Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право — через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому.
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Поняття правового регулювання
Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право — через нормативне регулю-вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли-вості, які містяться у ньому.
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Ознаки правового регулювання:
1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;
2) за допомогою правового регулювання відносини між су-б’єктами набувають певної правової форми, яка має споконвіч-но державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер-жава вказує міру можливої та належної поведінки;
3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов’язане з реальними відносинами;
4) правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб’єктів права;
5) правове регулювання здійснюється за допомогою право-вих засобів, які забезпечують його ефективність;
6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.
Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, при-ведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смис-лове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.
Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
... стародавні й середні віки деяких їхніх норм у право зумовило не лише правову охорону, а й правове регулювання окремих відносин особистого життя. Перспективное питание имеет большое значение в контексте ... України правовою державою передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини. ...
Сфера правового регулювання — це сукупність суспільних від-носин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів. Інакше: сфера правового регулювання — галузь соціального простору, яка охоплена правом. Це, насамперед, суспільні відносини — економічні, політичні, соціально-культур-ні. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів.
Не все в суспільних відносинах урегульовано правом. На-приклад, не регулюються правом: в галузі економічних відносин — процеси виробництва; в галузі політичних відносин — розробка програм і статутів партій; в галузі духовно-культурних — релігійні відносини та ін. Скласти сферу правового регулювання можуть лише відносини, що піддаються правовому регулюванню. Право регулює конкретні, найсутнісніші, глобальні відносини, що про-ходять через волю і свідомість людей.
При встановленні сфери правового регулювання слід вихо-дити не стільки із класифікації суспільних відносин (економіч-них, політичних тощо), скільки із матерії самого права як норма-тивного регулятора, цілеспрямованість якого — порядок у суспі-льстві.
Основні напрямки правового регулювання:
1) закріплення і охорона нових суспільних відносин. Наприклад, в Україні на конституційному рівні закріплені право на свободу об’єднання в політичні партії і громадські організації, право на підприємницьку діяльність, право приватної власності; охорона ювкілля, винаходу, авторства тощо;
2) заборона певних суспільних відносин і поведінки, наприклад, посягання на конституційний лад, шлюб між родичами, засну-вання комерційних банків посадовими особами правоохорон-них органів, створення партій у військових формуваннях та ін.;
3) зміна характеру відносин у певній сфері, наприклад, розви-ток фермерського господарства поряд з колгоспами і радгоспа-ми та ін.;
4) стимулювання розвитку певних суспільних відносин, напри-клад, стимулювання державою індивідуального будівництва бу-динків за допомогою кредитів;
5) сприяння (за допомогою нових законів) виникненню і форму-ванню нових відносин і суспільних явищ. Наприклад, Законом Укра-їни про референдум уводиться нове суспільне явище — ініціати-вна група всеукраїнського референдуму. Вона створюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менше ніж 200 осіб, що мають право на участь у референдумі.
Межі правового регулювання — межі владно-вольового впли-ву держави в особі її органів на суспільні відносини, поведінку людини. Вони відокремлюють галузь правового від неправово-го, встановлюють рамки поширення права, визначають харак-тер впливу права на свідомість і діяльність людини; обумовлю-ються як самою матерією права, так і особливостями відносин, що регулюються, інтересами держави і суб’єктів права, рівнем культури і цивілізованістю суспільства, економічними, культур-но-національними, релігійними та іншими факторами [6].
Особливості правового регулювання відносин власності в міжнародному ...
... питання: право якої держави застосовувати в даній ситуації, норми якої правової системи покликані врегулювати виникло правовідношення? Основним способом правового регулювання відносин власності в міжнародному приватному праві є ... правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 (ст. 38). І національні колізійні норми, і договірні колізійні норми, що регулюють відносини власності, ...
Меж у правовому регулюванні важливо додержувати:
1) у системі суспільних відносин. Регулювати правом необхід-но лише ті суспільні відносини, які об’єктивно потребують та-кого регулювання. Не повинно бути вторгнення в галузь авто-номної свободи особи: у політичну сферу діяльності, особисті сімейні відносини, реалізацію духовно-культурних потреб;
2) у діяльності держави, спрямованій на вироблення нових пра-вових відносин. Не можна насаджувати нові суспільні відносини, до яких ще не дозріло суспільство або які суперечать правосві-домості і культурі особи та суспільства. Важливо, щоб правові норми, що видаються, відповідали економічним, політичним, правовим і іншим соціальним закономірностям і сприяли про-гресивному розвитку суспільства, найповнішому задоволенню потреб та інтересів особи;
3) у використанні державою способів правового регулювання. Необхідне застосування державою правомірних способів регу-лювання: встановлення не карально-залякуючого, а дозвільного режиму, який сприяв би розвитку особи. Превалювати мають дозволяння; зобов’язування і заборони повинні встановлювати-ся таким чином, щоб забезпечувати в суспільстві демократію, стабільний правовий порядок, права і свободи громадянина.
2. Поняття механізму правового регулювання
Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу-лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ-них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню-ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.
Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:
1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі-чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю-вання, переплітається з ними.
2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:—
засоби (норми права, суб’єктивні права і юридичні обо-в’язки, рішення судів тощо, об’єктивовані в правових актах);—
способи (дозволяння, зобов’язування, заборона);—
форми (використання, виконання, додержання, застосу-вання).
3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе-ребувають у взаємозв ‘язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин-ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува-них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.
4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю-вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні ‘їх «ро-боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю-вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.
Механізм адміністративно-правового регулювання
... суспільні відносини ". Механізм адміністративно-правового регулювання, будучи частиною системи механізму правового регулювання в цілому, містить, по суті, той же набір правових засобів (норми, правовідносини, акти застосування права), за допомогою ... до іншої сторони правовідносини), тут є лише виконання велінь правових норм. Виникаючі при цьому відносини не є властевідношеннями, бо суб'єкти цих ...
5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.
3. Елементи механізму правового регулювання
та їх призначення
Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в’язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об’єктивовані в нормати-вно-правових актах;
2) правовідносини, суб’єктивні юридичні права і обов’язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
3) акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків;
4) акти застосування норм права.
Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді-яльності суб’єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.
Розглянемо коротко кожний з елементів.
1. Норма права в механізмі правового регулювання.
Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно-ва механізму правового регулювання.
Норма права являе-еобою загальне обов’язкове правило (мо-дель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта як можливий варі-ант поведінки — суб’єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб’єктивні юридичні обов’язки.
Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю-вання полягає в тому, щоб:
- а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;
- б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб’єкта), а також об’єкти правовідносин;
- в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;
— г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов’язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв’яз-ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо-вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов’язків.
Зобов’язуючі норми регламентують активну поведінку зобо-в’язаних осіб.
Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов’язки на зобов’язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб’єктивного права.
Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз-му правового регулювання залежить від того, як впливає право:
шляхом зобов’язуючого розпорядження, або шляхом дозволян-ня чи заборони.
Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.
Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право-вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра-вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.
До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз’яснення, тлу-мачення.
Межі здійснення цивільних прав та обов\’язків
... правила здійснення цивільних прав: 1. Цивільні права особа здійснює у ... правом . Законодавче закріплення принципу неприпустимості зловживання цивільними правами є необхідним доповненням правових гарантій реальності та здійсненності суб’єктивних цивільних прав, своєрідною формою правового ... нормами права. Само суб’єктивне право, гарантоване законодавством, не може бути безмежним. Усяке суб’єктивне право, ...
Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс-тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна-кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт-кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.
2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб’єктивні юридичні права і обов’язки певних суб’єктів, їх повноваження і юри-дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.
Особливості прав, обов’язків, повноважень і відповідальнос-ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко-го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо-ронні, активні чи пасивні.
Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве-дення загальних розпоряджень норм права в суб’єктивні юри-дичні права і суб’єктивні юридичні обов’язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до-сягти виконання їх волі, задоволення інтересів.
При цьому центром загальних юридичних зв’язків, що скла-дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб’єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.
Правовідносини в механізмі правового регулювання викону-ють такі функції:
- а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;
- б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо-жуть додержуватися особи;
- в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль-них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб’єктивних прав, обов’язків, відповідальності.
Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу-лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри-дичних норм у площину суб’єктивних прав і обов’язків для да-них суб’єктів.
3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків у механізмі правового регулювання.
Акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків — це факти-чна поведінка суб’єктів правовідносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов’язків.
Можливі два результати реагування на правове регулювання:*
активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);*
пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).
Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико-ристання правових норм.
Якщо активними діями реалізуються обов’язки — має місце виконання правових норм.
Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер-жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа-лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.
Соотношение правовых норм и норм нравственности
... и творчески применять знание нравственных норм и принципов к конкретным ситуациям на практике, превращая простые нормы нравственности в собственные мировоззр Социальные нормы ... пектах. Это категория морально-политическая и правовая. В этике справедливость — ... и видом общественных отношений. Мораль и право – основные социальные регуляторы поведения человека. Они имеют и общие черты, и различаются, и ...
Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов’язуючо-го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.
4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання.
У процесі правового регулювання можлива (але не обов’яз-кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер-жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за-безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно-син. Якщо суб’єкти права не в змозі самі реалізувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки, держава в особі компетентних орга-нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).
Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо-ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль-ні права і обов’язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу-ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.
Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках:
1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов’язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації;
2) коли суб’єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов’язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників.
У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов’язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов’язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.
4. Стадії механізму правового регулювання
Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.
Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов’язків здійснюють самі суб’єкти, до яких цей акт звернений.
Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт).
Його стадії залежать від правової поведінки су-б’єкта — правомірної чи неправомірної.
Зобразимо у вигляді схеми три стадій механізму складного процесу правового регулювання:
Поняття норми права. Загальна характеристика правових норм
... величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою). Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми ... Наприклад, не можна вчиняти вбивство. Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи ...
1. Механізм правотворчості
Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “рег-ламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов’язува-льні, заборонні), охоронні та спе-ціалізовані норми — складові еле-менти нормативної основи правового регулювання | — це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо-делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави
2. Механізм реалізації суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обо-в’язків
Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов’язків (додер-жання заборон, виконання обов’я-зків, викори-стання прав), акт опо-середкованої реалізації прав і обо-в’язків (застосування права).
Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридич-них норм стосовно конкре-тних суб’єктів, а акт реалізації су-б’єктивних юридичних прав і су-б’єктивних юридичних обов’язків — як «реалізатор» конкретних розпо-ряджень правових норм стосовно конкретних суб’єктів | — це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет-ної моделі поведінки конкретних суб’єктів. Виражається у здійсненні дій, шо дозволяються, і в утриму-ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки).
Це активна сторона пра-вового регулювання, при якій мож-ливі два процеси реалізації суб’єк-тивних юридичних прав і суб’єкти-вних юридичних обов’язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во-лею їх учасників (укладення дого-вору) — простий;
2) вступ у право-відносини на основі правозастосу-вального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман-ня неповно-літніх дітей) — складний
3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи держав-но-го при-мусу)
Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль-ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні пра-возастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб’єктів на підставі санкцій правових норм ви- ступає держава в особі уповноваже-них органів | — це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен-ня протиправної поведінки. Вона на-стає за таких правових підстав: фа-ктична підстава (правопорушення) норма-тив-на підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна під става (покладання юридичної від повідальності, її вид і міра)
Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:*
виникнення суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;*
безпосередня реалізація суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;*
застосування права (як факультативна — можлива, але не обов’язкова стадія).
Сучасні концепції праворозуміння. Поняття і ознаки права
... властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність правового регулювання. 3. Соціологічний: вихідна форма буття права — правовідносини; право ... права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття. Сучасні наукові концепції ... та виконання громадянами юридичних норм. До порушників вимог норм права компетентні державні органи ...
Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно-син, виступають юридичні факти.
Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе-чується законністю, державною дисципліною, які разом із право-свідомістю і правовою культурою є обов’язковими протягом усієї його дії.
Висновки
Отже, можна зробити наступні висновки:
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо-гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль-них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив-ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно-син, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).
Механізм правового регулювання складають елементи, обо-в’язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря-дження (спеціалізовані норми права), об’єктивовані в нормати-вно-правових актах;
2) правовідносини, суб’єктивні юридичні права і обов’язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
3) акти безпосередньої реалізації прав і обов’язків;
4) акти застосування норм права.
Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.
Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов’язків здійснюють самі суб’єкти, до яких цей акт звернений.
Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт).
Його стадії залежать від правової поведінки су-б’єкта — правомірної чи неправомірної.
Список використаної літератури
Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.
Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. — М.: Юрист, 1996.
Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк – М., 2000.
Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева – М. Юрист, 1996.
Основы государства и права: Учебное пособие /Под общей ред. С.А. Камарова – М. Манускрипт, Русь-90, 2000.
Охримович Ю. Теорія права. – К., 2001.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001.
Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 2002.
Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.
