Поняття та види господарських договорів

Реферат

Право України регулює майнові господарські та інші відносини господарських суб’єктів з їх контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори.

Перша категорія — майновий договір — є загальною. Законодавче майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом (статті 151-160).

У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст. 153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб’єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господарського суб’єкта майнові договори різні.

Наприклад, договір поставки підприємством продукції чи договір підряду на капітальне будівництво, з одного боку; договір купівлі-продажу підприємством меблів для офісу, канцелярських товарів тощо — з іншого. Ці договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність господарюючих суб’єктів, інші — обслуговуючу. Тому визначаються і регулюються договори про основну господарську діяльність суб’єктів окремою юридичною категорією — категорією господарського договору.

господарський договір процесуальний правовідносини

1. Поняття та види господарських договорів

Однією з найбільш поширених підстав виникнення господарських зобов’язань, правовою формою «спілкування» учасників господарських відносин є господарський договір. Саме за його допомогою: здійснюється ринковий обмін результатів суспільного виробництва, що набувають товарної форми на грошовий еквівалент; формується майнова основа господарювання; створюється ринкова інфраструктура та оформлюються організаційні зв’язки між її учасниками.

Первісно поняття «господарський договір» отримало нормативне закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі України від 6 листопада 1991 р. (нині це Господарський процесуальний кодекс України — назва в ред. від 21.06.2001 p.), який до цього часу не містить самого визначення господарського договору. Згодом категорія «господарський договір» з’явилась у ГК України. І хоча загальні положення про господарський договір виділено в окрему главу ГК України, у самому ГК України не розкрито зміст поняття «господарський договір» (висвітлено лише поняття господарсько-договірних зобов’язань).

12 стр., 5868 слов

Поняття та ознаки господарського договору

... спорів та їх вирішення. Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господарському зако­нодавстві. Із загальноправової точки зору господарський договір являє ...

У свою чергу, аналіз положень чинного ГК України свідчить про розуміння господарського договору як багатоаспектного явища, яке в одному випадку розглядається як юридичний факт, на підставі якого виникають господарсько-договірні зобов’язання (див, статті 179,180 ГК України), у другому — як господарське зобов’язання (див. статті 189, 207 ГК), у третьому — як форма, якої набувають зобов’язання (див. ст. 186 ГК. України).

Разом з тим виникнення як зобов’язальних, так й інших видів правовідносин, є тільки результатом етапів укладання чи виконання господарського договору, основне значення якого полягає у формуванні моделі договірного зв’язку та встановленні правового режиму взаємодії сторін в межах означеної договірної моделі, що перетворює договір у найбільш дійовий інструмент регулювання господарських відносин.

Під час укладання господарських договорів сторони можуть визначати зміст на підставі: а) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; б) примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; в) типового договору, затвердженого КМУ чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; г) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у випадку вступу в договір не мають права наполягати на змінах у його змісті. «Угода» в таких договорах має умовний характер, оскільки виражається у згоді однієї зі сторін підпорядковуватися заздалегідь підготовленим іншою стороною договірним умовам.

Навіть якщо у сфері господарської діяльності договір став результатом переговорів, чітке нормування окремих параметрів здійснення такої діяльності (запровадження технічних регламентів, механізму квотування, державного регулювання цін та ін.) безпосередньо впливає на зміст окремих договірних умов («якість», «кількість», «ціна» тощо).

У низці випадків укладання господарського договору для однієї зі сторін має обов’язковий характер. Так, у випадку невизначення виконавця на конкурсній основі державне замовлення є обов’язковим, якщо воно не завдає збитків, і надається уповноваженим КМУ органом: казенним підприємствам; державним підприємствам і організаціям; акціонерним товариствам, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі; орендним підприємствам і організаціям, заснованим на державній власності; суб’єктам господарювання, які є єдиними виробниками або відповідно до законодавства України визнані такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках тих видів товарів, які є предметом державного замовлення. Крім того, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з енергопостачання, газопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, надання послуг зв’язку, а у випадках, передбачених законом, також й інші суб’єкти господарювання зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

52 стр., 25882 слов

Договор автомобильных перевозок в системе в системе транспортных ...

... транспортних договорів і транспортне законодавство України 9 1.1. Система транспортних договорів 9 1.2. Джерела транспортного права України 14 2. ... вперше в главі 65 як самостійний вид договору виділений договір транспортного експедирування, що таким чином, набув якості ... а юридично набуває все більш публічно-правового характеру. Фактично сторони визначають умови конкретного виду перевезення лише в ...

У окремих випадках укладання господарського договору проходить стадію судового рішення. Предметом судового розгляду можуть бути переддоговірні спори, пов’язані зі спонуканням до укладення договору (якщо хоча б одна зі сторін є зобов’язаною його укласти), а також відносно врегулювання розбіжностей щодо договірних умов, які виникають під час укладання державних контрактів, договорів, де однією зі сторін є суб’єкт, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку товарів, робіт, послуг, а також під час укладання усіх інших договорів, сторони яких не дійшли згоди щодо врегулювання розбіжностей відносно окремих договірних умов та не заперечують проти їх усунення у судовому порядку. Згідно з ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Згідно з ч. З ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір -умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Усе вищеозначене свідчить про поєднання у господарському договорі властивостей акта автономного регулювання (за допомогою якого має вияв автономія волі сторін щодо врегулювання їхніх взаємовідносин на власний розсуд задля реалізації власних інтересів, однак у межах, дозволених законом) та акта реалізації правових норм, дотримання яких спрямовано на забезпечення публічного порядку у сфері господарювання.

Стаття 179 ГК України передбачає можливість укладення господарського договору як між суб’єктами господарювання, так і між ними та негосподарюючими суб’єктами — юридичними особами (до таких суб’єктів належать об’єднання громадян, релігійні установи тощо), основна діяльність яких здійснюється поза сферою суспільного виробництва та не має за мету виробництво та/або реалізацію суспільного продукту (товарів, робіт, послуг), що володіють споживчою та міновою вартістю. Негосподарюючі суб’єкти укладають господарські договори з метою господарського забезпечення своєї основної діяльності, тобто для створення та підтримання необхідних матеріально-технічних умов свого функціонування. Однак суб’єктний склад господарських договорів є ширшим від того, що передбачено у ст. 179 ГК України. Це пов’язано з тим, що у ст. 179 ГК України йдеться тільки про господарські договори, які є підставою майново-господарських зобов’язань, у той час як договірної форми набуває більшість господарських відносин, зокрема тих, де відсутній «майновий компонент».

Господарські договори можуть класифікуватися за різними критеріями.

За моментом, з якого договір вважається укладеним, усю сукупність договорів поділяють на реальні (вважаються укладеними з моменту передачі манна або грошових коштів чи вчинення іншої дії) та консенсуальні (вважаються укладеними з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами).

10 стр., 4602 слов

Розгляд спорів з виконанням господарських договорів

... господарського договору не є абсолютною. Зміст господарських договорів, які укладаються без державного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридичне вираженій згоді сторін. У теорії такі договори ... правом господарське відношення, внаслідок якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій - передачі майна, виконання роботи, надання послуг ...

При цьому, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації (див. ч. З ст. 60 ЦК України).

За ринковими сегментами (сферами), які опосередковують господарські договори, останні поділяються на такі:

1. Договори у сфері створення та використання інноваційного продукту.

2. Договори у сфері інвестиційної діяльності.

3. Договори у сфері енергозабезпечення.

4. Договори у сфері ринку фінансових послуг.

5. Договори у сфері ринку лікарських засобів.

6. Договори у сфері продовольчих ринків (зерна, м’яса, молока, цукру тощо).

7. Договори у сфері торгівлі непродовольчими товарами (обладнанням для агропромислового комплексу, авіаційною технікою, інженерним обладнанням та ін., його комплектувальними виробами тощо).

8. Договори у сфері ринку інформаційних послуг. Зазначений перелік, безумовно, є невичерпним.

За економіко-правовими результатами виокремлюють такі різновиди господарських договорів:

1. Збутові, за допомогою яких здійснюється збут результатів (оплатне відчуження) господарської діяльності, які набули майново-товарної форми.

За цими договорами відбувається перехід права власності на товар від одних суб’єктів економічної діяльності до інших. Такі договори можуть мати: а) позамережну природу (сторони такого договору не є учасниками підприємницьких мереж); б) внутрішньо-мережну природу (де сторони договору є учасниками виробничих мереж, кластерів, ТНК; об’єктом таких договорів є не кінцева, а проміжна продукція).

2. Договори на передання майна в користування.

До цієї групи належать договори, за якими відбувається надання майна (у широкому значенні слова) у платне користування. Типовими прикладами таких договорів є договір оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності; договори щодо надання в користування майнових прав інтелектуальної власності тощо.

3. Договори на надання послуг покликані «обслуговувати» ринковий обмін майна (у широкому значенні слова) у товарній формі.

Укладання таких договорів, як правило, зумовлено укладанням інших договорів (збутових і на передання майна в користування).

До них належать договори транспортного експедирування, складського зберігання, банківського рахунка, страхування комерційних ризиків, договори щодо надання послуг з оцінювання вартості майна, на управління майном (наприклад, цінними паперами), а також посередницькі договори, які сприяють ринковому обміну результатів як матеріального, так і нематеріального виробництва (комісія, доручення, агентські та дистриб’юторські договори та ін.) тощо.

4. Договори на виконання робіт пов’язані, як правило, із проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією чинних об’єктів і споруд як виробничого, так і невиробничого призначення (невиробничі фонди), із ремонтом або поліпшенням якісних характеристик виробничого обладнання тощо.

12 стр., 5687 слов

Зміст трудового договору

... трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Трудовий договір ... трудового договору. 2. Зясувати зміст, порядок укладення та реєстрація трудового договору. 3. визначити за класифікаційними ознаками припинення трудового договору. ... без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить не тільки ...

За формою та ступенем організації ринку, у межах якого укладено договір, розрізняють:

1. Біржові договори: а) з реальним товаром та б) ф’ючерсні контракти, об’єктом яких є товар, що буде виготовлено у майбутньому.

2. Договори, укладені в межах звичайних виробничих ринків (ринків робіт, послуг).

3. Договори, укладені в межах електронного ринку (тобто через мережу Інтернет).

Деякі кваліфікаційні критерії сформовано вже внаслідок регулюючого впливу правових норм.

Так, за порядком узгодження договірних умов господарські договори поділяють на такі:

1. Взаємоузгодженні — договори, умови яких узгоджуються в індивідуальному порядку між сторонами договору, зокрема і під час залучення проформ, що мають рекомендаційний характер.

2. Договори приєднання, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних документах і який може бути укладений тільки шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

3. Нормативно-рамкові договори, сторони яких не можуть відступити від змісту типового договору (що утворює його змістовий каркас), затвердженого Кабінетом Міністрів України чи іншим органом державної влади, або мають тільки право конкретизувати (доповнювати) зміст чи змінювати за взаємною згодою окремі договірні умови примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктові господарювання.

За порядком визначення ціни об’єкта договору, що набуває товарної форми, вирізняють:

1. Договори з вільними ринковими цінами: а) з твердою ціною (договірна ціна, визначена на основі твердого кошторису, який може коригуватися тільки в окремих випадках за згодою сторін, у визначеному договором порядку. Зміна такої ціни після укладення договору дозволяється тільки у випадках та на умовах, визначених договором або нормами чинного законодавства; б) з приблизною (динамічною) ціною (договірна ціна, визначена на основі кошторису, що підлягає коригуванню з урахуванням наступних уточнень обсягів робіт, цін на ресурси та за інших підстав, передбачених у договорі).

2. Договори з державними цінами: а) фіксованими; б) регульованими (регулювання цін і тарифів є одним з основних засобів державного регулювання господарської діяльності).

2. Преамбула договору, її зміст та юридичне значення

Преамбула (від лат. praeambulare — «те, що передує» та серендьо-лат. praeambulum — «введення») — передмова, вступна частина як правило важливого нормативного акту: конституції, закону, декларації, міжнародного договору, постанов та інших важливих актів, у якій роз’яснюється предмет, викладаються обставини та мотиви, що були приводом для видання чи укладення цього документу, його цілі й завдання, а також інші дані загального характеру.

З преамбули починається текст договору. Тут подається:

  • назва та реєстраційний номер контракту (посередині сторінки);
  • місце (нижчеліворуч) та дата його укладення (нижче праворуч);
  • визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих характеристик є обов’язковою, тому що у деяких країнах договір, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

28 стр., 13940 слов

Припинення трудового договору

... договори, укладені на певний строк. Але припинення трудових відносин виникає тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору ... договір. Таке припинення можливе в будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником досягнута угода про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору ... укладення договору за угодою сторін ...

Номер ЗТК привласнюється за згодою сторін, зазвичай за порядком реєстрації документів однієї із сторін (за місцем здійснення угоди), але може бути і подвійний номер, тобто містити реєстраційні дані обох сторін.

Місце укладення контракту визначає закон, який застосовується до угоди, тобто визначає права та обов’язки сторін. Це положення діє тоді, коли інше не визначено угодою сторін. Сторони можуть вибрати будь-яке право, зазначивши його у контракті або ж, у крайньому разі, зробивши застереження у контракті про те, що він вважається укладеним на території відповідної країни. Згідно з українським законодавством права та обов’язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо таке узгодження між країнами відсутнє, то до контракту застосовується право країни, де розташована або має основне місце діяльності сторона, яка є:

  • продавцем у контракті купівлі-продажу;
  • комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);
  • довірителем — у договорі доручення;
  • перевізником — у договорі перевезення.

Слід врахувати, що коли контракти підписуються на території іншої країни, то в інтересах вітчизняного учасника домовитись про застосування права своєї країни, особливості якого відоміші.

Дата укладення угоди юридично означає момент набуття договором чинності, з якого виникають права та обов’язки сторін за контрактом (якщо спеціально не зазначений інший строк набуття контрактом чинності).

Слід мати на увазі, що порядок написання дати відрізняється в Україні та за кордоном. Записи дати укладення ЗТК типу 10.12.2002 р. неприпустимі, оскільки закордонний партнер обов’язково переплутає місяць та число. Не менші суперечки викличе такий запис дати в арбітражі. У міжнародній практиці пишуть спочатку місяць, а потім — число.

Визначення сторін (спочатку продавця, потім покупця) містить:

  • їх повні та скорочені юридичні назви (фірмові назви),тобто ті назви, під якими вони зареєстровані в торговому (державному) реєстрі у своїх країнах (із зазначенням номерів їх реєстраційних свідоцтв та місця реєстрації);
  • місцезнаходження (назва країни та міста);
  • їх правовий стан, включаючи зазначення номера та виду ліцензії на даний вид діяльності;
  • назви сторін у тексті контракту як контрагентів («Продавець» та «Покупець», «Постачальник» та «Замовник»).

У ЗТК доцільно точно вказати особу (посаду, ПІБ), яка підписує його від імені даної сторони, але іноді обмежуються лише описом особи, яка підписала ЗТК, у кінці контракту, нижче підпису. У практиці укладення ЗТК виникають випадки, коли товар або послуги замовляє одна організація, платить — інша, наприклад, та, яка має валютний рахунок та валюту, а отримує гроші — третя. У даному разі має місце здійснення угоди на користь третьої особи, яка зазначена у ЗТК

Приклад преамбули:

Іноді у преамбулі робиться посилання на попередні документи. Наприклад, у преамбулі перед словами «уклали цей договір» може бути написано: «у виконання угоди про наміри від 11 лютого 2003р.» або «у рахунок протоколу № і від 10лютого 2003р.».

21 стр., 10172 слов

Договор поставки

... 1. Договор поставки – основный вид договора в предпринимательской деятельности § 1. Понятие договора поставки, его значение и правовое регулирование Договором признается соглашение двух или нескольких лиц об установлении, изменении или прекращении гражданских прав ...

3. Проект договору поставки

Договір поставки — це угода, за якою одна сторона (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Часто на практиці сторони укладають договір постачання, замість договору поставки , така практика є не правильною, тому що договір постачання укладається лише на постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу (наприклад «газ», «світло»).

Висновок

Отже, господарський договір — це майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов’язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності, при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

З одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов’язань. У цьому розумінні категорія господарського зобов’язання узагальнює договірні господарські зобов’язання, основані на договорі. З іншого боку, зміст господарського договору — це сукупність господарських зобов’язань сторін, тобто їх взаємних прав та обов’язків, що виникають саме з такого договору. Тобто категорія господарського договору є узагальненою щодо договірних господарських зобов’язань. Господарський договір — це юридичне джерело договірних господарських зобов’язань.

Список використаних джерел

1. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. За редакцією Ю.С. Шемшученка, Я.М. Шевченко. Ч. 1. — К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2000. — 280 с.

2. Цивільне право України. Книга перша.: Підручник. У 2 книгах. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші. / За ред. О.В.Дзери та Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с.

3. Цивільне право України: Підручник. У 2-х книгах. Кн.1/ За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. — 2-е вид.,доп.,перероб. — К.: Юрінком, 2005. — 736 с.

4. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 384 с.

5. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Э.О. Харитонова, О.М.Калытенко. — Одеса: Юридична література, 2004. — 1112 с.