності та гуманізму(в їх конкретному кримінально-правовому змісті)
2) особистої відповідальності за наявності вини
3) невідворотності кримінальної відповідальності
4) гуманізму
5) справедливості(індивідуалізації) відповідальності
6) економії кримінальної репресії (див.схему)
Принцип законності.
У теорії кримінального права цеп принцип виражається формулою: немає злочину — немає покарання без вказівки на те у законі (nullum crimene nulla pona sine lege).
Принцип законності у загальній формі закріплено в Конституції України таким положенням: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час вчинення не визнавалися законом як правопорушення» (ч. 2 ст. 58).
Право: понятие, признаки, виды, функции, принципы
... рассмотрим понятие права, его признаки и функции. ГЛАВА I. Понятие, признаки и функции права. В данной главе я хотел бы рассмотреть понятия, признаки и функции права. ... и естественное право (вечно, неизменно, выше позитивного права, одинаково для всех народов). «Джон Локк отвергает теорию врожденных идей, в частности факты истории и географии, учение врожденности фундаментальных принципов морали и ...
Зміст цього принципу розкривається також у ст. 6 КК, згідно з якою «злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього злочину». Це положення, по-перше, зобов’язує державні органи влади і посадових осіб суворо дотримуватися норм кримінального закону при притягненні людини до кримінальної відповідальності і застосуванні до неї покарання і, по-друге, виключає застосування кримінального закону за аналогією щодо дій, які не передбачені нормами Загальної та Особливої частин КК.
Принцип особистої відповідальності за наявності вини особи є відображенням загальноконституційного принципу, відповідно до якого «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (ч. 2 ст. 61 Конституції).
Згідно з цим принципом неприпустимо покладати кримінальну відповідальність на особу за злочин, який було вчинено іншою особою, а також неможливо притягати до кримінальної відповідальності юридичну особу. Іншими словами, особиста відповідальність за вчинений злочин можлива лише при встановленні в діянні конкретної особи вини у формі умислу чи необережності (статті 8 і 9 КК).
Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що:
1) кожна особа, в протиправних діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність;
2) така особа не може бути покарана за один і той самий злочин двічі. У цьому принципі закладені також загальна і спеціальна превенції норм кримінального права.
Принцип гуманізму пов’язаний із піклуванням держави про безпеку людини, з людяністю, повагою до людської гідності. Він полягає в тому, що кримінальний закон заперечує жорстокі, болісні та тілесні покарання, не має на меті помститися (око за око, зуб за зуб) особі, яка вчинила злочин, спричинити їй фізичні страждання. Держава при застосуванні до людини, яка вчинила злочин, міри покарання прагне повернути цю людину до суспільства, колективу, сім’ї. Санкції статей Особливої частини Кримінального кодексу відповідають ступеню небезпеки злочину. Гуманізм кримінального права полягає і в тому, що стосовно особи, яка вчинила злочин, що не становить великої суспільної небезпеки. Кримінальний кодекс передбачає покарання, не пов’язані з ізоляцією засудженого від суспільства, колективу, сім’ї, а також встановлює, що:
1) стосовно злочинів, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше, більш м’яке, покарання, допускається, відповідно до ст. 51, звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів адміністративного стягнення;
2) при призначенні покарання особі, яка вперше засуджується до позбавлення волі на строк до трьох років, суд може відстрочити виконання вироку щодо такої особи на строк від одного року до двох років (ст. 46′).
Принцип гуманізму найбільш повно виявляється щодо неповнолітніх злочинців. Крім зазначеного вище, він виявляється й у тому, що:
Юридична відповідальність. Поняття і ознаки юридичної відповідальності ...
... права). Цей принцип вимагає:* індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності ... обов'язковою при покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише ... кримінальне покарання не встановлюється за проступки;* при встановленні заходів покарання і стягнення ...
1) до осіб, які на момент вчинення злочину не досягли вісімнадцятирічного віку, не може бути застосована найвища (виняткова) міра покарання (ч. 2 ст. 24);
2) до таких осіб суд може застосувати замість покарання примусові заходи виховного характеру (ст. 11);
3) строк позбавлення волі цих осіб не може перевищувати десяти років.
В окремих випадках кримінально-правове виявлення гуманізму може мати практичне значення щодо попереджання небезпечних наслідків при вчиненні злочину. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 56 КК України «звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників не вчинив ніяких дій і добровільно заявив органам влади України про свій зв’язок з ними». Звільнення від кримінальної відповідальності за певних умов передбачено також іншими статтями Особливої частини КК (ч. З ст. 57, ч. З ст. 170, ч. 2 ст. 222, ст. 229’°).
Принцип справедливості (індивідуалізації) відповідальності означає, що покарання, яке застосовується судом до особи злочинця, повинно бути, у межах закону, конкретним та індивідуальним із урахуванням тяжкості вчиненого злочину. Важливою підставою для вирішення питання про міру покарання злочинця є його індивідуальні особливості: фізичний стан, характер, виховання, професія, спосіб життя, а також середовище, в якому він перебував, тощо, характер злочинного діяння і ступінь тяжкості такого діяння, форма вини. Крім цього, зазначений принцип знаходять свій вияв у тому, що суд, з одного боку, застосовує суворі міри покарання до осіб, які вчинили тяжкі й особливо тяжкі злочини, а з іншого — широко застосовує міри покарання, не пов’язані з позбавленням волі, до тих осіб, що вчинили нетяжкі злочини.
Принцип економії кримінальної репресії властивий як законодавчій, так і правозастосовчій діяльності. На законодавчому рівні економія репресії виявляється в тому, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінальне карних відносить лише ті з них, котрі мають високу ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, спричиняють таким правам та інтересам істотну шкоду або створюють реальну можливість заподіяння такої шкоди. Законодавча економія кримінальної репресії має місце і під час класифікації злочинів (тяжкі злочини — ст. 7′, особливо тяжкі злочини — статті 24, 25); залежно від Їх тяжкості визначається міра покарання у санкції кримінально-правової норми. Цей принцип знаходить свій вияв і в законодавчому встановленні більш м’яких видів покарання та звуження строків позбавлення волі за менш тяжкі злочини, і в дуже обмеженій сфері застосування смертної кари, і в розширенні переліку видів покарання, не пов’язаних із позбавленням волі, і в можливості відстрочки виконання вироку та звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.
