Вступ…………………………………………………………………
Розділ I. Колізійні норми в міжнародному приватному праві…….
1.1. Поняття колізійного права……………………………………………….
1.2. Поняття колізійної норми………………………………………………..
1.3. Структура колізійної норми……………………………………………..
Розділ II. Види колізійних норм………………………………………………
2.1. За способом вираження волі законодавства……………………………
2.2. За формою колізійної прив’язки…………………………………………
2.3. За ступенем нормативної конкретизації………………………………..
Розділ III. Основні способи прикріплення……………………………………
3.1.Особистий закон фізичних осіб…………………………………………
3.2. Особистий закон юридичної особи……………………………………..
3.3. Закон місцезнаходження речі……………………………………………
3.4.Закон місця скоєння акту…………………………………………………
3.5. Закон країни продавця……………………………………………………
3.6.Закон, обраний сторонами правовідносин………………………………
3.7. Закон прапора……………………………………………………………
3.8. Закон суду…………………………………………………………………
3.9. Закон, з яким дане правовідношення найбільш тісно пов’язано………
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури…………………………………………
Актуальність обраної теми визначається наступними положеннями. Україна активно інтегрується в світову економіку, і в той же час очевидні відмінності в традиціях і практичному досвіді різних країн. Колізійні ж норми застосовуються в тих випадках, коли мова йде про регулювання відносин, що виникають у сфері міжнародного господарського (цивільного) обороту в широкому сенсі слова, і саме в умовах, коли на регламентацію конкретного суспільних відносин претендують два або більше правопорядків різних держав. Колізійні норми за своєю сутністю являє собою відсилочну норму, за допомогою якої можливо визначити право, яке виступає компетентним правопорядком стосовно до даного конкретного відношенню і містить необхідні відповіді на питання, що стосуються його істоти.
Колізійна норма, таким чином, сама по собі не регулює відношення як таке, а діє в поєднанні з матеріально-правовою нормою відповідної правової системи (національного права певної держави або міжнародного договору).
Колізійні норми традиційно виступають основою міжнародного приватного права і становлять його ядро. Історично МПрП зародилося й існувало протягом століть як колізійне право. Колізійні норми специфічні не лише з точки зору їх істоти (характеру), але також і в тому, що стосується форми викладу (будови, або структури).
Історичний розвиток міжнародного гуманітарного права та його ...
... міжнародного гуманітарного права; Проаналізувати історію виникнення міжнародного гуманітарного права; Дослідити міжнародне гуманітарне право, як механізм забезпечення світової безпеки. Розділ 1. Загальна характеристика міжнародного гуманітарного права .1 Поняття міжнародного гуманітарного права Міжнародне гуманітарне право - галузь міжнародного права, принципи і норми ... поза законом, обмежив ...
Мета даної роботи — вивчення ролі колізійної норми в міжнародному приватному праві. Основними завданнями є вивчення основних формул прикріплення колізійних прив’язок.
Були використані нормативно-правові акти міжнародного рівня, законодавство Україні та інших держав.
Предметом дослідження даної курсової роботи є колізійні норми, які являють собою особливий вид правових норм, що є характерною специфічною особливістю міжнародного приватного права.
Розділ I. Колізійні норми в міжнародному приватному праві
Наявність іноземного елемента у відношенні, регульованому міжнародним приватним правом, породжує явище, іменоване «колізією» законів. «Колізія» — слово походить від латинського collisio, що означає зіткнення. Цей термін є умовним. Про колізії законів говорять образно, кажучи тим самим про необхідність вибору права між законами різних держав. Колізійна проблема — проблема вибору права, що підлягає застосуванню до того чи іншого правовідносин, — типова, перш за все, для міжнародного приватного права. Якщо в інших галузях права питання колізії законів мають другорядне значення, то тут саме колізійна проблема та її усунення становлять основний зміст цієї правової галузі, що відбилося в тому, що у деяких країнах її називають колізійним правом. Отже, наявність цивільно-правового відношення, ускладненого іноземним елементом, призводить до колізії цивільного права різних держав, що, у свою чергу, породжує проблему вибору права, що підлягає застосуванню для врегулювання такого ставлення. Цивільно-правові відносини належать до предмета міжнародного приватного права, будучи відносинами, лежать у сфері дії цивільного права, має національний характер. Наявність у такому ставленні іноземного елемента пов’язує його з цивільним правом не однієї держави, а кількох — потенційно воно може бути врегульовано правом кожної держави, якому належить той чи інший його елемент. Цивільне право різних держав відрізняється, часом істотно, за своїм змістом — одні й ті ж питання по різному вирішуються у праві різних держав. Наслідком цього і є колізія права, яка полягає в тому, що одним і тим же фактичним обставинам може бути дана різна юридична оцінка. Наприклад, застосування окремих норм Кодексу Наполеона, чинного у Франції та Бельгії, — інтерпретація одних і тих же його положень приводила в цих країнах до неоднозначних результатів. Зустрічаються випадки, коли на території держави укладають договір, наприклад, про спільну господарську діяльність громадянин цієї держави і іншого. Припустимо, що громадянин іншої держави не виконує свої зобов’язання. Громадянин держави, на території якого уклали договір, подає позовну заяву до суду. З’ясовується, що за законом держави, громадянином якої є відповідач, не виконав зобов’язання за договором, не досяг ще віку правової дієздатності. Отже, питання про дійсність договору може бути вирішено по-різному. Сучасна особливість розвитку колізійних прив’язок — відмова від «жорстких» колізійних норм, заснованих на одному критерії вибору права. Для вибору права по одному питання використовується система взаємозалежних норм. Головний спосіб вибору права — це застосування гнучких правил, що дозволяють враховувати всі конкретні обставини справи. Правовідносини розбиваються на статути, і кожен статут має самостійне колізійне регулювання. В одному правовідносинах є система різних статутів: особистий, речове-правової, зобов’язальний, формальний, деліктних, валютний, спадкового, шлюбний. При розподілі правовідносини на статути до кожного окремого статуту застосовується самостійне право — право тієї держави, з якою ця частина правовідносини найбільш тісно пов’язана. Такий спосіб правового регулювання припускає використання в першу чергу критеріїв найбільш тісного зв’язку і істоти відносини. Дуже часто основне питання (істота відносини) прив’язаний до права однієї держави, а спеціальні питання цього ж відносини — до права іншої держави.
Вчення Гегеля про державу та право
... держава - споконвічний і первинний носій примусу. Водночас Кант неодноразово підкреслював важливу необхідність для самої держави спиратися на право, орієнтуватись у своїй діяльності на ... знищенню. Найскладнішим питанням для Гегеля було питання про конечність та безконечність процесу розвитку ідеї ... просте уявлення про розум; про те, що розум панує над світом; про те, що світова історія, отже, є ...
У колізійному праві існує особливе поняття — колізійна взаємність, яка відрізняється від матеріальної та формальною. Колізійна взаємність є взаємне застосування права, тобто суд однієї держави застосовує право другого держави тільки за умови, що іноземний суд веде себе так само. При розгляді приватноправових спорів з іноземним елементом колізійна взаємність не повинна враховуватися. Іноземне право підлягає застосуванню національних судах незалежно від того, чи застосовується право цієї держави за кордоном. Виключення з цього правила — взаємне застосування права безпосередньо обумовлено в законі. У законодавстві більшості держав закріплена презумпція існування колізійної взаємності (її наявність передбачається, а відсутність необхідно довести).
Отже, колізія права — це об’єктивно виникає явище, яке породжується двома причинами: наявністю іноземного елемента у цивільному правовому відношенні і різним змістом громадянського права різних держав, з якими це правове відношення пов’язано [1].
1.2. Поняття колізійної норми
Слово «Колізія» у перекладі з латинської означає «зіткнення». Поняття «правова колізія »має безліч значень. У самому загальному вигляді воно може бути визначено як ситуація, пов’язана з конфліктом, конкуренцією двох або більше правових норм, джерел права, систем правового регулювання або правопорядком в цілому. Юристи в будь-якій галузі права постійно стикаються з правовими колізіями різного виду. Ці колізії можна підрозділити на дві великі групи:
а) колізії між правовими
- б) внутрішньодержавні правові колізії.
Внутрішні правові колізії поділяються:
- інтерлокальні (територіальні) колізії — колізії між правовими системами окремих територіальних одиниць, які мають автономні правові системи в рамках одного держави;
- інтерперсональні колізії — внутрішньодержавні колізії між кодифікованим законодавством і системами звичайного племінного або релігійного права. Виникають переважно в країнах, що розвиваються або країнах, правова система яких побудована на релігійних засадах. Різна за змістом право застосовується в залежності від релігійної або племінної приналежності особи;
3) колізії між окремими
Конституційне право України, як галузь права
... — найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, об’єднує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид ... називати цю галузь права — конституційним чи державним правом. Ця дискусія виникла на початку XVIII ст. між захисниками державного права як вираження необмеженої, монархічної влади держави і ...
Таким чином, колізія в МПП — це така правова ситуація, в якій приватноправові ставлення внаслідок наявності в ньому іноземного елемента підпадає під дію двох або довше національних правових систем. Так що перш ніж розглядати проблеми, що стосуються відносин, ускладнених іноземним елементом, необхідно вирішити колізію права і відповісти на так зване колізійне питання: право якої держави треба застосувати до розгляду позовної вимоги, тобто вибрати право. Попереджаючи, образно кажучи, «зіткнення» законів, колізійні норми реалізують своє призначення своєрідним шляхом: вони не регламентують безпосередньо права і обов’язки учасників відносин, як це властиво матеріально-правовим розпорядженням, а визначають підлягає застосуванню (уживане) право. Досягається це за допомогою охоплюючої в колізійній нормі, підстав (ознак, критеріїв), що дозволяють встановити належне право [2] .
Отже, колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою частиною МПрП.
1.3. Структура колізійної норми
Стверджують, що вони, як і інші норми, мають у своєму складі гіпотезу, диспозицію та санкцію. Але в міжнародному приватному праві утвердилася позиція, відповідно до якої кожна колізійна норма
У другій частині норми (в прив’язці; колізійному принципі; формулі прикріплення) міститься відсилання до законодавства держави, яке повинно врегулювати певне правовідношення (за законодавством держави, де створено підприємство чи організацію; за законом країни, де знаходиться майно; за законом останнього постійного місця проривання спадкодавця).
За змістом обсягу це можуть бути норми, спрямовані на вирішення певних питань, пов’язаних із правосуб’єктністю осіб, правом власності та ін.
За змістом прив’язки вони поділяються на односторонні та двосторонні. Односторонні колізійні норми (та прив’язки) вказують на застосування до правовідносин законодавства конкретної держави.
Існують колізійні норми односторонні і двосторонні. В односторонніх колізійних нормах у прив’язці прямо зазначається законодавство, яке підлягає застосуванню. Двосторонні колізійні норми мають загальне правило — прив’язку, що дозволяє визначити, закон якої держави слід застосувати до правовідносин з «іноземним елементом». Так, більшість договорів про правову допомогу, укладених з участю України, містять норму, за якою форма реєстрації шлюбу визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої реєструється шлюб (ч. 1 ст. 24 Договору за участю Республіки Молдови; ч. 1 ст. 25 — Республіки Грузія; ч. 1 ст. 24 — Республіки Польща).
Джерела сімейного права України
... щодо таких дітей. Сімейний кодекс України -- основне джерело сімейного законодавства України СК складається з ... визначають зміст сімейного законодавства. Такі норми знаходяться в розділі II Конституції, ... надавати допомогу у здійсненні останніми батьківських прав та виконанні батьківських обовязків (ст. ... тим, залишилася незмінною норма, відповідно до якої реєстрація шлюбу через представника неможлива ...
Взагалі, в абсолютній більшості випадків у законодавстві застосовуються двосторонні прив’язки. Більшість колізійних прив’язок у нормах Книги восьмої проекту Цивільного кодексу України є також двосторонніми.
Розділ II. Види колізійних норм
2.1. За способом вираження волі законодавства
За способом регулювання в міжнародному приватному праві розрізняють імперативні, диспозитивні та альтернативні колізійні норми.
а) Імперативні, колізійні норми містять категоричні розпорядження, що стосуються вибору права, які не можуть бути змінені на розсуд сторін.
б) Диспозитивні колізійні норми . Встановлюють загальне правило про вибір застосовного права, але при цьому надають сторонам можливість відмовитися від нього і замінити іншим. На відміну від імперативних диспозитивні колізійні норми переважно застосовуються у сфері зобов’язальних взаємовідносин сторін. Прикладом практичного втілення диспозититвної норми в законодавстві нашої країни може бути ст. 1222 ЦК України, яка встановлює, що «до зобов’язань, які виникають внаслідок недобросовісної конкуренції, застосовується право країни, ринок якої торкнеться такою конкуренцією, якщо інше не випливає із закону або змісту закону».
в) Альтернативні (кумулятивні) колізійні норми. Вони передбачають кілька правил вибору застосовуваного права за одним обсягом, обмовляючи при цьому, як правило, певну послідовність їх використання. Так п.1. ст. 1209 ЦК України вказує, що «форма угоди підпорядковується праву місця її здійснення. Проте, угода досконала за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо дотримані вимоги російського права [3] .
