Класифікація договорів (2)

метки: Класифікація, Правових, Договорів, Цивільно, Договор, Право, Договорі, Особь

з дисципліни зобов’язальне і договірне право

на тему: “Класифікація договорів”

Київ 2004

Зміст

Вступ 3

І Поняття “договір” у цивільному праві 5

ІІ Класифікація договорів за різними ознаками: 6

за поділом прав та обов’язків між сторонами 8

за правилами формування змісту договори 10

залежно від наявності вказівки на строк 11

залежно від способу виникнення 12

залежно від основ укладення 13

залежно від зазначення підстави укладання 14

основні і додаткові договори 15

типові договори 16

залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування 19

залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей 21

залежно на чию користь обумовлено виконання зобов’язань 22

класифікація за О.С. Іоффе 24

класифікація за М. Брагінським і В. Вітрянським 25

за правовими наслідками 26

Господарські договори 28

ІІІ Класифікація договорів у закордонному цивільному праві 31

Висновок 33

Список використаної літератури 35

Договір — одна з найбільш древніх правових конструкцій. Раніше його в історії зобов’язального права, що складалося, виникли лише делікти.

Розвиток різних форм спілкування між людьми висунуло потребу в наданні їм можливості за погодженої сторонами волі використовувати запропоновані законодавцем або самим створити правові моделі. Такими моделями і стали (контракти).

У нашій країні аж до недавнього часу основна маса договорів – це ті, котрі з’єднували між собою головних учасників тодішнього економічного обороту — державні, а також кооперативні й інші громадські організації, — полягала у виконанні або для виконання планових актів. Воля контрагентів у таких договорах складалася під прямим або непрямим впливом вихідних від державних органів завдань. Тим самим договір утрачав свою основну ознаку: він лише з великою часткою умовності міг вважатися результатом досягнутого контрагентами згоди. Іншого і бути не могло, якщо врахувати, що плановий акт визначав у виді загального правила, які саме організації, про що, коли й у якому обсязі повинні були укладати договори на передачу товарів, виконання робіт або надання послуг.

Система цивільних договорів

... Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, комісія тощо). Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв’язки, договори можна поділити ...

Тенденція до підвищення ролі договору, характерна для всього сучасного цивільного права, стала виявлятися в останні роки в усе зростаючому обсязі й в сучасній Україні. Ця тенденція в першу чергу пов’язана з визнанням приватної власності і поступовим заняттям нею командних висот в економіці, звуженням до необхідних меж державного регулювання господарської сфери, установленням волі вибору контрагентів. Новий ЦК України не тільки проголосив «волю договорів», але і створив необхідні гарантії для її здійснення.

Різноманітність цивільних відносин обумовлює широке коло цивільних договорів. Кожному цивільному договорові властиві як загальні ознаки, так і ознаки притаманні саме цьому виду цивільних договорів.

Проблеми, що пов’язанні із класифікацією договорів відносяться до числа давніх проблем цивілістики. Наявність в усіх договорів загальних ознак – співпадання волі та волевиявлення, правомірність дії, дія принципу допустимості й свободи договору не виключає можливість їх класифікації. Класифікація договорів дозволяє вирішити ряд важливих завдань. Виявлення загальних типових рис договорів та різниць між ними полегшує для суб’єктів правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту діяльності, що регулюється, створює можливість на науковій основі систематизувати законодавство про договори.

Зобов’язальне право є основним розділом римського (і будь-якого іншого) приватного права. Воно регулює майнові відносини в сфері виробництва і цивільного обороту. Предметом зобов’язального права є певна поведінка зобов’язальної особи, її позитивні чи негативні дії. Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань не тільки в римському, а й в сучасному цивільному праві є договір. — перше всесвітнє право суспільства товаровиробників. Договори були основною правовою формою, за якою здійснювався величезний товарний і господарський обіг Стародавнього Риму. Римляни створили розгалужену систему договорів, яка забезпечувала надійну правову основу ділових відносин. Багато договорів, розроблених римськими юристами були рацифіцировані середньовіковими економічними формаціями, а будучи пристосованими до нових умов, збереглися і в сучасному праві.

Однією з поширеніших підстав виникнення зобов’язань закон називає договір (ст. 11, 509 ЦК України).

розкривається через поняття правочину, оскільки договір є одним з видів правочинів. Договором є домовленість двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків (п. 1 ст. 626 ЦК України).

Право міжнародних договорів — галузь загального міжнародного права

... 1. Загальна характеристика міжнародного договору. У відповідності зі ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів ( долее - вагомі ... конвенція 1969 року) та Віденською конвенцією про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями (далі - Віденська конвенція 1986 року) міжнародний договір ...

Договору властиві ознаки: 1) в договорі виявляється воля двох чи декількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному; 2) договір – це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Саме за цією ознакою відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права, набуваючи там певних специфічних рис.

Класифікація будь-якого поняття припускає його поділ на кілька видів (типів).

Як відзначає М. И. Брагінский, такий поділ може бути зроблено двома способами:

1. дихотомія, або інакше «поділ надвоє». За її допомогою, використовуючи послідовно визначену підставу (критерій), ділять поняття на дві групи, одна з яких характеризується наявністю цієї підстави, а інша – її відсутністю. Подібний розподіл може бути застосовано до одного і того самого поняття використано багаторазово за умови, що кожен раз використовується інша підстава.

2. за допомогою визначених основ створюється в принципі необмежене число груп. У кожній з них зазначені підстави відповідним чином індивідуалізуються.

Дихотомія, застосовуючи к договорам, має двояке значення. Відповідний розподіл допомагає виявити головні особливості окремих договорів, але одночасно і шляхи формування нових договорів.

Класифікація договорів має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення. Так, виявлення загальних типових рис договорів та різниць між ними полегшує суб’єктам правильний вибір виду договору, забезпечує його відповідність змісту регулюємої діяльності. Наукову класифікацію договорів можна проводити за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться. Класифікація договорів має сприяти з’ясуванню їх природи і змісту, виявленню властивих їм спільних рис та особливостей, дальшому вдосконаленню законодавства про договір.

волевиявлення учасників, тому в основу поділу договорів можна покласти нові критерії.

за поділом прав та обов’язків між сторонами

Односторонній договір

Двосторонній договір

Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, поставка, оренда, комісія тощо).

так, наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцю певну річ і має право вимагати від покупця сплати покупної ціни, а покупець, навпаки, зобов’язаний сплатити продавцю визначену договором грошову суму і вимагати від нього передання речі. Таким чином, у двосторонніх договорах кожна із сторін є водночас і кредитором і боржником: кредитором — відносно того, що вона має право вимагати від другої сторони, і боржником – відносно того, що вона зобов’язана вчити на користь другої сторони. Права і обов’язки сторін у двосторонніх договорах завжди взаємопов’язані між собою. Отже, поки одна сторона не виконає свій обов’язок, інша сторона не може реалізувати своє право.

Общие положения об обязательствах и договорах

... при заключении договоров на создание или использование произведений науки, литературы и искусства, лицензионных до говоров об использовании запатентованных изобретений или промышленных образцов и т. д. Обязательства порождают и неправомерные действия ...

за правилами формування змісту договори

Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні й безіменні. Іменні це ті, які мають легальну назву, представлені в ЦК України або в інших нормативних актах, що визначають їх поняття, коло прав та обов’язків сторін (Закон “Про лізинг”, Закон “Про оренду державного та комунального майна”).

Безіменні договори безпосередньо законодавством не регулюються, але сторонами на практиці застосовуються (агентний договір, франчайзинг, інжиніринг тощо).

залежно від наявності вказівки на строк

Залежно від наявності вказівки на строк договори бувають строковими і безстроковими.

безстрокових

Строковими

Від строкових необхідно відрізняти умовні договори, у яких виникнення, зміна або припинення цивільних прав і обов’язків пов’язується з настанням певної обставини. Для того, щоб договір був визнаним умовним, ця обставина мусить мати місце в майбутньому, і до того ж невідомо, настане вона чи ні.

Отже, умовні договори відрізняються від строкових тим, що строк настає завжди, а от умова може настати, а може і не настати.

залежно від способу виникнення

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні договори.

Консенсуальні договори

реального договору

формального договору

залежно від основ укладення

По підставах укладення усі договори діляться на вільні та обов’язкові. Вільні — це такі договори, укладення яких цілком залежить від розсуду сторін. Укладення же обов’язкових договорів, як це випливає із самої назви, є обов’язковим для однієї або обох сторін. Більшість договорів носить вільний характер. Вони укладаються за бажанням обох сторін, що цілком відповідає потребам ринкової економіки.

Однак в умовах економічно розвитого суспільства зустрічаються й обов’язкові договори. Хоча в законі і проголошено свободу договорів, але реально, якщо аналізувати законодавство, що регулює різні відносини, ми побачимо безліч випадків, коли укладення договорів є обов’язковим для однієї із сторін. Обов’язок укладання договору може випливати із самого нормативного акта. Наприклад, у силу прямої вказівки закону у випадках створення юридичної особи укладання договору банківського рахунка стає обов’язковим як для банківської установи, розташованого по місцю реєстрації юридичної особи, так і для створеної юридичної особи. Юридичний обов’язок укласти договір може випливати і з адміністративного акта. Так, видача місцевою адміністрацією ордера на житлове приміщення ставить за обов’язок житлово-експлуатаційній організації укласти договір житлового наймання з тим громадянином, якому виданий ордер.

залежно від зазначення підстави укладання

Залежно від зазначення підстави (цілі) для його дійсності, угоди поділяються на абстрактні й каузальні.

Договоры об отчуждении имущества

... договоров об отчуждении недвижимости. Целью работы является исследование договоров об отчуждении имущества. К задачам изучения относится: изучить историю развития правового регулирования сделок с недвижимостью, рассмотреть правовое регулирование договоров по отчуждению имущества, описать классификацию договоров по отчуждению имущества, изучить договор ...

каузальними

Абстрактними

основні і додаткові договори

Особливість відміни зазначених договорів заключається у тому, що судьба кожного з договорів, віднесених до групи додаткових, похідна від судьби основних. І навпаки, основні договори незалежні, а отже, визнання додаткового договору недійсним на юридичну силу основного договору не впливає. Найбільш розповсюдженим різновидом додаткових договорів є ті, що виникають у зв’язку з вказаними в Цивільному кодексі способами забезпечення виконання зобов’язань – неустойка, порука, завдаток, застава.

Додатковий договір володіє відносною самостійністю, котра, проявляється у тому, що він визнається укладеним з моменту, коли сторони досягнуть згоди за його умовами. З відносної самостійності додаткового договору витікає відсутність необхідності придати йому особу форму. Мається на увазі, що умови додаткового договору можуть бути включені у текст основного. І все рівно навіть при такому варіанті мова йдеться про два договори.

типові договори

У визначенні змісту договорів, які укладаються між організаціями і громадянами, важлива роль належить типовим, або зразковим, договорам. Типові договори є передусім уніфікованим засобом (взірцем), що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин. Крім того, – це своєрідний нормативно-правовий акт , який заповнює правове регулювання певної сфери господарських відносин через недостатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили. Типові договори часто використовують при укладанні так званих публічних договорів і договорів про приєднання.

Публічний договір

Договором про приєднання

залежно від наявності або відсутності матеріального відшкодування

Залежно від наявності або відсутності обов’язку сторін надавати зустрічне матеріальне відшкодування договори поділяють на оплатні й безоплатні.

безоплатних

Оплатні договори характерні наявністю зустрічного еквівалентного надання матеріальних чи нематеріальних благ. Платність у договорі може виражатися у передачі грошей, речей, наданні зустрічних послуг. Наприклад, в договорі купівлі-продажу одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість у грошах.

Більшість договорів носять оплатний характер, що відповідає природі суспільних відносин, регульованих цивільним правом.

Оплатні договори поділяють на комутативні і алеаторні.

Комутативні договори

Алеаторні договори

залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей

За попереднім договором

залежно на чию користь обумовлено виконання зобов’язань

на користь їхніх учасників

Наприклад, якщо орендар уклав договір страхування орендованого майна на користь його власника (орендодавця), то право вимоги виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку належить орендодавцеві, на користь якого й укладений договір страхування. І тільки в тому випадку, коли третя особа відмовилася від права, наданого йому за договором, кредитор може скористатися цим правом, якщо це не суперечить законові, іншим правовим актам і договорові. Так, у приведеному прикладі орендар, що уклав договір страхування на користь орендодавця, тільки в першому випадку вправі вимагати виплати йому страхового відшкодування, коли останній відмовився від права на його одержання. Разом з тим у самому договорі можуть бути передбачені інші наслідки відмовлення третьої особи від приналежних йому права вимоги. Наприклад, у приведеному вище прикладі в договорі страхування може бути передбачено, що у випадку відмовлення орендодавця від одержання страхового відшкодування, останнє орендареві не виплачується. Прикладом також є договір змішаного , за яким у випадку смерті застрахованого, страхова сума виплачується вигоданабувачеві – зазначеній в договорі третій особі.

Поняття та види господарських договорів

... юридичною категорією - категорією господарського договору. господарський договір процесуальний правовідносини 1. Поняття та види господарських договорів Однією з найбільш поширених підстав виникнення господарських зобов'язань, правовою формою "спілкування" учасників господарських відносин є господарський договір. Саме за його допомогою: ...

класифікація за О.С. Іоффе

Класифікацію цивільно-правових договорів можна здійснювати за належністю їх до певного типу, виду (різновиду) договору або змішаного договору.

договірний тип

Якщо ж укладений договір опосередковує два або кілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні для формування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором. Так, договори побутового підряду і на виконання проектно-розвідувальних робіт об’єднуються як різновиди одним підрядним типом договору, бо спрямовуються на передачу результатів робіт. Змішаним договором, у якому містяться елементи договорів різних типів, є, зокрема, майна з правом його викупу. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про договори, елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору (п. 2 ст. 627 ЦК України).

класифікація за М. Брагінським і В. Вітрянським

М. Брагінський і В. Вітрянський пропонують багатоступінчасту класифікацію – договори, об’єднані у певні групи, на кожному наступному рівні відображають особливості попередніх. На їх думку, система цивільно-правових договорів повинна виглядати в такий спосіб:

На першому рівні залежно від спрямованості правового результату всі договори поділяють на чотири групи, які спрямовані на 1) передачу майна; 2) виконання робіт; 3) надання послуг; 4) заснування різноманітних утворень.

На другому рівні першу групу договорів залежно від підстави передачі майна поділяють на договори оплатної і безоплатної передачі майна. Другу групу договорів залежно від того, на кому лежить ризик випадкового неотримання результату, поділяють на договори, де ризик несе підрядчик, і на договори, де ризик несе замовник. Третю групу договорів на другому рівні, як і першу групу, поділяють на договори оплатні і безоплатні, а четверту залежно від цілей об’єднання – на договори зі створення юридичної особи і договори зі спільною господарською діяльністю.

ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ — Право — и — ...

... джерелом трудового права є міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Так, ... договорів (угод) визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. та КЗпП. На жаль, чинне законодавство не дає поняття колективного договору ... право юридичної особи. Колективний договір може також укладатися в структурних підрозділах юридичних осіб у ...

Третій рівень поділу має тільки перша група договорів: залежно від обсягу переданих прав виділяють договори з оплатної передачі майна у власність, господарське відання або оперативне управління; оплатної передачі майна у користування; передачі безоплатного майна у власність господарське відання або оперативне управління; передачі майна в безоплатне користування.

за правовими наслідками

Групування договорів можливе і за тими правовими наслідками, створення яких домагаються учасники відносин. Якщо проаналізувати систему ЦК України, то можна зробити висновок, що договірні інститути у ньому розміщено за ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів. Поклавши в основу зазначений критерій, можна виділити такі групи цивільно-правових договорів:

1. договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління:

• купівля-продаж,

• поставка,

• контрактація,

• позика,

• міна,

• дарування,

• постачання енергетичних ресурсів;

2. договори про передачу майна у тимчасове користування:

• майновий найм,

• оренда,

• житловий найм,

• побутовий прокат,

• безоплатне користування майном,

• лізинг тощо;

3. договори про виконання робіт:

• побутовий підряд,

• підряд на капітальне будівництво,

• підряд на виконання проектних і розвідувальних робіт,

• на виконання аудиторських робіт ;

4. договори про передачу результатів творчої діяльності:

• авторські,

• ліцензійні договори,

  4 стр., 1873 слов

  Порядок укладання зовнішньоекономічних договорів за законодавством України

  ... встановлює, що зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до даного закону та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право ...

• договори про передачу науково-технічної продукції ;

5. договори про надання послуг:

• перевезення,

• страхування,

• доручення,

• комісія,

• схов про посередницькі послуги,

• довічне утримання,

• кредитний договір;

6. договори про спільну діяльність:

• установчий договір,

• угоди про науково-технічне співробітництво.

Зрозуміло, що навіть у межах кожної окремої групи договорів дається лише приблизний перелік деяких видів договорів, бо відповідно до п. 2 ст. 11, п. 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають як з договорів, передбачених законом, так і договорів, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.

Господарські договори

Здійснення підприємництва як безпосередньої самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик діяльності підприємця по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку неминуче пов’язано з використанням договору як правової форми, якою опосередковується реалізація на еквівалентних засадах результатів цієї діяльності. Суб’єктам підприємництва доводиться укладати різні за своїм характером договори, які регулюються як нормами ЦК України, так і інших нормативних актів (купівлі-продажу, поставки, перевезення, лізингу, консигнації, банківського кредиту тощо).

Господарським (підприємницьким) договором

Господарському договорі поєднуються як загальні ознаки, властиві всякому цивільно-правовому договору, так і особливі риси, які можна звести до таких:

По-перше, суб’єктами цього договору є юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.

По-друге, зміст господарського договору становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

По-третє, для деяких видів підприємницьких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх укладання (підписання), обліку та реєстрації.

По-четверте, певні особливості можуть характеризувати порядок виконання або умови відповідальності сторін за підприємницьким (наприклад, відповідальність підприємця як професійного зберігача незалежно від його вини).

біржові угоди (договори).

Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальним зборами членів біржі або біржовим комітетом, можуть бути передбачені різні види біржових угод. Розрізняють, зокрема, форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони.

Джерела податкового права України

... та конкретизацію сучасні підходи до аналізу податкового законодавства, джерел податкового права в цілому запропоновані провідними вітчизняними фахівцями з теорії податкового та фінансового права, знайшли у монографіях О.В. Щербанюк, Г.В. ... до окремої норми, групи норм. У праві категорій форми охоплюються два значення: а) правова форма; б) форма самого права. При відносній єдності змісту і форми, ...

Форвардний контракт

Ф’ючерсний контракт

Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

На біржах укладаються й інші .

Угода з гарантією

Угоди з кредитом

Угоди з премією

Угоди з правом продавця або покупця змінити кількість товару

Під договором у праві країн континентальної Європи розуміється угода, спрямоване на встановлення, припинення або зміну прав і обов’язків (ст. 1101 Французького ЦК, параграф 305 Німецького ЦУ).

У різних закордонних правових системах розрізняють договори односторонні і двосторонні; договори алеаторні (ризикові), договори казуальні й абстрактні. В Французькому ЦК міститься ще спеціальна вказівка на різницю договорів оплатних і безоплатних, або благодійних (ст. 1105, 1106).

В англійському праві та у праві США договори розділяються на формальні, або договори «за печаткою» (contracts under seal), і договори прості (sіmple contracts).

Алеаторними договорами вважаються договори, у яких втрата або вигода кожної зі сторін залежить від настання того або іншого випадку (наприклад, договір страхування, договір парі).

В Французькому ЦК алеаторним договорам протистоять комутативні договори, котрі не засновані на ризику.

Казуальними обов’язковими договорами визнаються такі, з яких видні «підстави» створюваних договором зобов’язань, наприклад, договір купівлі-продажу. У ньому «підставою» зобов’язання покупця є передача йому проданої речі у власність, а «підставою» зобов’язання продавця — одержання покупної ціни. Договори, у яких не виражені «підстави» створюваних ними зобов’язань, є абстрактними договорами, як наприклад, вексель. Зазначена різниця між казуальними й абстрактними договорами проводиться в цивільному праві континентальних європейських країн, зокрема у французькому праві.

У праві Англії і США проводиться розподіл договорів на договори «формальні», що не вимагають для своєї юридичної чинності існування зустрічного задоволення на користь особи, що зобов’язується (consіderatіon), і договори прості, котрі недійсні при відсутності зазначеного зустрічного задоволення.

Прийняття нового Цивільного кодексу України ознаменувало новий етап у правовому регулюванні договірних відносин учасників цивільного обороту.

При переході українського суспільства до ринкової економіки неухильно підсилюється значення цивільно-правового договору. Договір виступає найважливішим засобом індивідуального правового регулювання майнових і немайнових відносин.

Ще в Древній Русі було слово «домовленість», що перетворилася згодом у «договір», і його синонім «ряду». Ці слова дотепер збереглися в приказках: «Договір дорожче грошей», «Не було би рядові, не було б і суперечки». Самі того не відаючи, ми укладаємо договори буквально щодня. Якщо вірно, що різні науки мають різне представлення про життя, мабуть, юрист міг би з повною твердістю сказати: «Життя людини – безперервне укладення незліченної кількості договорів».

Договір являє собою одне із самих унікальних правових засобів, у рамках якого, у багатьох випадках, інтерес кожної сторони, може бути вдоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Це і породжує загальний інтерес сторін в укладанні договору і його належному виконанні. Тому саме договір, заснований на взаємній зацікавленості сторін, здатний забезпечити таку організованість, порядок і стабільність в економічному обороті, яких неможливо домогтися за допомогою самих твердих адміністративно-правових засобів.

З поняттям та умовами договору тісно пов’язане питання з їх класифікацією. У теорії зобов’язального права існує безліч класифікацій договорів, більшість яких будується або за економічним, або за юридичним критерієм, або за різними варіантами поєднання того й іншого критерію. Першочергове значення договорів у цивільному обороті обумовило включення у Цивільний кодекс України безліч норм, які відносяться до нього. Серед таких норм необхідно виділити по меншій мірі дві групи: по-перше, загальні положення, котрі визначають зміст окремих договорів, і, по-друге правила о типових договорах. Класифікація договорів полегшує застосування окремих норм саме до того чи до іншого типу договору. Крім того, вона дає можливість виявляти риси подібності і відмінності правового регулювання тих чи інших суспільних відносин, сприяє подальшому вдосконаленню і систематизації законодавства.

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-ІV зі змінами і доповненнями.

2. Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Співак В.М. . Загальна частина. – К.:

3. И.С. Перетерский / Римское частное право/ — М., 1994.

4. К. Дудорова Алеаторні (ризикові) договори: деякі питання законодавчого регулювання// Підприємництво, господарство і право. – 2002. — №3.

5. О. Герасимчук Місце договорів за участю суб’єктів підприємницької діяльності в системі цивільно-правових угод // Підприємництво, господарство і право. – 2002. — №9.

6. Харитонов Е.О. Гражданское право: Учебное пособие. / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. –К.: АСК, 2002.

7. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн.1.

8. Цивільний кодекс України: Коментар – Х.: “Одісеей”, 2003.