| 475kb. | 03.12.2011 12:29 |
- Смотрите также:
- [ лабораторная работа ]
- [ документ ]
- [ лекция ]
- [ лекция ]
- [ документ ]
- [ лекция ]
- [ реферат ]
- [ реферат ]
- [ шпаргалка ]
- [ документ ]
- [ документ ]
- [ документ ]
1.doc
^
1.1 Правовий статус прокурора: «поняття і зміст»
При розгляді проблеми правового статусу прокурора варто враховувати, що використання такої категорії, як «правовий статус», характерно стосовно до фізичних й юридичних осіб. Відносно ж цілої системи працівників державних органів це проблематично в силу широти й різноманітності повноважень структурних одиниць прокуратур різних рівнів. Дослідження правового статусу прокуратури в цілому як системи державних органів й прокурорів різних рівнів спрощується завдяки тому, що в силу принципів єдності й централізації, як це передбачено в Законі України «Про прокуратуру», прокурорська система будується на єдиному началі — Генеральному прокуророві України. Відповідно до принципу єдності всі органи прокуратури організуються й будуються на єдиних конституційних засадах, прокурори здійснюють однакові функції, застосовують однакові засоби реагування на порушення законів і мають в основному однакові права й обов’язки стосовно осіб, що не входять у прокурорську систему.
Однак, а ні в науці, а ні в літературі не вироблено чіткого поняття правового статусу прокуратури. Що потребує від нас проаналізувати категорію правового статусу взагалі.
В.Д. Перевалів у поняття «правовий статус особистості» включає правове положення людини, що відбиває його фактичний стан у взаєминах із суспільством і державою [1, с. 506].
Е.И. Козлова трактує правове положення людини й громадянина як сукупність прав, свобод і обов’язків, якими він наділяється як суб’єкт правовідносин [2, с. 151].
У словнику С.И. Ожегова саме поняття «статус» позначене як правове положення . Хоча останнє формулювання виявляється не беззаперечним, оскільки такі поняття, як «статус» й «правовий статус», необхідно розмежовувати [3, с. 438]. У словнику С.И. Ожегова вони ототожнені, незважаючи на те що категорія «статус» — більше широке поняття й містить у собі категорію «правовий (юридичний) статус» як одну зі своїх різновидів. Поряд, із правовим статусом прокурора можна розглядати його соціальний статус, коли мова йде про фактичне положення в суспільстві, тієї ролі яку він займає з позицій суспільної думки, його сприйняття громадськістю, що перебуває поза межами правової регламентації.
Отже, правовий статус прокурора – на мою думку, це правове положення посадових осіб органів прокуратури, наділених сукупністю повноважень для здійснення ними своїх функцій по забезпеченню законності та порядку, що відображає їх місце й роль у суспільстві й державі.
Формування правового статусу державних органів та посадових осіб цих органів відбувається в такий спосіб: насамперед, з’ясовується потреба в них, потім чітко визначається їхнє призначення, відповідно до якого встановлюються завдання, а на основі останніх – повноваження [ 4, с. 15-16].
Потреба в прокуратурі і прокурорських кадрах обумовлена необхідністю підтримки твердого режиму законності в нашій державі. Своє керівництво суспільством держава здійснює за допомогою видання законів, підзаконних актів, в яких містяться правові норми, що регулюють різноманітні відносини. Ефективність законності полягає в її неухильному забезпеченні. Боротьбу із правопорушеннями можуть і повинні вести всі державні органи. Але вони, по-перше: ведуть її у зв’язку з виконанням ними функцій по керівництву, відправленню правосуддя й т.п., а по-друге, самі можуть допускати різні порушення законності через відомчу або іншу зацікавленість або через неточне розуміння змісту закону. Цим обумовлюється необхідність існування особливої системи органів і державних службовців, що займаються винятково здійсненням нагляду за чітким і неухильним виконанням законів у державі. Такою системою є прокуратура, тобто сукупність об’єднаних нею органів і прокурорських кадрів.
«В українських умовах прокуратура з позицій закону впливає на всі галузі влади, виконує функції одного з елементів системи «стримувань і противаг». Одночасно вона сприяє взаємодії галузей влади, їхньому погодженому функціонуванню. Всі вони зацікавлені в дотриманні й зміцненні законності, забезпечувати яку, покликана прокуратура. Без законності в державі не може бути сильної, успішно виконуючої свої функції влади. Тим більше, якщо ця держава прагне стати правовою» [ 5, с. 7].
М. С. Шалумов відзначає, що правовий статус державного службовця державного органу містить у собі правові норми, що регулюють діяльність даного органу й особи; закріплення в них місця, ролі й призначення їх в державному механізмі; повноваження по реалізації покладених функцій [ 6, с. 70-71].
При всій виправданості такої структури змісту правового статусу державного службовця і державного органу, у тому числі прокуратури вважаю за можливе деталізувати його. На мій погляд, у зміст правового статусу прокурора варто включати крім викладених вище наступні елементи: 1) найменування прокуратури та посади працівника прокуратури; 2) принципи організації та діяльності прокуратури і службовців прокуратури; 3) система прокурорських органів і службових осіб прокуратури; 4) напрямки діяльності прокуратури, включаючи права, обов’язки й відповідальність учасників прокурорсько-наглядових відносин (прокуратури, піднаглядних суб’єктів й ін.); 5) особливості фінансування й матеріально-технічного забезпечення органів та службових осіб прокуратури; 6) порядок призначення й вимоги, що висуваються до прокурорського працівника; 7) засоби правового захисту й соціальної підтримки прокурорського працівника.
Виходячи з цього, на мій погляд правовий статус прокурора можна визначити як регламентоване в законі положення прокуратури, а також її службовців у суспільстві й державі, наділених сукупністю повноважень для здійснення покладених на них законом функцій по забезпеченню законності, що мають кожний своє найменування, що діють на основі встановлених у законі принципів, що фінансуються винятково з державного бюджету й незалежний статус яких забезпечений спеціальними засобами правового захисту й соціальної підтримки прокурорських працівників. Дане визначення правового статусу прокурора найбільше повно відбиває всі його елементи й одночасно повністю узгоджується з визначенням правового статусу прокуратури України, адже питання про правовий статус прокуратури тісно пов’язане з питанням про правовий статус самих прокурорських працівників, тому що вони й тільки вони є носіями повноважень, наданих органам й установам прокуратури, і покликані виконувати завдання визначені законом України «Про прокуратуру».
Правовий статус прокурора охоплює собою його правове положення як усередині системи прокуратури України (залежно від займаної посади), так і поза нею, тобто в суспільстві й державі, коли прокурор виступає учасником правовідносин.
У зміст правового статусу прокурора входять також: його права, обов’язки, відповідальність і гарантії. Для здійснення прокурорським працівником своєї діяльності, виконання поставлених перед ним завдань він наділяється сукупністю прав й обов’язків, тобто певними повноваженнями, наявність яких служить досягненню поставлених перед органами прокуратури цілей забезпечення верховенства закону, зміцнення законності, захисту прав і свобод людини та громадянина, а також охоронюваних законом інтересів суспільства й держави. Повноцінному й безперешкодному виконанню прокурором своїх повноважень служать гарантії, визначені законом й, зокрема, засоби правового й соціального захисту прокурорських працівників. Невиконання або неналежне виконання прокурорським працівником своїх посадових обов’язків, порушення вимог законодавства тягне встановлену законом відповідальність.
У літературі зустрічаються випадки, коли в зміст правового статусу посадової особи державного органа поряд із правами й обов’язками включається категорія свободи. Такий підхід невиправданий, оскільки «свобода тільки тоді стає правом, коли вона визнається законом» [ 6, с. 302], а поки цього не зроблено ні про яку свободу як складову правового статусу, принаймні, посадової особи, не може бути й мови. Правовий статус — категорія правова. Крім того, це обумовлено специфікою правового статусу всіх посадових осіб, що полягає в органічній єдності їхніх прав й обов’язків. Свобода ж втілена в право посадової особи стає саме правом. Отже, ніяких свобод у змісті правового статусу посадових осіб й у тому числі прокурорських працівників бути не може.
Помилковою на мій погляд, видається також думка, що в правовому статусі прокурора не існує диференціації прав й обов’язків [ 7, с. 86]. Дане твердження справедливо коли мова йде про реалізацію функцій прокуратури. Однак, прокурорський працівник володіє рядом таких прав, здійснення яких не носить для нього обов’язковий характер наприклад, право носити вогнепальну зброю, право на додаткову житлову площу й т. ін. Разом з тим, дані права прокурора є складовими його правового статусу. З іншого боку, не варто трактувати в якості права передбачений наприклад в п. 3 ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» обов’язок прокурора (його заступника) негайно звільнити своєю постановою кожного, хто утримується без законних підстав в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установах для виконання заходів примусового характеру. Оскільки у випадку виявлення такого факту прокурор не вправі вибирати. «Про прокуртуру» визначає даний захід прокурорського реагування саме як обов’язок, а не право.
