Глава 1. Реєстрація прав на нерухоме майно як правове явище
В§ 1. Реєстрація прав на нерухомість як об’єктивна необхідність цивільного обороту
В§ 2. Цілі державної реєстрації прав на нерухомість
В§ 3. Принципи державної реєстрації прав на нерухомість
В§ 4. Поняття державної реєстрації прав на нерухомість Глава 2. Правові основи реєстрації прав на нерухоме майно в Російській Федерації
В§ 1. Поняття об’єкта нерухомості
В§ 2. Класифікація об’єктів нерухомості
В§ 3. Об’єкти реєстрації прав на нерухомість
В§ 4. Порядок здійснення державної реєстрації на нерухоме майно
Висновок
Список літератури
Введення
Нерухоме майно являє собою одну з основ функціонування будь-якої економічної системи. Тому оптимальна організація обороту нерухомості є однією з головних завдань в області економічної політики. Провідну роль в організації такого обороту грає правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Можна з упевненістю сказати, що від правильного вибору правової моделі відносин в сфері нерухомості багато в чому залежить динаміка економічних процесів, інвестиційний клімат і добробут населення. В той же час недоліки правового регулювання в даній області, прогалини у законодавстві і помилкові рішення не можуть не позначатися негативно на багатьох факторах економічного і соціально-політичного розвитку.
Не можна сказати, що сучасне право Росії не бере до уваги вищевказані обставини. Починаючи з середини 90-х рр.. минулого століття, законодавство в області нерухомості розвивалося досить інтенсивно. Від практично повного правового вакууму, в якому відбувався оборот нерухомості на початку 90-х рр.., ми прийшли до існування системи правових установлень в області нерухомого майна, серед яких чільне місце займають Цивільний кодекс Російської Федерації [1] (далі ГК РФ), і Федеральний закон В«Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним В»[2]
Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених правових питань нерухомості, потрібно, тим не менш, констатувати, що це не призвело до якісного зрушення в реальному правовому забезпеченні відносин в області обороту нерухомості. За багатьох питань дослідники займають протилежні позиції.
Необхідність реєстрації прав — це те головне, що відрізняє правовий режим нерухомого майна від правового режиму майна рухомого. З такого положення випливає особлива значимість правової моделі реєстрації для правового режиму нерухомості. З одного боку, ця модель повинна вписуватися в загальну концепцію правового регулювання нерухомості, а з іншого боку, всі законодавчі рішення в області нерухомості повинні прийматися з урахуванням діючої системи реєстрації прав, оскільки тільки при відповідності цій системі вони можуть бути реалізовані.
Джерела сімейного права України
... підтримує благодійницьку діяльність щодо таких дітей. Сімейний кодекс України -- основне джерело сімейного законодавства України СК складається з семи розділів, які ... заяви батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану (далі -- РАЦС). За відсутності ... собою, правовий режим, що виникає на майно у подружжя, а саме право спільної сумісної власності. Таким чином фактичним ...
Враховуючи велике значення об’єктів нерухомості в житті та діяльності громадян і юридичних осіб, а також у цивільному обороті, закон закріпив її спеціальний правовий режим. Він полягає в тому, що право власності, інші речові права на нерухомість, їх обмеження, виникнення, перехід і припинення підлягають в обов’язковому порядку державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі установами юстиції.
21 липня 1997 був прийнятий Федеральний закон «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним «, який детально регламентує порядок проведення реєстрації нерухомого майна, прав на нього та угод з ним, а також повноваження органів здійснюють державну реєстрацію.
Метою кваліфікаційної роботи є розгляд питань державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступне завдання:
1) розглянути історичні питання у сфері реєстрації прав на нерухоме майно;
2) дати характеристику порядку здійснення державної реєстрації на нерухоме майно;
4) розглянути поняття та визначити сучасні правові проблеми реєстрації прав на нерухоме майно.
При написанні роботи нами були проаналізовані роботи правознавців, таких як В.Б. Ельяшевіч, Л.А. Кассо, Д.І. Мейєр, К.П. Побєдоносцев, І.А. Покровський, В.І. Синайський, Г.Ф. Шершеневич та ін, В роботі використовувалися матеріали судової практики, правозастосовчої практики органів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість.
Глава 1. Реєстрація прав на нерухоме майно
як правове явище
В§ 1. Реєстрація прав на нерухомість як об’єктивна необхідність цивільного обороту
Реєстрація прав на нерухоме майно являє собою нову проблему для права нашої країни. Це визнається практично всіма дослідниками правового регулювання обороту нерухомого майна. Однак кожен, хто звернеться до історії питання, не може не визнати відносність такої новизни. Більше того, багато питань, які сьогодні викликають жваві дискусії, були предметом обговорення багато років тому як серед російських правознавців [3], так і серед вчених [4] інших країн.
І ця новизна, і її відносність є вельми яскравими ілюстраціями того обставини, що реєстрація прав на нерухоме майно являє собою об’єктивну необхідність у всякій правовій системі, що допускає оборот нерухомості.
Історичний погляд на проблему правового регулювання обороту нерухомого майна дозволяє зробити висновок про те, що саме об’єктивні властивості нерухомих речей стали причиною формування особливого правового режиму нерухомості, ядром якого є те, що ми сьогодні називаємо реєстрацією прав на нерухоме майно.
Джерела земельного права » Українські и
... визначають правовий режим середовища проживання тварин. </ p> - Другу групу джерел земельного права утворюють нормативнідоговори. Найбільш поширеним і широко відомим видом договорівє договори між РФ ... власність громадськихорганізацій, що створюються відповідно до Закону про громадськіоб'єднаннях, визначається при реєстрації як громадська. Данеположення ст. 8 Конституції прямо пов'язано з ч. 2 ...
Дослідники відзначають, що на ранніх етапах розвитку різних правових систем не існувало вираженого поділу майна на рухоме і нерухоме, а отже, не було і спеціального правового режиму останнього. У Стародавньому Римі основним розподілом речей був поділ на манципируемой і неманціпіруемие речі, критерієм для якого було застосування або незастосування обряду манципації для переходу права на річ.
У германських народів спочатку передача землі здійснювалася за допомогою особливого символічного акту, вбирається в урочисту і публічну форму. Основою, першим елементом цього акту був договір про відчуження. Другий елемент — це інвеститура, тобто символічна, а потім реальна передача нерухомості. Третій елемент акту — це формальна відмова від володіння, залишення ділянки. При цьому німецьке право для перенесення власності на нерухомість використовувало порядок, коли сторони заявляють про свій намір перенести право власності перед судом.
Аналогічні правові явища спостерігаються і в середньовічній Франції. Первісне вчинення символічного обряду на земельній ділянці з часом замінюється вчиненням акта перед судом. Акт передачі нерухомості включає в себе: передачу володіння в руки публічної влади і поступку цього володіння представником влади новому набувачу. На північному сході Франції входить в звичай записувати угоди з нерухомості в судові книги. Причому іноді запис замінює сам символічний акт. У Бретані знаходить поширення форма триразового оголошення, схожа з німецької. Як зазначає Л.А. Кассо, на півночі Франції зберігався В«свій особливий порядок встановлення заставного права на нерухомість шляхом символічного акту, який свідчив про вотчинном правовідносинах кредитора до певної ділянки і завершувався записом в іпотечні книги В»[5].
Таким чином, очевидно, що навіть на вельми ранніх етапах розвитку права одним з елементів правового режиму нерухомого, а також особливо значущого майна, було додання публічності актам його відчуження.
Починаючи з XII в., в деяких німецьких містах судова передача починає записуватися в спеціальні міські книги. Потім запис у книги поширюється за межі міст. Перехід права власності на нерухомість починає з’єднуватися з записом у книзі.
В Протягом XVII-XIX ст. в Європі формується інститут зміцнення прав на нерух…
