Обґрунтування вибору теми та її актуальність.
Актуальність теми дослідження, на мою думку набуває немалої сили, тому що тлумачення права традиційно вважається однією з найважливіших тем для теорії і права. Цей статус не є випадковим, ураховуючи, що саме тлумачення є діяльністю, яка символізує юриспруденцію, уособлює безперервний пошук духу та букви права; з інтерпретацією права нерозривно повязана будь-яка робота юриста, що здійснюється як у наукових, так і в практичних цілях, та це допомагає накопичувати досвід, який підвищує рівень та компетенцію юриста.
Всім відомо, що тема про тлумачення права відіграє велику роль як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Не можна не сказати, що окремі аспекти вчення про різні шляхи тлумачення права чекають, коли їх вирішать. До речі, це стосується питання про принципи тлумачення норм права. Тема основних засад інтерпретації, незважаючи на її фундаментальний характер, є мало дослідженою в працях правознавців. Хоча в останні роки, що спостерігається посилений інтерес до тих питань, що повязані із загальною тенденцією підвищення уваги до проблеми дії принципів у правовій сфері, тим не менш, треба констатувати, що в Україні й дотепер відсутнє широке дослідження вказаної проблеми. Усе це обумовлює необхідність загальнотеоретичного аналізу широкого кола питань щодо природи, змісту та видів інтерпретаційної діяльності.
Проблема тлумачення є однією з традиційних проблем юридичної науки. Вона має самостійне значення в процесі наукового або повсякденного пізнання державно-правового життя. Здається, саме час згадати про суспільство, в якому виділяють три основні причини тлумачення: недосконалість законодавства; системність права; необхідність дедукції.
Аналізуючи цю саму проблему, варто зауважити невеликий власний висновок, що проблема тлумачення виходить за рамки правозастосування чи реалізації права. По-перше, вона має самостійне значення в процесі наукового чи повсякденного пізнання державно-правового життя. Треба зазначити, що тлумачення розгалужується на гілки, які здатні формулювати в підсвідомості правові поняття і поширювати їх на великі маси. По-друге, необхідність чіткого представлення про зміст діючих норм виникає в ході правотворчих робіт. Ні видати новий акт, ні систематизувати наявні не можна без знання справжньої волі законодавця, що одержала офіційне вираження.
Права человека в политико-правовой теории и практике Советского ...
... современной российской науке. Цель настоящей работы анализ прав человека в политико правовой теории и практике советского государства. Задачи настоящего курсового исследования: анализ развития теории прав человека в Советском государстве; изучение ...
Необхідність тлумачення як процесу має місце і в деяких інших сферах людської діяльності, коли текст не може бути доступний, зрозумілий без відповідних операцій щодо інтерпретації термінів, мовних знаків.
Треба додати, що необхідність тлумачення норм права виражена особливостями зовнішнього оформлення норм права, їх мовно-логічною і юридичною формою. Ураховуючи те, що норми права взаємопов’язані між собою. Відомо, що норми права діють зовсім не окремо одна від одної, а діють обєднано в цілій системі, розібратися в якій дуже непроста задача.
Мета та задачі роботи.
Для досягнення зазначеної мети, поставлені такі основні завдання:
треба визначити поняття й основні риси тлумачення права як вид юридичної діяльності, дослідивши статичну та динамічну, субєктивну й обєктивну методики тлумачення права;
зясувати особливості різних видів інтерпретації права;
надати загальну характеристику принципів тлумачення норм права через визначення поняття, зясування їх рис і порівняння з іншими категоріями;
визначити зміст окремих принципів тлумачення норм права, звернути увагу на особливості їх застосування в практичній діяльності.
Об єкт і предмет дослідження. Обєктом дослідження є тлумачення норм права як юридична діяльність. Предметом дослідження є поняття тлумачення норм права та класифікації цього процесу, зміст, а також його роль у процесі правотворчості, правозастосування і тлумачення права.
Методи дослідження
За допомогою порівняльного методу, зокрема, проведено розмежування між принципами тлумачення норм права та загальними принципами права, а також принципами застосування норм права. Для дослідження використовувалися й інші традиційні для юриспруденції методи.
Аналіз джерел та літератури.
Власова Ю.Л. та Нагребельного В., де глибоко розкривається сутність видів тлумачення правових норм. Також багато нового про інтерпретації права також можна узнати з наукових досліджень Беляневича О., Гогуся Т.
Обґрунтування структури роботи.
У першому розділі курсової роботи проведений аналіз, та дана характеристика та поняття тлумачення права, використання сукупності способів тлумачення.
У другому розділі роботи аналізуються розкриття окремих видів тлумачень права принципи інтерпретації права та її основні положення.
Місце і роль права і системі соціальних норм, поняття системи ...
... норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права. Право складається з численних правових норм. ... є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього ... ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ПРАВА ЯК ВНУТРІШНЬОЇ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему. Система права - це внутрішня форма права, ...
1. Види тлумачення права як різновид юридичного діяльності, .1 Поняття тлумачення права
Тлумачення права — це особливий вид юридичної діяльності. Воно полягає в зясуванні та розясненні змісту правових приписів, зафіксованих у нормативних актах. Необхідність у ньому зумовлена тим, що сформульовані законодавством правові приписи носять загальний характер, в них відображені найзагальніші, найтиповіші ознаки відносин, які регулюються даним приписом. Реальні чи життєві обставини завжди конкретні та індивідуальні, і тому в кожному випадку реалізації та застосування норм права необхідно зясовувати, чи підпадає дана ситуація під ту модель, яка передбачена в правовій нормі. Метою тлумачення є правильне і єдине розуміння змісту юридичних приписів для їх успішної реалізації. Та попереду треба зясувати ще багато аспектів щодо цієї теми.
Тлумачення не містить елементів правотворчості, тобто зясування та розяснення змісту правової норми не призводить до її зміни або створення нової. Незалежно від того, скільки разів припис, що міститься в нормативному акті, тлумачитиметься, він зберігає свою силу аж до його відміни або зміни рішенням уповноваженого на те правотворчого органу. Здійснювати тлумачення можуть будь-які субєкти, але юридична сила тлумачення при цьому буде різна. Також це складний вольовий процес діяльності різноманітних субєктів, спрямований на встановлення точного змісту, що міститься в нормі прав, та заздалегідь потребує розгляду як окреме положення в праві, шляхом повного аналізу юридичних питань.
Волю законодавця необхідно розуміти під змістом норми права, вона неоднозначно виражена в праві. Треба розуміти, що насамперед у поняття «зясування змісту норми права» входить не тільки процес його розуміння, а й результат цього процессу. Тлумачення норм права може здійснюватись з метою тлумачення в загальному розумінні та при застосуванні норм до певного випадку.
Обєктом тлумачення є нормативно-правові акти.
Предметом тлумачення — воля законодавця, що знайшла своє відображення в нормативно-правовому акті.
Мета діяльності щодо тлумачення норм права — це правильне та чітке, одноманітне розуміння і застосування норм права, а в кінцевому результаті — охорона та всебічне зміцнення законності.
Тлумачення норм права спрямоване на досягнення чіткості і визначеності в уявленнях інтерпретатора щодо змісту юридичних норм. Його результати не можуть виходити за межі норми, щодо якої здійснюється тлумачення, тому можна сказати, що поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів:
) усвідомлення (з’ясування) і
2) роз’яснення змісту правової норми.
Конституційне право зарубіжних країн — Право — и ...
... незалежності 1776 р., у якій заявлялося про невід'ємні права людини - про право на життя, волю і прагнення до щастя. ... в силу після її ратифікації 9 штатами.[12] Аналіз змісту Конституції дозволяє виділити наступні принципи, що визначають політичний лад і ... віддали владі штатів. Таким чином, центральному уряду належить виключне право проведення зовнішньої й оборонної політики, надання громадянства США ...
Усвідомлення, або з’ясування — це внутрішній інтелектуальний процес суб’єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з’ясування змісту норми для себе. Усвідомлення є актом свідомості, предметом якого є сама діяльність. Можна сказати, що це також фокусування свідомості на психічних процесах, на тих чуттєвих образах дійсності, які особистість завдяки ним отримує. В основі усвідомлення лежить узагальнення власних психічних процесів, що приводить до оволодіння ними.
Найбільш загальна характеристика усвідомлення психічних процесів (психічних образів) ґрунтується на таких засадах: по-перше, людина може усвідомити те, що сприймає, те, що вона згадує, про що мислить, до чого уважна, яку емоцію переживає; по-друге, людина може усвідомити, що це саме вона сприймає, згадує, мислить, відчуває. Однак усвідомлення психічних процесів не означає ні того, що людина завжди усвідомлює зміст свого сприймання, мислення, уваги, ні того, що вона усвідомлює себе в цьому процесі. Йдеться лише про те, що людина може усвідомити себе в цьому процесі.
Роз’яснення — це інтерпретація змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) — доступно для інших осіб. Залежно від юридичних наслідків, до яких призводить роз’яснення правових норм, можна виділити два основні його види: офіційне і неофіційне. Та про це теж буде йтися мова.
Таким чином можна сказати, що тлумачення права — це розкриття понять та видiв норм та галузей права за допомогою усвiдомлення та розяснення для правильного вiдображення в пiдсвiдомостi людини, з цiлью регулювання правової культури в суспільстві.
1.2 Види тлумачення норм права за суб
Перш ніж приступити до видів тлумачення права, слід зазначити, що не менш важливим є вміння розрізняти види та способи права, здається, що ці два поняття часто путають між собою. На сьогодні в науковій літературі використовується різні критерії для поділу тлумачення норм права на види. Водночас найбільш розповсюдженою є класифікація тлумачення норм права за наступними критеріями: за суб’єктами та за обсягом. Поділ тлумачення норм права за суб’єктами стосується роз’яснення змісту правових норм для інших. Таким чином, за суб’єктами виділяють:
І. Офіційне тлумачення права — це роз’яснення змісту норм права, що здійснюється уповноваженим органом, має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’ясняються, і сформульоване у спеціальному акті. Офіційне тлумачення права також роз’яснює сенс і цілі правових норм, здійснюване компетентними органами і після якої робляться певні юридичні наслідки.
Офіційне тлумачення норм права характеризується такими ознаками:
здійснюється компетентними органами;
має юридичну силу, тобто обов’язкове для суб’єктів, які реалізують цю норму права;
Механізм правового регулювання та його елементи — Теорія ...
... правового регулювання та їх призначення Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в'язкові на окремих його стадіях: 1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), ... суб'єктів права; 5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність; 6) правове регулювання гарантує доведення норм права до ...
забезпечує, за підтримки держави, одностайне розуміння і застосування норм права;
його результати мають бути закріплені в спеціальному акті тлумачення норм права.
Для офіційного тлумачення норм права характерним є особливий порядок здійснення, що полягає у правороз’яснювальному процесі. Цей процес складається з п’яти стадій:
правороз’яснювальна ініціатива суб’єктів суспільних відносин;
узагальнення практики і перевірка необхідності роз’яснення норм права;
розробка та обговорення тексту (проекту) роз’яснення норми права;
прийняття або затвердження проекту роз’яснення норми права;
публікація акту роз’яснення норм права.
Офіційне тлумачення норм права поділяється на:
1. Нормативне тлумачення права — це офіційне роз’яснення, що поширюється на необмежену кількість випадків, передбачених нормою права, що тлумачиться. Наприклад, результати нормативного тлумачення норм права містяться в Постанові Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» 1. Нормативне тлумачення норм права, в свою чергу, поділяється на:
авторське тлумачення норм права — це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який видав відповідну норму права. Наприклад, указ Президента про роз’яснення деяких положень його попереднього указу є авторським тлумаченням норм права;
делеговане тлумачення норм права — це нормативне тлумачення норм права, що здійснюється органом, який цю норму не видавав, але уповноважений її тлумачити. Наприклад, у ч. 2 ст. 147 Конституції України зазначено, що Конституційний Суд України дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд Конституцію та закони України не приймає, але мас право здійснювати їх делеговане тлумачення.
. Казуальне тлумачення права — це офіційне роз’яснення норм права, обов’язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно здійснюється. Зазначений вид тлумачення норм права обумовлений конкретним випадком (казусом) і його мета — правильне вирішення конкретної справи, яка вже має місце. Наприклад, вирок суду, в якому обґрунтовується вид і міра покарання за вчинений злочин. Але в деяких випадках офіційне казуальне роз’яснення, яке є обов’язковим при розгляді справи, може бути взірцем при вирішенні інших подібних справ. Так, наприклад, офіційне казуальне тлумачення норм права Вищими спеціалізованими судами значною мірою впливає на судову практику. Завдяки діяльності цієї судової інстанції координується практика роботи нижчестоящих судів у напряму одноманітного вирішення справ щодо подібних випадків. При цьому неможливо механічно розповсюджувати казуальне роз’яснення на інші однорідні справи, оскільки кожна з них має індивідуальні особливості.
Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права
... цивільне право як галузь правової системи України позбавлене проблем. Вони існують, але стосуються вони в основному визначення кола регульованих цивільним правом відносин, змісту методу правового регулювання, співвідношення норм цивільного права ... тільки виробничі. Таке тлумачення предмета цивільного права виходило за межі ... та майнових прав фізичних осіб. Предметом дослідження є норми цивільного ...
Таким чином, казуальне тлумачення норм права розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Казуальне тлумачення норм права поділяється на різновиди:
судове тлумачення норм права здійснюють судові органи під час розгляду конкретних справ, воно знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях по цих справах. Тобто прикладом судового тлумачення є будь-яке судове рішення чи вирок в якому встановлюються права та обов’язки сторіні;
адміністративне тлумачення норм права здійснюють міністерства, служби, місцева державна адміністрація. Наприклад, наказ міністра у зв’язку з розглядом конкретної скарги.
Найчастіше акт казуального тлумачення є складовою частиною правозастосовного акта, яким вирішується конкретна юридична справа.. Неофіційне тлумачення норм права — це роз’яснення змісту норм права, що дають особи, які не мають на те офіційних повноважень, а тому, воно не має юридично обов’язкової сили. Таке тлумачення дається недержавними органами та організаціями, різними науковими та навчальними закладами, групами спеціалістів, а також окремими громадянами. Неофіційне тлумачення здійснюється у формі усних чи письмових порад, пояснень, рекомендацій. Такі акти не мають обов’язкового характеру і не тягнуть за собою юридичних наслідків. їх моральна сила та вплив базується на професійному авторитеті громадян, установ, організацій, що роз’яснюють зміст тих чи інших норм права.
Неофіційне тлумачення поділяється на:
. Компетентне тлумачення норм права — здійснюється особами, які мають спеціальні знання у сфері права. Воно поділяється на наукове, професійне та службове.
— наукове тлумачення норм права передбачає науково обґрунтоване тлумачення норм права вченими і науково-дослідними закладами, що було зроблено у статтях, монографіях, наукових коментарях, усних чи письмових обговореннях проектів нормативних актів. Наукове тлумачення норм права хоч і не має обов’язкової сили, але суттєво впливає на правотворчу та правозастосовну діяльність;
— професійне тлумачення норм права здійснюється юристами-практиками під час здійснення практичної діяльності (в тому числі і правоохоронної).
Прикладом як наукового так і професійного тлумачення норм права може бути науково-практичний коментар до Кримінального-виконавчого кодексу України. Це пояснюється тим, що в Його підготовці брали участь як науковці (фахівці з кримінально-виконавчого права), так і особи, які мають практичний досвід роботи в установах виконання покарань;
службове тлумачення норм права здійснюється представниками інших професій, досвідченими в питаннях права (начальники навчальних центрів, відділів та інші).
. Буденне тлумачення права здійснюється суб’єктами, які не мають спеціальних знань у сфері права. Таке тлумачення здійснюється переважно на підставі життєвого досвіду. Наприклад, з’ясування для себе та роз’яснення своїм подругам основних положень указу Президента домогосподаркою. Закладений у нормі права зміст не завжди співпадає з її текстуальним вираженням у статтях нормативно-правових актів. Це зумовлює необхідність класифікації тлумачення норм права ще й обсягом. Поділ тлумачення норм права за цим критерієм може стосуватися як з’ясування змісту правових норм для себе, так і роз’яснення їх для інших.
Загальна декларація прав людини та Конституція України: спільне ...
... Загальна декларація прав людини. 2. Конституція України. 3. Міжнародне приватне право, К.: Юрінком, 1997. 4. Посібник для Гельсінських комітетів, К.: Право, 1995. 5. Довідник з прав людини, К.: Право, ... того, норми Конституції — це норми прямої дії, що має важливе значення для забезпечення й охорони прав людини. ... згадує ще Біблія. Проте, якби така норма була закріплена конституційно, то напевно б ...
За обсягом тлумачення норм права поділяється на:
. Буквальне тлумачення права має місце тоді, коли зміст норми права збігається з її текстуальним відображенням. Наприклад, ст. 67 Кримінального Кодексу України чітко визначає обставини, які обтяжують покарання. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини не зазначені в цій статті.
. Обмежувальне тлумачення права здійснюється у випадках, коли текстуальне вираження норми є більш широким за її зміст. Наприклад, у ч. 1 ст. 42 Конституції України зазначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність. Разом з тим, у ч. 8 ст. 18 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності. Тому термін «кожен» необхідно тлумачити звужено і розуміти, що існують й певні винятки. Зрозумілим є й те, що не можуть займатись підприємницькою діяльністю також й діти та психічно хворі дорослі особи. У цих випадках текстуальний вираз норми права є значно ширшим ЇЇ змісту, що і зумовлює необхідність обмежувального тлумачення норм права.
. Розширювальне тлумачення права має місце тоді, коли зміст норми є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Це означає, що норма права викладена дуже лаконічно та необхідні додаткові засоби, щоб правильно зрозуміти її зміст. Розширювальне тлумачення норм права потрібно здійснювати тоді, коли дається незавершений перелік обставин та умов реалізації норм права. Такий перелік досить часто супроводжується виразами «тощо», «в аналогічних випадках», «інші». Наприклад, у ст. 66 КК України передбачені обставини, які пом’якшують покарання. Водночас при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, й інші обставини, не зазначені у вищезгаданій статті.
Види способів тлумачення норм права:
.Граматичний спосіб тлумачення норм права полягає в граматичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному аналізі тексту норми права і з’ясуванні на цій основі її змісту. У літературі визначається два етапи використання такого способу тлумачення норм права:
Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України, підбурювачем є особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Відповідно особа, яка схиляла кого-небудь до вчинення злочину, але не досягла результату, підбурювачем не буде. В якості різновиду граматичного способу тлумачення норм права можна розглядати спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права. Цей спосіб оснований на спеціальних юридичних знаннях, що основані на поглибленому вивченні юридичних наук. Він використовується при аналізі норми, що містить спеціальну термінологію, поняття, конструкції. Це вимагає від особи, яка здійснює тлумачення поглиблених знань не тільки правил граматики, але і юридичної науки, техніки і практики. Єдине розуміння юридичних термінів, їх пояснення може давати закон. Таке пояснення суттєво спрощує, але не виключає необхідність тлумачення норм права. Адже законодавець може вживати один і той самий термін у різних значеннях. У деяких випадках тільки завдяки спеціальним юридичним знанням, що використовує особа, яка здійснює тлумачення норм права, стає можливим розкриття змісту норми права в необхідному обсязі;
Поняття норми права. Загальна характеристика правових норм
... за колом осіб: загальні поширюються на все населення спеціальні поширюються на певне коло осіб виняткові роблять винятки із загальних і спеціальних норм Норми права за функціональною спрямованістю (за ... служить акт злочину. Заборона входить до змісту і зобов’язувальної норми. Встановлюючи обов’язок особи здійснювати певні позитивні дії, зобов’язувальна норма містить заборону зробити щось інакше, ніж ...
.Логічний спосіб тлумачення норм права полягає у з’ясуванні змісту норми права на основі правил логіки. Такий спосіб тлумачення норм права використовується в тих випадках, коли зміст правової норми неможливо визначити шляхом використання граматичного способу тлумачення норм права. Логічне тлумачення норм права здійснюється за допомогою таких прийомів як логічне перетворення, висновки по аналогії тощо. Логічні перетворення виникають із особливостей формулювання норм права.
Наприклад, у ч. 1 ст. 186 КК України закріплено, що відкрите викрадення чужого майна (грабіж) карається позбавленням волі на строк до чотирьох років. Цю норму потрібно тлумачити таким чином, що покаранню підлягає не сам грабіж, а осудна особа, яка його вчинила. Таким чином, шляхом логічного перетворення результат тлумачення виглядатиме наступним чином: «Будь-яка осудна особа, яка вчинить відкрите викрадення чужого майна зобов’язана буде понести покарання відповідно до ч. 1 ст. 186 КК України». У випадку використання прийому «висновки по аналогії» у особи, яка здійснює тлумачення норми права виникає можливість розширити певні можливості та факти.
.Системний спосіб тлумачення норм права полягає у з’ясуванні змісту конкретної норми права шляхом дослідження її зв’язків з іншими нормами. Наприклад, ст. 11 КК України визначає: «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину». Для з’ясування змісту цієї статті стосовно суб’єкта злочину, необхідно звернутись до іншої статті (ст. 18 КК України), яка визначає хто є суб’єктом злочину;
.Історичний спосіб тлумачення норм права полягає в з’ясуванні змісту норм права на підставі історичних умов та обставин її прийняття. Досліджуються альтернативні проекти, публікації у пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення.
Найбільш практичне значення під час використання історичного способу тлумачення норм права має порівняльний прийом, який дозволяє порівняти норму, яка тлумачиться з подібною нормою, яка містилась нормативно-правовому акті, що втратив чинність чи в проекті нового нормативно-правового акт. Це дає змогу з’ясувати напрямок руху думки законодавця.
Наприклад, КК України 1960 року розподіляв «таємне викрадення державного або колективного майна» (ст. 81) та «таємне викрадення індивідуального майна громадян» (ст. 140).
Джерела податкового права України
... 2 Класифікація джерел податкового права Джерело податкового права є насамперед формою вираження і встановлення чинних податково - правових норм. Зовнішній характер цієї форми обєктивного права характеризується перш за ... повязане з неоднозначною трактовкою різними авторами вже самого змісту права. Іноді, наприклад, припускають, що зміст права складає державна воля, а форми права - це юридичні норми. ...
У чинному КК України такого розподілу немає і присутня лише одна стаття 185, яка формулює відповідне положення як «таємне викрадення чужого майна». Таким чином, можна зробити висновок, що в Радянському Союзі особливого значення надавали державній і колективній власності;
.Функціональний спосіб тлумачення норм права ґрунтується на знаннях факторів та умов, в яких функціонує, діє та застосовується норма права, що тлумачиться.
Важливого значення при цьому набувають оціночні терміни: «значна шкода», «великий розмір», «тяжкі наслідки» тощо. Згадані оціночні терміни тлумачаться шляхом співставлення їх з конкретними ситуаціями. Необхідно мати на увазі, що стандарти, які характеризують явища, предмети, ситуації, складаються в певний час і з плином часу можуть змінюватись. Відповідно, може змінюватись і зміст оціночних термінів. Наприклад, у примітці до ст. 185 КК України визначаться як слід тлумачити поняття «повторний злочин», «значна шкода», «великий розмір», «особливо великий розмір» для певних статей і на даний момент;
.Цільовий спосіб тлумачення норм права полягає в з’ясуванні змісту норми права на основі виявлення її цілей. Особа, яка здійснює тлумачення звертається не тільки до мети норми, що підлягає аналізу, але і враховує цілі нормативного акта в якому розташована норма права.
Цілі можуть бути викладені в преамбулах, загальних частинах нормативно-правового акта тощо. Наприклад, ст. 1 КВК України визначає мету та завдання кримінально-виконавчого законодавства України.
Великий підрозділ підходить до свого завершення, та треба зазначити, що вищезазначені способи не можна використовувати ізольовано один від одного. Для досягнення цілей тлумачення потрібно комплексно використовувати всі способи тлумачення норм права.
1.3 Способи тлумачення права
право юридичний науковий
Способи (методи) тлумачення — це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.
Треба знати, що розрізняють такі способи (методи) тлумачення:
) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з’ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Передусім установлюють значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім переходять до аналізу граматичної форми іменників і прикметників, способів дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недопустимо трактувати як зайві. В результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права, на підставі якого далеко не завжди можна зробити достовірний висновок;
) системне тлумачення — це з’ясування значення норми через встановлення її системних зв’язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми потребують системного тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;
) історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-по-рівняльне) — це з’ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов ‘їх прийняття; з’ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення — парламентського слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про проект прийнятого нормативно-правового акта. Істотне значення в історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення. Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рішень.
Всі способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комплексі. Деякі вчені (С.С. Алексеев) відрізняють ще логічне і спеціально-юридичне тлумачення.
Логічне тлумачення — це з’ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і синтез, побудову силогізму (логічного умовиводу, який складається з двох посилок і висновку) і т.д., з нормативних розпоряджень, «розкиданих» по тексту законодавчого акта, формулюється норма права, що тлумачиться.
Спеціально-юридичне тлумачення — це з’ясування значення норми, яке грунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону — дефініції понять, а також у роз’ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юридичне тлумачення посідає центральне місце серед інших способів тлумачення.
Слід зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення, оскільки він містить загальнозначущі форми (поняття, міркування) і засоби визначень думки, необхідні для раціонального пізнання. Логічне (логіко-правове) і спеціально-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь особливе «зовнішнє» значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора: юрист не може тлумачити інакше, ніж юридичне і логічно. Однак без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлумачення — філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз — це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а «засадничі» начала і якісні характеристики інтерпретатора, і як такі вони входять до систему його інтелектуальної діяльності, є її основою. Інакше: це внутрішній ціннісний зріз професійної правової культури.
Отже, виділення логічного і спеціально-юридичного аналізу правових норм як спеціальних «зовнішніх» способів (методів) тлумачення не є обов’язковим.
2. Принципи тлумачення права
Тлумачення — центральна частина юридичної діяльності. Вона передбачає конкретизацію змісту норми для того, щоб перевірити можливість її застосування до конкретних обставин справи. Тлумачення як процес є частиною вчення про розуміння правових норм (герменевтики) і повинно певним чином виробляти зміст останніх через застосування. Для проведення такої діяльності субєкт тлумачення повинен виходити з основоположних засад, керуватися принципами тлумачення норм права.
Отже, принципами тлумачення правових норм визначаються основні керівні засади, якими керується субєкт тлумачення під час розкриття змісту правової норми, що в результаті забезпечує ефективне застосування (реалізацію) законодавчого положення. Це становить ідеологію тлумачення правових норм. Вважається, що принципи тлумачення розглядаються як правила. Зокрема, у міжнародному праві принципи інтерпретації прирівнюються до загальних правил, сформульованих на основі пізнання законів чи закономірностей чинити саме так. Дехто з науковців вважають, що оскільки тлумачення норм права — вид юридичної діяльності, то йому притаманні загальні принципи юридичної діяльності. А до них належать законність діянь юристів та їхніх рішень, рівність субєктів перед законом та правом, незалежність юриста при провадженні юридичної справи, неупередженість, обєктивність рішень, професіоналізм, справедливість, гуманізм, повага до особи, її прав та свобод, права загалом, поєднання гласності та конфіденційності. Можна частково погодитись з цим, все ж мусимо наголосити на тому, що цим не вдається врахувати особливості специфічної інтерпретаційної діяльності, зокрема того, що стосується повноти використання способів тлумачення, адекватного розкриття змісту норми права тощо. Саме тому, поділяючи думку таких вчених, як Ю. Тодика, Д. Гаврилов, наголошуємо на виділенні, крім загальних принципів права, що притаманні і тлумаченню правових норм, також специфічних принципів тлумачення, незважаючи на те, що ці принципи взаємообумовлюють один одного, є взаємоповязаними. На наш погляд, слід звернути увагу й охарактеризувати такі специфічні принципи.
Компетентність (професійність) субєкта тлумачення. В юридичній науці домінує думка про те, що субєктами тлумачення можуть бути юристи, а інші субєкти не зможуть забезпечити належне усвідомлення та розяснення норм права. Адже ефективність тлумачення в основному залежить від професійності тих, хто здійснює тлумачення тексту закону. Особливу роль відіграє рівень правової свідомості та правової культури працівників правозастосовних органів, розуміння громадянами змісту правових норм. Саме тому відповідно до цього принципу пріоритетним є офіційне тлумачення, бо лише компетентний субєкт інтерпретаційної діяльності може забезпечити високу ефективність тлумачення правових норм та сприяє правильній реалізації. Адже субєкт повсякденного, звичайного тлумачення може взагалі бути необізнаним про існування основних засад цієї діяльності.
Обєктивність тлумачення. Суть цього принципу полягає в тому, що тлумачення здійснюється без впливу особистих чи суспільних думок, будь-якого виду дискримінації, упередженості, ідеології, а особливо без політичного чи соціального впливу. Інтерпретатор, що орієнтується на принцип обєктивності та безсторонності, в жодному разі не буде керуватися прямо чи опосередковано власними інтересами. На сучасному етапі державно-правова сфера перебуває під значним політичним впливом, а деколи і під тиском. Тому забезпечення обєктивності тлумачення є одночасно базовим принципом та найактуальнішою проблемою. Незацікавленість та неупередженість саме в політичному плані є визначальною засадою при тлумаченні.
Всебічність тлумачення. Принцип всебічності або повноти означає застосування у процесі тлумачення всіх засобів розкриття змісту норми. При всебічному аналізі, перш за все, варто використовувати комплексно всі способи (прийоми) тлумачення. Основними прийомами є мовний, історико-політичний та систематичний, які допомагають уникнути помилок та неточностей, сприяють кращому розумінню мети та наміру правової норми, визначити спрямованість та сферу дії.
Принцип телеологічності або цілеспрямованості полягає у відповідності меті тлумачення. Суть цього принципу полягає у досягненні основної мети тлумачення правових норм, йдеться про правильне розуміння і застосування закону, про необхідність пояснювати те, що сформульовано у законі та реалізоване його положеннями. Саме цей принцип є основоположним у тлумаченні правових норм у міжнародному праві. Цю засаду викладено у ст. 31 Віденської конвенції про право договорів, яка наголошує на тому, що тлумачення повинно здійснюватися добросовісно у відповідності із значенням термінів у контексті обєкту і мети нормативно-правового положення. Саме принцип телеологічного тлумачення забезпечує правильну реалізацію правового припису.
Систематичність тлумачення. Будь-яка правова норма є частиною тієї чи іншої системи права. Інші норми цієї системи, як правило, деталізують, пояснюють зміст норми, що тлумачиться.
Принцип систематичності або цілеспрямованості полягає у відповідності меті тлумачення. Суть цього принципу полягає досягненні основної мети тлумачення правових норм. Йдеться про правильне розуміння і застосування закону, про необхідність пояснювати те, що сформульовано у законі та реалізоване його положенням. Саме цей принцип є основоположним у тлумаченні правових норм у міжнародному праві. Цю засаду викладено у ст. 31Віденської конвенції про право договорів, яка наголошує на тому, що тлумачення повинно здійснюватись добросовісно у відповідності із значенням термінів у контексті обєкту і мети нормативно-правового положення. Саме принцип телеологічного тлумачення забезпечує правильну реалізацію правового припису.
Систематичність тлумачення. Будь-яка правова норма є частиною тієї чи іншої системи права. Інші норми цієї системи, як правило, деталізують, пояснюють зміст норми, що тлумачиться.
Принцип систематичності полягає у зясуванні змісту правових вимог в їхньому взаємному звязку, виходячи із значення у конкретному нормативно-правовому акті, інституті права, галузі права, та системі права загалом. Усі норми мають потребу в системному тлумаченні (особливо відсильні та банкетні норми).
Тлумачення при врахуванні системності права безумовне, бо інші норми, повязані з нормою, що розяснюється, можуть звужувати або розширювати її зміст. Тому після аналізу суті норми потрібно простежити її юридичні звязки. Інтерпретація правової норми разом з розкриттям її юридичних звязків у системі права буде повнішою та точнішою.
Ідентичність тлумачення. Принцип однаковості тлумачення — це однакове розуміння змісту норми права всіма субєктами правозастосовної діяльності. Для досягнення однаковості тлумачення слід закріпити на законодавчому рівні пріоритетність офіційного тлумачення, що надається компетентним органом. Відсутність єдиного розуміння норм права призводить до підриву авторитету держави та послаблює загальний рівень законності. Це також позбавить субєктивізму при тлумаченні. Зміст норми повинен бути один та долати колізії.
Вказані принципи безумовно перебувають у взаємозвязку та доповнюють один одного. Здійснення інтерпретації, керуючись базовими засадами, забезпечить ефективну і грамотну реалізацію норм права. А подальше нормативне закріплення хоча б основних принципів інтерпретації допомагає уникнути суперечностей при здійсненні інтерпретації субєктами правозастосування правових норм, відіграє значну роль у профілактиці законності, виявляє причини та умови порушення правопорядку.
На підставі вищевикладеного можемо стверджувати, що на етапі побудови в України правової держави надзвичайно актуальним є як розробка нових нормативно-правових актів, так і реалізація вже чинних, запорукою цього є правильне тлумачення правових норм. На жаль, на цьому етапі багато теоретичних аспектів інституту тлумачення правових норм у вітчизняній теорії держави та права ще не досліджено, серед найменш досліджених — питання принципів тлумачення норм права. Принципами тлумачення правових норм є основні керівні засади спеціального виду юридичної діяльності органів держави, посадових осіб, громадських організацій чи окремих громадян щодо розкриття змісту правових норм, встановлення вираженої в них волі законодавця, що в результаті забезпечує ефективну правотлумачну діяльність та правильне правозастосування. До основних принципів можна віднести компетентність, обєктивність, всебічність, телеологічність, систематичність та однаковість тлумачення правових норм.
Висновки
На протязі дослідження було зясовано, що тлумачення права — це особливий вид юридичної діяльності, яка полягає в зясуванні та розясненні змісту правових приписів, зафіксованих у нормативних актах. Казуальне тлумачення норм права розповсюджує свою дію тільки на конкретну ситуацію, хоча і може враховуватись при вирішенні інших аналогічних справ. Зясували, що офіційне тлумачення права — це роз’яснення змісту норм права, що здійснюється уповноваженим органом, має юридично обов’язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз’ясняються і сформульоване у спеціальному акті, та неофіційне тлумачення права — це тлумачення права особами, які не мають офіційних повноважень.
Тлумачення норм права — вид юридичної діяльності, то йому притаманні загальні принципи юридичної діяльності. А до них належать законність діянь юристів та їхніх рішень, рівність субєктів перед законом та правом, незалежність юриста при провадженні юридичної справи, неупередженість, обєктивність рішень, професіоналізм, справедливість, гуманізм, повага до особи, її прав та свобод, права загалом, поєднання гласності та конфіденційності.
У данній роботі теоретично узагальнені й по-новому вирішені наукові завдання, що полягають у визначенні юридичної природи принципів тлумачення норм права, зясуванні їхнього значення у правовому регулюванні, а також розкритті змісту цих принципів. З тих висновків, що зроблені в роботі, найбільш важливими є такі:
Тлумаченню права притаманні такі основні сутнісні риси: 1) воно є різновидом юридичної діяльності; 2) має пізнавальний (інтелектуальний, розумовий, творчий) характер; 3) має цільовий характер; 4) має уточнюючу (конкретизаційну) природу, що обумовлюється нормативністю права; 5) має опосередкований характер; 6) здійснюється різними субєктами, особливості яких визначають види тлумачення; 7) ґрунтується на певних принципах.
Тлумачення права необхідно ще й у силу протиріччя між формальним характером правових норм і динамікою суспільних відносин. У силу формальної визначеності правові розпорядження залишаються незмінними аж до їхньої законодавчої зміни. Тому нерідко закон застосовується в умовах, що істотно змінилися з моменту його видання.
Підводячи рису висновку можна сказати, що тлумачення права це насамперед важлива прогалина юридичного напрямку. Тлумачення права необхідно ще й у силу протиріччя між формальним характером правових норм і динамікою суспільних відносин. У силу формальної визначеності правові розпорядження залишаються незмінними аж до їхньої законодавчої зміни. Тому нерідко закон застосовується в умовах, що істотно змінилися з моменту його видання.
У кінцевому рахунку тлумачення норм права як юридична діяльність служить задачам забезпечення законності і підвищення ефективності правового регулювання.
Список використаної літератури
1.Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; пер. с фр. Г.В. Чуршукова / [Под общ. ред. В.И. Даниленко] — М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. — 576 с.
Беляневич // Вісник господарського судочинства. — 2002. — №2. — с. 187-197.
.Беляневич О.А. Теоретичні питання тлумачення договорів / О.А.
3.Біленчук П., Теліпко В. Тлумачення правових норм: поняття, способи, види / П. Біленчук, В. Теліпко // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті професора П.О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. — Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. — С. 8-11.
.Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. — М.: Юридическое бюро «ГОРОДЕЦ», 1997. — 128 с.
5.Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових учень» / Ю.Л. Власов. — Київ, 2000. — 17 с.
.Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: монографія / Ю.Л. Власов. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; НАН України, 2001. — 180 с.
.Власов Ю.Л., Нагребельний В.П. Тлумачення норм права / Ю.Л. Власов, В.П. Нагребельний // Юридична енциклопедія: у 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2004. — Т. 6: Т-Я. — С. 80-82.
.Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права / Н.Н. Вопленко. — М.: «Юридическая литература», 1976. — 118 с.
.Гогусь Т. Тлумачення правових норм та індивідуальних розпорядчих актів про судоустрій / Т. Гогусь // Право України. — 2008. — №1. — C. 78-86.
.Заєць А.Г. Тлумачення норм права — спеціальний вид юридичної діяльності / А.Г. Заєць // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип. 28. — К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. — C. 84-88.
11.Ильин И.А. Теория права и государства / И.А. Ильин / [Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова]. — М.: Изд-во «Зерцало», 2003. — 400 с.
.Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: монографія / О.В. Капліна. — Х.: Право, 2008. — 296 с.
.Капліна О.В. Тлумачення норм кримінально-процесуального права за обсягом їх правового змісту / О.В. Капліна // Університетські наукові записки. — 2005. — №1-2 (13-14).
— С. 223-230.
.Капліна О. Проблеми тлумачення норм кримінально-процесуального права / О. Капліна // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті професора П.О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. — Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. — С. 196-198.
.Крестовська Н. Забезпечення якнайкращих інтересів дитини як принцип тлумачення норм ювенального права / Н. Крестовська // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей учасників міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті професора П.О. Недбайла. 28-29 березня 2008 р. — Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. — С. 32-33.
16.Манукян А.Г. Толкование норм права: виды, система, пределы действия: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права. История политических и правовых учений» / А.Г. Манукян. — СПб., 2006. — 20 с.
17.Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: в 4-х т. / [Відп. Ред. В.Г. Ротань]. — К.: Юридична книга; Севастополь; Ін-т юрид. дослід., 2008. — Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України. — 848 с.
.Олейников С.М., Христова Г.О. Тлумачення норм права / С.М. Олейников, Г.О. Христова // Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина]. — Х.: Право, 2009. — С. 419-445.
.Рабінович П. Правотлумачення і герменевтика (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / П.М. Рабінович // Вісник академії правових наук України. — 2006. — №4 (47).
— C. 13-22.
