Розвиток екологічного права

Реферат

2. Історія становлення екологічного права

Укладання

Список використаних джерел

Запровадження

Розвиток суспільства у період свого існування впливало на навколишнє середовище,преобразовивало її. Небажані наслідки природі, і навіть в людини зажадали розвитку певного спектра знань, вкладених у вивчення питань відновлення, збереження, раціонального використання коштів і охорони навколишнього природного середовища, закономірностей забезпечення природних умов життя людини і ін. Міжнародним співтовариством були визначені глобальні проблеми сучасності: екологічна криза, охорона довкілля.

Термін «екологія» виник у кінціXIXв. Вперше у наукову термінологію слово «екологія» було запроваджено німецьким вченим-біологом Геккелем в1886г. і сферу собі застосування лише науки біології. Слово «екологія» у перекладі грецького означає «наука дім» (>oikos- будинок, житло,logos- вчення).

Спочатку екологія розвивалася, як частина біології. У вузькому значенні екологія (>биоекология)- одне з біології, вивчає відносини організмів (особин, популяцій, співтовариств) між собою — і навколишнім середовищем. Предметом вивченнябиоекологии (загальної екології) є об’єктиорганизменного,популяционно-видового,биоценотического і біосферного рівнів організації у їх взаємодії з довкіллям.

У широкому значенні екологія (глобальна екологія)- комплексна (міждисциплінарна) наука, що синтезує дані природничих і громадських наук про природу і взаємодії природи й суспільства. Завдання глобальної екології- вивчення законів взаємодії природи й нашого суспільства та оптимізація цьоговзаимодействия.[1]

Так чи інакше будь-які суспільні відносини має здійснюватися у вигляді правовим регулюванням. І сьогодні екологічне право є самостійною юридичною дисципліною, одній з галузей права, минулої свій етап формування та розвитку. З іншого боку, екологічне право є наукою та відповідної навчальної дисципліною. З прийняттям та з Федерального закону «Про охорону навколишнього середовища», інтенсивним розвитком земельного законодавства, проведенням адміністративної реформи органів структурі державної влади Російської Федерації останніми роками настав новий етап у розвитку екологічного права. Сьогодні настав процес «екологізації» окремих галузей права.

4 стр., 1833 слов

Роль держави і права в організації суспільства — Теорія ...

... історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство. Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; французьке, радянське, американське суспільство і т.д. "Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна ...

У цьому роботі ми розглянемо поняття екологічного правничий та історію становлення екологічного права.

1. Поняття екологічного права

Екологічний право можна з’ясувати, як сукупність правових норм, регулюючих громадські (екологічні) відносини у сфері взаємодії суспільства і природи у сфері збереження та раціонального використання довкілля для нинішніх і майбутніх поколінь.

Самостійність галузі права визначається наявністю свого предмета правовим регулюванням, саме специфічними громадськими відносинами, на впорядкування яких спрямовані норми права, і навіть методу правовим регулюванням.

Предметом екологічного права є відносини у області взаємодії нашого суспільства та довкілля. Дані суспільні відносини, в такий спосіб, і саме предмет екологічного права діляться втричі складові:

1) природоохоронне право (чиприродоохранительное право), яке регулює суспільні відносини щодо охорони екологічних систем і комплексів, загальних природоохоронних правових інститутів, рішення концептуальних питань усієї навколишньої середовища.Назначением цієї маленької частини є забезпечення регулювання всього природного вдома, природного житла людей комплексі;

2)природоресурсное право, яке регулює суспільні відносини з надання окремих природних ресурсів у користування, і навіть питання охорони і раціонального використання- землі, її надр, вод, лісів, тваринного світу і атмосферного повітря;

3) норми інших самостійних галузей права, обслуговуючі суспільні відносини, пов’язані з охорони навколишнього середовища, що об’єднуються завданням захисту довкілля (норми адміністративного права, кримінального права, норми міжнародногоправа).[2]

Методом екологічного права є засіб впливу на суспільні відносини. Виділяються такі методи:

  • екологізації (проявобщеекологического підходу всім без винятку явищам громадського буття, проникнення глобальної завдання охорони навколишнього середовища у всі сфери громадських відносин, регульовані правом);
  • адміністративно-правової і цивільно-правової (перший виходить із нерівне становище суб’єктів права- з відносин влади й підпорядкування, другий грунтується на рівність сторін, на економічних інструментах регулювання);
  • історико-правової і прогностичний (обгрунтування надійності прийнятих правових і соціальних економічних заходів, можливо, з урахуванням соціальних та інших змін, недопущення повторення помилок, знання майбутніх станів, процесів і явищ).

Система екологічного права- це сукупність інститутів екологічного права, розміщених у певної послідовності.

Об’єктами екологічного права і те, з приводу чого відбувається правове регулювання. Федеральний закон «Про охорону навколишнього середовища» відносить до об’єктів охорони навколишнього середовища:

  • землі, надра, грунту;
  • поверхневі і підземні води;
  • лісу й до іншу рослинність, тварин і звинувачують інші організми та його генетичний фонд;
  • атмосферне повітря, озоновий шар атмосфери й навколоземний космічнепространство.[3]

У першу чергу охороні підлягають природні екологічні системи, природні ландшафти і природні комплекси, не піддані антропогенному впливу.

9 стр., 4240 слов

Екологічне право як галузь права

... галузей права. Предмет екологічного права – це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо охорони ... система стандартів щодо забезпечення екологічної безпеки та природокористування. Охорона ... екологічного права передбачає регулювання 3-х груп суспільних відносин, пов’язаних з об’єктами права охорони навколишнього природного середовища, якими є: природа (її об’єкти, комплекси, умови); природні ...

Особливою охороні підлягають об’єкти, включені до Списку всесвітньої спадщини і Списку всесвітньої природної спадщини, державні природні заповідники, зокрема біосферні, державні природні заказники, пам’ятники природи, національні, природні і дендрологічні парки, ботанічні сади, лікувально-оздоровчі місцевості і курорти, інші природні комплекси, споконвічна середовище проживання, місця традиційного проживання та господарську діяльність корінних нечисленних народів Російської Федерації, об’єкти, мають особливе природоохоронне, наукове, історико-культурна, естетичне, рекреаційне, оздоровче й інша цінне значення, континентальний шельф і виняткова економічна зона Російської Федерації, і навіть рідкісні або перебувають під загрозою зникнення грунту, лісу й до інша рослинність, тварини інші організми і місця їхнього проживання.

2. Історія становлення екологічного права

Попри досить великий вибір навчальних посібників з екологічному праву, питання формування інститутів екологічного права в історичному аспекті немає повністю. Тому треба розповісти історію екологічного права, як і галузі правничий та як навчальної дисципліни.

Багато підручниках по екологічному праву історія або порушується зовсім, або тільки виділяється періодизація розвитку екологічного законодавства починаючи з 1917 р. (видання Декрету «Про землю»).

Так,Б.В.Ерофеев стверджує, формування екологічного права минуло три основні етапи:

  • виникнення, становлення та розвитку екологічного права у межах «земельного права у сенсі»;
  • розвиток екологічного права у межахприродоресурсових галузей;
  • наш час розвитку екологічного права, його вихід далеко за межіприродоресурсовихотраслей.[4]

Перший етап охоплював1917-1968гг., до прийняття Основ земельного законодавства, статтею другий яких булиотпочковани іншіприродоресурсовие галузі (гірські, лісові, водні); другий- з 1968 по 1987 р., коли створюються численні законодавчі акти,вовлекающие до сфери регулювання і екологічні зв’язку природних об’єктів (Закон про охорону атмосферного повітря, Закон про використання й охороні тваринного світу та інших.), і, нарешті, колективно визнано наявність екологічного права як правової спільності; третій період- з 1988 р., коли було видано перше посібник за радянським екологічному праву.

Інші автори виділяють шість періодів екологічного законодавства:

  • >1917-1922гг.- виникнення і становлення законодавчих актів про охорону та використання природних ресурсів;
  • >1922-1957гг.- активний розвиток союзного законодавстваприродноресурсового напрями;
  • >1957-1963гг.- прийняття в всіх республіках СРСР законів про охорону природи- нова формаприродоохранительного законодавства, прийняття Закону РРФСР про охорону природи в РРФСР від 26 жовтня 1960 р.;
  • >1968-1980гг.- проведення кодифікації союзного і республіканського законодавства про землю, надрах, водах, лісах, тваринний світ, атмосферному повітрі;
  • >1985-1990гг.- спроба перебудувати суспільні відносини в охорони природи і раціональне використання природних ресурсів, розробити в законі про охорони природи у СРСР і створити спеціальні керівні органи у СРСР і республіках;

1990 р.- до справжньоговремени.[5]

3 стр., 1327 слов

Земельное право, как отрасль права. Источники земельного права

... 2005 (издание второе, переработанное и дополненное). 1. Земельное право, как отрасль права. Общая характеристика земельного законодательства Российской Федерации Земельные отношения всегда находились в центре внимания общественности, ... связанных с землей, регулировалась подзаконными актами. Отныне содержавшие нормы земельного права законодательные акты Союза ССР в соответствии со ст. 5 Федерального ...

Новим етапом є й час приймати Закону РРФСР 1991 р. «Про охорону навколишнього природного довкілля» і Федерального закону «Про охорону навколишнього середовища» 2002 р.

Як кажуть, підкреслюється переважне розвиток блокуприродоресурсного законодавства надприродоохранительним. Але оскільки разом на момент їх об’єднують загальним екологічним правом, напевно, доцільніше говорити історію екологічного права й не лише як історіюприродоохранительного законодавства, а й історіюприродоресурсного законодавства, розуміючи причому їхній тісний контакт і вплив друг на друга. З усієї блокуприродоресурсного законодавства, безперечно, інтенсивніше всього розвивалося земельне законодавство. Від екологічного права земельне особливий тим, що йеколого-правовие норми регулюють відносини, що виникають у з охороноюекосвязей природних об’єктів, то земельне право регулює переважно економічні земельні відносини, що виникають у з наданням, вилученням земель, порядком їх використання. Причому у предмет земельного права належать факти й відносини, пов’язані зекологизацией землекористування, однак це екологізація має допоміжний характер.

Проте, є і думка у тому, що земельне право єподотраслью екологічного права. Зазначимо також те, що деякіприродоресурсние галузі законодавства (лісове, водне, гірниче та інших.) не одержали самостійного розвитку на рамках окремо виділеної навчальної дисципліни і питання, пов’язані з наданням, порядком використання даних природних ресурсів, розглядаються у межах предмета екологічного права. У разі скоріш можна можу погодитися з підгалузевий приналежністю земельного права до екологічному праву- останнє, безсумнівно, ширше за своїм значенням та змісту.

Що ж є предметом історичного вивчення екологічного права? На думку, історією екологічного права мають об’єднатися всі ті юридичні, правові передумови у розвитку законодавства, які допомогли сформувати діючі інститути, норми, принципи сучасної екологічної права, який перебуває що з блокуприродоресурсних норм, що з блокуприродоохранительних норм.Неверним було б починати історію екологічного права Росії із першого уніфікованого документа про охорону природи (1960 р.) чи з 1917 р. (Декрету «Про землю»), або навіть появи сам термін «екологія». І термін, і вищевказані акти не з’явилися спонтанно, без причинно-наслідкового зв’язку із громадським розвитком суспільства, проблемами, із якими воно зіштовхується і намагається дозволити хоча в формі звичайних правил поведінки, виражених у усній формі. Адже звичаї теж є джерелом права у сенсі.

Не слід відкидати раніше існуючий законодавство Росії- до 1917 р., розвиваюче норми хай тількиприродоресурсного права (хоча доведено відсутністьприродоохранительних норм у Росії до 1917 р.).

Наведемо кілька прикладів з Повного Збори законів Російської Імперії. У Маніфесті про заснування міністерств закріплено, що міністрові фінансів довіряється Лісовий Департамент. Зрозуміло, що цей департамент мав певної компетенцією і сферою діяльність у області лісу.

8 стр., 3942 слов

Законодавче забезпечення права на охорону здоров’я в Україні: ...

... охорони здоров’я регулюються спеціальним законодавством. Для цієї галузі передбачено систему органів управління, що забезпечують реалізацію конституційного права на охорону здоров’я, джерела фінансування, мету, ... людей та його охорона як невід’ємна складова суспільного і державного життя є реальним і об’єктивним показником рівня соціально-економічного та екологічного благополуччя суспільства, його ...

Цікавий також текст указу від 10 квітня1832г. Імператора Миколи I «>ОправахБашкирцев на свої землі на Оренбурзькому краї». Ось 3 з тексту указу:

«4. Упорядкування докладних правил продаж Башкирських земель надатиОренбургскому Військовій Губернаторові, якийоснуетъ їх у місцевих міркування.

5. Але щоб дозвіл цей продажу були звернутися на шкодуБашкирцам, то ухвалити, щоб у кожній волості залишалося від 40 до 60 десятин, на розсуд головного місцевогоНачальства, на свою душу такий землі, яку суспільство не мало право продавати.

Якщо ж відкриється, що деякі волостях вищевказаного кількості десятин на свою душу бракуватиме, то всяка продаж або інше відчуження землі на цих волостях забороняється.

7. Якщо надрах тих земель, продаж яких за силою ст.5 забороняється, виявилися землі, містять багатства рудних, то ми невозбранятьБашкирцам віддавати і ці землі на тимчасове зміст бажаючим засновувати гірські заводи і фабрики і користуватисярубкою лісу у тих дачах, але з інакше, і з затвердження Військового Губернатора і відома ГірничогоНачальства».[6]

У коментарях до Лісовому кодексу під ред.С.А.Боголюбова відзначається, що «посилення державних функцій у сфері лісових взаємин держави і деякі обмеження приватних форм володіння лісами можна поспостерігати на Росії наприкінці ХІХ в…Лесоохранительний закон1888г. і Лісовий статут1913г. (котрі входили в Звід законів Російської Імперії) передбачали втручання у права приватного власника, заборона безконтрольного використання лісу, право держави щодо експропріацію лісів в тихлесовладельцев, що порушуютьзаконодательство».[7]

У роки пройшов процес бурхливої кодифікаціїприродоресурсного законодавства, починаючи з земельного і закінчуючи гірським, а початку 80-х відповідно до Основами було прийнято Земельний, Водний, Лісовий кодекси і Кодекс надра РРФСР, з’явилися б і дві найважливішіприродоохранительних закону- Закон РРФСР про охорону та використання тваринного світу і закон про охорону атмосферного повітря. У результаті відносно стрункої системою законодавства охопив правове регулювання практично усієї навколишньої природного довкілля. Ця цілісність правовим регулюванням спричинила у себе й в погляді на земельне право як навчальну дисципліну.

Зокрема, було вирішено можливість перейти до викладання не земельного права у сенсі, а нового предмета- курсуприродоресурсового правничий та правової охорони навколишнього середовища, у зв’язку з ніж не забарилися світ спеціальні навчальні посібники та підручники.

Проте навчальний курс перестав бути консервативним, він невпинно розвивається, стимулюючи поглиблення наукових досліджень про. З’ясувалося, щоприродоресурсовий підхід до правовому регулювання не гарантує безпеки природі, оскільки поза правовим регулюванням залишаються екологічні зв’язку природних об’єктів між собою і злочиниекосвязи друг з одним (>поресурсовий ж підхід диктується економічними інтересами суспільства, ігноруючи інтереси забезпечення екологічної цілісності довкілля).

Згодом з’явилися посібники з екологічному праву, і з 1988 р. в навчальну програму екологічних вузів було включено нова дисципліна «Екологічний право» і він видано перший Росії підручник.

5 стр., 2031 слов

Екологічне право як наука

... і явищ). Система екологічного права - це сукупність інститутів екологічного права, розміщених у певної послідовності. Система екологічного права як науку й система екологічного права як навчальної дисципліни ... як на гостру екологічну проблему. Істотним імпульсом розвитку на цих країнах законодавства про навколишньому середовищі служило і є громадське екологічне рух. Історично розвиток права довкілля ...

Конституція РФ вст.72 з предметів спільного ведення РФ і суб’єктів РФ окремо перераховує земельне, водне, лісове законодавство, законодавство надра, про охорону навколишнього середовища. Окремого «екологічного законодавства» в затверджених нормативні акти не виділяється. Але екологічне право є самостійною юридичною наукою, і включатимуть у собі ця наука повинна зокрема вищезазначене законодавство. Виділення сьогодні самостійної юридичної наукиприродоресурсного правничий та екологічного права одночасно, з погляду, дискусійне. Практичноприродоресурсное декларація про сьогодні окремо від екологічного права викладається лише у вигляді земельного права, аграрного права. Ні лісове право, ні водне право, ні право користування тваринним світом тощо. включено в самостійні галузеві юридичні дисципліни з вивчення найвищих навчальних закладах. Дискусійним, з погляду, є також питання про можливість одночасно у однієї навчальної дисципліни вивчати правової режим об’єктів довкілля як економічного природного ресурсу (природноресурсний аспект) як і екологічного об’єкта з метою охорони і збереження природного балансу загалом.

Як передумов становлення і функціонування екологічного права можна відбирати різні за масштабам, сфері прояви, значенням, силі впливовості проекту та ефективності впливу чинники соціальної, економічної, політичної і правової життя. Такий відбір залежить значною мірою від цілей його проведення, частково- від підходи до поняттю цієї галузі права, від визначення етапів