Реферат європейський суд з прав людини

метки: Людини, Європейського, Право, Європейський, Діяльність, Рішення, Захист, Основні

Запровадження…………………………………………………………… 3

Глава 1 Європейська конвенція про захист людини та основних свобод………………………………………….. 5

1.1. Основні становища………………………………… 5

1.2. Ратифікація РФ Конвенції про захист людини та основних свобод……………………………………… 6

1.3. Структура Конвенції про захист людини…… 7

Глава 2 Європейський Суд………………………………………… 10

2.1. Історія створення…………………………………… 10

2.2. Склад і структура суду……………………………. 12

2.3. Статус судді Європейського суду………………….. 15

Глава 3 Процес у ЄвропейськомуСуде…………………………… 18

3.1. Основні засади судочинства у суді…………………………………….. 18

3.2. Порядок розгляду справ у суді…… 19

3.3. Попередні заходи прийняті Європейським Судом у правах людини…………………………….. 25

Укладання……………………………………………………………… 30

Список використаної літератури………………………………….. 31

Додаток №1

Запровадження.

Порушення права і свободи людини сама й гострих проблем завдань, які людством уже багато років. Упродовж багатьох років прав людини не зізнавалися навіть основні, природні права: життя, недоторканність особи. Розвитком нашого суспільства держава стало брати до уваги цієї проблеми.

Розвиток міжнародного співробітництва у сфері закріплення та цивільного захисту права і свободи людини йшло в двох напрямах. Перше характеризувалося із розробкою та прийняттям спільне коріння й спеціальних актів у галузі закріплення правами людини. Друге – співробітництвом держав у створення реального захисту правами людини й контролю над дотриманням. Створення комплексної системи забезпечення та цивільного захисту, що у міжнародно-правових актах й у всередині державному законодавстві права і свободи чоловіки й системи міжнародних органів, наділених функціями міжнародного контролю над діяльністю держав у сфері права і свободи людини, є важливим функцією міжнародного права. Однією з характерних рис розвитку держав у сфері правами людини на етапі є створення міжнародного контролю над перетворенням у життя узятих ними він юридичних зобов’язань. Його заснування і функціонування, як у функціональному, і на регіональному рівнях одна із однією з значних досягненні в міжнародному регулюванні правами людини другої половини ХХ століття. Суб’єктами зазначених напрямів співробітництва у сфері закріплення та питаннями захисту права і свободи людини переважно держави й міжнародні і міжурядові організації.

Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...

... спочатку в актах конституційного національного права, а незабаром і в актах міжнародного права. Перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система негативних прав, що зобов'язують державу утримуватися від ...

Як відомо, у відносинах немає наддержавною влади, яка б контролювати здійснення принципів, і норм міжнародного права, у необхідних випадках примусово перетворювати у життя чи накладати санкції порушення взятих зобов’язань. Тому держави й передбачили створення міжнародного контрольного механізму Європейський Суд у правах людини при Раді Європи заснованого й діючого виходячи з Конвенції про захист людини та основних свобод по писаною у Римі 4 листопада 1950 р. Росія приєдналася до цієї конвенції 1998 р.

Метою написання даної курсової роботи я ставив вивчення як вирі-шується проблема порушення правами людини механізмом судочинства у суді.

Глава 1 Європейська конвенція про захист

правами людини і основні свободи.

1.1. Основні становища

Основи правами людини — повагу життя й гідності кожного окремої людини — є у більшості великих релігій і філософських навчань світу. Права людини не можна, заробити або одержати у спадок — їх називають «невід’ємними», оскільки вони властиві кожній людині, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціальним походженням, майнового становища, народження чи будь-яких інші обставини.

Права людини почали відігравати особливу роль у відносинах чоловіки й держави. Вони контролюють і регулюють здійснення структурі державної влади над окремим людиною, надають свободи громадянам у відносинах державою і вимагає від держави задоволення основних потреб людей, які підпадають під його юрисдикцію. Найкраще ці права викладаються в міжнародно-правових документах, хто був узгоджені державами і де містяться норми правами людини. Найбільшої популярності набула Загальна Декларація правами людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 року, цей основний документ й у час має величезну вплив в усьому світі. Хоча Загальна Декларація перестав бути обов’язковим до виконання документом, чимало юристів стверджують, що вона вже здобула обов’язкову юридичної чинності з урахуванням міжнародних звичаїв і практики, через застосування сили в конституціях і суднах багатьох країн.

Більшість людей Ради Європи асоціюється з правами людини

Ради Європи прийняв Конвенцію про захист людини та основних свобод, — таке її повна його назва. Документ відкрили для підписання 1950 року. Три основні риси надають Конвенції особливе значення:

2. правничий та свободи кожної людини гарантовані які беруть участь державами, чи, як їх називають на міжнародно-правовому мові, «Договірними Сторонами»;

3. вперше у рамках міжнародного договору захисту людини створили конкретний механізм його захисту;

4. парламенти в судові органи отримали міцну основа області правами людини до ухвалення і тлумачення законів.

У недавні роки остання риса придбала особливе значення зі вступом у Ради Європи при новій демократичній держав Центральній і Східній Європи.

Європейська конвенція у правах людини і його протоколи гарантують

Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони ...

... і захист прав людини, через демократію пролягає шлях до реальної інтеграції України до Європейського і світового спів­товариства. Міжнародний захист прав людини Права людини ... захист прав і основних свобод людини. Статути Комісії та Суду, Процедурні правила роботи Комісії та Суду) має прецедентний зміст. Європейська система захисту прав людини включає дві мож­ливості (два права): можливість (право) ...

декларація про:

• життя, волю і недоторканність особи;
• справедливий судовий розгляд у цивільним та кримінальних справ;
• співчуття й висування своєї кандидатури під час виборів;
• свободу думки, совісті й релігії;
• свободу вираження думки (включаючи свободу засобів);
• майно і політичну волю розпоряджатися власністю;
• свободу зборів і об’єднань.

Забороняються:

• катування і нелюдську і принизливе звернення;
• смертну кару;
• рабство і підневільний працю;
• дискримінація у реалізації гарантованих конвенцією прав;
• викинення з країни своїх громадян чи відмова їм у в’їзді країну;
• колективне виселення іноземців.

  1.2.

Ратифікація РФ Конвенції про захист людини та основних свобод

Російської Федерації ратифікувала Конвенцію відповідно до Федерального закону №54-ФЗ від 30 березня 1998 р. З застереженнями й заявами. Російської Федерації відповідно до статтею 64 Конвенції заявляє, що становища Конвенції не перешкоджають застосування положень карного і кримінально-процесуального законодавства.

Частина 4 ст. 15 Конституції РФ 1993 р. визначає правової статусмеждународниx договорів,ратифицированниx Російською Федерацією. За текстом Конституції подібні договори, і навіть загальновизнані принципи міжнародного права є частиною внутрішнього законодавства. З іншого боку, якщо міжнародним договором встановлені інші правила, ніж законом РФ, то застосовуються правила міжнародного договору. Отже, Європейська Конвенція про захист людини складовою правової системи РФ і має обов’язковийxарактер для судів і участіофициальниx органів влади. На цьому слід, що всі обличчя Російській Федерації наділені правами і обов’язками, закріпленими в Конвенції, отже можуть безпосередньо вимагати застосування положень цих та прецедентного права врамкаx внутрішньої судової процедури, І що суди мають їх застосовувати. Понад те, суди мають віддавати пріоритет Конвенції і йогопрецедентному праву над будь-яким внутрішнім законом, суперечитьим.[1]

1.3. Структура Конвенції про захист людини

• Право життя.
• Заборона рабства та примусової праці.

— Межі використання обмежень стосовно прав Розділ II посвящен установі та молодіжні організації, судочинства Європейського суду у правах людини Розділ III (Різні становища) містить положення про повноваженнях вищих органів управління Ради Європи (Генерального секретаря, Кабінету міністрів), порядок ратифікації справжньої конвенції й застосування їх застережень.

Також додатково було прийнято протоколи:

• Протокол N 1 до Конвенції про захист людини та основних свобод (Париж, 20 березня 1952 р.)
• Протокол N 2 до Конвенції про захист людини та основних свобод «Про наділення Європейського суду у правах людини компетенцією виносити консультативні укладання» (Страсбург, 6 травня 1963 р.)
• Протокол N 4 до Конвенції про захист людини та основних свобод «Про забезпечення деяких інших права і свободи крім тих, у яких включені у Конвенцію і Протокол N 1 до неї» (Страсбург, 16 вересня 1963 р.)
• Протокол N 6 до Конвенції про захист людини та основних свобод «Щодо скасування страти» (Страсбург, 28 квітня 1983 р.)
• Протокол N 7 до Конвенції про захист людини та основних свобод (Страсбург, 22 листопада 1984 р.)
• Протокол N 9 до Конвенції про захист людини та основних свобод (Рим, 6 листопада 1990 р.) (скасовано)
• Протокол N 10 до Конвенції про захист людини та основних свобод (Страсбург, 25 березня 1992 р.) (не діє)
• Протокол N 11 до Конвенції про захист людини та основних свобод «Про реорганізації контрольного механізму, створеного відповідність до Конвенцією» (Страсбург, 11 травня 1994 р.)
• Протокол N 12 до Конвенції про захист людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 2000 р.)
• Протокол N 13 до Європейської конвенції про захист людини та основних свобод щодо скасування страти у будь-яких обставин (Вільнюс, 3 травня 2002 р.)
• Протокол N 14 до Конвенції про захист людини та основних свобод, що доповнює контрольну систему Конвенції (Страсбург, 13 травня 2004 р.) (не набрав чинності).
  13 стр., 6060 слов

  Міжнародно-правові акти про права людини

  ... в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо всі інші способи використані. ... прав людини. Це організація була заснована в 1966 р. відповідно до Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. При таком же соглашении Факультативный протокол ... Конвенції і які визнали Декларацію основними принципами правосуддя власної правової системи: 1. Визання человеческой жизни, права и свободы ...

Глава 2 Європейський Суд

2.1. Історія створення

Вступившая з 3 вересня 1953 р. Європейська конвенція про захист людини та основних свобод як проголосила основні прав людини, а й створила особливий механізм його захисту.

Спочатку цей механізм включав три органу, що відповідальність забезпечення дотримання зобов’язань, узвичаєних себе державами — учасниками Конвенції: Європейську Комісію з прав людини, Європейський Суд у правах людини і Комітет міністрів Ради Європи.

З листопада 1998 р., по набутті чинності Протоколу № 11, перші двоє з цих органів було замінено єдиним, постійно чинним Європейським Судом у правах людини. Його місцезнаходження — Палац правами людини Страсбург (Франція), де й сам Рада.

Історичні передумови Об’єднання Європи лежать у далеке минуле. Ще середньовіччі під гаслом “>RenovatioImperiiRomani” (Відродження Римська імперія) були спроби створення у Європі, по крайнього заходу у західній її частини, якийсь Єдиний осередки влади. Ці спроби – добровільного об’єднання і поневолення шляхом військової агресії (що траплялося частіше), як відомо, зазнали невдачі. Проте, по сьогодні у словах європейських політиків нерідко говориться про «возз’єднання» Європи, всю неоднозначність таких аналогій.

Сучасний етап об’єднання Європи з урахуванням добровільного обмеження державами свого суверенітету розпочався лише наприкінці40х , початку 50 x ХХ століття. Участь у ньому побажали спочатку шість, західноєвропейських, країн: Бельгія,Германия[2], Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція, потім їх одягнули стало 9 (1973 р.) приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія, (1981 р.) вступили Греція – 10, (1986 р.) вступили Іспанія та Португалія – 12, (1995 р.) Австрія, Фінляндія, Швеція – 15. Та цим процесу розширення Європейського Союзу не завершився. Нині до вступу до вступ до Союзу готується ще 13 країн, переважно східноєвропейських.

З ініціативи Міжнародного комітету рухів за Європейське несумісність на травні 1948 року у м. Гаазі провели Конгрес Європи, який запропонував створити « Хартію правами людини». Прийнята цим рухом Декларація принципів, згідно, із якими пропонувалося створювати « Європейський Союз» містила втои наступний пункт:

До складу Європейського Союзу можуть входити лише держави, котрі поділяють основні засади Хартії правами людини і наголошують на свою готовність гарантувати їх виконання.

Державне конституційне право зарубіжних країн

... для всех единиц власти. 7. взаємна вiдповiдальнiсть особи i держави. 8. Гарантованiсть прав людини i громадянина. 9. послiдовна реалiзацiя принципу подiлу влади на основi принципу стримань ... правовi, полiтичнiЮ, iдеологiчнi, органiзацiйнi, економiчнi засади, якi створюють умови для забеспечення прав i свобод людини i громадянина i в рядi випадкiв не уможливлюють їх порушення з ...

Це було відбито у статті 3 Статуту Ради Європи, підписаної Лондоні 5 травня 1949 року, у редакції: «Кожен із членів Ради Європи повинен визнавати принцип верховенства правничий та принцип, відповідно до який усе особи, які під його юрисдикцією, повинен користуватися правами чоловіки й основними свободами».

З 1964 року святкується день ( 5 травня) підстави Ради Європи. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться Страсбург. травня 1949 р. прийнято статут Ради Європи.

Від своїх попередників Союз відрізняє, передусім, універсальному характері її відання. Вона поширилася тепер тільки на економічні та пов’язані із нею відносини, але охопила також важливі області , як зовнішню (зокрема оборонну) політику й питання боротьби з злочинністю.

Почавши своєї діяльності в 1959 р., Європейський Суд на сьогодні. розглянув понад тисячу справ, переважна більшість із яких за скаргам громадян. Сьогодні можна сказати, що це норми, які у розділі I Конвенції про захист людини та основних свобод, і навіть норми Протоколів, що доповнюють цей розділ, застосовуються оскільки вони витлумачені у вирішенні Європейського суду.

Ратифікація Росією Європейської конвенції дозволяє всім особам, що під її юрисдикцією, звертатися до Європейський Суд, якщо вважають своїх прав порушеними, що підтверджено статтею 46 (год. 3) Конституції Російської Федерації, яка говорить, що «кожен вправі відповідно до міжнародними договорами Російської Федерації звертатися до міждержавні органи з захисту і свобод можливо людини, якщо вичерпані усі наявні внутрішньодержавні кошти правового захисту». У цьому колись, ніж скарга буде подано до Суду, необхідно суворе дотримання кількох неодмінних умов.

2.2. Склад і структура суду.

Європейський Суд у правах людини складається з суддів, кількість яких відповідає числу котрі підписали Конвенцію держав. Хоча кандидати для цієї посади спочатку висуваються відповідним