«Екологічний право – одне з галузей російського права. Воно регулює громадські (екологічні) відносини у сфері взаємодії суспільства і природи у сфері сьогодення й майбутнього покоління людей».
Вперше у наукову термінологію слово «екологія» було запроваджено німецьким ученим Геккелем в 1886г. тривалий час мало вузьку сферу застосування – у межах біології. Свою популярність він одержав порівняно недавно – у середині ХХ століття, точніше в другій половині, коли занадто загострилися відносини між людиною і середовищем, суспільством, і природою.
Треба сказати, що саме простежується взаємодія живих організмів (зокрема людини, суспільства) з природним середовищем, а чи не взагалі з довкіллям. Саме наголошується вимушені дотримуватись законів розвитку природи, екологічні закономірності, які, зрозуміло, відсутні в неприродной середовищі, куди ми включаємо невиробничу, побутову сферу (вулиці, площі – все що оточує людини крім природи).
20-ті століття характеризується інтенсивний ріст населення світу, розвитком урбанізації. З’явилися города-гиганты з населенням більш десятьох млн. людина. Розвиток промисловості, транспорту, енергетики, індустріалізація сільського господарства призвели до того, що антропогенний вплив на довкілля прийняло глобального характеру.
Форми взаємодії суспільства і природи.
Навколишня природне середовище служить умовою і законним способом життя, територією де його проживає, просторовим межею здійснюваної структурі державної влади, місцем розміщувати об’єктів промисловості, сільського господарства та культурно-побутового призначення. Отже, навколишня природне середовище утворює складне поняття, у якого історично отримали розвиток дві форми взаємодії суспільства і природи. Перша – споживання природи людиною, використання природи задоволення людиною своїх і духовних потреб. Ця форма можна назвати економічної формою взаємодії. Другий формою взаємодії стала охорона довкілля із метою збереження людину, як біологічної та соціальної організму, що його природною довкілля. Ця форма отримав назву екологічної форми.
Використання довкілля й її наслідки.
Людина впливає на природну середу свого перебування як споживаючи її ресурси, а й змінюючи довкілля, пристосовуючи її на вирішення своїх практичних, господарських завдань. Через це людська діяльність, істотно впливає на довкілля, піддаючи її змін, які потім впливають на самої людини. За історію цивілізації було вирубано 2/3 лісів, знищено внаслідок людської діяльності більш 200 видів звірів, рослин, на 10 мільярдів тонн зменшилися запаси кисню, деградировано близько 200 млн. га в результаті неправильної, нераціонального ведення сільського господарства. Двадцяте століття науково-технічного прогресу істотно посилив економічного тиску особи на одне довкілля. Щодня у результаті нераціональну діяльність людини 44 гектара земель звертаються до пустелі, на хвилину знищується понад двадцять гектарів лісів, щодня зникають за одним виду тварин і звинувачують рослин, щороку від голоду вмирають понад 40 тис. дітей. Негативна діяльність людини стосовно природної середовищі проявляється об’єктивно у трьох взаємозалежних формах. Це – забруднення навколишнього природного середовища, виснаження природних ресурсів, руйнація природного довкілля.
Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...
... ієрархічної, станової структури суспільства, коли була відсутня юридична рівність громадян. Відлік першого покоління прав людини можна вести з ... і судовій практиці держав. Позитивістський підхід до природи прав людини, взаємовідносин держави та особистості, що міститься в ... В другій половині XX століття під впливом міжнародних документів про права людини відбулося зм'якшення історичного протистояння ...
Забруднення навколишнього природного довкілля.
Загрязнением довкілля вважається фізико-хімічне зміна складу природного речовини (повітря, води, грунту), що загрожує стану здоров’я і життя людини, оточуючої його природною середовища. Забруднення буває природне – космічне, яке земля у кількості отримує з космосу, від виверження вулканів, і антропогенний – совершённое внаслідок господарську діяльність людини. Розглянемо другий вид забруднення, скоєного волею людини.
Поняття і форми прояви екологічного права.
Розвиток екологічну функцію держави й права приводить до формування правової спільності, яка одержує назву екологічного права. Процес формування галузі права об’єктивний у своїй основі, тобто. залежить від прийняття або відсутність головного закону типу охорони навколишнього середовища або охорони навколишнього природного середовища. Найімовірніше, сам закон подібного типу є наслідком дії внутрішніх процесів розвитку даної спільності, якщо її існування викликається корінними потребами населення.
Становлення та розвитку правовим регулюванням природокористування.
Етапи розвитку правовим регулюванням природокористування.
Історично система правовим регулюванням природокористування підрозділяється чотирма етапу: цивільно-правової, земельний, земельно-ресурсный, екологічний. Рушійними силами їх розвитку виступають продуктивні сили громади, збільшення масштабів використання природних ресурсів, накопичення правового матеріалу.
Головну роль системі регулювання «суспільство – природа» завжди виконувало земельне право. Саме через свої регулятивні норми виражало інтереси суспільства на споживанні природних ресурсів.
У російському дореволюційному законодавстві земельне право не розглядалося як самостійної галузі права. Воно входило складовою в громадянське декларація про підставі, що землю оголошувалася нерухомістю, об’єктом купівлі-продажу, дарування, застави, оренди, спадкування та інших цивільно-правових угод.
Декретом 1917 р. приватна власності на грішну землю було скасовано, землю було вилучено із цивільного обігу субстандартні та передано у виключну державну власність. Тим самим було земельні відносини вийшли з громадянських і отримали самостійного значення.
Подальший розвиток земельного права пішло шляхом диференціації земельних відносин. Принаймні залучення у господарську експлуатацію інших природних ресурсів – мінеральних, лісових, водних, і навіть накопичення правового матеріалу, покликаного забезпечити регулювання відносин з використання, з земельного права стали виділятися інші галузі права – лісове, водне, гірниче.
Принципи екологічного права україни
... відносин, основних інститутах екологічного права, державне регулювання екологічних відносин, праві власності на природні ресурси, юридичну відповідальність за екологічні правопорушення, правовому режимі використання коштів і охорони природних ресурсів, ... та організаційні принципи екологічного права 1.1 Поняття екологічного права Екологічний право є одним із галузей російського права. Правове ...
Проте процеси диференціації, такі характерні для правових систем двадцятого століття, не перейшли межі дозволеного. Земля, надра, води, лісу були виключно власністю лише суб’єкта – держави. Так створилася інтегрована область права – природноресурсовое право. Спочатку мета правовим регулюванням із боку прироноресурсового права полягало у організації раціонального використання природних ресурсів задоволення економічних інтересів товариства. Та поступово, принаймні негативного впливу господарювання на довкілля в вимога раціонального використання включається екологічний елемент й утворюється нова галузь права – природоохранительное право.
Отже, історичний процес, що проходив у рамках адміністративного соціалізму, призвела до створенню екологічного права як сукупності природоохранительного і прироноресурсового галузей права. Їх загальної основою була державна соціалістична власність на грішну землю, надра, води.
Екологічний декларація про рубежах ринкової економіки.
Розпад системи адміністративного соціалізму, і перехід на рейки ринкової економіки супроводжувався денационализацией природних ресурсів. Замість єдиної, державній власності встановлюється множинність форм власності на природні ресурси (державна, приватна, муніципальна).
Земля та інші природні ресурси входять у господарський оборот. Земля оголошується нерухомістю, предметом купівлі-продажу, оренди, застави, спадковості й т.п.
Денационализация природних ресурсів немає і приватизація земель внесли дуже серйозні зміни у зміст екологічних відносин. У тому числі стала випадати не та частина природноресурсовых відносин, які отримали майновий характер. Перестроился і метод правовим регулюванням. Замість адміністративного, панує місце починає займати цивільно-правової метод регулювання, заснований на рівність сторін. Ця частина земельних (та інших природноресурсовых) відносин, що носить майновий характер, йде з екологічного права. У екологічному праві залишаються над тими видами екологічних відносин, які мають своїми об’єктами землю, надра, лісу, води, тваринний світ ролі складових частин довкілля, вкладених у забезпечення екологічну функцію природи.
Форми прояви екологічного права.
Три форми прояви.
У на самому початку екологічне право визначалося як сукупність норм, регулюючих громадські екологічні відносини. На сучасному розвитку відносин між людиною й навколишнього його середовищем дане розуміння екологічного права виявилося недостатнім. Воно, з’ясувалося, не розкриває сутності, Демшевського не дозволяє визначити те місце, яке він повинен обіймати у гармонізації відносин із природою.
Чим зумовлена така позиція? Вона пояснюється таким масовим явищем, як невиконання, ігнорування норм екологічного права. У цих умовах мимоволі виникла потреба підрозділити екологічне декларація про дві категорії: право паперове право реальне. Нинішній етап екологічної кризи показує великий відрив норми права, проголошеної у законі, від рівня її реалізації у житті.
Аналіз даного становища змушує нас звернутися до що існувала в 20-х роках концепції трьох форм прояви галузь права: правова концепція, норми права, правовідносини. Ці ідеї, сформульовані, зокрема, в працях П.И.Стучки, відомого радянського ученого теоретика у сфері цивільного права, якнайкраще підходять з метою оцінки становища сьогодення. Для сутності важливо розглядати екологічне право як єдність всіх форм його прояви.
Права та обов язки природокористувачів
... припинення права природокористування, комплекс правий і обов'язків природокористувачів, і навіть юридичні засоби захисту прав суб'єктів природокористування. Право природокористування в суб'єктивному сенсі –– це сукупність правий і обов'язків осіб, здійснюють раціональне природокористування у сфері використання, ...
До першої формі ставляться правові ідеї, закладені у відповідної доктрині. Такі ідеї, й доктрини в екологічному праві разом становлять правову концепцію взаємодії суспільства і природи. Маючи цю концепцію, ми визначаємо зміст правових норм, тобто. переходимо до наступного етапу. Звісно ж, що не можна сформулювати ефективні, реальні норми права, які мають чітко вираженої концепції цього питання. Тому між першої та другої формою прояви екологічного права існує тісний взаємозв’язок.
Норми екологічного права встановлюють правил поведінки людини її відносинах щодо використання коштів і охорони навколишнього природного середовища. Але цих норм зазвичай зберігають у законах й утворюють загалом відповідну галузь законодавства – екологічне законодавство.
У той самий час норми екологічного права, не реалізовані життя, перетворюються на просту декларацію, в благе побажання, тому необхідної формою існування екологічного права є правоотношение, тобто. відносини пов’язані із застосуванням, реалізацією норми екологічного права. Втім, кожне правоотношение, зокрема екологічний, може бути фотокопією змісту норми права. У житті суспільні відносини, як перетворитися на правові, відчувають вплив супутніх чинників, що або покращують, або погіршують бажаного результату. Але, незалежно що від цього, правовідносини як третя форма прояви екологічного права, є необхідною елементом цієї структури. Без нього екологічне право залишиться паперовим правом, не досягнувши своєму реальному сутності, і, отже, нічого очікувати виконано та мета, яка поставлена законом себто охорони навколишнього середовища.
Отже, екологічне право, як галузь права, може нормально існувати й функціонувати лише у взаємодії всіх форм свого прояви. Щоправда, це єдність непроста, він позбавлене протиріч. Такі протиріччя можуть бути між правовими ідеями і формами їхні відбитки законів, між недосконалої форми законом і потребами практики, між формою і змістом законом і механізмом реалізації законів. Ці протиріччя повинні вивчатися і у свого розтину усуватися у процесі практичної діяльності. Тільки таким чином досягається реальний результат правовим регулюванням.
Визначення екологічного права.
За підсумками аналізу взаємодії форм прояви екологічного права складається його найповніше визначення.
Екологічний право – сукупність нір і правовідносин, що регулюють відносини у сфері взаємодії суспільства і природи. Перевага цього визначення очевидно. У ньому показується відмінність між паперовим правому й реальним – про те, ніж радіти кількістю ухвалених законів, а уваги приділяти їх виконання. Тут робиться спроба з’єднати позитивні моменти нормативної теорії права, що має на чільне місце норми правничий та цим увічнює паперове право як справжній право, і соціологічну теорію права, яка основну увагу приділяє практики застосування встановлених доз. Таке з’єднання рятує нас від ілюзій законотворчої роботи і змушує віддавати перевагу правозастосування, за результатами якого й оцінювати реальні досягнення права.
Закон як джерело екологічного права
... застосування законів як джерел екологічного права визначена Конституцією України. Нею передбачено, що виключно законами визначаються правовий режим власності на природні ресурси, нормативні засади використання цих ресурсів, ... бо не мають відповідного механізму реалізації. По-четверте, окремі їх норми фактично не відповідають вимогам регулювання екологічних відносин в умовах розвитку ринкової ...
Екологічні правовідносини.
Підстави виникнення.
Экологическими правовідносинами можна вважати суспільні відносини, що у сфері взаємодії суспільства і природи і врегульовані нормами екологічного права.
Підставами виникнення таких правовідносин служать юридичні факти. У сфері екології має значення підрозділ їх у події та дії. Подія і його породжує эколого-правовые відносини всупереч волі людини. Це стихійними лихами, лісові пожежі, виверження вулканів, повені тощо. Не завжди виступають і суто природні явища і частенько є результатом непродуманої діяльності. Нині вже ж добре відомо, що означає масове викачування підземних вод, пристрій водоймищ, видобуток нафти й газу породжують у надрах негативні процеси, що призводять до виникненню землетрусів. Деякі стихійними лихами, виникнувши з суто природним причин, поглиблюються бездіяльністю органів держави, тоді як останні мають проводити які знижуватимуть шкідливий вплив руйнівних сил природи застережні заходи: будівництво дамб при повені, протипожежні заходи при лісові пожежі тощо. Чинне законодавство враховує наявність таких подій у два аспекти: як покладання обов’язків на повноважні органи держави, суб’єктів господарювання із попередження та усунення шкідливих наслідків природних чинників.
Дія – найбільш поширене підставу виникнення екологічних відносин. Це зрозуміло, оскільки антропогенна діяльність є є основним джерелом заподіяння шкоди природної середовищі, через неї й людині. Дії виявляються вчинками людини. У цьому сенсі їх можна підрозділити на позитивні й негативні.
Управління природокористуванням.
Використання природи є економічне ставлення для людей щодо природних благ. Такі відносини є предметом вивчення екологічного права. Реалізація права на природокористування у різних його формах цікавить екологію лише тією ступеня, у це впливає стан довкілля й заходи її охорони.
Поняття, види й форми природокористування.
Під природокористуванням розуміється використання в людини властивостей довкілля – екологічних, економічних, культурних, оздоровчих. Звідси зміст природокористування входять різні його форми – економічна (головна), екологічна, культурно-оздоровительная.
Названые форми природокористування здійснюються у два види використання природи: спільного освітнього і спеціального природокористування.
Загальне природокористування не вимагає якого або спеціального дозволу. Воно відбувається громадянами з належних йому природних прав, виникаючих і що як результат її й існування (використання повітря, води і т.п.).
Спеціальним природокористуванням визнається таке, яке реалізується громадянами і господарюючими суб’єктами з урахуванням дозволів компетентних органів держави. Воно має цільової характері і за видами використовуваних об’єктів підрозділяється землекористування, користування надрами, лісокористування, водокористування, користування тваринним світом, використання атмосферного повітря.
Особливості патентного захисту прав на винахід і його реєстрація
... для промислового використання. Патент на винахід відповідно до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" надає його власникові наступні права: виключне право на використання винаходу за ... реєстрацію винаходу. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин інше, для використання якого потрібен дозвіл відповідного ...
Спеціальне природокористування пов’язане зі споживанням природного ресурсу. У цій частині воно співвідноситься через правове регулювання з галузевим природноресурсовым законодавством – Земельним кодексом, Основами лісового законодавства, Законом надра, Водным кодексом, Законом про використання і охорони тваринного світу, Законом про охорону атмосферного повітря.
Ліцензування природокористування.
Ліцензія перекладу російську мову – дозволу або. Спочатку це слово вживалося стосовно продажу товарів до інших держав. Широке поширення він одержав з організацією спортивно-любительской, промислової, науково-дослідної, винищувальної полювання. Потім поширилося продаж товарів хороших і виконання
