«Адміністративне право»

Реферат

Учасники провадження в справах про адмінстративне правопорушення.

  • Стадії провадження справ про адміністративне правопорушення.

  • Адміністративне правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

  • Характеристика протоколу про адміністративне правопорушення.

  • Адміністративний процес має складну структурну побудову та охоплює різноманітні види адміністра­тивного провадження, кожному з яких притаманні специфічні особливості залежно від характеру розг­ляду конкретних справ та особливостей виникнення адміністративно-процесуальних відносин. Адже оче­видно, що процедура накладання штрафу, порядок призову на дійсну військову службу, розгляд заяв і накладення дисциплінарного стягнення мають сут­тєві відмінності. Тому й існує багато видів процесу­альної діяльності та адміністративних проваджень.

    Адміністративне провадження є особливим ви­дом урегульованої правовими нормами процесуаль­ної діяльності уповноважених суб’єктів із розгляду окремих груп адміністративних справ.

    Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види провадження, з-поміж яких необ­хідно вирізнити основні, найдетальніше врегульова­ні адміністративно-процесуальними нормами: про­вадження з пропозицій, заяв і скарг громадян; провадження у справах про адміністративні право­порушення; провадження із застосування дисциплі­нарних стягнень.

    Крім того, адміністративний процес складається зі стадій, кожна з яких криє в собі сукупність послі­довних процесуальних дій. Такий процес звичайно починається зі стадії порушення конкретної справи з подальшим скеруванням її відповідному повноваж­ному органові для розгляду. На першому етапі вияв­ляються підстави, встановлюється, яке відомство розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних дій: збір матеріалів, оформлення до­кумента про порушення справи, виклик зацікавле­них осіб, фіксація доказів тощо.

    Найважливішими процедурами у провадженні з конкретної адміністративної справи є подання сто­ронами їхніх пояснень, заперечень, вимог, дослі­дження органом управління доказів, що на них посилаються сторони. Отже, можна вирізнити такі стадії провадження. Перша стадія — подання грома­дянином заяви і прийняття її до розгляду відповід­ним органом (посадовою особою), яка веде прова­дження; друга — розгляд справи, тобто встановлен­ня й дослідження фактичних обставин; третя — ухвалення рішення; виконання рішення; його оскар­ження.

    48 стр., 23544 слов

    Адміністративне право України

    ... применения отлагательных приговоров, которые могут регулироваться административным законодательством. А саме – адміністративне право України покликане регулювати відносини у зв’язку з реалізацією не лише державної, а ... держави на засадах поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, адміністративне право найтісніше поєднане з виконавчої гілкою державної влади (хоч деякою мірою ...

    Провадження у справах про адміністративні правопорушення найбільш повно врегульоване нор­мами матеріального і процесуального адміністратив­ного права. Правові підстави його застосування за­кріплено в чинному Кодексі про адміністративні правопорушення. Саме провадження має такі проце­дури: адміністративне розслідування за фактом вчи­нення проступку; порушення справи про адміністра­тивне переслідування; розгляд і винесення рішення із зазначеної справи; оскарження постанови в поряд­ку нагляду; виконання постанови.

    Адміністративне розслідування являє собою попе­редню перевірку фактів щодо конкретного порушен­ня норми Особливої частини Кодексу про адміністра­тивні правопорушення, огляд місця події, затриман­ня правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через перевірку документів чи ад­ресне бюро. Адміністративне розслідування проводять працівники міліції, члени дружини, представ­ники державних спеціальних інспекцій, прокурори.

    Порушення справи про адміністративне правопо­рушення вчиняється за наслідками адміністративно­го проступку. Зазначені дії закріплюються складан­ням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду адміністративної справи про будь-яке правопору­шення. Інші документи не є підставою для притяг­нення особи до адміністративної відповідальності, але на їх основі може бути складено протокол.

    Отже, можемо зазначити, що протокол є підсум­ком адміністративного розслідування і початком провадження в адміністративній справі. Тому вста­новлено певні вимоги до змісту протоколу. Він, зок­рема, має передбачати такі реквізити: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я та по батько­ві особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час учинення і сутність адмініст­ративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке правопорушен­ня; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо во­ни є; пояснення порушника; інші відомості, необхід­ні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила ад­міністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо правопорушник відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться про це за­пис. Крім того, особа, яка скоїла адміністративне правопорушення, має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викла­сти мотиви, що спонукали її до відмови підписувати протокол.

    Повноваженнями щодо складання адміністратив­них протоколів наділено посадових осіб чи представ­ників громадських організацій (наприклад, праців­ників міліції, членів народних дружин, представни­ків державних спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним законодавством покладено обов’язки зі здійснення контролю за дотриманням певних правил у відповідній галузі чи сфері народ­ного господарства.

    Особа, яка складає протокол, в обов’язковому по­рядку роз’яснює порушникові його права та обов’яз­ки, про що робиться відповідна зазначка у протоко­лі. Протокол надсилається органові чи посадовій особі, уповноважених розглядати справу про адмі­ністративне правопорушення.

    Якщо протокол неможливо скласти на місці вчи­нення правопорушення, а складення його є обов’яз­ковим, працівник органу внутрішніх справ може до­ставити порушника в міліцію. У разі порушення ок ремих правил (наприклад, користування засобами транспорту, правил пожежної безпеки, санітарно-протиепідемічних правил на транспорті) порушник може бути доставлений уповноваженою на те особою для складання протоколу в міліцію, якщо в нього відсутні документи, що засвідчують його особис­тість.

    5 стр., 2079 слов

    Поняття адміністративного правопорушення проступку його ознаки

    ... Поняття адміністративного правопорушення по стало в 80-х р. У перші в Кодексі про адміністративних правонарушени ях в 84 р. було сформульовано правопорушення. ... ознака зазначений гаразд, він обов'язковий. Суб'єкт проступку - сукупність ознак, характеризуючих право порушення. Суб'єктом виступають фізичні і колективні особи. Щоб суб'єктом проступку ... у вищевказаному поняття " адміністративне правонару ...

    Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в не­обхідних випадках здійснюються процесуальні за­ходи, метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення особи, складення про­токолу про адміністративне правопорушення, забез­печення своєчасного і правильного розгляду справ. До таких заходів належать: адміністративне затри­мання особи; особистий огляд; огляд речей та вилу­чення речей і документів.

    Фактичною підставою для настання адмі­ністративної відповідальності є скоєне правопору­шення, що тягне за собою адміністративне стяг­нення.

    У законодавстві поняття «адміністративне право­порушення» сформульовано в Кодексі про адмініст­ративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом ад­міністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія чи бездіяльність, що посягає на держав­ний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено ад­міністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли пра­вопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відпо­відальності.

    Отже, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

    Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи; по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія — активне невиконання законних ви­мог, а також порушення встановленої нормами пра­ва заборони (наприклад, порушення правил полю­вання, користування без дозволу радіопередавачем тощо).

    Бездія — пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов’язків (скажімо, порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян та осіб без громадянства і оформлення для них документів).

    Важливою ознакою адміністративного правопору­шення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити, що адміністративне законодавство конкретно не передбачає у своїх нормах цієї ознаки як універсальної властивості. Водночас адміністра­тивні правопорушення посягають на конкретні від­носини і завдають шкоди правопорядкові, а до осіб, які їх скоїли, вживаються заходи державного впли­ву. Особливістю розмежування суспільної небезпеки є той критерій, за яким адміністративне правопору­шення є на ступінь нижчим, аніж скоєння злочину.

    8 стр., 3716 слов

    Юридична відповідальність. Поняття і ознаки юридичної відповідальності ...

    ... права). Цей принцип вимагає:* індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи ... державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, який ...

    Адміністративне правопорушення завжди є про­типравним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко за­боронена відповідною нормою адміністративного за­конодавства. Доцільно зазначити, що правові нор­ми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями пра­ва, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці — трудове право; агрохімічних норм — земельне право).

    Діяння, яке не є протиправним, не може утворювати адміністра­тивного правопорушення і відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність.

    Наступною ознакою є вина, тобто психічне став­лення особи до її поведінки та наслідків. Вина ви­ступає у двох формах: у вигляді умисної та необе­режної. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністра­тивної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням.

    Важливою юридичною ознакою адміністративно­го правопорушення є те, що за його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм загальнообов’язкового характеру, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то воно не визнається адміністративним правопорушенням.

    Перелік літератури.

    1. В.В.Копєйчиков. Правознавство . — К.:Юринком Інтер, 1999.

    2. Конституція України — основа подальшого розвитку законодавства: Зб.наук.прац.- Вип.2. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- 320с.