Наразі у нашу правосвідомість увійшли такі поняття, як «корпоративне право» та «корпоративні права». Ці терміни вживаються у різних значеннях. Особливо це спостерігається у нормативних документах різної юридичної сили, де неоднакове тлумачення цих понять призводить до неадекватного регулювання правовідносин, що виникають.
Особливе різноманіття у визначенні цього поняття спостерігається у нормативних актах податкового законодавства: це і право на дивіденди, і на частку в статутному фонді юридичної особи, тощо. Всі вони з правової точки зору є або неточними, або взагалі викривлюють розуміння певних правових інститутів.
У юридичній літературі з приводу питання про поняття корпоративного права та корпоративних прав також зустрічаються різні точки зору.
Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців і стають предметом вивчення останніх. Безперечно, ці поняття не є одновимірними. Правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними, різноплановими, і цивілістика радянських часів такими дослідженнями не займалася.
Тому, зрозуміло, сьогодні виникла нагальна потреба дати правовий аналіз цим поняттям, з’ясувати юридичну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в системі цивільного права.
Перш за все для вивчення цих проблем необхідно проаналізувати історію виникнення цих інститутів, звернутися до першоджерела цих термінів.
Корпорація в такому розумінні як вона існує зараз, сформувалась не відразу, хід історії, розвиток соціально-економічних відносин поступово відклали свій відбиток на організацію та діяльність корпорації.
Батьківщиною виникнення корпорацій можна вважати Рим. Проте римські корпорації не набули широкого поширення у себе, але притаманні їм риси, згодом були покладені в основу корпорацій, які почали створюватись в середньовічній континентальній Європі.
Визначальними тут стали наступні чинники:
- товариства створювались для досягнення певної мети;
- корпорації вступали в цивільні правовідносини як окремий суб’єкт права, прирівняний до фізичної особи;
- корпорація, а не окремі її члени, виступала суб’єктом права власності;
- корпораціям притаманний інститут представництва – від імені корпорації в цивільні правовідносини вступають уповноважені на це фізичні особи;
- вихід будь-кого з складу учасників корпорації не приводить до припинення її існування;
- корпорація – це союз, асоціація [3, с. 4].
Так, наприклад, для створення корпорації в Римі необхідно було наявність трьох її учасників. На вказаних принципах базувалися корпорації, які виникали в середні віки. В більшості країн середніх віків ініціатива створення корпорацій виходила «знизу», що робить корпорацію інструментом прогресивного підприємництва.
Право приватної власності за законодавством України
... економічного, науково-технічного та культурного потенціалів України для підвищення рівня життя її народу [24]. Розглядаючи поняття власності та права власності, перш за все необхідно ... та припинення права приватної власності; . здійснити класифікацію способів захисту права приватної власності. Об'єктом роботи виступають правовідносини, що виникають в процесі реалізації права приватної власності ...
Розвиток соціально-економічних відносин в другій половині ХVІІІ та в XІX сторіччі в Україні, який характеризувався пожвавленням створення та розвитку корпорацій, супроводжувався водночас примусовим поширенням та застосуванням російського законодавства.
Законодавство того часу стосовно правової регламентації діяльності корпорації було ще досить недосконалим: стосовно акціонерних товариств, наприклад, відсутні положення про порядок формування та поділу статутного капіталу на акції однієї номінальної вартості, законодавство страждало відсутністю систематичності, деякі статті по суті своїй відносилися до інших розділів і ніякого внутрішнього зв’язку з інститутом не мають.
Розвиток корпоративного права був зупинений вже внаслідок реформ, запроваджений після Жовтневої революції 1917 року. В цей період невеликі товариства не мали достатніх фінансів для подальшого виживання в тих економічних умовах, а товариства з значними капіталами були націоналізовані.
З розпадом СРСР Україна перейшла на самостійний шлях законодавчого регулювання підприємницької діяльності. Вже в 1991 році було прийнято ряд основоположних законів, таких як, Закон України «Про підприємництво», Закон України «Про підприємства», «Про цінні папери та фондову біржу» та ін. Проте основним законом стосовно визначення правового положення корпорацій став Закон України від 19.09.1991р. «Про господарські товариства».
Ці важливі законодавчі акти певної мірою дозволили наблизити порядок здійснення підприємницької діяльності до порядку, який існує в зарубіжних країнах: визначені основні види підприємств, організаційно-правові форми юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, порядок їх створення, діяльності, ліквідації та реорганізації та ін.
Проте визначення корпорацій залишалось широким. Лише у Господарському кодексі України була зроблена більш точна дефініція:
«Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації» (ч. 3 ст. 120 ГКУ).
Суб’єктом прав корпорації є сама корпорація, і при цьому волевиявлення корпорації слід розглядати не як волевиявлення її окремих членів, а як волевиявлення самої корпорації, яке формується в певному порядку і зміст якого визначається кінцевим результатом сукупності волевиявленням окремих учасників. Саме сукупність дає можливість абстрагуватись від особистості кожного учасника, зміна якого не призводить до дефекту волевиявлення самої корпорації.
Види тлумачення права
... тлумачень права принципи інтерпретації права та її основні положення. 1. Види тлумачення права як різновид юридичного діяльності, .1 Поняття тлумачення права Тлумачення права - це особливий вид юридичної діяльності. Воно ... змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) - доступно для інших осіб. Залежно від юридичних наслідків, до ...
Законодавче визначення та визначення корпорації в науковій літературі в більшості випадків вжите в широкому значенні, є, насамперед, наслідком того, що класично, з часів появи перших теорій правової природи юридичної особи вчені поділили юридичні особи на корпорації та установи. Проте не слід забувати, що наразі система юридичних осіб збагатилась новими видами, подібно до того, як спочатку виділяли корпорацію, і тільки згодом почали виділяти установу.
Коли ми говоримо про корпорацію як про суб’єкт корпоративного права, то нею є юридична особа, організаційно-правова форма якої передбачає не тільки союз осіб та безпосереднє управління корпорацією. І насамперед, нею повинна бути юридична особа, внутрішня структура якої передбачає найбільш повний та тісний зв’язок самої особи та її учасників, які, в першу чергу, пов’язані з нею майновою участю.
Такий зв’язок є двостороннім, таким, що породжує взаємні права і обов’язки корпорації та її учасників, але такий тісний разом з тим зв’язок дозволяє чітко розмежовувати індивідуальні права учасників та права учасників по відношенню до корпорації.
Корпорація – це юридична особа, якій притаманні ознаки, що можуть бути поділені на дві групи; до першої відносяться ознаки, загальні для всіх юридичних осіб. До другої групи відносяться ознаки, сукупність яких і визначає специфіку самої корпорації та відрізняє її від інших юридичних осіб, а саме:
- а) корпорація – це союз осіб;
- б) відношення учасників корпорації до самої корпорації, особливість яких головним чином проявляється в тому, що такі учасники безпосередньо беруть участь в управлінні корпорацією;
- в) майнова (інвестиційна) участь учасників в корпорації;
- г) корпорація – це передусім об’єднання капіталів;
- д) діє на підставі статуту та установчого договору;
- е) складне корпоративне управління, яке характеризується системою органів з чітким розмежуванням компетенції і визначеним порядком підпорядкованості [3, с. 5].
Родоначальницею сучасного корпоративного права є Великf Британія, правові інститути якої покладено в основу сучасного законодавства про корпоративне право в більшості країн світу.
Прообразом сучасних юридичних осіб стали так звані компанії. Пізніше їх стали називати корпораціями, оскільки для надання їм правового статусу необхідна була інкорпорація цих утворень шляхом реєстрації.
Британські корпорації виникли у зв’язку з бурхливим розвитком торгівлі та відсутністю належного банківського кредитування. В основу створення та класифікації компаній корпоративного типу був покладений критерій партнерства та наявності складочного капіталу.
Наразі британське корпоративне право містить досить широкий спектр правових інститутів. Це норми, які регулюють відносини створення, діяльності компаній, класифікацію компаній, правосуб’єктність, порядок реорганізації, законодавство про цінні папери компанії, неплатоспроможність та банкрутство компаній. За аналогією з національним правом корпоративне право Великої Британії – це право юридичних осіб.
Розглядаючи питання про поняття корпоративного права, варто відзначити відсутність однакових критеріїв серед українських науковців у підході до цього питання, а звідси – і різноманіття поглядів, починаючи від ототожнення корпоративного права з акціонерним правом.
Суб\’єкти господарського права
... господарських відносин). За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм суб’єктів господарського права ... корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Об’єднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Третім видом суб’єктів господарського права ...
Або інша крайність – віднесення до корпоративних відносин питань регулювання внутрішніх організаційних правил, правил трудового розпорядку, преміювання тощо.
Своєрідно підходить до визначення поняття корпоративного права російський вчений Т. В. Кашаніна. На її думку, корпоративне право – це система внутрішньо-організаційних правил певної організації, яка заснована на членстві та об’єднанні капіталів. Іншими словами, це сукупність локальних нормативних актів цієї організації [4, с. 64].
Р. Б. Сивий та О. С. Яворська вважають, що корпоративне право в об’єктивному розумінні слід розглядати як систему юридичних норм, які регулюють приватні відносини зобов’язального характеру, що виникають між учасником корпорації та самою корпорацією.
Під поняттям суб’єктивного корпоративного права слід розуміти певні можливості (сукупність майнових та немайнових прав) учасників корпорації, що виникають на підставі членства у ній [7, с. 15-16].
В. М. Кравчук доходить висновку, що корпоративне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають між учасниками, юридичними особами та їх органами у зв’язку зі створенням, управлінням та припиненням юридичних осіб [5, с. 12-13].
На думку О. О. Мельника, корпоративне право визнається як сукупність норм, що регламентують правовий статус господарських товариств та організацій (корпорацій), регулюють відносини з приводу їх створення, діяльності, управління та припинення, а також відносин внутрішнього характеру, що складаються в товаристві.
3 суб’єктивної точки зору, корпоративне право є правом, який грунтується на участі в господарському товаристві [6, с. 6].
Н. С. Глусь стверджує, що корпоративне право є інститутом цивільного права. За своєю правовою природою корпоративні правовідносини можуть бути як майнового, так і немайнового характеру, але пов’язаного з майновим, всі вони зобов’язальні та відносні, значна частина з них носить організаційний характер [3, с. 7].
Корпоративне право в об’єктивному значенні , на погляд дослідниці, – це сукупність правових норм, які встановлюють, регулюють і охороняють цивільні відношення, що виникають між акціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх права власності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.
Корпоративне право в суб’єктивному значенні – це сукупність прав, які виникають у акціонера чи учасника корпорації внаслідок набуття ними відповідного права власності на акції, права власності на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю та товаристві з додатковою відповідальністю і які закріплені в чинному законодавстві України та внутрішніх нормативних актах самої корпорації [3, с. 7].
Аналізуючи підходи до визначення поняття корпоративного права, не варто забувати і про права найманих працівників, трудового колективу та виникнення правовідносин, які регулюються трудовим правом і за своєю правовою природою тяжіють до адміністративних відносин.
Безперечно, такий підхід призвів би нас до розгляду як предмета регулювання корпоративного права таких правовідносин. які за своєю природою не є приватноправовими, або ж до створення нового полісистемного інституту.
Основи господарського права україни
... статус суб’єктів господарського права Господарський кодекс України, р.1, глава 4, р.2 Цивільний кодекс України, книга 1 Закон України Про господарські товариства від 19.09.1991 р.. Закон України Про патентування ... на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх ...
Перш за все необхідно наголосити, що зазвичай корпоративне право розглядається як цивільно-правовий інститут, який входить до предмета регулювання цивільного права, але особливості цих суспільних відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потребують відповідного правового регулювання.
Отже, для регулювання корпоративних відносин застосовується цивільно-правовий метод регулювання – метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільного правовідношення.
Аналіз змісту поняття «корпоративне право» необхідно починати із розгляду його як права об’єктивного та права суб’єктивного.
В об’єктивному розумінні корпоративне право – це система юридичних норм, що регулює певну групу суспільних відносин. Для окреслення такої групи необхідно встановити предмет регулювання, сферу виникнення та існування таких відносин.
Як уже відзначалося, своїм виникненням корпоративне право завдячує появі та визначенню юридичних осіб рівноправними суб’єктами права. Особливості цієї групи суспільних відносин можна з’ясувати через аналіз елементів корпоративного правовідношення, а саме суб’єктів, об’єкта регулювання та юридичного факту, на підставі якого виникає корпоративне правовідношення.
Суб’єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи тією мірою, якою вони (можуть бути) мають право бути засновниками (учасниками) організацій.
Предметом регулювання є група суспільних відносин, яка виникає у зв’язку з реалізацією суб’єктивного цивільного права на створення юридичної особи. До елементів будь-якого цивільного правовідношення належить і юридичний факт, на підставі якого воно виникає.
Моментом виникнення корпоративного правовідношення є особливий юридичний факт – реєстрація юридичної особи. На підставі вищенаведеного можна дійти висновку, що ключовим у виникненні корпоративних відносин є момент інкорпорації юридичної особи.
Однак при цьому треба мати на увазі, що мова йде про правовий зв’язок, який виникає між засновниками (учасниками юридичної особи) та самою юридичною особою як похідним суб’єктом.
Не варто ототожнювати поняття корпоративного права із системою норм, що регулюють процес виникнення та діяльність юридичних осіб як самостійного суб’єкта права, оскільки в такому випадку ми приходимо до підміни інституту юридичних осіб інститутом корпоративного права.
Критерій інкорпорації для виникнення корпоративних відносин є безумовним, оскільки в протилежному випадку мова може йти лише про спільну діяльність у будь-якій сфері, а такі відносини лежать поза межами регулювання корпоративного права і регулюються іншим цивільно-правовим інститутом.
Стержнем усіх корпоративних прав є правовий зв’язок, який виникає між засновниками та створеним суб’єктом. Специфіка корпоративного права виявляється, зокрема, в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, яке кожне окремо можна назвати корпоративним правом. Це право на одержання дивідендів, право на управління, право на отримання частини прибутку тощо.
Отже, корпоративне право як право об’єктивне можна розглядати як систему юридичних норм, що регулюють групу суспільних відносин, яка виникає у зв’язку із створенням і функціонуванням юридичних осіб у результаті реалізації суб’єктами цивільних правовідносин права бути їх засновниками (учасниками).
Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права
... відносини регулюються цивільним правом; охарактеризувати цивільне право в системі права України та дослідити його взаємодію як права приватного з публічним правом, такими його галузями як цивільне процесуальне право, трудове, адміністративне право тощо. Об єктом ...
Корпоративне право в суб’єктивному розумінні треба розуміти як право особи, об’єднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи).
Всі інші суб’єктивні права учасника, що випливають із його членства в тій чи іншій організації, є похідними і розкриваються через поняття змісту корпоративного права.
2. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ №1
7 вересня 2008 року учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Забава» Петров І.І. повідомив виконавчий орган товариства про його вихід зі складу учасників товариства. Частка учасника в статутному капіталі товариства становила 25 тисяч гривень, що склало третю частину загального статутного капіталу у відповідності до його статуту.
Загальні збори учасників ТОВ «Забава» прийняли рішення про зменшення статутного капіталу товариства у зв’язку з виходом учасника з товариства.
Який порядок виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у відповідності до чинного законодавства?
Які необхідно подати документи для державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю?
Дайте правову оцінку даній ситуації.
Відповідь:
1. Порядок виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю
Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю регулюється положеннями ст. 148 ЦК України.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Стаття 54 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. №1576-XІІ в ред. від 18.12.2011 р. встановлює порядок оплати вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.
При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
2. Документи, які необхідно подати для державної реєстрації змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю
ОСНОВИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ — Право — и — ...
... процесуальні відносини, що виникають у процесі застосування матеріальних норм трудового права. Отже, трудове право — окрема галузь права України, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю. Трудове правоявляє собою ...
Порядок державної реєстрації змін в установчих документах юридичних осіб встановлено у ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. №755-ІV в ред. від 19.05.2011 р.
Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважена ними особа повинні подати такі документи:
- заповнену державною мовою від руки друкованими літерами або машинодруком реєстраційну картку (Форма №3);
- оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів;
- оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію;
- два примірники змін до установчих документів у вигляді окремих додатків (зразок титульного аркушу змін до статуту) або два примірники установчих документів у новій редакції (підписи засновників мають бути нотаріально засвідчені);
- квитанцію або копію платіжного доручення про підтвердження внесення реєстраційного збору за державну реєстрацію змін.
У разі змін до статуту, які пов’язані із зменшенням статутного фонду до розміру, визначеному законодавством, подається квитанція чи платіжне доручення, що підтверджує плату за публікацію оголошення про зменшення розміру статутного фонду.
3. Правова оцінка даної ситуації
Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
Петров І.І. вирішив вийти із товариства з обмеженою відповідальністю «Забава» у вересні 2008 року. Припустимо, товариство було створено у вересні 2007 року. Мінімальна заробітна плата тоді складала 440 грн. 100 мінімальних заробітних плат – це 44 тис. грн.
Частка Петрова І.І. в статутному капіталі товариства становила 25 тис. грн., тобто його третю частину. Отже, у статному фонді ТОВ «Забава» залишається 59 тис. грн.
Таким чином, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Забава» про зменшення статутного капіталу товариства у зв’язку з виходом учасника з товариства є обгрунтованим.
Й хоча чинне законодавство такий наслідок виходу учасника без правонаступництва як зменшення статутного капіталу не передбачає, проте на практиці він застосовується за аналогією ст. 149 ЦК України, яка теж має на меті компенсацію частки та зменшення майнової бази товариства.
3. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ №2
Додайте копію статуту акціонерного товариства.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Загальними зборами
акціонерів Відкритого акціонерного
товариства «Страхова компанія
«Традиція».
Протокол від 12
березня 2010 р. №06/10.
С Т А Т У Т
ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ТРАДИЦІЯ»
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Заснування Товариства.
1.1.1 Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Традиція» (надалі — Товариство) є юридичною особою приватного права згідно законодавства України, створене відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про страхування» та інших нормативно-правових актів.
Верховна рада україни реферат право
... пропозицій і виправлень у документ законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України. Право законодавчої ініціативи народного депутата України гарантується: обов’язковим розглядом внесеного документа законодавчої ініціативи на ... він входить, він здобуває це право з моменту визнання його повноважень Верховною Радою. Кожен депутат у Верховній Раді України і її органів, членом яких ...
1.1.2. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Традиція» (ідентифікаційний код 16638563) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Традиція» (ідентифікаційний код 16649986) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».
1.2. Товариство є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страховий Центр «Весна», Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Воля».
1.3. Повне та скорочене найменування Товариства.
Повне:
- українською мовою: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ТРАДИЦІЯ»;
- англійською мовою: PUBLІC JOІNT STOCK COMPANY «ІNSURANCE COMPANY «TRADІCІJA;»
- російською мовою: ПУБЛИЧНОЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО «СТРАХОВАЯ КОМПАНИЯ «ТРАДИЦИЯ&».
Скорочене:
- українською мовою: ПАТ «СК «ТРАДИЦUЯ»;
- англійською мовою: PJSC «ІC «TRADІCІJA»;
- російською мовою: ПАО «СК «ТРАДИЦИЯ».
1.4. Тип Товариства.
Товариство є публічним акціонерним товариством.
1.5. Правовий статус Товариства.
1.5.1. Товариство є юридичною особою, яка створена відповідно до чинного законодавства України без обмеження строку діяльності, має самостійний баланс, круглу печатку та кутовий штамп із своїм найменуванням, фірмові бланки, може мати знаки для товарів та послуг, промислові зразки та інші засоби візуальної ідентифікації Товариства, має право відкривати поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах.
На печатці Товариства зображені концентричні вписані кола, по периметру яких розміщений напис «ПАТ «Страхова компанія «Традиція». В центрі печатки зображений фірмовий логотип ПАТ «Страхова компанія «Традиція», що являє собою квадрат, що складається з трьох трикутників, які утворюють стилізовану букву «У».
1.5.2. Товариство має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові і особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, у тому числі в суді загальної юрисдикції, в господарському, адміністративному, третейському суді.
1.5.3. Товариство відповідно до чинного законодавства України на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається майном, що знаходиться у його власності. Майно та активи Товариства, а також майно, що передано Товариству у користування, не підлягають націоналізації, конфіскації чи іншому безоплатному вилученню.
1.5.4. Товариство має право засновувати (створювати) інші юридичні особи (у т.ч. створювати дочірні підприємства), створювати (відкривати) філії та представництва, інші відокремлені та невідокремлені підрозділи як на території України, так і за її межами (за кордоном).
Основи господарського права
... Кабмiну, розпорядження Президента України, акти мiнiстерств, акти мiсцевої адмiнiстрацiї). Суб’єкт Господарського права – учасники господарських вiдносин: органiзацiї, Їх ... товариства Правовий статус (Положення) господарських товариств регулюється Законом України вiд 19. 09. 1991 р. «Про господарськi товариства». Акцiонерне товариство Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю (ТДВ) – таке товариство, ...
Товариство має право створювати спільно з іншими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами на території України та за її межами (за кордоном) господарські товариства, спільні підприємства, інші види юридичних осіб, брати участь в об’єднаннях, союзах, асоціаціях і т.п.. Товариство має право набувати цінні папери, паї, частки у статутному капіталі, корпоративні права інших юридичних осіб.
1.5.5. Товариство має право залучати кошти в будь-якій не забороненій законом формі, включаючи емісію цінних паперів (акцій, облігацій).
Товариство має право розміщати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається Товариству з цією метою третіми особами.
1.5.6. Товариство має право на охорону комерційної таємниці, інформації з обмеженим доступом та іншої конфіденційної інформації про свою діяльність. Обсяг інформації, що складає комерційну таємницю чи інформацію з обмеженим доступом, носить конфіденційний характер і не підлягає розголошенню, встановлюється органами Товариства відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Статуту.
1.5.7. Товариство має право на недоторканність його ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть належати Товариству. Особисті немайнові права Товариства захищаються відповідно до чинного законодавства України.
1.5.8. Товариство має право здійснювати підприємницьку (господарську) та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України. Товариство самостійно планує та здійснює свою діяльність. Товариство самостійно визначає ціни на власну продукцію (товари, послуги, роботи).
Товариство має право у встановленому чинним законодавством України порядку брати участь у зовнішньоекономічній діяльності (у т.ч. самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність) та самостійно або при посередництві інших суб’єктів господарювання здійснювати операції по експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) як в Україні, так і за її межами. Товариство вправі самостійно укладати всі види зовнішньоекономічних договорів (угод, контрактів).
1.5.9. Товариство самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці (інші види доходів) власних працівників, порядок надання і тривалість щорічних оплачуваних і додаткових відпусток. Товариство має право самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день, інші пільги тощо. Товариство має право залучати для роботи українських та іноземних спеціалістів.
1.5.10. Товариство самостійно організовує та здійснює облік результатів власної фінансово-господарської діяльності. Фінансовий рік Товариства співпадає з календарним роком. Бухгалтерський та податковий облік і звітність ведуться Товариством відповідно до чинного законодавства України. Товариство щорічно публікує для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену чинним законодавством України.
1.5.11. Товариство самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
1.5.12. Товариство не відповідає за зобов’язаннями своїх акціонерів та засновників. До Товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами (засновниками) Товариства протиправних дій.
1.5.13. Акціонери Товариства не відповідають за зобов’язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю Товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів Товариства не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій Товариством або іншими акціонерами Товариства.
1.5.14. Товариство не несе відповідальності за зобов’язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов’язаннями Товариства.
1.6. Цивільна правоздатність та дієздатність Товариства.
1.6.1. Товариство здатне мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
1.6.2. Цивільна правоздатність Товариства може бути обмежена лише за рішенням суду.
1.6.3. Товариство набуває прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до цього Статуту, чинного законодавства України та інших внутрішніх документів Товариства.
1.6.4. Орган або особа, яка відповідно до цього Статуту або чинного законодавства України виступає від імені Товариства, зобов’язані діяти в інтересах Товариства, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу Товариства та інші особи, які відповідно до чинного законодавства України чи цього Статуту виступають від імені Товариства, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними Товариству.
2. МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА
2.1. Мета (цілі) діяльності.
Товариство створене для здійснення підприємницької діяльності у сфері страхування з метою отримання прибутку.
2.2. Предмет діяльності.
Предметом діяльності Товариства є діяльність по страхуванню, перестрахуванню і фінансовій діяльності, пов’язаній з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, а також будь-які інші господарські операції для забезпечення власних потреб Товариства. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод.
2.3. Дозволи та ліцензії.
2.3.1. У всіх випадках, коли законодавством передбачена необхідність отримання дозволів або ліцензій для заняття тим чи іншим видом діяльності, Товариство розпочинає таку діяльність тільки після отримання необхідних дозволів або ліцензій.
3. ЗАСНОВНИКИ ТА АКЦІОНЕРИ ТОВАРИСТВА
3.1. Засновники Товариства.
Засновниками Товариства виступили особи, які на дату проведення установчих зборів Товариства були акціонерами Закритого акціонерного товариства «Страховий Центр «Весна».
3.2. Акціонери товариства.
3.2.1. Акціонерами Товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій Товариства.
3.2.2. Товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа.
3.3. Вступ до Товариства та вихід з нього здійснюються в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
4. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ ТОВАРИСТВА
4.1. Права акціонерів — власників простих акцій.
4.1.1. Кожною простою акцією Товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:
4.1.1.1. участь в управлінні Товариством;
4.1.1.2. отримання дивідендів;
4.1.1.3. отримання у разі ліквідації Товариства частини його майна або вартості цього майна;
4.1.1.4. отримання інформації про господарську діяльність Товариства.
4.1.2. Одна проста акція Товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.
4.1.3. Акціонери-власники простих акцій Товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та цим Статутом.
4.1.4. Акціонери Товариства мають право укласти між собою договір, за яким на акціонерів, які уклали такий договір, покладаються додаткові обов’язки, у т.ч. обов’язок щодо участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність їх недотримання. Такий договір укладається в простій письмовій формі.
4.2. Права акціонерів — власників привілейованих акцій.
4.2.1. У випадку прийняття Товариством рішення про розміщення привілейованих акцій — кожною привілейованою акцією одного класу її власнику — акціонеру надаватиметься однакова сукупність прав. Обсяг (у т.ч. розмір і черговість виплати дивідендів за привілейованими акціями, ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації Товариства, випадки та умови конвертації привілейованих акцій одного класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери, порядок отримання інформації) та порядок реалізації прав, які надаватимуться акціонеру — власнику кожного класу привілейованих акцій, визначатиметься у Статуті Товариства.
4.3. Переважне право акціонерів при додатковій емісії акцій.
4.3.1. Акціонер — власник простих акцій Товариства має переважне право придбавати розміщувані Товариством прості акції у процесі приватного розміщення акцій пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій.
4.3.2. Не пізніше ніж за 30 днів до початку приватного розміщення акцій Товариство письмово повідомляє кожного акціонера, який має переважне право придбавати розміщувані Товариством прості акції, про можливість його реалізації та публікує повідомлення про це в офіційному друкованому органі. Повідомлення має містити дані про загальну кількість розміщуваних Товариством акцій, ціну розміщення, правила визначення кількості цінних паперів, на придбання яких акціонер має переважне право, строк і порядок реалізації зазначеного права.
4.3.3. Порядок реалізації акціонером свого переважного права придбавати розміщувані Товариством прості акцій визначається чинним законодавством України.
4.4. Обов’язки акціонерів.
4.4.1. Акціонери зобов’язані:
4.4.1.1. дотримуватися Статуту, інших внутрішніх документів Товариства;
4.4.1.2. виконувати рішення загальних зборів, інших органів Товариства;
4.4.1.3. виконувати свої зобов’язання перед Товариством, у тому числі пов’язані з майновою участю;
4.4.1.4. оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені Статутом Товариства;
4.4.1.5. не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства.
4.4.2. Акціонери можуть мати інші обов’язки, встановлені законами України.
5. СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ТА РЕЗЕРВНИЙ КАПІТАЛ ТОВАРИСТВА
5.1. Статутний капітал Товариства.
5.1.1. Для забезпечення діяльності Товариства створено статутний капітал у розмірі 100 тис. грн. (сто тисяч гривень).
5.1.2. Статутний капітал Товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
5.1.3. Товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.
5.1.4. Збільшення статутного капіталу Товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.
5.1.5. Збільшення статутного капіталу Товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.
5.1.6. Товариство не має права приймати рішення про зб
