Державне освітнє установа вищого професійної освіти
>Уфимский державний авіаційний технічний університет
Кафедра соціології і соціальних технологій
Контрольна робота з дисципліни «Правознавство»
Поняття, система та організаційні принципи екологічного права Порядок ухвалення, й зміни Конституції РФ
>Виполнил: студент ФАП
грн.ЭСиС – 213Р.Р.Султангалеев
Перевірив: ст. преп.А.Ф.Шакирзянов
Уфа 2009
Зміст
1. Поняття, система та принципи екологічного права
1.1 Поняття екологічного права
1.2 Система і структура екологічного права
1.3 Принципи екологічного права
1.4 Джерела екологічного права
2. Порядок ухвалення, й зміни Конституції РФ
2.1 Прийняття Конституції РФ 1993 року
2.2 Порядок внесення поправок перегляду положень Конституції РФ
2.3 Поправки 2008 року
3. Завдання
Список використаної літератури
1. Поняття, система та організаційні принципи екологічного права
1.1 Поняття екологічного права
Екологічний право є одним із галузей російського права. Правове регулювання грає особливу роль системі коштів, які забезпечують екологічну функцію держави. Саме право закріплює певний режим, визначальний принципи і Порядок раціонального використання природних ресурсів немає і охорони навколишнього природного середовища, екологічні вимоги, обов’язкові всім від суб’єктів господарської діяльності. Отже, під екологічним правом розуміється сукупність норм, регулюючих суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства і природи із метою збереження і раціонального використання довкілля для нинішніх і майбутніх поколінь людей (екологічні відносини).
Предметом екологічного права є відносини у сфері охорони, оздоровлення і поліпшення довкілля, попередження й усунення шкідливих наслідків на неї господарської та іншої.
Екологічний право як із галузей юридичної науки є систему наукових знань про екологічному праві як галузі права, його становленні та розвитку, засадах і особливостях правовим регулюванням екологічних відносин, основних інститутах екологічного права, державне регулювання екологічних відносин, праві власності на природні ресурси, юридичну відповідальність за екологічні правопорушення, правовому режимі використання коштів і охорони природних ресурсів, довкілля у країн і ін.
Религиозное право: влияние индуизма на правовую систему государства
... системой уголовного права. Юридическая комиссия в своем докладе одинаково отрицательно высказалась о праве мусульманском, индусском и английском; терминология английского права была значительно обновлена. Созданный английскими юристами. Уголовный кодекс Индии ... другую не допускался. Между кастами был установлен жесткий иерархический порядок. В его основании лежал принцип чистоты касты, степень ...
Як навчальна дисципліна екологічне право — це система наукових знань про екологічному праві як галузі права, обов’язкових до вивчення відповідних навчальних закладах, насамперед юридичних.
1.2 Система і структура екологічного права
Система права характеризує коло правових норм, які предметно пов’язані Шекспір і утворюють деяке юридичне єдність, зване іноді галуззю права. Що стосується екологічному праву формується єдність правових норм, вкладених у регулювання відносин з використання природних ресурсів немає і охорони навколишнього природного довкілля, до складу якої входять земля, її надра, води, включаючи океани, лісу й до інші рослинні організми, які ростуть може природною свободи, тваринний світ, атмосферне повітря, космічнаматерия[1].
Сукупність громадських екологічних взаємин у світі є важкою. У неї входять земельні, гірські (>недренние), водні, лісові чи добросусідські відносини щодо рослинного світу загалом, фауністичні, повітряні (іноді говорять про відносини лише з охороні атмосферного повітря), космічні. Відповідно різняться галузі підгалузі права: земельне, гірниче, водне, лісове,фаунистическое — право тваринного світу, повітряний, космічне. Історично стосовно експлуатації окремих елементів природного довкілля сформувалися інші галузі права, наприклад атомне право, морське право.
Екологічний право має власну внутрішню організацію, структуру. Як і галузь права, екологічне право складається з правових норм, інститутів власності та підгалузей, що утворюють його систему. Воно ділиться на Загальну і Особливу частини.
Загальна частина охоплює норми права, містять найбільш загальних положень, які мають основне, визначальне значення під екологічне права загалом і застосовують у процесі реалізації від інших норм, що регулюють відносини у сфері використання коштів і охорони навколишнього середовища.
Норми частині закріплюють завдання, принципи і об’єкти правовим регулюванням, визначають сферу і характеру регульованих громадських відносин, коло що у них суб’єктів, правові основи функціонування економічний механізм охорони навколишнього природного середовища, здійснення екологічну функцію російської держави.
Особливу частина екологічного права становлять норми, інститути та підгалузі, які правової режим окремих видів природних ресурсів, природних комплексів та екологічного права. Норми Особливої частини регулюють користування та охорону земель, лісів, надр, тваринного світу, охорону атмосферного повітря, оточуючої людини середовища, режим особливо охоронюваних природних територій. Так, норми, що визначають правової режим використання коштів і охорони лісів, утворюють підгалузь лісового права, вод — водного правничий тат.д.[2]
Структура права дає чітке уявлення про його джерелах, форма існування правових норм, їх співвідношенні, ієрархії, сфер дії і юридичною силі.
Международное воздушное право: принципы, конвенции, организации
... основные принципы играют роль критерия законности двусторонних норм. Рассмотрим основные принципы международного воздушного права. Принцип суверенитета ... б) порядок и условия коммерческой деятельности авиапредприятий; в) функции и компетенцию исполнительных авиатранспортных ... территорией. Принцип суверенитета над воздушным пространством является исходным при определении многих положений двусторонних ...
Екологічний право як загальнолюдське право загалом підрозділяється на два великих розділу — міжнародне право і «національне право.
СТРУКТУРАЭКОЛОГИЧЕСКОГО ПРАВА
Міжнародне екологічне право
Жорстке — обов’язкове: загальновизнані норми та організаційні принципи; норми угод, договорів, конвенцій.
М’яка — рекомендаційне: норми декларацій, рішень, резолюцій міжнародних конференцій і закупівельних організацій
Національне екологічне право
акти органів центральної (федеральної) структурі державної влади: конституції, закони, кодекси, комплексні закони про навколишньому середовищі, підзаконні нормативні акти — укази, декрети, постанови, правила, становища, інструкцією, і ін.
акти органів влади суб’єктів федерації: конституції, статути, закони, кодекси, комплексні закони про навколишньому середовищі, підзаконні нормативні правові акти.
акти органів місцевого самоврядування: рішення, постанови, розпорядження та інші підзаконні нормативні правові акти.
1.3 Принципи екологічного права
Принципи права є керівні становища, відповідно до якими будується вся галузь права, основні початку які виражають його суть і стала соціальне призначення. Принципи екологічного права відбивають об’єктивних закономірностей й суспільства, кожної людини в екологічно сприятливого навколишнього природної середовищі. Основні засади екологічного права закріплені в ст. 3 Закону «Про охорону навколишнього природноїсреди»[3].
До них належать:
- принцип пріоритету охорони життя і здоров’я, забезпечення сприятливих екологічних умов життя, праці та відпочинку населення;
- принцип науково обгрунтованого поєднання екологічних та економічних інтересів товариства, які забезпечують реальні гарантії правами людини на здорову і сприятливу ля життя навколишнє середовище;
- принцип раціонального використання природних ресурсів з урахуванням законів природи, потенційні можливості довкілля, необхідності відтворення природних ресурсів немає і недопущення необоротних наслідків довкілля і здоров’я;
- принцип законності і невідворотність відповідальності скоєння екологічних правопорушень;
- принцип гласності у роботі органів управління, тісного зв’язку з громадськістю у вирішенні природоохоронних завдань;
- принцип міжнародного співробітництва у охорони навколишнього природного довкілля.
Аналіз чинного законодавства дає можливість окреслити низку інших принципів:
- принцип запобігання шкоди довкіллю;
- принцип сталого розвитку;
- принцип платності використання природних ресурсів немає і забруднення навколишнього природного середовища;
- дозвільний порядок на навколишнє середовище.
1.4 Джерела екологічного права
Джерела екологічного права – нормативні акти, прийняті уповноваженими те що державними органами і органами місцевого самоврядування встановленої формі і з дотриманням певної процедури, регулюючі суспільні відносини у сфері природокористування, охорони навколишнього середовища проживання і забезпечення екологічну безпеку.
Екологічне право </ h2>
... lt;/ p> 2) Конституція Російської Федерації - джерело екологічного права. </ P> Даль ... навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки «ст.72 Конституції РФ» </ p> 3) Конституційні Федеральні закони-джерела екологічного права. ... права України: </ p> 1) Загальновизнані принципи і норми міжнародного права. ... правові акти, прийняті в РФ, не повинні суперечити Конституції РФ ...
Джерела екологічного права мають усіма ознаками, що притаманні джерелам права, т. е. носять офіційний характері і зізнаються державою. І це визначає підтримку які у них норм, їх державну забезпеченість. Особливістю і те, що особливу увагу відведено міжнародно-правовим актам. До таких актам ставляться:
- Конвенція з запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів (1972 р.);
- Протокол (1985 р.) про взаємне скорочення викидів сірки чи його транскордонних потоків по меншою мірою на 30 %;
- Конвенція (1979 р.) про трансприкордонному забруднення повітря великі відстані.
У екологічному законодавстві об’єднано приблизно 4 тис. нормативних актів різної юридичної сили.
Основні екологічні норми закріплені у Конституції РФ 1993г.[4]:
- ст. 9 год. 1 закріплює пріоритет вимог щодо охорони навколишнього середовища;
- год. 2 закріплює можливість природних об’єктів знаходиться у різних формах власності;
- в ст. 36 Конституції говориться про належність приватної власності на грішну землю;
- ст. 42 містить принципи правової статусу людини у екологічної сфері;
- ст. 58 – схоронність природного довкілля;
- ст. 72 — наявність двох рівнів: федеральний і регіональний.
Екологічний законодавство: ФЗ «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року (раніше — закон РРФСР від 29 грудня 1991 року «Про охорону навколишнього природного довкілля»); закон «Про екологічну експертизу»; закон «Про промислову безпеку небезпечних промислових об’єктів»; «Про безпеку гідротехнічних споруд»; «Про відходи виробництва та споживання».
Інші закони, разом, складові природоохоронне законодавство, зокрема про консервативної охороні: Закон «Про особливо охоронюваних природних територіях»; «Про природних лікувальних ресурсах, лікувально-оздоровчих місцевостях і курортах»; «Про охорону озера Байкал».
>Природоресурсное законодавство: Земельний Кодекс і земельне законодавство загалом; Водний Кодекс; Лісовий Кодекс 2006 року; закони «Про надра»; «Про тваринний світ»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про континентальний шельф»; укази президента; постанови Уряди («Про державну екологічної експертизі»); відомчі нормативні акти.
Особливість екологічного законодавства у тому, що загалом обсязі нормативних актів превалюють підзаконні акти, серед підзаконних актів – відомчі акти. Це означає, більшість громадських відносин у галузі природокористування, охорони навколишнього середовища проживання і забезпечення екологічну безпеку регулюється не актами найвищою юридичною сили – законами, а підзаконних актів, найчастіше відомчими.
Серед розпоряджень екологічного законодавства є чимало технічних норм. Їх роль екологічному праві є одним із основних. Технічні норми входять у нормативні акти отже набувають статусутехнико-юридических норм.
Передусім це стосується нормативам гранично допустимих скидання й викидів забруднюючих речовин, розмірамсанитарно-защитних зон, правилам спорудження та експлуатації очисних споруд й ін.
2. Порядок ухвалення, й зміни Конституції РФ
2.1 Прийняття Конституції РФ 1993 року
Конституція Російської Федерації було прийнято 12 грудня 1993 року за результатами всенародного голосування,проведенного відповідно до Указом Президента РФ від 15 жовтня 1993 року № 1633 «Про проведення всенародного голосування проекту Конституції Російської Федерації». Термін «всенародне голосування» (а чи не «референдум») використали у тому, аби пристойно оминути становище котрий діяв закону про референдумі РРФСР, за яким Конституція можна змінити лише більшістю голосів від загальної кількості виборців країни. Конституція Російської Федерації 1993 року набула чинності щодня її опублікування «Російської газеті» – 25 грудня 1993года[5].
Структура кримінального закону
... з іншими законами, включеними до Кримінального кодексу. Згідно з ч. 2 ст. З КК закони України Слід зазначити, що поняття «кримінальний закон», яким широко ... кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Із ст. 8 Конституції випливає, що закони, в тому числі кримінальні, повинні відповідати Конституції України. Законодавство України ...
На думку ВіктораШейниса, однієї з авторів Конституції РФ, головного науковця Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН, «президентський проект» Конституції створювався під егідою трьох людей, Сергія Сергійовича Алексєєва, Анатолія Олександровича Собчака та Сергія Михайловича Шахрая, вони були лідерами процесу, але передусім України в Конституційному нараді взяли участь понад 800 учасників, працювали різні юристи. Через війну співпраці розробили новий єдиний проект Конституції РФ, який надалі було винесено Президентом РФ на загальнонародний референдум, і став чинною Конституцією Російської Федерації у результаті голосування минулого 12 грудня 1993 р.
У референдумі брало участь 58 187 775 зареєстрованих виборців (54,8 %), більшість із яких — 32 937 630 (58,43 %) проголосувало прийняття нової редакції Конституції, що становить набагато менше половина всіх виборців. Зауваження про викривлення в звітах про відсоток участі у голосуванні надійшли кілька місяців після референдуму, але вони були ні підтверджені, ні спростували. Відсутність детального звіту про результати голосування утрудняє оцінку відповіднихданних[6].
2.2 Порядок внесення поправок перегляду положень Конституції РФ
У Конституції встановлюється досить складний порядок зміни перегляду її положень. Норми, що стосуються конституційного ладу, права і свободи громадян, неможливо знайти переглянуті інакше як всенародним голосуванням з допомогою щонайменше 50% виборців, які взяли участь у голосуванні. Інші норми Конституції можуть змінитися гаразд, використовуваному до ухвалення федеральних конституційних законів (3/4 голосів від загальної кількості членів Ради Федерації і 2/3 голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи), за умови їхнього схвалення органами законодавчої влади менш як 2/3 суб’єктів Російської Федерації. Така складна порядок зміни Конституції РФ встановлено свідомо: головна мета будь-який конституції — стабілізувати суспільство, а насамперед сама конституція мусить бути щодо стабільним правовимдокументом[7].
(.)
Докладніше процедурні моменти описані у Федеральному законі від 4 березня 1998 року №33-ФЗ «Про порядок ухвалення і запровадження з правок Конституції РосійськоїФедерации[8].
Ініціатори поправок
Відповідно до ст. 134 конституції Росії пропозиції поправок і перегляд положень Конституції Російської Федерації можуть вносити Президент Російської Федерації, Раду Федерації, Державна Дума, Уряд Російської Федерації, законодавчі (представницькі) органи суб’єктів Російської Федерації, і навіть група чисельністю щонайменше одну п’яту членів Ради Федерації чи депутатів Державної Думи.
Поправки по з основних питань
Відповідно до ст. 136 поправки до голів 3-8 Конституції (це глави про федеративному устрої держави (ст. 65-79), президенті (ст. 80-93), парламенті (ст. 94-109), уряді (ст. 110-117), судової влади (ст. 118-129) і місцеве самоврядування (ст. 130-133)) приймаються гаразд, передбаченому до ухвалення федерального конституційного закону, і набирають сили після їх схвалення органами законодавчої влади менш як дві третини суб’єктів Російської Федерації.
Поняття і класифікація суб єктів аграрного права
... тазмістудіяльностісуб'єктів аграрногопідприємництва,особливістюоб'єктів аграрного прававизначаєтьсясвоєрідність предмета аграрного права якгалузінаціонального права. 1. >Поняттясуб'єктів аграрного права та їхньогокласифікація. ... предмет аграрного праваявляють собоювзаємопов'язаніінтегрованіправовідносинимайнового, земельного,членського,засновницького (>учасницького),управлінського і трудового ...
Отже, вони вимагають схвалення двома третинами голосів депутатів Державної Думи й трьома чвертями голосів членів Ради Федерації. (п.2 ст. 108).
Після цього пропозиції щодо внесенні конституційних поправок іде законодавчим (представницьким) органам суб’єктів Російської Федерації. Протягом року дана пропозиція має бути схвалено законодавчими (представницькими) органами щонайменше ніж у дві третини суб’єктів Російської Федерації. Після встановлення результатів розгляду, Раду Федерації котрі сім днів спрямовує закон Російської Федерації щодо поправки до Конституції Російської Федерації Президенту, що протягом чотирнадцяти днів підписує і опубліковує його.
Поправки за складом Російської Федерації
Відповідно до ст. 137 Конституції зміни у ст. 65 Конституції Російської Федерації, визначальну складі Російської Федерації, вносяться виходячи з федерального конституційного закону про прийняття до Російську Федерацію й освіті у її складі нового суб’єкта Російської Федерації, про зміну конституційно-правового статусу суб’єкта Російської Федерації.
Тобто рішення з випадку новий суб’єкта федерації (внаслідок прийняття у Росію будь-якої території, скасування, об’єднання чи роз’єднання існуючих суб’єктів Російської Федерації) або зміни його статусу (наприклад, з області на республіку) має бути прийнятий федеральний конституційний закон, який передбачає відповідну зміну в ст. 65 Конституції. Наприклад, у разі набрання чинності такого
