На тему: Основи адміністративного права
Челябінськ 2009 р.
Зміст
Запровадження
Предмет адміністративного права
Метод адміністративного права
Сучасні завдання науки адміністративного права
Укладання
Список використовуваних джерел постачання та літератури
Запровадження
Однією з найважливіших завдань будь-якої правової науки є правильний означення й обгрунтування її предмета. Особливо це у сучасних умовах, коли за перехід до ринкових відносин значно коригуються всі галузі вітчизняного права, зокрема й адміністративне.
Наука адміністративного права — це система наукових уявлень, знань і теоретичних положень про закономірності, які у сфері адміністративного права як сукупності відповідних правових і їх застосування органами і посадовими особами виконавчої. Діяльність з накопичення, систематизації та розвитку знань у цій галузі здійснюють передусімучение-административисти.
Предмет адміністративного права
За підсумками аналізу точок зору, наявних у теорії правничий та галузевих юридичних науках, узагальнення адміністративного законодавства і практики його застосування можна дійти невтішного висновку у тому, що предмет пізнання науки адміністративного права охоплює такі основні елементи: предмет галузі права, адміністративно-правові категорії, практику органів виконавчої, історію розвитку адміністративного права як галузі правничий та як науки, і навіть метод науки адміністративного права. Всі ці елементи вивчаються у єдності, оскільки вони тісно взаємозв’язані й утворюють цілісний, системний предмет науки (може бути інтерпретувати як об’єкт, досліджуваний наукою адміністративного права).
Предмет галузі адміністративного права включає у собі вивчення сутності виконавчої, здійснює державне управління, видів адміністративно-правових норм, джерел постачання та системи цій галузі права, відносин, регульованих нормами адміністративного права, їх взаємозв’язків та розвитку, правового статусу суб’єктів та управління, правових форм і методів управління, питань адміністративної відповідальності ще та способів забезпечення законності у сфері виконавчої, проблем галузевого, міжгалузевого і територіального управління.
Теория государства и права в системе юридических наук
... обозначить место и роль теории государства и права в системе юридических наук. Структура курсовой работы обуславливается целями и задачами исследования. Состоит из введения, двух глав, заключения, и списка использованной литературы. Глава 1. Место и роль теории государства и права в системе гуманитарных наук Теория государства и права, как было ...
Наука адміністративного права, ще, чимале увагу приділяє адміністративно-правовим категоріям як найбільш загальним поняттям в адміністративному праві (наприклад, виявлення обсягу понять виконавчої, управління, державної служби, посадової особи, адміністративного стягнення і багатьох інших).
Ці категорії (й поняття) входить у адміністративно-правові норми і акти, висловлюючи сутність регульованих ними громадських відносин. Неможливо дати правильне письмо речей та тлумачення правових і правовідносин, не пізнавши попередньо сенс адміністративно-правових категорій. Тому складають велику цінність для адміністративно-правовій науки.
>Правотворческая і правозастосовувальна практика діяльності органів виконавчої є також необхідним елементом науки. За підсумками вивчення практики адміністрування можна судити про ефективність конкретних правових норм, що дозволяє своєчасно усувати прогалини і дефекти в нормативні акти, удосконалювати роботи з кадрами тощо. тощо., іншимисловами—совершенствовать системи та процеси управління, особливо здійснюваного органами виконавчої.
Розвиток науки адміністративного права немислимо без вивчення її історії, раніше застосованих законодавства, існували концепцій по відповідним проблемам. Російська наука адміністративного права — одне з перших вітчизняних правових наук і має багаті традиції. Вагомий внесок у розробку теоретичних ітеоретико-прикладних проблем адміністративного права протягом останніх десятиріч внесли О.П. Альохін,Д.Н. Бахрах,Ю.М. Козлов, О.П.Коренев,Б.М. Лазарєв, А.Є. Лунєв,Б.М.Манохин,Л.Л. Попов, М.С.Студеникина, Г.А. Туманов, О.П.Шергин й іншихучених-административистов. Знання досягнень науки адміністративного права дозволяє уникнути багатьох помилок під час вирішення його сучасних завдань.
Метод правової науки — це система прийомів та способів пізнання, з допомогою яких вивчається, досліджується предмет науки. Наука адміністративного права користується такими методами, як:формально-догматический,конкретно-социологический, порівняльно-правовий,сравнительно-исторический та інших.
Метод адміністративного права
Право завжди регулює суспільні відносини, користуючись різними методами. Кожна галузь права має власний метод, під яким на увазі сукупність певних засобів і коштів правового на волю і поведінку учасників регульованих громадських відносин. Метод перебуває у нерозривній єдність із предметом правовим регулюванням. Якщо предметом галузі є коло регульованих громадських відносин, то метод показує, з допомогою яких коштів, прийомів та способів здійснюється це правове регулювання.
Будь-яка галузь права використовує такі способи регулюючого на суспільні відносини, як розпорядження (веління), заборона, дозвіл.
Державне розпорядження як розпорядження (веління) — це покладання на учасників громадських відносин юридичної обов’язки діяти у повній відповідності до вимогами правової норми.
Заборона — це покладання на учасників громадських відносин юридичної обов’язки утриматися від скоєння дій, передбачених правової нормою.
>Дозволение — це дозвіл учасникам громадських відносин здійснювати ті чи інші юридично значимі дії, вказаних у правової нормі, або утриматися від їх здійснення на власний розсуд.
Адміністративне право як галузь права
... адміністративного права Диспозитивный метод грунтується на рівність сторін, йдуть на суспільні відносини, застосовується, зазвичай, для регламентації відносин, регульованих галузями приватного права. Адміністративне право як галузь публічного права, ... виконавчої влади центрі й на місцях можливості регулювання громадських відносин. Отже, джерела адміністративного права ... учасників. Адміністративне право ...
Сукупність названих способів становить зміст методу галузі права, але питому вагу кожного їх у тій чи іншій галузі права різний. Наприклад, у цивільному праві переважає дозвіл. Для адміністративного ж права характеризуєтся тим, що більшість його норм, регулюючих виникнення, зміну цін і припинення управлінських громадських відносин, має наказовий (імперативний) характер. Це пов’язано з сутністю регульованих громадських відносин. Як вказувалося, за своєю сутністю євластеотношениями, тобто. побудованими на засадах «влада — підпорядкування». Норми як розпоряджень (велінь) висловлюють державну волю, спонукають і примушують учасників управлінських громадських відносин і до певному виду дій чи видам правомірного поведінки. Особливо слід наголосити, що це вимога однаково поширюється на органи виконавчої влади і у випадках, що вони видають свої нормативні правові акти з метою реалізації завдань та зняття функцій держави. Ці правомірні дії вони мають право здійснювати відповідно до закону чи відповідного підзаконного акта, та заодно зобов’язані діяти у межах своєї компетенції і із дотриманням встановлених процедур.
Норми адміністративного права орієнтовані насамперед задоволення приватних, особистих, а публічних інтересів — інтересів людей, держави і; визначення засобів захисту публічних інтересів та дійових заходів відповідальності право їх порушення; пряме застосування адміністративних санкцій.
Громадські відносини, регульовані нормами адміністративного права, завжди припускають нерівність їх учасників, жорстке підпорядкування волі керованих єдиної керуючої волі, виразником якої є орган виконавчої. Розпорядження, що йде від органу виконавчої влади і лист про йогоодносторонне-властное волевиявлення, обов’язково й інших учасників громадських відносин, регульованих нормами адміністративного права.
Суб’єкт прийняття обов’язкових рішень не пов’язані з згодою боку, якому вони адресовані. Але це виключає можливість участі майбутнього адресата в обговоренні проекту рішення і врахування його думки, і навіть суспільної думки, що завжди розширює соціальної бази адміністративних рішень.
Державне розпорядження як засіб адміністративного правовим регулюванням нерідко виражається й у заборону будь-яких дій, що з необхідністю гарантувати публічні інтереси. Наприклад, в год. 5 ст. 13 Конституції міститься заборона створення і забезпечення діяльності громадських об’єднань є, цілі й дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного ладу синапси і порушення цілісності Російської Федерації, підрив безпекою держави, створення збройних формувань, розпал соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі.
Реалізація норм адміністративного права забезпечується організаційними і стимулюючими засобами, і навіть підтримується примусової силою держави. Проте примус є крайнім способом правового на поведінка учасників регульованих громадських відносин.
І, насамкінець, наука російського адміністративного права приділяла і приділяє значну увагу зарубіжної теорії та практиці управління.
Як кажуть, значення поняття «предмет науки адміністративного правам значно ширше обсягу поняття «предмет адміністративного права» (як одній з галузей права).
Предмет та норми адміністративного права
... всіх людей. Останні норми надають особливо великого вплив життя общества.[1] Предмет і метод адміністративного права Система соціальних норм відбиває досягнуту суспільством щабель економічного, соціально-політичного та духовної розвитку. ...
Необхідною умовою розвитку науки будь-якій галузі права, зокрема адміністративного, є підготування наукових кадрів, володіють сучасними знаннями свого предмета, здатних об’єктивно аналізувати процеси, які у країні, і робити науково обгрунтовані висновки. Природно, до роботи та обміну досвідом вчені мають мати відповідні умови, матеріальну і методичну базу, належний психологічний клімат у науковому середовищі, зацікавленість у результатах своїй «творчій тривалості.
Сучасні завдання науки адміністративного права
Зараз вся російська наука права перебуває у стані корінний перебудови, перегляду багатьох методологічних і концептуальних засад, рішучого відновлення нормативного матеріалу. Особливо гостра питання об’єктивності науку й адекватної практиці висвітлення реальностей, попри то, які соціально-політичні сила при владі. Дедалі більше керівників різних рівнів дійдуть розумінню те, що роль науки не можна принижувати, бо лише вона може дати вірні рекомендації за тими або іншим суб’єктам проблемним питанням, з потреб нашого суспільства та з урахуванням різних фактичних обставин.
Історія сучасної науки адміністративного права у Росії сутнісно тільки розпочинається. Перехід країни від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, визнання рівноправними двох секторів економіки (державного і недержавного) і багатопартійності у сфері стали причинами принципово нових явищ у житті громадян, й держави, обумовивши поява цілого ряду нових завдань адміністративного права.
Провідною метою багатогранної роботи органів виконавчої є зміцнення російської державності. Саме ця є підставою продовження реформи, подолання кризи, структурної перебудови економіки, створення умов економічної, політична і соціальна стабілізації.
Велика роль зміцненні державності належить адміністративному праву. Серед інших галузей права він має найбільша питома вага. Здійснюється величезна в масштабах нормотворча діяльність органів законодавчої і виконавчої влади. Створюються нові, і змінюються діючі нормативні акти. Головне полягає у цьому, що різко зростає масив виданих як у федеральному рівні, і лише на рівні суб’єктів Федерації законодавчих актів, котрі всі більше стають актами прямої дії, а питому вагу підзаконних актів зменшується. Тож у тому випадку, коли органи виконавчої готують проекти законодавчих актів, їх завдання — виконувати роботу як і якісніше. У кожному конкретному випадку потрібно визначати механізм виконання законів — конкретних виконавців, форми, методи лікування й строки їхньої дій, види відповідальності, і навіть систему контролю та перевірки виконання. Надзвичайно важливі питання ресурсного забезпечення законотворчості і правозастосування. Мета — мінімізувати необхідність, і можливості видання підзаконних актів, доповнюють чи що уточнюють закони, оскільки це загрожує порушенням законності.
При переході від планового до ринковому господарству істотно змінюється роль держави у управлінні економікою. Повністюсаморегулируемого господарського механізму немає. Тому державне управління сучасної Росії поширюється як на державний, а й у недержавний сектор економіки. Так, особливої гостроти стають питання регулювання банкрутства підприємств і банків як об’єктів управлінської діяльності, ліквідації взаємних та інших неплатежів, регулювання ринку цінних паперів, використовуваних як державними, і недержавними структурами та громадянами, часткового регулювання ціни певні види сировини й товарів, особливо першої необхідності, соціального захисту окремих прошарків населення, встановлення тарифів зовнішньоекономічної діяльності й зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів природних монополій. У цьому, визначаючи завдання адміністративного права за умов початку ринкових відносин, треба правильно відмежовувати норми цій галузі права з інших суміжних галузей (наприклад, громадянського, трудового, фінансового права).
ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
... підлягають регу-люванню адміністративним правом, необхідно мати на увазі, що у сфері регулювання адміністративного права перебуває весь спектр відносин, що формуються в ході діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації ... При цьому пріоритети у діяльності органів виконавчої влади в сучас-них умовах суттєво змінилися. Зокрема, перехід до ринкових засад в економіці України вплинув і на зміст ...
Дуже важливе визначити суть і межі адміністративного, багато в чому примусового, регулювання тих нових стосунків, що складаються в недержавному реальному секторі економіки — мова повинна бути не про усунення державного регулювання, а про зміну його форм і методів. Хоча основним методом регулювання в господарську діяльність стає методразноуровневого узгодження, це виключає застосування у необхідних межах повноважень і методу обов’язкових розпоряджень. Завдання адміністративного права — створити умови для нормально функціонувати й держави, який живе за законами ринкової економіки. Серцевиною всієї діяльності державної машини стає жорстке, імперативне управління народним господарством, яке регулювання за допомогою різних стимулів, умілий добір і розстановка кадрів органів виконавчої, контролю над посадовими особами.
У період переходу Росії до новому соціально-економічному формації і від нової політичній системі з’явилося багато нових суб’єктів, раніше не відомих адміністративному праву. У тому числі — нові громадські організації, акціонерні товариства, спільні підприємства, комерційних банків, підприємці, підприємства-банкрути, казенні підприємства, різні координаційні органи, зокрема на теренах СНД, і ще. Природно, виникла потреба визначити їхній правовий становище як суб’єктів права загалом і адміністративного права, зокрема.
Поки що ні федерального закон про виконавчої Російської Федерації і його організації. Тому на згадуваній практиці виникає багато запитань, що стосуються завдань та зняття функцій її органів, меж їхньої відповідальності неприємних наслідків своєї діяльності, і навіть співвідношення законодавчої і виконавчої влади. Дуже серйозні проблеми — правильне місця, ролі й компетенції міністерства під час початку ринкових відносин. Наприклад, господарським міністерствам доведеться позбутися функцій директивного управління у відношенні ринкових структур перейти до ролі державних регуляторів, які б виробляли політику формування конкурентного середовища й відповідної інфраструктури у тому ринку, що вони «курирують». Поки вони працюють сьогодні здебільшого по-старому, використовуючи за інерцією методи лікування й стиль адміністративно-командної системи. Міністерства повинні відстоювати економічні інтереси споживачів і протистояти монопольним об’єднанням виробників. Пріоритетним об’єктом їх управляючого впливу має стати споживчий ринок, а чи не виробництво. Ними мають застосовуватися переважно економічні та правові важелі, а чи не «накази». Нові методи управління дедалі більше здійснюються у вигляді кредитів, оподаткування, сертифікування товарів (робіт, послуг), через політику цін, ліцензування підприємницької діяльності, недопущення (обмеження) монопольного становища окремих підприємців над ринком і недобросовісної конкуренції з.
Механізм адміністративно-правового регулювання
... яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини ". Механізм адміністративно-правового регулювання, будучи частиною системи механізму правового регулювання в цілому, містить, по суті, той же набір ... організаційну структуру) і організаційно-функціональні відносини (Відображають повсякденну діяльність органів виконавчої влади і проявляються в управлінському впливі керівника на персонал, який ...
За чинним законодавством федеральні органи виконавчої за необхідності можуть створювати свої територіальних органів та призначати посадових осіб. Назріла необхідність уточнити, де потрібні, чи немає потреби у територіальних органах федеральної виконавчої, маю на увазі скасування тих, які дублюють діяльність відповідних органів виконавчої влади суб’єктів Федерації.
Потрібна фактично відтворити систему здійснення державного контролю. Стара контроль зруйнована, а нова не створена. Це — одну з основних причин явища, названих правової сваволі. Існує нагальна потреба у великій розширенні обсягу контрольних повноважень стосовно недержавного сектору економіки, особливо над виконанням законодавства про працю, де допускається дуже багато правопорушень. Про це можна судити з кількості і характерові листів та розгляд скарг, вступників з ім’ям президента і в Уряд, до судів всіх рівнів, зокрема
