«Історія держави та права зарубіжних країн»
І. ДЕРЖАВА І ПРАВО ЕПОХИ СТАНОВО-КАСТОВОГО СУСПІЛЬСТВА
1.1. Дайте визначення понять та термінів, вкажіть, де і коли вони мали місце
1.Військова демократія — це термін, введений американським дослідником первісного суспільства Л. Г. Морганом (1818-1881) для позначення влади воєнних вождів при збереженні залишків колективізму і демократії на стадії розкладу родоплемінних відносин. У широкому змісті — заключний етап розкладу первісного ладу і перетворення його у класове суспільство.
2.Веди — це священні книги індусів кінця 2-го — початку 1-го тис. до н.е. на давньоіндійській (ведійській) мові. Є джерелом відомостей про соціально-економічну і культурну історію Давньої Індії. Веди складаються із збірників гімнів і жертовних формул (Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхараведа) та теологічних трактатів (брахмани і упанішади).
3.Апела — це Народні збори у Давній Спарті, вищий орган влади.
4.Магістрати — це посадові особи, яки відіграли значну роль в системі органів виконавчої влади в Давніх Афінах і Стародавньому Римі.
1.2. Відобразити у вигляді схеми форму та механізм держави
Туреччина в епоху середньовіччя.
1.3. Використовуючи текст Великого березневого ордонансу 1357 р.:
а) назвати повноваження Генеральних штатів
1) Встановлення податків;
2) видача субсидій;
3) контроль над фінансами;
4) згода на оголошення війни та укладення миру;
5) призначення радників короля.
б) визначити принципи, на яких будувались відносини між Генеральними штатами і королівською владою
Королівська влада мала потребу в підтримці Генеральних штатів — король запитував думку Генеральних штатів з ряду законопроектів, звертався до станів з проханням про фінансову допомогу).
Одночасно Генеральні штати постійно звертались до короля з проханнями, скаргами, протестами та ін.
1.4. Продовжить думку:
1. Початок порівняльного правознавства в Україні пов’язують з ім’ям Н. Іванішева.
2. Своєрідність соціально-класової структури давньосхідного суспільства полягає в тому, що процес соціального розшарування, який почався в надрах племінних общин, привив до формування серед вільних людей прошарків з більш високим і більш низьким соціальним статусом.
3. З давньосхідних країн республіки існували:
Роль держави і права в організації суспільства — Теорія ...
... індивідуальне, окреме суспільство. Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; французьке, радянське, американське суспільство і т.д. "Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з ...
- а) у Месопотамії: шумерійські міста-держави з аристократичною формою республіканського правління;
- б) у Стародавній Індії: «гани» і «сантхи» — ранньокласові республіки, організация влади в яких засновувалась на демократичних засадах.
4. Особливостями права в Єгипті було те, що:
1) в країні не було створено навіть умов для загальних уявлень про правоздатність і правовий статус особи;
2) основи права грунтувалися на особистій волі фараона;
3) кримінальне право, порівняно з кримінальним правом ассирійців і вавилонян, відрізнялося більшою м’якістю;
4) жінка переважно мала рівні правові можливості з чоловіком.
5. Основними видами злочинів за римським правом були:
а) в першому періоді історії римського права:
- злочини публічного характеру (злочини проти Римської держави: зрада або союзництво з ворогом, опір владі, пов’язаний із застосуванням насильства);
- вбивство, образа дівочої або жіночої честі, підпал, лжесвідчення, винищування, викрадення і чаклунство на посіви, порушення межових знаків тощо;
- злочини сакрального характеру (злочини, за які крім звичайного покарання вимагалося релігійне прокляття);
- злочини приватного характеру: крадіжка, посягання на особу, знищення і пошкодження чужих речей;
б) у класичному періоді публічні злочини поділялися на:
- злочини проти держави;
- злочини проти релігії;
- злочини проти моральності;
- злочини проти приватних осіб;
- в) у посткласичній період виниклі так звані екстраординарні злочини (санкції за їх вчинення передбачалися імператорськими указами).
6. Загальною характерною рисою розвитку як китайського, так і японського права було те, що їх розвиток відбувався переважно у напрямку розробки норм кримінального права й регулювання станово-рангових відмінностей, податкових повинностей населення, обов’язків різноманітних категорій утримувачів державних земель, а також осіб, що відповідали за збереження державної власності та поповнення державної скарбниці.
7. Японська держава періоду VІІІ-X ст.ст. в історико-правовій літературі отримала назву «правова». Це було зумовлено піднесенням у зазначений період значення загальної ролі закону і права в суспільстві.
8. Предметом регулювання законом «Тахо Йоро рьо» були цивільні, сімейно-шлюбні, адміністративні і кримінальні правовідносини.
9. Спільним у класифікації злочинів у середньовічному Китаї і Японії було те, що вона будувалася на підставі конфуціанських уявлень про найбільш тяжкі порушення моралі.
10. Судовий процес у середньовічному Китаї за своїм характером був інквізиційним.
11. Відносна цілісність мусульманського права була обумовлена тим, що воно висувало на перший план не територіальний, а конфесійний принцип: мусульмани, проживаючи у будь-якій країні, повинні були дотримуватися шаріату і бути вірними ісламу.
12. Ієрархічний характер джерел мусульманського права проявився в тому, що вони розташовані за своєю значущістю:
- а) Коран — священна книга мусульман;
- б) сунна — розповіді про судження і вчинки Мухаммеда;
- в) іджма і фетва — думки з релігійних та правових питань, висловлені сподвижниками Мухаммеда.
13. Право власності на землю за мусульманським правом характеризувалось його поділом на чотири категорії земельних володінь:
Право Київської Русі
... надавали їм статусу джерела права. Важливим джерелом права Київської Русі були міжнародні договори князів із чужоземними державами. Це перші пам'ятки писаного права - встановлені князівською владою ... приватного і кримінального права теж панував звичай. Рецепція візантійського права здійснювалась шляхом пристосування до місцевого звичаєвого права. Важливою особливістю звичаєвого права було те, що ...
- священна земля;
- державна земля;
- землі, які перебували у приватній власності;
- общинні землі.
14. Злочини у мусульманському праві класифікувались за трьома групами:
1) злочини, які брали свій початок з мусульманської доктрини;
2) злочини, пов’язані з посяганням на права окремих осіб;
3) злочині, пов’язані з діями, що не розглядалися як кримінальні в період становлення халіфату, а тому не згадувалися в основних джерелах шаріату.
15. Судовий процес за мусульманським правом мав звинувачувальний характер.
ІІ. ДЕРЖАВА І ПРАВО ЕПОХИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
2.1. Дайте визначення понять та термінів, вкажіть, де і коли вони мали місце
1. Поліцейська держава — це держава, яка характеризується всеохоплюючою регламентацією суспільного життя, загальним державним контролем за населенням з боку адміністративно-поліцейських органів, які мали право безмежно втручатися в життя людей.
2.Бікамералізм — це двопалатна система парламенту. Застосовується у всіх федераціях. Нижня палата розглядається як орган загальносоюзного представництва та обирається за територіальними виборчими округами, верхня палата представляє інтереси суб’єктів федерації.
3.Віги — це політичне угруповання в англійському парламенті, яке складалося із купців, представників фінансової буржуазії та верхівки джентрі. Чергувалася у влади з партією торі. В середині XІX ст. на її основі була створена Ліберальна партія.
Субституція — це призначення додаткового спадкоємця на випадок, якщо основний помре до відкриття спадщини, або не встигнувши прийняти її.
2.2. Використовуючи текст Конституції Японії 1947 р. визначте:
- а) правовий статус імператора, парламенту та кабінету міністрів;
- Правовий статус імператора визначається у главі І Конституції Японії 1947 р.
Імператор згідно із ст. 1 Конституції є «символом японської держави та єдності японського народу».
Всі акти Імператора, пов’язані з реалізацією ним конституційних повноважень, потребували контрасигнації Кабінету Міністрів, який і мав нести відповідальність за них.
Повноваження Імператора:
- оприлюднення поправок до Конституції, законів, урядових указів і міжнародних договорів;
- скликання парламенту;
- розпуск Палати Представників;
- проголошення парламентських виборів;
- затвердження призначень і звільнень міністрів та інших урядовців;
- затвердження повноважень та вірчих грамот послів і посланників;
- затвердження рішень про амністію, пом’якшення або скасування покарань, поновлення у правах тощо;
- присвоєння нагород;
- затвердження дипломатичних документів.
За Конституцією Японії 1947 р., виконавча влада належить Кабінету Міністрів (ст. 65).
Глава уряду — Прем’єр-міністр — призначався парламентом з числа членів парламенту. Якщо позиції палат щодо такого призначення не збігалися, рішенням парламенту вважалося рішення, прийняте нижньою палатою парламенту — Палатою представників.
Державне конституційне право зарубіжних країн
... погоджується рiшенням двох палат парламента. 3. Судовi прецинденти ( в англо – саксонськiй правова система ) – рiшення вищих судових органiв по питанням не врегульованих правом. 4. Доктринальнi ... мiнiмальний строк проживання, вiдсутнiсть певних хвороб, наявнiсть законних засобiв iснування. Внаслiдок правонаступництва держави. 3. Оптацiя ( вибiр ). 4. Вiдновлення громадянства. 5. Репатрiацiя – ...
Призначений у такий спосіб Прем’єр-міністр сам призначав інших членів уряду. При цьому він мав враховувати конституційний припис, за яким більшість членів уряду повинна призначатися з числа членів парламенту. Прем’єр-міністр міг звільнити членів уряду з посад на власний розсуд.
Кабінет Міністрів ніс колективну політичну відповідальність перед парламентом. Палата Представників дістала право висловлювати недовіру урядові, що тягнуло за собою відставку останнього.
За ст. 41 Конституції, парламент визначався як вищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган держави. Його побудова залишалася двопалатною: нижня — Палата Представників; верхня — Палата Радників.
Обидві палати мали складатися з обраних членів, які представляли увесь народ. Палата Представників могла бути розпущена Імператором, який приймав відповідне рішення «з поради і ухвали» уряду. У разі розпуску нижньої палати Палата Радників припиняла своє функціонування до початку роботи новообраної Палати Представників.
Головною функцією парламенту Конституція визначала законотворчість.
Законопроект, ухвалений Палатою Представників, проте відхилений Палатою Радників, ставав законом після повторного ухвалення нижньою палатою за рішенням двох третин присутніх її членів.
Проект державного бюджету спочатку мав розглядатися Палатою Представників. У разі, коли Палата Радників ухвалила інше рішення щодо проекту бюджету, останнє слово належало нижній палаті, яка простою більшістю голосів її членів могла прийняти державний бюджет власним рішенням, ухваленим протягом тридцяти днів.
б) форму державного правління японської держави після Другої світової війни
За змістом Конституції 1947 р. Японія стала державою з парламентсько-монархічною формою державного правління.
2.3. Продовжить думку:
1. Парламентська республіка в Німеччині бере свій початок від періоду після Другої світової війни, що було закріплено у Боннській Конституції, прийнятій 23 травня 1949 р. Вона отримала назву Федеративна Республіка Німеччини (ФРН).
2. Веймарська республіка по суті дала зразок певного симбіозу парламентської та президентської республік із сильною президентською владою. Вона може розглядатись як перший досвід змішаної республіки.
3. Незмінність республіканської форми правління у Франції була закріплена у 1884 р.
4. Республіка Об’єднаних провінцій, що юридично була закріплена в 1581 р., являла собою конфедеративний союз. Об’єднаній владі належали військово-політичні та фінансові повноваження.
5. Історичне значення першої з ранніх буржуазних революцій — голландської — для становлення держави нового типу полягає в тому, що вжиті в ході революції заходи (скасування іспанських законів, реформи бюрократичного апарату, затвердження кальвінізму як офіційної релігії тощо) мали важливе значення для розвитку капіталізму, який спирався переважно на торгово-грошовий капітал.
6. Представниками класичної школи кримінального права були А. Фейєрбах, І. Бентам, І. Кант, Г. Гегель.
Історія розвитку концепцій про права людини
... про права людини сформувались у загальному руслі міфологічних уявлень про те, що поліс (місто – держава) і його закони мають божественне походження і спираються на божественну справедливість. Право взагалі і права ... окремих людей – членів поліса беруть початок, згідно з цим уявленням, не в силі, а в божественному порядку справедливості. ...
7. Розвиток кримінального права США свідчить, що в силу різних причин там склався свій, американський варіант англійської правової системи. Його сутність полягає в тому, що на території кожного штату діє право цього штату, а за певних умов застосовується федеральне право (правовий дуалізм).
8. Для сучасного кримінально-процесуального права Німеччини характерна його спрямованість на боротьбу з тероризмом, нелегальною торгівлею наркотиками, організованою злочинністю.
9. Система влади в маоїстському Китаї грунтувалася на:
- а) традиційних конфуціанських принципах сильної центральної влади;
- б) непорушному авторитеті правителя;
- в) розгалуженому бюрократичному апараті;
- г) спиранні на чиновництво;
- д) здійсненні механізму влади через номенклатуру.
10. Своєрідність сучасної Китайської держави полягає в наявності трьох ідей — соціалізм, конфуціанство і капіталізм.
11. Саудівська Аравія за формою правління є абсолютною теократичною монархією, основними рисами якої є:
- а) відсутність виборчих процедур формування державних органів влади;
- б) офіційна заборона діяльності політичних партій і профспілок.
12. Бахрейн як незалежну державу проголошено 14 червня 1971 р.
13. Кувейт як держава почав формуватися майже одночасно з Саудівською Аравією, коли наприкінці XVІІІ ст. династія Сабахів заснувала емірат Кувейт.
14. Ісламська республіка в Ірані була проголошена у 1979 р.
15. За Конституцією 1970 р. форма держави Ірак характеризувалася як своєрідна президентська республіка (виконавчу владу здійснювали Президент, Рада революційного командування (РРК) і уряд).
16. Турецький султанат епохи танзимату (1840-1870 рр.) характеризувався проведенням широких політико-правових реформ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Держава і право епохи громадянського суспільства: Навч. посібник. — Запоріжжя: Просвіта, 2003. — 452 с.
2. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Держава і право епохи станово-кастового суспільства: Навч. посібник. — Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000. — 340 с.
3. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: Істина, 2005. — 768 с.
4. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. — Харків: Право, 2001. — 416 с.
5. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Т. 1. — М.: Юристъ, 2000. — 392 с.
