ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО (ДИСТАНЦИОННОШО) ОБУЧЕНИЯ
Реферат
По дисципліни «Адміністративне право», Теме: «Предмет і метод адміністративного права»
Роботу виконала студентка
3 курсу групи 3-5 Ю
Белалова Галия Рафаиловна
Спеціальність 030501
«Юриспруденція»
Позначка про заліку ________
дата «_____» ____________2008 року
Викладач: Рибалкін
МЦЕНСК
Запровадження
Слово «норма» походить від латинського соціальної норми «norma», що означає правило, зразок, стандарт. Упродовж багатьох століть, щоб жити у суспільстві, люди виробляли певні правила. Ці правила були різноманітні: вони стосувалися питань стосунків у сім’ї, дружньому колі і знайомих, поведінки у громадському місті, на роботи і т. буд. Усі створені людьми правила можна умовно розділити на дві групи. Першу групу становлять правила найбільш раціонального звернення людей знаряддя праці та на природні ресурси. Їм назва технічних норм, т. е. таких правил, виконання яких допомагає людині без шкоди використовувати у своїй діяльності досягнення техніки, працювати з природними (природними) і штучними об’єктами. Прикладами технічних норм можуть бути правила виконання зазначених будівельних робіт, норми витрати сировини й т. п.Ко другий групі правил ставляться норми, регулюючі суспільні відносини. Їх називають соціальними нормами. Під соціальними нормами розуміються загальні правил і зразки поведінки людей суспільстві, зумовлені громадськими відносинами і є результатом свідомої діяльності людей. Соціальні норми є деякі стандарти, моделей поведінки особи у суспільстві. Соціальні норми різноманітні. Окремі втілюють у собі інтереси окремих соціальних груп, інші носять загальний характер, висловлюють ціннісні орієнтації, властиві всіх людей. Останні норми надають особливо великого вплив життя общества.[1]
Предмет і метод адміністративного права
Система соціальних норм відбиває досягнуту суспільством щабель економічного, соціально-політичного та духовної розвитку. У ньому висвітлюються спосіб життя, історичні особливості народу, його менталітет, характер яка у країні структурі державної влади. Є різноманітні класифікації соціальних норм. Серед найважливіших життю суспільства виділяють норми звичаїв, норми моралі, норми етикету, корпоративні, релігійні і правові норми.
На ранніх етапах розвитку людського суспільства особлива роль регулювання відносин для людей належала такий різновиду звичаїв, як ритуали. Ритуалом називається правило поведінки, у якому найголовнішим є суворо задана заздалегідь форма її виконання. Саме зміст ритуалу немає значення — головне, значення має що його форма. Ритуалами супроводжувалися багато подій життя первісних людей. Ми знаємо про існування ритуалів дротів одноплемінників на полювання, приходу на посаду вождя, піднесення дарів вождям та інших. Особливу групу ритуальних дій становлять обряди. Обряд — цього правила поведінки, що полягає у виконанні деяких символічних дій. На відміну від скоєння ритуалу виконання обряду має певні ідеологічні (виховні) цілі й надає сильний вплив на психіку людини.
Правила и нормы технической эксплуатации жилищного фонда
... нормативный документ. Предназначены для работников жилищного хозяйства, занимающихся технической эксплуатацией, содержанием и ремонтом жилищного фонда. 1. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ, ГОСУДАРСТВЕННОЙ СИСТЕМЫ ОБСЛУЖИВАНИЯ ЖИЛИЩНОГО ФОНДА Настоящие Правила и нормы технической эксплуатации жилищною фонда определяют требования к состоянию ...
Звичаї морального характеру називають мораллю. У цих звичаї, зазвичай, виражається психологія певних соціальних груп. У моралі найчастіше відбиваються пережитки минулого у сфері моралі. Прогрессивное суспільство, використовуючи культурні, правові, організаційні й інші заходи, веде боротьбу з неприйнятними, застарілими мораллю.
Різновидом звичаїв також є традиції [латів. traditio — передача; переказ] — елементи соціального і охорони культурної спадщини людства, які від покоління до покоління і що зберігаються у певних суспільствах, класах і соціальних групах протягом багато часу. Основою життєвості традицій є наступність у розвитку суспільств, дбайливе ставлення до історії свого і держави.
Нормами моралі (латів. moralis – моральний) називають правил поведінки, є похідними від уявлень людей про добро і зло, про справедливість і несправедливості, хороше і поганому. Моральні норми наказують людям поводитись відповідність до цими уявленнями, їх підґрунтя і відтворюються у межах людського суспільства практично щодня. З допомогою моралі суспільство оцінює як практичні дії людей, а й їхні мотиви, спонуки та наміри. Особливу роль моральної регуляції грає формування у людині здібності щодо самостійно виробляти й оцінювати свою лінію поведінки без повсякденного зовнішнього контролю. Ця здатність виявляється у такі поняття, як совість, честь, відчуття власної гідності. Моральні вимоги, які пред’являються людей і контролю над виконанням переважно здійснюються у вигляді духовного впливу: через відчуття обов’язку, через оцінку і самооцінку учинків людини. Санкції порушення моральних норм перебувають у укоре совісті й переживанні порушником відчуття провини за скоєне. Однак за тих порушення загальновизнаних моральних норм можливо, й осуд людини зі сторони суспільства.
Право покликане бути стабілізуючим чинником у суспільному розвиткові. Відповідно до своїм призначенням правові норми виконують у суспільстві такі функції:
- а) регулятивну, яка проявляється у здібності впливати на поведінка членів товариства правовими засобами;
- б) охоронну, яка полягає у спроможності охороняти позитивні, суспільно корисні й витісняти шкідливі відносини;
- в) гуманістичну, що у тому, що пом’якшує що у суспільстві соціальні протиріччя, та конфлікти;
- р) виховну, відтворену підготовкою підростаючого покоління до сприйняття сьогоднішніх цінностей і ідеалів;
- буд) ідеологічну, у межах якої право сприяє формуванню у свідомості поглядів на необхідних і бажаних принципи і правила поведінки.
Найбільш тісну взаємозв’язок право має з мораллю. З погляду сучасної системи цінностей, право має відповідати основним вимогам моралі. Реалізація правових норм, їх виконання багато в чому обусловловлено тим, наскільки люди вважають дані норми справедливими. У той самий час, деякі норми права (зокрема, кримінальні норми) безпосередньо закріплюють у законі норми моральні, підкріплюючи їх юридичними санкціями (наприклад, заборона лжесвідчення).
Поняття норми права. Загальна характеристика правових норм
... норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою). Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін. Норми права ...
Однак у правових нормах неможливо закріпити все без винятку вимоги моралі. Пов’язано це про те, законодавчі норми моралі поширюють свій вплив ширшу сферу відносин, ніж та, що регулюється її правом: вони регулюють багато відносини, які підлягають правовому регулювання [відносини дружби, кохання, і т. буд.].
Співвідношення права до нових норм звичаїв різний і залежить від цього, як до останніх належить держава. До деяких із зі звичаїв держава належить байдуже [наприклад, до звичаєм робити подарунки на дня народження], коїться з іншими воно з допомогою правових норм бореться, обмежує сферу їхні діяння або забороняє [наприклад, звичай багатоженства заборонено нормами сімейного права]. З одного боку, деякі звичаї можуть наділятися державою правової санкцією і вчасно приймати форму правових звичаїв. Правові звичаї фіксуються у юридичних документах або «мовчазно» зізнаються державою. У разі ж вони ніде не записуються, але з усіма точно дотримуються і забезпечуються примусової силою держави або органів місцевого самоврядування.
З іншого боку, правові норми, які справді висловлюють інтереси населення Криму і забезпечують задоволення його потреб, згодом входить у звичку і підлітків набувають стійкість, властиву звичаїв. Через війну законослухняне поведінка людей стає звичайною і масовим явищем.
Що ж до взаємовідносини правничий та релігії, то ступінь і характеру взаємодії правових і соціальних релігійних норм залежить від правової системи конкретної країни: у деяких правових системах цей зв’язок настільки тісна, що вчені-юристи називають їх релігійними правовими системами. У цих країнах релігійні норми забезпечуються примусової силою держави й фактично перетворюються на норми права. Є також країни, у яких релігійні норми діють поруч із правовими, доповнюючи останні і регулюючи питання, які охоплюються правом [наприклад, шлюбно-сімейні відносини]. Норми, встановлені релігійними організаціями, вбираються чинним правом у низці відносин. Наприклад, Конституція Російської Федерації створює правову основу для діяльності релігійних організацій, гарантуючи
кожному свободу совісті, включно з правом вільно сповідувати будь-яку релігію. Релігійним об’єднанням може придаваться статусу юридичної особи, вони мають право мати храми, молитовні вдома, навчальними закладами.
Отже, право перестав бути не може бути єдиним регулятором громадських відносин. Проте, встановлюючи правничий та обов’язки конкретних осіб і закупівельних організацій, саме право вносить певний лад у суспільство і державу, створює передумови їхнього активності та ефективності, відіграє, розвиваючи в людях почуття справедливості, добра і гуманності. У цьому полягає цінність права суспільству. Для окремої особистості цінність права у тому, що його сприяє свідомості умов життя й усебічного розвитку будь-якого члена суспільства, закріплює і охороняє правничий та свободи людини, захищає індивіда від свавілля з боку держави.
Адміністративне право, будучи одній з галузей права, є систему юридичних норм, виділені на регулювання громадських взаємин у сфері управління, соціальній та зв’язки України із здійсненням функцій управлінського характеру.
Социология права как наука, ее предмет и место в системе юридических наук
... нормативных регуляторов, их соотношения с действующим законодательством и т.д. три основных направления исследований формирование и развитие социологии права В рамках активно развивающегося в ... и правоприменителя — актуальные задачи современной социологии права как юридической дисциплины. Предмет и метод социологии права Прежде чем говорить о специфическом предмете той или иной научной дисциплины, ...
Постановка питання про адміністративному праві як самостійної галузі права неминуче зачіпає корінні становища загальної теорії права, у яких базується будь-яка галузь правової науки, — це системного характеру права, предмет і метод правовим регулюванням.
Галузі права різняться насамперед із предмета правовим регулюванням. Предметом правовим регулюванням будь-якій галузі права є група однорідних громадських відносин. Саме предмет правовим регулюванням дає необхідну й достатню уявлення про кожної галузі права. Тому, щоб визначити предмет тій чи іншій галузі права, досить виділити коло однорідних громадських відносин, регульованих даної галуззю.
За сучасних умов у Росії питання предметі адміністративного права придбав особливої значимості. Йдеться перш всього про виконання конституційних норм, норм поточного законодавства про права громадян та їх об’єднань, про адміністративному забезпеченні реалізації правий і обов’язків громадян. Питання предметі адміністративно-правового регулювання тісно пов’язані з проблемами роль держави економіки, федералізму, забезпечення правопорядку. На предмет адміністративного права безпосередній вплив надали поява приватних підприємств, розвиток російського федералізму, становлення адміністративного судочинства, виникнення муніципального права, різке розширення адміністративної відповідальності ще юридичних, значне скорочення участі у охороні суспільного ладу. Є різноманітні характеристики предмета адміністративного права. Цікава формулювання предмета адміністративного права, запропонована Д.Н. Бахрахом, що визначає предмет адміністративного права як сукупність громадських відносин, що виникають у процесі владної діяльності суб’єктів публічної виконавчої влади і здійснення адміністративного судочинства. Їм виділяються кілька груп громадських відносин, які входять у предмет адміністративного права, заснованих на виключно використанні публічної влади:
1) владні відносини органів публічної виконавчої, підлеглих їм установ із цивільними й навіть приватними організаціями;
2) відносини між органами публічної виконавчої, і навіть органів виконавчої влади іншими державними і муніципальними організаціями (підприємствами, установами, стройовими підрозділами);
3) внутрішньоорганізаційні відносини у окремих публічних організацій (всередині органів державної влади і муніципальної влади, стройових підрозділів, установ);
4) відносини суддів із інші учасники адміністративного судопроизводства[2].
Не слід також забувати, діяльність публічної адміністрації спрямована насамперед те що опікуватиметься реалізацією законних правий і інтересів людини і громадянина і тому найважливішими відносинами, складовими предмет галузі адміністративного права, можна вважати відносини, виникаючі між публічної адміністрацією та громадянами.
Для правдивого розуміння предмета адміністративного права необхідно враховувати низку дуже важливих обставин, сукупність яких вказує її реальний місце у російської правову систему.
Соціальне призначення адміністративного права, та його предмет
... — соціальне призначення адміністративного права. Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій літературі. Наприклад, такі. Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, ...
По-перше, своє регулятивне вплив адміністративне право надає на управлінські суспільні відносини, відгранюючи цим упорядкований, тобто. відповідний інтересам держави і, характер. У центрі чию увагу перебувають над тими видами що така відносин, які творяться у зв’язки й з практичним виконанням завдань і державних функцій государственно-управленческой діяльності.
По-друге, адміністративне право регулює ті відносини з участю відповідними суб’єктами управління, що складаються щодо здійснення ними покладених саме у них управлінських функцій (мають на увазі практична реалізація їхніх юридически-властных повноважень).
Без таких орган управління неспроможна в ролі суб’єкта управління і здійснювати управлінські функції. Отже, щодо предмета адміністративного права необхідно враховувати:
- сферу управління, що охоплює будь-які прояви государственно-управленческой діяльності;
- його присутність серед ній чинного суб’єкта виконавчої влади чи іншого виконавчого органу;
- реалізацію ними повноважень, наданих їм реалізації государственно-управленческой діяльності.
Фактично, це ті умови, у яких управлінські відносини виникають «у зв’язку з» і «щодо» практичної реалізації завдань та зняття функцій виконавчої. І на цій основі закономірний висновок, що ні всяке громадське ставлення до сфері управління входить у коло відносин, складових предмет адміністративного права.
Отже, адміністративне право можна визначити як галузь права, регулююча суспільні відносини, що виникають у з здійсненням виконавчої влади і розпорядницької діяльності органами управління, соціальній та зв’язки Польщі з здійсненням іншими органами і недержавними організаціями діяльності управлінського характеру від імені держав з метою забезпечення та цивільного захисту правий і законних інтересів громадян.
Предмет правовим регулюванням — головний, але з єдиний критерій розмежування галузей права. Вони різняться та кількості методом регулювання. Предмет (що, які відносини) визначає специфіку методу (як, як, способом регулюються суспільні відносини).
Під методом правовим регулюванням в адміністративному праві розуміється сукупність юридичних коштів чи засобів впливу, застосовувані державою при регулюванні тих чи інших громадських відносин управлінського характеру.
Питання, що стосується методів правовим регулюванням, досить дискусійний. Ю.М. Козлов пропонує принципово різних підходи до пізнання змісту методів: або кожна правова галузь крім предмета має і свій власний метод, або всі галузі права використав регулятивних цілях єдині правові кошти, закладені у самій природі права. Перевага віддається другий позиції.
Оскільки адміністративне право регулює виконавчу і распорядительную діяльність держави, якої притаманні влада і підпорядкування, те й методом правовим регулюванням є володарювання, інакше немислимо распорядительство.
Найчастіше в управлінських відносинах переважає нерівність сторін (учасників відносин):
- § все адміністративно-правові питання дозволяються відповідними органами управління;
- § відносини уладності і підпорядкування в административно-правовом методі виявляється у порядку організаційної підпорядкованості чи однобічності підвідомчих питань;
- § юридически-властные наказу або рішення суб’єкта управління обов’язкові виспівати;
- § владний метод регулювання адміністративно-правових відносин завжди супроводжується роз’яснювальної і організаційно-виховної роботою.
У той самий час не можна зводити всю виконавчу і распорядительную діяльність лише у владарюванню, а влада — до примусу. У управлінської діяльності мають місце таких форм
Адміністративне право як галузь права
... управління і які з цієї бурхливої діяльності юридичні відносини між владою і громадянами” - писав 1929 р. У. Хоболевский. Адміністративне право як галузь сучасного права з'явилася тоді, як ... йдуть на суспільні відносини, застосовується, зазвичай, для регламентації відносин, регульованих галузями приватного права. Адміністративне право як галузь публічного права, регулююча відносини, однією з ...
