1.1 Структура адміністративного права ділиться загальну і особливу частини. Загальна частина включає у собі норми, стали охоплювати управління цілому, а особлива частина складається з норм, які у межах окремих сфер управління (освіту, охорона суспільного ладу, стандартизація).
У складі загальної частини адміністративного права виділяють: 1. норми, що визначають правової статус органів управління, форми своєї діяльності, особливо акти управління; 2. норми що визначають принципи управління; 3. норми, регулюючі державної служби, причому службу у управління, а й у всіх інших ланках державної машини; 4. норми що визначають статус керованих об’єктів, підприємств, установ і закупівельних організацій, різних складових частин; 5. норми про правовий статус громадян, громадських організацій корисною і органів громадської самодіяльності; 6. норми про заходи переконання і примусу чи державній управлінні, серед яких значну групу становлять норми про відповідальність, виробництві у справі про адміністративні правопорушення; 7. норми про засоби забезпечення законності чи державній управлінні. Особлива частина вже адміністративного права включає у собі: 1. Норми, регулюючі державне управління областях ціноутворення (фінансів, кредиту, обліку та ін. видів функціональної діяльності); 2. Норми, регулюючі державне управління галузях, і групах галузей народного господарства, соціально культурного будівництва й адміністративної діяльності.
Адміністративне право зовсім близько стоїть до держ. праву, хоча предмет держ. права ширше, ніж предмет адміністративного права. Останнє бере в держави права вихідні початку, які стосуються держ. управлінню, деталізує і доповнює їх, визначає механізм реалізації.
Адміністративне право був із цивільне право. Обидві галузі іноді регулюють одні й самі суспільні відносини – майнові, але різними методами. Деякі норми адміністративного права тісно вбираються нормами трудового права. Наприклад, зміст індивідуальних актів управління у сфері трудових відносин визначається, зазвичай, нормами трудового права, а порядок видання акта – нормами адміністративного права. Адміністративне право тісно пов’язані і з фінансовою правом. Адміністративне право регулює управлінські відносини у сфері фінансів, а фінансове право – переважно самі зав’язуванні фінансових відносин, як особливу різновид економічних відносин. Соприкасается адміністративне право і з земельним, водним, гірським і лісовим правом.
Поняття норми права. Загальна характеристика правових норм
... норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою). Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін. Норми права ...
Державна влада може належати одній особі чи одному державному органу, оскільки це створює загрозу тоталітарного, антидемократичного режиму. Розділ владних функцій необхідний, тому з’явилися три галузі структурі державної влади, відмінні певній ступенем самостійності. Кожній галузі відповідають суб’єкти (органи структурі державної влади), її які виражають. Виконавча влада є щодо самостійну гілка єдиної структурі державної влади РФ, тісно взаємодіючу із законодавчою і судовими гілками. Виконавчу влада можна характеризувати як підсистеми у межах єдиної державної влади чи ж її механізму. Виконавча гілка структурі державної влади є організуючу, исполнительно-распорядительную діяльність певних органів держави й виконавчих осіб. На виконання покладених функцій органи виконавчої наділені державною владою, повноваженнями, реалізованими в притаманних цих органів правових формах. Органи виконавчої перебувають у бюджетне фінансування. вона є юридичною особою.
Основні ознаки виконавчої: постійне функціонування; подзаконность; влада реалізується у ставлення до різним (колективним чи індивідуальним) елементам государственно-организованного суспільства. За змістом слід розрізняти групи функцій: 1. Функція орієнтування системи: прогнозування; планування; нормативне регулювання; методичне керівництво. 2. Функція забезпечення системи: кадрове; матеріально-технічне; фінансове; организационно-структурное (цю функцію включає у собі, створення організацій, їх структурних підрозділів, реорганізацію системи, розподіл, перерозподіл повноважень тощо.); інформаційне. 3. Функція оперативно керувати системою: безпосереднє регулювання діяльності (цим займаються виробничі і диспетчерські відділи підприємств, навчальні відділи вузів, ця діяльність пов’язані з усуненням збоїв у роботі тощо.); облік; контроль; оцінка (всієї хірургічної роботи, окремих працівників, виконання конкретних завдань тощо.).
Гіпотеза – частина норми, яка вказує на фактичні умови в разі настання які слід керуватися даної нормою (виконати або застосувати).
Обставини, передбачені гіпотезою, є юридичними фактами, породжують адміністративно-правові відносини. Розрізняють гіпотези: относительно-определённая, абсолютно-определённая.
Диспозиція – головна частина норми, що містить саме правило, посадового поведінки, запропоноване даної нормою права. Розрізняють: котрі закріплюють, уполномочивающие, які зобов’язують.
Санкція – частина норми, яка вказує на заходи державного впливу, застосовувані до осіб, нарушавшим встановлені правила належного поведінки. Особливість санкції – наявність різноманітних коштів адміністративного впливу і множинність органів, уповноважених державою застосовувати їх до правопорушникам.
Є різноманітні критерії класифікації норм адміністративного права. Найбільш загальну характер має виділення двох основних видів цих норм: матеріальні і процесуальні.
Матеріальні адміністративно-правові норми характеризуються тим, що вони юридично закріплюють комплекс обов’язків і, а як і відповідальність регульованих адміністративним правом управлінських відносин, тобто. фактично їх адміністративно-правової статус. Це наприклад, норми, що визначають обов’язки відповідних посадових осіб прийняти Європу і розглянути в встановлених термінів скаргу громадянина, норми, що визначають основи компетенції тієї чи іншої суб’єкта виконавчої влади і т.п.
Контрольная работа: Нормы и особенности транспортного права
... уголовное право. Это комплексная отрасль, поскольку в транспортном праве имеются нормы, которые по своей природе являются административными, гражданскими, трудовыми и т.д., что объясняется спецификой регулируемых транспортным правом общественных отношений. Нормы, входящие в транспортное право, не ...
Процесуальні адміністративно-правові норми регламентують динаміку управління і що з ними управлінських відносин. Наприклад, це норми, що визначають порядок прийому розгляду, дозволу скарг, і заяв громадян, порядок у справі про адміністративні правопорушення та т.п.
По цільовим призначенням вони діляться на регулятивні (регламентарные) і правоохоронні адміністративно-правові норми. У цьому забувається, що регламентація – загальне властивість будь-яких правових норм, зокрема і вкладених у правоохрану. Регулятивные містять правила нормативної діяльності, а охоронні покликані забезпечити захист, охорону врегульованих юридичними нормами відносин.
Административно-правовые відносини – це врегульовані нормами адміністративного права, суспільні відносини, складаються у сфері управління. Адміністративне правоотношение має власний склад (структуру) – його елементи – суб’єкти (учасники), об’єкт і змістом. У змісті розрізняють дві сторони: матеріальна (поведінка суб’єктів) і юридична (суб’єкт правничий та обов’язки).
Ст.18 Порушення водіями прав дорожнього руху або експлуатація транспортних засобів, які спричинили заподіяння легких тілесних ушкоджень чи матеріальних збитків.
Суб’єкти: водій, пішохід.
Об’єкти: порушення правил дорожнього руху очей чи експлуатація транспортних засобів .
Зміст: порушення правил дорожнього руху, накладення штрафу.
Реалізація норм адміністративного права є процес втілення у життя державної волі його суб’єктами. Це виявляється поведінці суб’єктів відповідно до вимогами юридичних норм. Розрізняють кілька форм (способів) реалізації норм:
Виконання залежить від активних діях суб’єкта права з виконання розпоряджень, які у нормі.
Суть дотримання – в утримування суб’єкта від скоєння заборонених дій. Воно відрізняється від виконання пасивна поведінка суб’єкта. З використанням суб’єкт сама приймає рішення у тому, скористатися чи ні наданим йому суб’єктивним правом (наприклад, на скаргу).
Административно-правовые відносини виникають, змінюються чи припиняються за наявності відповідних умов (обставин), певних нормами адміністративного права, тобто. виходячи з юридичних фактів. Під останньою розуміють дії і. Правомерные дії завжди відповідають потребам адміністративно правових норм. Вони відбуваються з наміром породити певні правові наслідки. Основним їх виглядом є юридичні акти індивідуального характеру (наприклад, створення наказу про зарахування посаду, про зарахування у навчальний заклад).
У окремих випадках підставою виникнення адміністративно-правового відносини може бути правове бездіяльність (проїзд у транспорті без квитка).
Події є юридичними фактами, манливими правові наслідки. Виникають незалежно від волі людей (наприклад, стихійними лихами, землетрусу).
Административно-правовые відносини у на відміну від інших заходів (передусім цивільно-правових) є властноотношениями, побудованими на засадах «влада — підпорядкування». У властноотношениях відсутня юридичне рівність сторін, класичний приклад відносин рівності сторін, хоча й завжди, може бути приклад: Зобов’язання з заподіяння шкоди, є цивільно-правові відносини. Нагадування про владної природі причетний безпосередньо до виявлення особливостей адміністративно правових відносин. Административно-правовые відносини виникають сумніви з ініціативи будь-якої зі сторін. Проте згоду є бажання інша сторона перестав бути завжди неодмінною умовою їх виникненню; можуть б виникнути й всупереч бажанню інша сторона чи її згоди. Цей ознаку на найбільшою мірою відрізняють їхню відмінність від цивільно-правових відносин.
Соціальне призначення адміністративного права, та його предмет
... перетворює їхніх носіїв на суб’єктів публічного управління (державного чи громадського). Визнання публічними саме управлінських інтересів — соціальне призначення адміністративного права. Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій ...
Бахрах Д.Н. Адміністративне право М., 1993
Інститут – група правових норм, регулюючих подібні суспільні відносини. Загальні інститути регулюють відносини, мають загальний характер усіх напрямів управлінської діяльності. Галузеві – регулюють відносини у окремих галузях управління (народного господарства), або у окремих його галузях (промисловості) і сферу (стандартизації)
Суть галузевого управління становлять субординація – це необхідна умова управління. Особливістю субординації при галузевому управлінні є керівництво административно-подчинённых суб’єкту управління галузевих інститутів. Органи галузевого управління діють переважно у межах своєї системи коли всі органи взаємозв’язані й підпорядковані «за вертикаллю», а підприємства з організації – вищестоящому орган управління.
1. Конституція РФ.
2. Федеральні закони.
3. Нормативні укази Президента.
4. Постанови Уряди РФ.
1. Федеральний закон від 7 січня 1999 року N 18-ФЗ «Про регулювання виробництва й обороту етилового спирту, алкогольної і спиртосодержащей продукції».
2. указ президента РФ «Питання військової служби» від 4 січня 1999 року N 4.
З ст. 5 і 76 Конституції РФ акти державні органи суб’єктів РФ є джерелом адміністративного права:
Стаття 5
1. Російської Федерації складається з республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів — рівноправних суб’єктів Російської Федерації. 2. Республіка (держава) має власну конституцію і законодавство. Край, область, місто федерального значення, автономна область, автономний округ має власний статут і законодавство. 3. Федеративное пристрій Російської Федерації грунтується їхньому державної цілісності, єдності системи структурі державної влади, розмежування предметів ведення та обсягу повноважень між органами структурі державної влади Російської Федерації і органами структурі державної влади суб’єктів Російської Федерації, рівноправність і самовизначенні народів Російській Федерації. 4. У відносинах із федеральними органами структурі державної влади всіх суб’єктів Російської Федерації між собою рівноправні.
Стаття 76.
Предмет науки адміністративного права становлять зміст адміністративно-правових і відносин, їх прояви у управлінні та шляхи розвитку. Головними функціями науки адміністративного права є: 1. Теоретико-познавательная функція полягає у глибокому, всебічному теоретичному осмисленні, сутність адміністративного права, її особливостей, всього механізму адміністративно-правового регулювання. Вона має і методичне значення, т.к. вироблювані у вигляді її визначення теоретичне узагальнення служать базою наступних наукових досліджень про. 2. Практически-прикладная (нормативна) функція забезпечує вироблення рекомендацій, вкладених у вчинення адміністративного законодавства та практично його застосування. У межах науки адміністративного права як галузі юридичних знань, покликаної забезпечити освоєння адміністративного права, правовим регулюванням. 3. Ідеологічна (виховна) функція науки адміністративного права проявляється у його безпосередній вплив на свідомість людей.
Основи адміністративного права україни
... та практиці управління. Як кажуть, значення поняття «предмет науки адміністративного правам значно ширше обсягу поняття «предмет адміністративного права» (як одній з галузей права). Необхідною умовою розвитку науки будь-якій галузі права, зокрема адміністративного, є ...
1. поліцейське право.
2. 1930-ті роки – роки занепаду, скасування адміністративного права.
3. Початок 1950-х років. Відродження (запровадження з вивчення як навчальної дисципліни, написані наукові праці).
4. Сучасний етап. Розширення сфери діяльності науки адміністративного права, вдосконалення правовим регулюванням.
Административно-правовой статус громадян РФ становить найважливішу обмежену частина їхньої загального правового статусу, встановленого Конституцією РФ, законом «Про громадянство РРФСР», іншими законодавчими актами РФ і її суб’єктів. Зміст адміністративно-правового статусу людини і громадянина становлять:
- Комплекс їх правий і обов’язків, закріплених нормами адміністративного права; — гарантії цих правий і обов’язків, включаючи їх
