1.1 Поняття права державної власності
1.2 Правове регулювання інституту права державної власності
1.3 Зміст права державної власності
1.4 Об’єкти права державної власності
1.5 Порядок приватизації державної власності
Укладання
Список використаної літератури
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Право власності – невід’ємний елемент громадянського законодавства будь-якого розвиненої держави. Право власності у будь-якій правову систему суспільства постає як центральний правової інститут. Воно юридично закріплює і регулює відносини власності як економічної категорії.
Існування людського суспільства немислимо без економічних відносин власності, які, своєю чергою, що неспроможні існувати в розвиненому суспільстві і їх правого закріплення. Коли економічних відносин за належністю (>присвоенности) матеріальних благ, передусім, коштів виробництва, й у з цим щодо володіння, користування і розпорядженню цими благами закріплюються і охороняються правом у цьому суспільстві, власність виступає в сенсі, тобто як право власності.
Тому, можна сказати, що у системі права будь-якого класового суспільства право власності є основним інститутом, що характеризує всю цю систему права.
Воно як закріплює яка у суспільстві систему розподілу матеріальних благ, а й опосередковує юридично, поряд з іншими правовими інститутами, суспільні відносини людей процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.
Отже, право власності, як інститут будь-який системи права, у тому чи іншою мірою регулює все економічних відносин, що входять до основу суспільства.
Державна власність існує у різних країнах світу неоднакових обсягах. У Росії її історично частка державної власність велика. Нинішній її обсяг залишається достатнім, але багато нарікань викликають розмита структура державної власності низький рівень управління нею.
Ця робота присвячена розгляду законодавчого та скорочення економічної регулювання інституту права державної власності. Для розкриття теми, хотілося б розглянути поняття державної власності як економічної категорії, його співвідношення з визначенням права державної власності і те, як і врегульовано законодавством поки що розвитку правової системи Республіки Казахстан.
Завдання даної курсової праці є наступного:
Поняття права приватної власності громадян. — Право — ...
... державної. По-друге, на відміну від Закону України "Про власність" у Консти-туції йдеться не про рівноправність форм власності, а про рівність перед законом усіх суб'єктів права власності ... -рядковується соціалістичній власності з наданням відповідних переваг останній, встановленням численних обмежень для першої. Звичайно, подібне надання «свободи» власнику неприйнят-не для суспільства з ринковою ...
- Розкрити поняття права державної власності;
- Визначити зміст права державної власності;
- Розкрити порядок приватизації державної власності;
- Мета цієї курсової роботи залежить від визначенні правничий та об’єктів державної власності.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.1ПОНЯТИЕ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ
Державна власність як економічна категорія означає приналежність майна народу від імені обраних їм представницьких органів структурі державної влади. З цього погляду право державної власності в об’єктивному сенсі є сукупність правових норм, закріплюють і які охороняють приналежність матеріальних благ народу (населенню відповідної території) від імені обраного ним представницького органу структурі державної влади, і навіть які визначають порядок придбання, використання коштів і відчуження наразі державного майна.
Особливістю інституту державної власності і те, що і сукупність зазначених правових норм, інститут права державної власності охоплює як норми громадянського права, а й норми інших правових галузей, також регулюючих аналізовані відносини: державного, адміністративного, фінансового, земельного тощо., т. е. є комплексний правової інститут. За вмістом у ньому переважають цивільно-правові норми, а визначальну роль грають конституційні (державно-правові) норми.
Важливо підкреслити, що суб’єктами права державної власності виступають саме відповідні державні (публічно-правові) освіти загалом, тобто Республіка Казахстан і що входять до її складу області й т. буд., але їх органи виконавчої влади чи управління. Останні виступають на майновому обороті від імені певного державної освіти і відповідно до своєї компетенцією здійснюють ті чи інші конкретні правомочності публічного власника. За вмістом право державної власності не відрізняється від змісту права власності взагалі.
Що ж до конкретних органів прокуратури та осіб, уповноважених державним власником гаразд виступати від імені, їх вигляд і назва залежить від виду тих відносин, у яких покликані брати участь. Так, найбільш широкі повноваження з управління та розпорядженню об’єктами державної власності має Уряд РК.
Уряд РК вправі делегувати свої повноваження з управлінню і розпорядженню об’єктами державної власності органів виконавчої влади.
Основними органами, які мали повноваженнями з управління та розпорядженню об’єктами державної власності суб’єктів Республіки Казахстан, можна вважати акимів, уряд.
Перебуваючи державній власності майно підрозділяється на частини. Одна частина закріплюється над державними юридичних осіб — підприємствами і установами — на обмежених, а цілком самостійних речових правах господарського ведення чи оперативно керувати. Це «розподілене» державне майно становить базу до участі цих організацій обороті як самостійних юридичних. Воно неспроможна для забезпечення покриття можливих боргів держави, бо підприємства міста і установи як юридичних осіб не відповідають своїм майном за борги який заснував їхсобственника-государства — цим майном вони відповідають за власними боргами перед кредиторами (коли мова не про казенних підприємств і установах, де можлива додаткова відповідальність держави за їх боргах, але виключається їх майнова відповідальність за борги держави).
Право приватної власності за законодавством України
... права приватної власності. Наприклад, прийнятті Конституція України в 1996 р., Цивільний кодекс України 16 січня 2003 р. та інші нормативно-правові ... майна. Виключною ознакою права розпорядження є те, що, якщо право володіння, користування може належати іншим особам, то право розпорядження на ... як відношення між людьми з приводу матеріальної основи господарської діяльності, тобто засобів виробництва. В ...
Майно, не закріплене над державними підприємствами і установами, передусім кошти відповідного бюджету, становлять державну скарбницю тієї чи іншої державного утворення. Це майно то, можливо об’єктом стягнення кредиторів держави-власника з його зобов’язанням. Тому на згадуваній місці й названо бюджетні гроші засоби, які реально становлять об’єкт такого стягнення. Ці самі кошти є джерелом додаткової (>субсидиарной) відповідальності держави (публічно-правового освіти) за борги його підприємств та шкільних установ за браку вони коштів для розрахунків із своїми кредиторами.
Отже, управління державної власністю суб’єктів Республіки Казахстан здійснюється з допомогою реалізації нимиправомочий власників з розпорядження своїм майном.
1.2 ПРАВОВЕРЕГУЛИРОВАНИЕ ІНСТИТУТУ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇСОБСТВЕНОСТИ
Через комплексності правового інституту державної власності його правове забезпечення носить також комплексний характер. Его означає, що відповідні правові норми інкорпоровані в різні нормативні акти. Правове регулювання державної власності складає різних рівнях: може бути конституційним, законодавчим, підзаконним і навіть договірним.
Пильна конституційне увагу до власності (з переліком її об’єктів) трансформувалося на сьогодні вобщерегулирующую позицію.
На рівні законодавства питання власності зосереджено основному Цивільному кодексі РК (це поняття права власності, діапазон повноважень власника, питання суб’єктів права власності та участі держави у цивільних відносинах).
На підзаконному рівні приймається достатньо актів,восполняющих прогалини законодавства чи конкретних його: це укази Президента, постанови Уряди.
1.3СОДЕРЖАНИЕ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ
У економічному плані власність є ставлення приналежності (>присвоенности) матеріальних благ, що полягає у встановленні з них такого “господарського панування”, що дозволяє власнику з власної волі усувати чи допускати всіх інших осіб для використання свого майна, самостійно визначаючи характер такого використання
Поза сумнівом, економічні та правові явища перебувають у дуже складним взаємозв’язку, унаслідок чого вчені стали обгрунтовувати існування економіко-правових категорій, що ні означає в жодному разі злиття економічних та юридичних конструкцій і понять. Наприклад, форма власності не юридична, а економічна категорія; тому саме собою право власності по нинішньому законодавчому визначенню об’єднані і ділиться на форми залежно відправомочий власника.
Зміст права власності становлять належать власнику правомочності щодо володіння, користування і розпорядженню майном. Зазначені правомочності, як і суб’єктивне право власності загалом, є юридично забезпечені можливості поведінки власника, вони належать йому до того часу, що він залишається власником. Там, коли власник неспроможна ці правомочності реально здійснити (наприклад, під час арешту її майна за борги чи коли майном незаконно володіє інша людина), не позбавляється ні самихправомочий, ні права власності загалом. Щоб розкрити зміст права власності, треба дати визначення кожного з що належать власникуправомочий. Почати з володіння.
Реферат види права власності
... власника речі як зі своєю формує ставлення між власником і всіма іншими особами щодо цієї речі. Саме цей бік власності регулюється правом, саме цей показник оформляється як право власності на річ. Право власника ... права власності; розглянути проблемні аспекти видів тварин і форм власності; проаналізувати зміст власності громадян, і юридичних; досліджувати особливості приватної, державної, ...
>Правомочие володіння — це юридично забезпечена можливість господарського панування власника над річчю. Йдеться у своїй про господарському пануванні над річчю, що зовсім не вимагає, щоб власник перебував із нею у безпосередньому зіткненні. Наприклад, їдучи тривале відрядження, власник продовжує залишатися власником що у нього вдома речей.
>Правомочие користування — це юридично забезпечена можливість вилучення з речі корисних властивостей у її особистого чи виробничого споживання, і у виробничих цілях.
>Правомочие розпорядження — це юридично забезпечена можливість з визначенням долі речі шляхом скоєння юридичних актів щодо цієї речі. Немає сумнівів, що в випадках, коли власник продає свою річ, здає її у найми, під заставу, передає як внеску до господарське товариство чи товариство чи ролі пожертви на благодійний фонд, вона здійснює розпорядження річчю. Значно складніше юридично кваліфікувати дії власника щодо речі, що він знищує річ, що стала йому непотрібної, або викидає її, чи коли річ за своїми властивостями розрахована використання є лише одна акті виробництва чи споживання. Якщо власник знищує річ чи викидає її, він розпоряджається річчю шляхом скоєння односторонньої угоди, оскільки воля власника спрямовано відмова власності. Але якщо право власності припиняється результаті однократного використання речі, то воля власника спрямоване зовсім не так на те що припинити право власності, але в те що отримати від речі її корисні властивості. Тож у зазначеному разі має місце здійснення лише права користування річчю, але з права розпорядження нею.
Нині чинне громадянське законодавство, як і те, що йому передувало, обмежується перерахуванням що належать власникуправомочий (іноді способів їх здійснення), не визначаючи жоден з них. І це негативно позначається як на розкритті змісту права власності, а й у практики застосування законодавства.
Право державної власності як із форм власності, передбачена Конституцією РК, має усіма переліченими ознаками.
>К.И.Скловский пропонує використовувати форму власності як технічний термін при приватизації (синонім приналежності майна певному особі), оскільки “стосовно законодавству про приватизацію перехід власності з державної у приватну є ключовим поняттям, приналежність конкретного майна тому чи іншому суб’єкту мусить бути чітко встановлено всіх етапах ув’язнення й виконання договору”.
Отже, зміст права власності одне, незалежно від суб’єкта, проте особливості суб’єкта можуть визначати спектр і характеру його дії щодо об’єкта власності, створюючи той чи інший правової режим останнього. За великим рахунком проводити порядок здійснення права власності повинні економічну доцільність і громадська прийнятність: приватна власності використовується те щоб не нашкодити суспільству, а державна — у інтересах суспільства. Тому, за будь-якій формі власності її зв’язку з суспільством, визначальним межі її використання, очевидна. Однак у державної формі власності цей зв’язок панує найсильніша і підпорядкована закону зворотний зв’язок.
Отже, правове поняття власності фіксує правомочності власника стосовно його речі, щоб показати й захистити їх абсолютність. Тільки власник чи діє у відношенні речі вичерпним, найбільш абсолютним чином.
Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством
... собі. Право користування – можливість власника або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, що приносяться річчю для задоволення своїх потреб. Наприклад, у власності ...
Складність в конструюванні поняття власності у тому, що довгоочікуваний Закон вживає два різних поняття власності: “що охоплює”, т. е. мають на увазі приналежність речі особі; “натуралістичне” — річ є власністю.
Є. А. Суханов виділяє дві сторони юридичних відносин власності:
1) відносини власника приналежному йому майну як до свого;
2) відносини між власником та всіма третіми особами, зобов’язаними не перешкоджати власнику у виконанні йогоправомочий (вираз абсолютного характеру права власності. [[1]]
З іншого боку, можна виділити й третьої сторони відносин власності — власник і держави, що охоплює податкові відносини, захист і гарантії власності, правила державну реєстрацію й обмеження обороту певних видів майна.
У плані правовим регулюванням право власності є комплексний правової інститут. До обгрунтуванню комплексності права власності існує два різних підходу:
1. Кожна галузь права впливає той чи інший бік права власності, і навпаки, право власності входить у предмети різних правових галузей. Відрізняютьсягражданско-конституционно іхозяйственно-правовое поняття власності.Гражданско-правовое поняття окреслює повноваження власника, конституційно-правове — сукупність мають майнове значення приватних прав (з погляду гарантій держави власнику),хозяйственно-правовое — відбиває динаміку права власності).
Через це комплексний характер набирає також суб’єктивне право, іправоотношение власності.
2. Галузь права регулює не весь інститут права власності, а конкретну форму власності.
Комплексність інституту права власності б’є по тому,
кожна галузь права регулює цікавий для її аспект права власності. Разом про те, саме через цієї фрагментарності правовим регулюванням не можна цілком включити інститут права власності в предмет тій чи іншій галузі права, те що і комплексний інститут. І лише говорити, що більша частина змістовна частина інституту права власності врегульована цивільного законодавства, але те, що інститут права власності є предметом вивчення виключно громадянського права.
Правове регулювання відносин власності складається з норм, які:
1) встановлюють можливість приналежності матеріальних благ певним особам (конституційне, громадянське і адміністративне право — придбання і припинення права власності);
2) встановлюють характері і межі поводження власників майна (цивільно-правової режим, адміністративно- правової режим об’єкта власності);
3) пропонують засоби захисту від зазіхань інших (громадянське, адміністративне, кримінальна право).
Усе вище про комплексному характері права власності належить цілком і повністю права державної власності. Понад те, саме з відношення до праву державної власностіцивилистами ще дореформений період було висловлено пропозиції щодоконституционно-правовом регулюванні: слід уже проблему державної власності “вирішити у межах державного права, можливо, з допомогою норми конституційного характеру, яка закріплює основні цілі і шляхи реалізації державою свого права власності?”
1.4ОБЪЕКТЫ ПРАВА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ
Державна власність виступає як республіканської і комунальної власності.
Республіканська власність складається з державної скарбниці від і розбазарювання майна, закріпленого над державними республіканськими юридичних осіб відповідно до законодавчими актами.
Підприємницьке право. Поняття і джерела., Детальна інформація
... а й оцінювати адекватність легального поняття існу-ючим правовим відносинам 2 Місце підприємницького права у системі права Формування і розвиток підприємницького права та законодавства про підприємництво ... регулюванням діє комплексне регулювання суспільних відносин. Ін-шими словами, відокремлення підприємницького права як правової спільнос-ті спричинене своєрідністю функцій, що здійснюються цїєю ...
Кошти республіканського бюджету, золотовалютний запас і алмазний фонд, об’єкти державної власності, перелічені у статті 193 ДК РК, й інша державне майно, не закріплене над державними юридичних осіб, становлять державну скарбницю Республіки Казахстан.
Комунальна власність складається
