з дисципліни Міжнародне публічне право
на задану тему: Міжнародне кримінальна право
Зміст
1. Поняття та організаційні принципи міжнародного кримінального права. 3
2. Відповідальність в міжнародному кримінальному праві. Поняття і різноманітні види міжнародних злочинів . 10
3. Юрисдикція міжнародних кримінальних трибуналів. 14
4.Конвенционние злочину за міжнародне право: загальну характеристику. 20
5. Правова допомогу держав з кримінальних справ: утримання і специфіка. 23
Список використаних джерел. 26
1. Поняття та принципи міжнародного кримінального права. Дія кримінальної юрисдикції в часі та просторі. Імунітет щодо кримінальної юрисдикції.
Міжнародне кримінальна право (>МУП) — галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють співробітництво держав та Міжнародних організацій боротьби зі злочинністю, включаючипредупреждение[1].
Будучи галуззю міжнародного права,МУП має усіма характерними рисами цього права. Але є в нього та його істотна особливість — воно встановило пряму кримінальної відповідальності фізичних осіб порушення найважливіших норм міжнародного права. Інакше висловлюючись, воно виводить на механізм функціонування міжнародного права кримінальної відповідальності. Без встановлення кримінальної відповідальності фізичних осіб безпосередньо з урахуванням міжнародного права неможливо забезпечити міжнародний правопорядок. Тому предметом міжнародного кримінального права можуть бути відносини,возникающие боротьби з злочинами,совершаемими фізичнимилицами[2].
>МУП — нова галузь міжнародного права. Початок формуваннюМУП було покладено прийняттям після Другої Першої світової статутів міжнародних військових трибуналів (Нюрнберзького і Токійського).Устави передбачили пряму відповідальність фізичних осіб із міжнародного права за найтяжчі злочину, з їхньої основі були засновані міжнародні кримінальні суди,реализовавшие цю відповідальність. Нині передМУП стала нове завдання великого значення — боротьба проти міжнародного тероризму, й організованої транснаціональної злочинності загалом.
ОсобливістюМУП є його комплексний характер (включає норми кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого права); незастосування термінів давності до військових злочинцям та злочинів проти людства; особливі джерелаМУП як універсальних і регіональних за міжнародні договори та допоміжних джерел (вироки трибуналів міжнародних стандартів і національних судів); надання статутам міжнародних трибуналів зворотної дії щодо злочинних акцій, які у момент скоєння були кримінальним злочином відповідно до загальним принципам права, визнаним міжнародним науковим співтовариством; особливий суб’єкт злочину за вигляді держав юридичних осіб; особливі санкції, і т.п. УМУП встановлено відповідальність за міжнародні злочини і злочину міжнародного характеру.
Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...
... права набули юридичної форми спочатку в актах конституційного національного права, а незабаром і в актах міжнародного права. Перше покоління прав людини ... впливом міжнародних документів про права людини відбулося зм'якшення ... права людини»: особиста свобода, власність, безпека і опір гнобленню; необмеженість сфери вияву свободи людини й обмеженість сфери дії державної влади; притягнення до кримінальної ...
Будучи самостійної галуззю міжнародного правничий та володіючи всіма його ознаками,МУП виходить з принципах, які має власну специфіку, зумовлену характером кримінальних діянь. 1950-го р. Комісія Міжнародного Права прийняла й представила Генеральній Асамблеї ООН «Принципи міжнародного права, визнані статутомНьюрнбергского трибуналу і знайшли вираження у вирішенні цієї трибуналу». Особливі принципи, сформульовані Статуті і вироку Нюрнберзького трибуналу носять відтоді імперативного характеру. Вони зводяться до чого:
- невідворотність кримінального покарань вчинення будь-якого діяння, які з міжнародного права вважається злочинним;
- якщо держава встановлює покарання дії, які міжнародним правом віднесено до категорій злочинів проти світу і людства, це перестав бути обставиною, звільняючим винну особу від міжнародної кримінальної відповідальності;
- посадове становище особи, вчинила міжнародне злочин, не звільняє його від особисту відповідальність;
- виконання обличчям злочинного наказу свого уряду чи начальника не звільняє та людина від відповідальності, якщо свідомий вибір був фактичним може бути;
- кожне обличчя,обвиненное в міжнародному злочині чи злочині міжнародного характеру, має право справедливе розгляд у справі у суді;
- незастосування термінів давності до військових злочинцям та злочинів проти людства відповідно до Конвенцією 1968 р.
У 1973 р. спеціальної резолюцією Генеральної асамблеї ООН було прийнято принципи міжнародного співробітництва у відношенні виявлення, арешту, видачі й незвичні покарання осіб, винних у військових злочинах і злочинах проти людства, які переважно регламентують стадію попереднього розслідування зазначених злочинів.
Дія кримінальної юрисдикції в часі та просторі.
Кримінальна юрисдикція влада держави видавати норми кримінального правничий та забезпечувати їх застосування. Така юрисдикція називається повної. Вона містить що велить юрисдикцію і юрисдикцію примусу. Перша означає, що може наказувати обов’язкові правил поведінки, але обмежена використання коштів забезпечення їхніх дотримання. Юрисдикція примусу означає влада держави примушувати до дотриманню правничий та актів його застосування.
Питання кримінальної юрисдикції вирішуються законодавством держави у відповідність до міжнародним правом. Загальне правило у тому, держава здійснює повну юрисдикцію не більше території обмежену не більше спеціальній економічній зони моря, и континентального шельфу, соціальній та відношенні своїх громадян там.
Юрисдикція, здійснювана не більше державної території, іменується територіальної. У його основі лежить територіальний принцип. Юрисдикція, здійснювана поза території, називаєтьсяекстратерриториальной. У його основі лежить персональний принцип, з якого держава вправі зобов’язати своїх громадян там дотримуватися свої умови, однак може здійснювати заходи примусу.
Історичний розвиток міжнародного гуманітарного права та його ...
... його головною в минулому частиною - з правом на війну. Принципи і норми націлені на обмеження лиха війни. У результаті право війни перетворилося на гуманітарне право. .2 Історія виникнення міжнародного гуманітарного права ... є значення військово-силових аспектів. Ряд держав, наприклад, Ірак, КНДР, прагнуть посилити свій ... 1864 р. на розвиток права націй. Вперше в історії держави взяли офіційний постійно ...
Існує й принцип захисту чи безпеки, покликаного забезпечити захист істотних інтересів та її громадян творення злочинів, скоєних там. У разі держава вправі притягти до кримінальної відповідальності будь-яка особа незалежно від місця скоєння злочину, зрозуміло, за умови, що така особа опиниться у сфері його повної юрисдикції. Принцип захисту одержує всі ширше поширення законодавстві і тому судової практиці держав.
Нарешті, існує принцип універсальності, що передбачає можливість поширення кримінальної юрисдикції держави щодо діяння, визнані злочинними міжнародним правом, незалежно від громадянства вчинила їхні посадові особи й визначити місця скоєння. У минулому він охоплював лише піратство і работоргівлю, нині поширює свою дію і ряд злочинів за загальним міжнародного права (злочину проти світу та безпеки людства).
Питання кримінальної юрисдикції Міжнародного кримінального суду в часі та просторі, будуть докладно розглянуті у третій питанні контрольної роботи.
Імунітет щодо кримінальної юрисдикції.
За сучасних умов у кожному державі перебувають численні іноземні дипломатичні представництва і консульські установи, представництва і органи відділу міжнародних організацій, зокрема й обслуга. Нормативна правову базу у сфері включає конвенції, звичаї, закони та інші акти, двосторонні угоди, що стосуються імунітету.
Так було в відповідності зі ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961г.[3], імунітетом від кримінальної юрисдикції користуються глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного представництва, мають дипломатичний ранг, члени їхнім родинам, живуть водночас і і якщо вони є громадянами держави перебування. Вони можуть бути піддані арешту й затримки. Держава перебування забезпечує їхня безпека.
Дипломатичне імунітет надається певним особам задля особистих вигод, і з метою створити максимально сприятливі умови реалізації функцій дипломатичного представництва у державі перебування (державі, біля якого дипломатичне представництво здійснює своїх функцій).
Дипломатичне імунітет є наслідком існування загальновизнаного принципу міжнародного права — суверенної рівності держав, невід’ємним аспектом якого є правило: одне суверенну державу неспроможна підкоритися влади іншого.
Порушення імунітету представників іноземної держави сприймається як заподіяння шкоди його істотним інтересам. Воно здатне ускладнити відносини держав і зашкодити та інтересам приймаючої держави.
Особи, користуються дипломатичним імунітетом, не поза територією країни перебування і «вилучено» повністю з його юрисдикції. Згадана Конвенція закріпила норму, за якою такі особи «зобов’язані поважати закони та постанови держави перебування» (ч.1 ст.41).
Отже, норми права країни перебування для них обов’язковими. Проте «юрисдикція примусу» виключається: щодо таких осіб не можна порушити кримінальну справу, вони можуть постати перед судом як обвинувачувані й піддатисянаказанию[4].
Дипломат користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції. Імунітет й особисте недоторканність означають, що мого обличчя, користуються дипломатичним імунітетом, не підлягають кримінальної відповідальності згідно із законом місця акредитації (перебування) за злочин, досконале тут. Зазвичай, у разі скоєння дипломатом злочину він відгукується своєю державою. Держава, котрий представляв дипломат, у принципі має залучити його до кримінальної відповідальності у разі серйозної злочину, скоєного у країні, де було акредитований. Держава позбавити свого дипломата імунітету у разі здійснення ним злочину.
Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
... правових актів щодо захисту особистого життя фізичної особи 3.2 Порядок розгляду спорів з захисту особистого життя людини 3.3 Міжнародні організації з захисту прав людини ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ... используется морально-философскими подрунтами для утверждения в будущем совершенно новой идеи прав человека. Ale на законодательном уровне, идея начала реализовываться попутно. Прийнята у 1215 р. ...
До іншим особам, хто користується імунітетом від кримінальної юрисдикції, ставляться члени персоналу дипломатичного представництва, здійснюютьадминистративно-техническое обслуговування представництва: шифрувальники, секретарі,делопроизводители, члени їхнім родинам, котрі живуть разом із зазначеними особами, якщо вони є громадянами держави перебування і мешкають постійно біля даногогосударства[5].
Члени обслуговуючого персоналу дипломатичного представництва: водії, прибиральники територій і приміщень, працівники з обслуговуваннятехники[6], які є громадянами держави перебування або проживають у ньому постійного, також користуються імунітетом від кримінальної юрисдикції, проте щодо дій, вчинених ними у виконанні своїх зобов’язань (п. 3 ст. 37 Конвенції).
Інакше кажучи, на відміну членів дипломатичного представництва, і навіть членів адміністративно-технічного персоналу імунітет членів обслуговуючого персоналу має обмежений характер.
Обличчя, має декларація про дипломатичний імунітет, користується нею з моментом вступу завезеними на територію держави перебування, незалежно від оформлення тут свого статусу.Прекращается дію імунітету по тому, як і залишає країну (ст.38 Віденської конвенції).
Імунітет міжнародних організацій їх персоналу
Імунітет спеціальних місій.
Спеціальна місія, її приміщення і члени місії мають те ж імунітетом, як і дипломатичні представники. Зазначимо, проте, деякі особливості. З відповідної Конвенції слід: лише особи, офіційно які мають держава, або ті їх, хто належить до дипломатичному персоналу, користуютьсяиммунитетом[9].
Як і ситуації з їх постійним дипломатичним представництвом, відповідним імунітетом мають члени їхніх родин, супроводжують учасників місії, і навіть адміністративно-технічний персонал.
І консульський імунітет.
Імунітет консульських посадових осіб від кримінальної юрисдикції у тому, що де вони підлягають юрисдикції держави перебування у відношенні дій, скоєних і під час консульських функцій. Вони можуть бути піддані арешту чи попередньому висновку основі постанови компетентного судового органу на разі скоєння тяжких злочинів. А в інших випадках може бути позбавлені волі, тільки з урахуванням чинного суду. Що стосується порушення проти консульського посадової особи кримінальної справи мусить з’явитися в компетентні органи з виклику. Під час арешту чи попередньому висновку членів консульського персоналу чи порушення проти них кримінальної справи через канали звідси негайно повідомляється МЗС.
Держави найчастіше укладають двосторонні консульські конвенції, надають консульським посадових осіб повний дипломатичний імунітет. У разі їх карне переслідування можливе лише разі відмовитися від імунітету.
Право міжнародних договорів — галузь загального міжнародного права
... характер. У міру зростання потреби в регулюванні міжнародних відносин зростає і роль договорів. Право міжнародних договорів є галуззю загального міжнародного права і являє собою сукупність правових норм, що ... третіх держав, що користуються випливають з нього правами. Держави - Члени організації можуть шляхом загальної угоди створювати для неї права і обов'язки. Договори можуть класифікуватися по ...
Коло осіб, які мають імунітетом досить широкий, до нього входять, зокрема, глави держави, урядів, члени урядів, глави зовнішньополітичних відомств держав, члени персоналу дипломатичних представництв, і навіть інші особи, які користуються імунітетом відповідно до загальновизнаним принципам і нормам міжнародного правничий та за міжнародні договори. Ці особи не підлягають кримінальної відповідальності у разі скоєння злочину біля держави перебування, вони з’являються персонами non grata і висилаються її межі.
2. Відповідальність в міжнародному кримінальному праві. Поняття й ті види міжнародних злочинів за загальним міжнародного права.
Відповідальність заМУП, як і з міжнародного права загалом, несуть його суб’єкти, тобто. держави й міжнародних організацій. Відповідальність ця не кримінально-правової і цивільно-правової, а міжнародно-правової.
>Уголовно-правовую відповідальні за це фізичні особи. До неї можна залучати безпосередньо з урахуванням норм міжнародного права. За злочину проти світу та безпеки людства фізичні особи можуть бути притягнені до відповідальності міжнародним трибуналом чи судом держави.
Що ж до інших злочинів, передбачених міжнародними конвенціями, то «за вчинення фізичні особи відповідають з карному праву. На державі лежить обов’язок забезпечити реалізацію такий відповідальності. У порушення цей обов’язок виникає міжнародно-правова відповідальність держави.
Злочини за загальним міжнародного права — злочину, скоєння яких встановлено особиста відповідальність безпосередньо з урахуванням міжнародного права незалежно від цього, вважаються відповідні дії злочинними у державі, де їхсовершени[11].
Міжнародні злочину ставляться до найтяжчоюмеждународно-противоправним діянь,посягающим на основи існування держав і народів, який підриває основні засади міжнародного права, загрозливим міжнародному світу та безпеки. Вони визначаються як проти світу та безпеки людства. До них належать агресія, геноцид, злочину проти людяності, воєнні злочини.
Агресія — злочин проти світу, яке у тому, емоційне обличчя, що є керівником, бере активну участь чи віддає наказ про плануванні, підготовці, початку або кваліфіковане проведення агресії, чиненої державою.
Відповідальність за агресію несуть особи, наділені відповідними владними повноваженнями. Вона настає у разі, якщо держава розв’язало агресивну війну. У Статуті Нюрнберзького трибуналу йдеться саме про агресивної війні, а чи не про окремих актах застосування сили.
Геноцид — дії, мають метою знищити в цілому або частково якусь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До таких дій віднесено: вбивство члени групи, заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розлади, навмисне створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичним знищенням
Кодифікація міжнародного права
... юрисдикції) і його ресурсів, порядок морських наукових досліджень і т. д. Кодифікація норм міжнародного права завжди здійснюється на офіційному рівні - або державами за допомогою скликання ... В., Черниченко С. В., Шестпаков Л. Н. | Федеративної держави як суб'єкти міжнародного права | Російська Федерація як суб'єкт міжнародного права | Участь суб'єктів Російської Федерації в міжнародних відносинах | ...
