1.1 Поняття власності як економічної категорії
1.2 Поняття і змістом права власності
2 Форми й ті види права власності
2.1 Приватна власність
2.2 Державна власність
2.3 Муніципальна власність
3 Види і підвиди права власності
Укладання
>Библиографический список
[Электронный ресурс]//URL: https://pravsob.ru/referat/na-temu-vidi-prava-vlasnosti/
>АННОТАЦИЯ
Робота 36 з., 5 джерел.
Поняття власності як економічної категорії, поняття права власності її утримання, форми й ті види права власності, власність фізичних юридичних осіб, власність Російської Федерації і суб’єктів федерації, муніципальна власність
Ставлення до власності одна із основних принципів суспільства,вставшего на шлях розвитку ринкової економіки. Цю тему є одним із найактуальніших у Росії. Власність є ставлення між власником речі й її власником, серед тих, кому річ є своєї, і тих, кому вона є чужій. Ставлення власника речі як зі своєю формує ставлення між власником і всіма іншими особами щодо цієї речі. Саме цей бік власності регулюється правом, саме цей показник оформляється як право власності на річ. Право власника можна сформулювати, як використання речі з власної волі і у своїх інтересах. Економічне поняття власності ширше, ніж юридичне. Воно включає будь-які форми присвоєння та володіння матеріальними благами. Право власності передбачає лише безпосереднє володіння річчю, утримання її у своїй волі. Тому поняття права власності вже, ніж поняття власності би в економічному сенсі.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Питання власності є наріжним каменем у суспільства будь-якого типу, включаючи сучасне російське суспільство. Відносини власності регулюються нормами конституційного, громадянського, адміністративного, податкового, трудового та інших гілок права. Актуальність і важливість цієї теми підтверджується такими обставинами:
По-перше, право власності є найбільш широке за змістом речове право, що дає можливість своємуобладателю-собственнику і тільки Мариновському визначати утримання і напрямку використання належить йому майна, здійснюючи з нього повне «господарське панування». Отже, важливо детальне дослідженняправомочий власника та їх зміст.
Поняття права приватної власності громадян. — Право — ...
... і розпорядження одночасно зосереджуються в особи, яка не є власником майна. 1. Поняття права приватної власності громадян Власність громадян одержала детальну правову регламентацію в Законі України «Про ... - це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками - індивідами і колективами, фактичне утримання речі у сфері господарювання цих осіб. Користування - це вилучення з речей їхніх корисних ...
По-друге, у вигляді, відновлення громадянського законодавства, актуально до розгляду інституту власності громадян, і юридичних, і навіть особливостей держави, муніципальних органів.
По-третє, інтерес на дослідження представляють проблемні аспекти видів тварин і форм власності. Зокрема, питання співвідношення різної форми власності. Актуально на дослідження і розгляд накопиченоїсудебно-арбитражной практики.
Метою згаданої курсової роботи є підставою дослідження вивчення видів тварин і форм власності за чинним Російському законодавству. Поставлене мета осягається через рішення наступних завдань:
- досліджувати поняття і змістом права власності за чинним цивільного законодавства;
- розкрити види й форми власності;
- проаналізуватисудебно-арбитражную практику у справі, що з реалізацією права власності;
- розглянути проблемні аспекти видів тварин і форм власності;
- проаналізувати зміст власності громадян, і юридичних;
- досліджувати особливості приватної, державної, муніципальної;
- у фіналі роботи, підбити підсумки по виконану роботу.
1.
ВЛАСНІСТЬ І ПРАВО ВЛАСНОСТІ
1.1 Власність як економічна категорія
У широкому значенні слова відносини власності вгосударственно-структуризированном суспільстві укладають у собі чотири пов’язаних між собою значеннєвих поняття. Жоден з що у відриві з інших існувати неспроможна. Власність є: 1) ставлення людини (об’єднання) до речі; 2) виробниче (економічне) ставлення для людей щодо речей; 3) соціальне ставлення, що з приналежністю та використанням речей певними соціальними групами людей; 4) Юридична ставлення.
Власність як ставлення людини (об’єднання) до речі є ставленням власника речі як зі своєю, інших осіб до що належить власнику речі, як до чужого. Власність немислима так, щоб інші особи, які є власниками даної речі, ставилися до неї як до чужого. На одному боці цього моменту стосунки виступає власник, яка ставиться до речі як і своєї, в інший –все треті особи, зобов’язаних ставитися до неї як до чужого. Це означає, що треті особи зобов’язані утриматися від яких би не пішли зазіхань на чужу річ, отже, і волю власника, яка втілено цієї речі.
Власність як виробничі відносини, виникає незалежно від волі покупців, безліч і двох груп. До першої входять відносини, метою якого є розподіл засобів і результатів виробництва. Другу становлять відносини руху коштів виробництва, робочої сили в, вироблених продуктів, їх обмін, розподіл і споживання. Ці відносини характеризуються динамічністю, тобто. пов’язані переходити об’єктів власності від самих осіб решти.
Власність як соціальне ставлення цілеспрямовано забезпечення соціального взаємодії між і капіталом, і навіть на організацію структури суспільства.
Власність як юридичне ставлення – це вольові відносини, які до їх фактичного виникнення проходять через колективне свідомість людей, виражають волю панівних класів у суспільстві чи волю суспільства взагалі. Під колективним свідомістю розуміється діяльність вищих державні органи, приймаючих і що реалізують закони та інші нормативні акти, що стосуються власності.
Отже, власність – цей показник особи до що належить йому речі як зі своєю, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, отриманні вигоди від її використання, соціальній та усуненні втручання всіх третіх осіб, у ту сферу господарського панування, яку простирається влада власника.
Об єкти речових прав в цивільному праві країн єс
... речі. У першому випадку говорять про праві власності в об'єктивному сенсі, у другому - в суб'єктивному сенсі або про суб'єктивному праві власності. Щоб співаку визначити право власності в ... власність? У першому наближенні власність можна з'ясувати, як ставлення індивіда чи колективу до що належить йому речі, як зі своєю. Власність ... інших речових прав. Дані речові права нашій країні виникли в 60- ...
Стосовно понятті власності у економічній і з юридичної літературі існують різні думки. У фундаменті економічної літературі воно представлено переважно думкоюВ.П.Шкредова, за словами якого «власність як особливе громадське, саме вольове, ставлення є безпосередньо предмет юриспруденції, передусім громадянськогоправа…Что стосується політичної економії, то власність, як така, перестав бути їїпредметом»[1].
Одночасно підкреслює, що «вольові відносини власності існують не власними силами і є просто результатом волі, а виступають ніж формою висловлювання виробничих відносин».
У юридичної літературі позиції, висловленоїВ.П.Шкредовим близька, але з ідентична, думкаС.Н.Братуся, який вважає, що «власність- це вольове ставлення», але вважає, що вольове ставлення власності годі було розглядати поза межами виробничих взаємин держави і тому «>нельзя…собственность…определять…в два аспекти- би в економічному і юридичному. Це єдинаекономико-юридическаякатегория»[2].
1.2 Поняття і змістом права власності
Відносини власності неминуче отримують юридичне закріплення. Це виявляється як у системі правових норм, регулюючих зазначені стосунки держави й їхнім виокремленням інститут права власності, і у закріпленні певної межі юридичної за конкретної особи, що є власником даної речі. Право власності як юридичний інститут є комплексний, багатогалузевий інститут права, у якому, переважна останнє місце посідають норми громадянського права. У Цивільному праві поняття права власності вживається у двох значеннях: як об’єктивне право власності як і суб’єктивне право власності.
Під об’єктивним правом власності розуміється сукупність правових норм що регулюють відносини власності у тому статичному стані. У цих нормах моделюється юридичне ставлення, супроводжують економічний добробут і інше ставлення регульоване правом. Вони включені норми про практичний зміст права власності, захисту права власності та інших компонентах, які стосуються характеристиці відносин власності.
Суб’єктивне право власності визначає змістправомочий власника, яким він наділяється у межах виниклого в нього правовідносини власності.
Суб’єктивне право власності має такі особливості.
1. Суб’єктивне право власності – початкове право, які з закону за наявності відповідного юридичного факту (договір, запозичення ро-сійських та ін.).
2. Суб’єктивне право власності закріплює над його володарем економічну владу майном, що є його об’єктом. У п.2ст.209 ДК РФ висловлюється щодо можливості власника на власний розсуд здійснювати щодо належить йому майна будь-які дії, не заборонені законом.
3. Суб’єктивне право власності – найповніше майнове право і це значно ширше інших виникаючих речових прав. Вона може бути обмежено: 1) виходячи з федерального закону лише тією мірою, у це необхідна за з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, правий і законних інтересів інших, забезпечення Ізраїлю і держави; 2) під час здійснення права з наміром завдати шкоди іншій юридичній особі, і навіть зловживання правом у деяких формах (п.1 ст.10 ДК РФ); 3) у разі порушення власником прав інших, із якими полягає у цивільних правовідносинах (речових зобов’язальних).
Право приватної власності за законодавством України
... щодо володіння, користування і розпорядження майном. Однак зміст права власності може не обмежуватися лише трьома складовими. У різних наукових концепціях виводиться більша кількість прав, за допомогою яким власник може впливати на ...
4. Право власності чи діє у протягом всієї існування майна, що є об’єктом цього права.
5. Право власності є основної різновидом речових і зобов’язальних прав, мають залежний від права власності характер.
За таких особливостей, можна сказати, що суб’єктивне право власності – це система правових норм, що регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядженню власником належить йому майна на власний розсуд і у своїх інтересах, і навіть з ліквідації втручання всіх третіх осіб, у сферу його господарського панування.
Зміст права власності визначається шляхом перерахування що належать власникуправомочий. Відповідно до ст. 209 ДК РФ до них належить правомочності володіння, користування, розпорядження.
Власник вправі на власний розсуд здійснювати, щодо належить йому майна, будь-які дії, суперечливі закону порушують правничий та охоронювані інтересів інших осіб. До того ж відчужувати трубку, насос у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно під заставу і обтяжувати його іншими засобами, розпоряджатися їм інакше (п.2 ст. 209 ДК РФ).
Власник може передати трубку, насос в довірче управління іншій юридичній особі (довірчого управляючому).
Передача майна в довірче правління не тягне переходу права власності до довірчого управляючому. Тільки власник (чи іншого законний власник майна) має право витребовування майна з незаконного володіння.
>Правомочие володіння – це юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю, що зовсім не вимагає, щоб власник перебував із нею у безпосередньому зіткненні. Наприклад, їдучи відрядження, власник продовжує залишатися власником що у його квартири речей. Володіння річчю то, можливо законним незаконною. Законним називається володіння, який спирається на якесь правове підставу, тобто. на юридичний титул володіння. Законне володіння часто називають титульним. Незаконне володіння на правове підставу не спирається, тому єбеститульним. Речі, за загальним правилом, перебувають у володінні тих, хто має той чи інше декларація про володіння ними. Зазначене обставина дозволяє під час розгляду спорів із приводу приводу речі виходити із презумпції законності фактичного володіння. Інакше кажучи, той, хто має річ перебуває, передбачається які осіб на володіння, доки доведено інше.
Незаконні власники своє чергу поділяються на сумлінних і несумлінних. Власник сумлінний, якщо він знав і повинен знати про незаконність свого володіння. Власникнедобросовестен, коли він звідси знав, або повинен знати. Розподіл незаконних власників на сумлінних і несумлінних має значення під час розрахунків між власником і власником за доходами видатках, коли власник витребуються свою річ з допомогоювиндикационного позову (>внедоговорное вимога не володіє майном власника його фактичному власнику квартири повернення власностівнатуре), і навіть під час вирішення питання, чи може власник придбати право власності за давністю володіння чи ні. Наведемо приклад зі судової практики:
Права та обов’язки власника права інтелектуальної власності на ...
Правомочності щодо використання географічного зазначення 3.1. Загальні положення про право інтелектуальної власності на географічні зазначення 3.2. Особливості найменування місця походження товарів та його порівняння з товарними ... нового ЦК України від 16 січня 2003 р. зазначає, що до об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать «торговельні марки (знаки для товарів та послуг)». Визначення ...
Підприємець Фомін звернувся до Арбітражний суд із позовом ЗАТ про витребування з володіння відповідача будинку магазину.Исковие вимоги задоволені.
ФАС округу постановою судові акти скасував, у позові відмовив. Суд касаційної інстанції неправомірно мотивував відмову у задоволенні позову тим, що позивач повинен пред’явити новий позов про витребування майна гаразд застосування наслідків недійсності угоди. Тим більше що названі судові інстанції проігнорували, що майно підприємця перейшла відповідачу внаслідок цивільно-правової угоди, якої є торги, згодом визнані недійсними. Позивачем заявлено позов повернення майна у зв’язку з визнанням торгів недійсними.
З огляду на викладене і керуючись статтями 187-189 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, Президія ВАС РФ ухвалив: рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції Арбітражного в справі й ухвала ФАС округу з такого самого справі скасувати.
Річ доручити новий розгляд у першу інстанцію Арбітражного суду.
Отже, розподіл незаконних власників на сумлінних і несумлінних має значення під час розрахунків між власником і власником за доходами видатках, коли власник витребуються свою річ з допомогоювиндикационного позову, і навіть під час вирішення питання, чи може власник придбати право власності за давністю володіння чи ні.
>Правомочие користування – це юридично забезпечена можливість вилучення з речі корисних властивостей, у її особистого чи продуктивного споживання.Правомочие користування є засновану на законі можливість експлуатації, господарського чи іншого використання майна шляхом вилучення потім із нього корисних властивостей, його споживання. Воно був ізправомочием володіння,т.к. здебільшого можна скористатися майном, лише фактично володіючи їм. Іноді можна скористатися річчю не володіючи нею. Наприклад: ательє по прокату музичних інструментів здає їх напрокат про те, що користування інструментом відбувається у приміщенні ательє, скажімо, у визначені годинник, і дні.
Право користування річчю може передаватися власником іншій юридичній особі, у випадках передачу права власності може й не власник, коли він користується річчю на належному правовому підставі, зокрема, наймач може здавати приміщення або його частину іншій особі наймачам, якщо не суперечить закону чи положенням договору.
Цінні папери, маютьдокументарную форму і які маютьиндивидуально-определенними ознаками, також є об’єктами права власності.
Розподіл речей на рухомі й нерухомі практично важлива з погляду державної реєстрації речових нерухомості. З моментом такий реєстрації ДК пов’язує перехід речового права від однієї власника до іншого.
Об’єкти, які чинне законодавство розглядає як відособлені, зі специфічними правовими режимами (земельні ділянки, будинку, будівлі, споруди, багаторічні насадження) є складовими частинами єдиного об’єкта, правової режим якого включає й її особливості, ісубъектний склад, і системи державного регулювання відносин виникають у сфері використання цієї «комплексного» об’єкта.
>Правомочие розпорядження означає аналогічну можливість визначення юридичної долі майна шляхом зміни
Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством
... інтересу. 2. Зміст права власності Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника. Право володіння – це право фактичного, фізичного та господарського ... може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто законодавець визначає межі здійснення права власності. ...
