Спадкування за законом

Курсова робота
Содержание скрыть

Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки

Юридичний факультет

Кафедра цивільного та господарського права

(кафедра історії та права)

КУРСОВА РОБОТА

З Цивільного права України

На тему : Спадкування за законом

Виконала :

Студентка курсу

Групи ПР21…

Науковий керівник

Завідувач кафедри

Історії та права …

Кіровоград

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I

Загальні положення про спадкування

1.1 Поняття та значення спадкування і спадкового права

РОЗДІЛ II

Особливості спадкування за законом

2.1 Черговість

2.2 Спадкування за правом представництва

РОЗДІЛ III

Здійснення права на спадкування

3.1 Прийняття спадщини

3.2 Відмова від прийняття спадщини

3.3 Інші умови передбачені в Цивільному Кодексі України про спадкування за законом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитись своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім’ї. До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права.Спадкрємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

При спадкуванні за законом порядок та умови переходу прав та обов’язків спадкодавця вказані в самому законі. Спадкове майно ділиться в рівних частках між особами, зазначеними в законі, та у відповідності з встановленою черговістю.Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що згідно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Актуальність теми.

Проблемам спадкового права приділено значну увагу у працях таких вчених як, Бірюкова І.А, Харитонова Є. О. , О.В. Дзери, , Ю.О. Заіки, Т.П., Я.М. Шевченко, Шевчук Л.В., Фурса Є.І та С.Я. Спеціального системного дослідження цієї теми в Україні не проводилось, оскільки більшість досліджень присвячувались лише матеріальним аспектам спадкового права.

3 стр., 1046 слов

Основні поняття спадкового права

... використаної літератури. Глава 1. Основні поняття спадкового права 1.1 Поняття спадщини З прийняттям частини третьої Цивільного кодексу РФ вперше в історії вітчизняного права в законі розкривається поняття спадкування. Відповідно до п. 1 ...

Мета і завдання дослідження.

  • проаналізувати всі наявні сучасні теорії та концептуальні підходи до розуміння спадкових правовідносин з метою об’єктивного їх розгляду та вивчення;
  • на підставі узагальнення та аналізу нотаріальної і судової практики встановити нотаріальну та судову процедуру охорони і захисту прав спадкоємців;

Об’єктом дослідження, Структура дослідження та її обсяг.

РОЗДІЛ I

Загальні положення про спадкування

1.1 Поняття та значення спадкування і спадкового права

спадкуванням.

спадкове право

Конституція України передбачає право спадкування власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого мож-ливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померло-го, зміцненню власності громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на за-хист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті.

Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів), сприяючи цим зміцненню сім’ї.

Юридичні гарантії здійснення спадкових прав передбачені нормами, регулюючими спадкування, які викладені в Цивільному кодексі України, в Законі України «Про власність», «Про нотаріат», в Кодексі про шлюб та сім’ю України, в інших законах та підзаконних актах.

Спадкодавцем визнається особа, після смерті якої здійснюється спадкове правонаступництво. Спадкодавцем може бути любий громадянин України, в тому числі недієздатний, чи обмежено дієздатний, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживали на території України, або мали в Україні будівлі (ст. 570 ЦК України).

З 1 січня 2004 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України ,прийняття якого не могло не вплинути на центральний інститут цивільного права — права власності і, відповідно, на інститут спадкування. Норми книги шостої ЦК України „Спадкове право” чітко систематизовані в семи главах: „Загальні положення про спадкування”, „Спадкування за заповітом”, „Спадкування за законом”,Здійснення права на спадкування”, „Виконання заповіту”, „Оформлення права на спадщину”, „Спадковий договір”. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно. Заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.Охорона і захист прав всіх суб΄єктів спадкових правовідносин зумовлює необхідність їх визначення і конкретизації з метою забезпечення і гарантування їх реалізації.Обґрунтовано, що заповідачем є дієздатна особа, яка у визначеному законом порядку склала заповіт і таким чином визначила хто має бути спадкоємцем і на яких умовах має прийматися спадщина. Заповіт — юридичний акт, який включає в себе одностороннє розпорядження фізичної особи, зроблене у встановленій законом формі, про те, що має бути зроблене після її смерті і, головним чином, по відношенню передання її майна на користь певних осіб та виконання спадкоємцями встановлених заповідачем обов’язків. При цьому, хибною є позиція деяких авторів стосовно відсутності юридичного значення заповіту при житті заповідача. За Законом України „Про нотаріат” заповіту навіть при житті заповідача надано особливу охорону від поширення відомостей про його зміст і факт посвідчення.

5 стр., 2192 слов

Земельне право України — Право — и — Каталог ...

... за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для ... екологічну, наукову, естетичну, рекреацінну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду ...

спадковий пасив.

не переходять

На відміну

Як зазначав В.Нікольський, закликання до спадкування через спадковий договір є власне запровадженням народів германського походження . Сам інститут спадкового договору зобов’язаний своїм походженням тій добі, коли суспільство базувалося на засадах феодального поземельного права і коли питання, пов’язані з переходом нерухомості, мали величезне значення для існування тих чи інших середньовічних організацій . [6]

Першіпідвалини для визнання юридичного значення за спадковими договорами були закладені ще глоссаторами та коментаторами римського права. Ті й інші, дотримуючись традиційної точки зору римського класичного права, в принципі не визнавали самостійного правового значення за спадковими договорами. Однак, заглиблюючись в постанови римського права та адекватно реагуючи на запити оточуючої їх дійсності, вони змогли розширити коло виключень з загальних правил, встановлених класичним правом. Зазначена необхідність коренилася в умовах бурхливого розвитку середньовічного цивільного обігу, в якому значного поширення набули випадки практичного застосування спадкових договірних відносин.

РОЗДІЛ II

Особливості спадкування за законом

При спадкуванні за законом до спадкування закликаються особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в цьому разі спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України. Таких осіб називають законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом.

Не завжди особа, яка входить в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися до спадкування. Законом передбачені умови, за яких спадкоємець усувається від спадщини.Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це,спадкодавець все ж призначив їх своїмиспадкоємцями за заповітом.

Спадкоємцями за законом не мають права стати

1) батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини;

2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов’язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку, а також за інших обставин зазначених у Ст.1224 ЦКУ. Зазначені правила щодо усунення за певних умов спадкоємців від спадкування застосовуються і до права на заповідальнийвідказ.(Ст.1237ЦКУкраїни)

Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

4 стр., 1643 слов

Наследование по закону (2)

... право спадкування, надавши його подружжю, ро­дичам по низсхідній лінії та непрацездатним утриман­цям померлого. В грудні 1945 р. коло спадкоємців ... розг­ляду судами України справ про спадкування"). Після прийняття Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ... 11 березня 1919.р. "Про скасування спадкування" зазначалося, що "право спадкування як за законом, так і за заповітом, на ...

Спадкове майно —

Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто.

Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо

Спадкоємців другої та інших черг до спадкування в цьому разі не закликають. Коли спадкоємці першої черги відсутні або коли вони не прийняли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування будуть закликані спадкоємці другої черги. Слід підкреслити, що правила про черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Але така угода не може порушити прав спадкоємців, які не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку.

Крім того, за рішенням суду особа, яка за законом є спадкоємцем наступних черг, може одержати право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася,матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво бувбезпорадним.

2. 1 Черговість спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкуванняпочергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 Цивільного Кодексу.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права наспадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого боку, прирівнюються до родичів за походженням.Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги за законом.

Черговість:

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька,так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають ріднідядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування маютьособи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш якп’ять років до часувідкриття спадщини. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.Ступінь споріднення визначається за числом народжень, щовіддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавцяне входить до цього числа.У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.На доказ факту перебування на утриманні можуть бути подані такі документи:

5 стр., 2148 слов

Особливості прийняття Податкового Кодексу, його значення, структура

... який може обиратися підприємством. Отже, Податковий Кодекс значущий для України документ, який розроблено з метою прийняття єдиного в Україні законодавчого акта, з закону прямої дії, який визначив би ... податкового права. Для того, щоб він став справжнім гарантом інноваційного розвитку, ефективної реалізації справедливих фіскальних відносин між владою і бізнесом, поліпшення добробуту, у його тексті ...

1.Довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії в зв’язку із втратою годувальника;

2.Копія рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити дані про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця. Непрацездатність утриманця, пов’язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність, пов’язана зі станом здоров’я — за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Департаментом нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань проведено узагальнення стану розгляду звернень громадян Департаментом нотаріату і реєстрації адвокатських об’єднань та Головним управлінням юстиції Міністерства Юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі протягом 2006 року та першого півріччя 2007 року.

Відповідно до вищезазначених Узагальнень визнано неправомірними та такими, що не відповідають вимогам ст.5 Закону України “Про нотаріат” та порушують вимоги статті 1258 Цивільного кодексу України дії державних нотаріусів щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям другої черги, чим порушено права спадкоємців першої черги. Враховуючи допущене грубе порушення законодавства та маючи на меті попередити вчинення такого порушення в роботі нотаріусів Тернопільської області повідомляємо наступне:

Згідно ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. А також, згідно Цивільного кодексу України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині .

9 стр., 4126 слов

Спадкове право — Право — и — Каталог статей ...

... ЦК України). Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у встановлений строк, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія) ... народилась після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би ...

Слід зауважити, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Що стосується спадкування за законом усиновленими та усиновлювачами, то відповідно до ст.1260 Цивільного кодексу України усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з другого, прирівнюються до родичів за походженням. При цьому необхідно знати, що усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Проте, якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

2.2 Спадкування за правом представлення

Спадкування за законом інколи ще називають спадкуванням проти заповіту.

Воно виникає за наявності будь-якої з таких обставин:

a. відсутність заповіту;

  • b. визнання заповіту недійсним;
  • c. неприйняття спадщини спадкоємцями за законом;
  • d. відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за законом;
  • e. неохоплення заповітом усієї спадщини.

У свою чергу підставами закликання до спадкування за законом є такі юридичні факти:

a. родинні стосунки (при певному ступені спорідненості та черговості спадкоємців);

  • b. шлюб;
  • c. усиновлення;

d. перебування на утримані спадкодавця не менше 5 років до моменту його смерті

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини,яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові,якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка бналежала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якбивони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яканалежала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братовіспадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту часткуспадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці,дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриттяспадщини.Якщо спадкування за правом представлення здійснюєтьсякількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться міжними порівну.При спадкуванні по прямій низхіднійлінії правопредставлення діє без обмеження ступеня споріднення.Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

15 стр., 7045 слов

Право Київської Русі

... вони тим самим надавали їм статусу джерела права. Важливим джерелом права Київської Русі були міжнародні договори князів із чужоземними державами. ... його найближчим оточенням. Але часті воєнні походи, прийняття християнства правлячою верхівкою викликали опір з боку ... Київській Русі поняття “закон” мало швидше моральний, релігійний зміст, ніж правовий. Право і правові відносини в Київській Русі виходили ...

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом єрівними.Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосуєтьсярухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось ізних. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченоюнотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортнихзасобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

РОЗД І Л III

ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА СПАДКУВАННЯ

3.1 Прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має правоприйняти спадщину або неприйняти її.Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа,цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четветою статті 1273 Цивільного Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вонаналежитьспадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягомстроку,встановленогодляприйняттяспадщини.

Строки для прийняття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців

Прийняття заповідального відказу

Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Якщо спадкоємець протягом строку, встновленого в Цивільному кодексі , не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець,який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

3.2 Право на відмову від прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, можевідмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

15 стр., 7399 слов

Право Интеллектуальной собственности (Украина) (WinWord (на укр. языке))

... вчинення односторонньої угоди, оскільки воля власника спрямована на відмову від права власності. Але якщо право власності припиняється в результаті однократного використання речі (наприклад, Ви з'їдаєте яблуко або спалюєте ...

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

3.3 Інші умови передбачені в Цивільному Кодексі України про спадкування за законом

Перехід права на прийняття спадщини

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється назагальнихпідставах протягом строку, що залишився. Якщострок, щозалишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відумерлість спадщини

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається післяспливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлогомайна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється довизнання її відумерлою відповідно до статті 1283 Цивільного Кодексу. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

69 стр., 34413 слов

Теорія держави і права

... як і право не існує без держави. Знаходячись в єдності, вони і визначають теорію держави і права як єдину науку про державу і право. По-четверте, теорія держави і права - це найбільш загальна наука про державу і право. Теорія держави і права - ...

Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Перерозподіл спадщини

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурічастини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустивстрок для прийняття спадщини, перейшло як відумерле дотериторіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців

Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги доспадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовомкредитора накладає стягнення на майно, яке було переданеспадкоємцям у натурі.

Охорона спадкового майна

Охорона спадкового майна здійснюється в інтересахспадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метоюзбереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку,встановленого для прийняття спадщини.Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуютьсяспадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині.

Охорона спадкового майна виконавцем заповіту

Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом, виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо охорони всієї спадщини.

Спадкоємці за законом мають право призначити іншу особу,яка вживатиме заходів щодо охорони частини спадщини, щоспадкується за законом.

Управління спадщиною

Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчиненнябудь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини доз’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату завиконаннясвоїх повноважень.

ВИСНОВОК

Підсумовуючи курсову роботу ми можемо зробити наступні висновки-Інститут спадкового права в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України, тісно пов’язаний з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, основу якого становлять право власності та інші речові права. Вони і є об’єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування — це один зі способів набуття майнових прав, що зближує його із зобов’язальним правом. Тому інститут спадкового права в сучасних правових системах і в системі цивільного права нашої країни — один із найважливіших. Значення цього інституту зумовлено також тим, що об’єктом спадкування переважно є право власності. Питання про те, що залишається після смерті померлого власника, кому воно має перейти, в якому порядку й обсязі, з найдавніших часів (римського приватного права) до наших днів залишаються в центрі уваги суспільства і держави, законодавців і дослідників, кожної людини, оскільки вони тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів. Усі питання, пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням цих прав, вирішується державними нотаріальними конторами. І лише якщо між зацікавленими особами виникає спір внаслідок переходу майна померлого до його спадкоємців, відповідні питання розглядаються і вирішуються судом.

Державні нотаріальні контори вживають заходів щодо охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів чи кредиторів. Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам. Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, і визначає частку померлого з них у спадковому майні. Свідоцтво про право на спадщину видається в основному після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закінчення цього строку може бути визначено коло спадкодавців, які прийняли спадшину.Правовий аналіз найбільш поширених підстав звернення до цивільного судочинства зумовлений наступним збільшенням гарантій охорони прав спадкоємців, кредиторів та інтересів спадкодавця. Для досягнення зазначеної мети у дослідженні зосереджено увагу на вирішенні основних завдань. Також спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів), сприяючи цим зміцненню сім’ї.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна час тина. Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2000.- 304 с.

2.Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне право. Частина перша: Курс лекцій. – К.: НАВСУ, 2001. – 196 с.

3.Васильченко В.В. Визначення поняття спадкового права в об’єктивному значенні / Юридичний вісник. – 2003.- № 3.- С. 114-120.

4.Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. —Запоріжжя, 1999. — 135 с.

5.Гримм Д.Д. Лекции по догме римскаго права. — Петроград. 1916. — С. 409; Дорн Л.Б. Догма римскаго права. — Казань. 1881. — С. 599—600; Ефимов

6.Заіка Ю.О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні: Монографія / МВС України НАВСУ.- К., 2004.- 279 с.

7.Заіка Ю.О. Деякі проблеми спадкового права // Вісник НАВСУ. – 2003. — №3.- С. 149-153.

8.Заіка Ю.О. Зміна черговості при спадкуванні за законом // Підприємництво, господарство і право. – 2004.- №7.- С. 12-14.

9.Заіка Ю.О. Про пріоритети спадкового права в новому ЦК України // Вісник прокуратури. – 2003.- №7.- С. 78-82.

10.Заіка Ю.О. Спадкування за законом за новим ЦК України // Вісник прокуратури. – 2003.- №7.- С. 15-17.

11.Заіка Ю.О. Усунення від спадщини за проектом нового ЦК України // Вісник НАВСУ.- 2000.- №4.- С.24-28.

12.Победоносцев К. Курс гражданского права. Ч. II. Права семейственные, наследственные и завещательные. — СПб. 1896. — С. 278. 13.Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник. – К.: Вентурі, 1997.- 36 с.

14.Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993.- № 39.- Ст. 383.

15.Синайский В.И. Основы гражданского права. Выпуск II. — Рига, 1926. — С. 6.- 464 с.

16.Фурса Є. Основні терміни спадкового права // Підприємництво, господарство і право. – 2003. -№3.- С. 40-43. 17.Фурса С.Я, Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. – К: Атіка, 2002 – 496 с.

18.Цивільне право України: Академічний курс: Підручн.: У 2 томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Ін Юре, 2003.- 620 с.

19.Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Н.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 2.- 640 с.

20.Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Н.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 2.- 640 с.

21.Цивільне право України / За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О.Заіки. – К.: Істина, 2004.-224 с.

22.Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін. – За ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. -448 с

23.Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2004. – 776 с.

24.Цивільний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. -472 с.

24.Цивільний процесуальний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.- 208 с.

26.Шевчук Л.В. Поняття заповідального відказу. – Вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 48 – 1999.- С.48-51.

Цивільний кодекс України,2007р. книга 6, ст.1216-1308

Навчальний посібник “ Цивільне право” за редакцією О.А. Підпригори та Д.В. Бобрової, Київ, “Вентурі”, 1996 рік.

  • Победоносцев К. Курс гражданского права. Ч. II. Права семейственные, наследственные и завещательные. — СПб. 1896. — С. 278.

Васильченко В.В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. — Запоріжжя, 1999. — 135 с.

Никольский В. Об основных моментах наследования. — М., 1871. — С. 107.

Синайский В.И. Основы гражданского права. Выпуск II. — Рига, 1926. — С. 391

Заіка Ю.О.Усунення від спадщини за проектом нового ЦК України//Вісник НАВСУ.-2000.-№4-с.24-28

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять ро-ків одержувала від нього матеріальну допо-могу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Васильченко В.В. Визначення поняття спадкового права в об’єктивному значенні/юридичний вісник.-2003.-№3- С.114-120

Цивільний Кодекс України Паливода А.В.,2007р. видання .,с.308

Цивільний кодекс України 2004 р

Див.Додаток 1

Див. Додаток 2