Право і мораль » Українські и

Реферат
  • Введення. … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … 3
  • Глава 1. Право і мораль як частина соціальних норм. … … … … … .. 5

    Глава 2. Загальні і відмітні риси права і моралі. … … … .. 10

    Глава 3. Взаємозв’язок права і моралі. … … … … … … … … … … … .. 16

    Висновок. … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … … .22

    Бібліографічний список. … … … … … … … … … … … … … … … .. 24 </ p>

    • ВСТУП. </ P>
    • Особливе місце у формуванні духовного світу особистості, її свідомостіі культури, активної життєвої позиції належить праву і моралі, якіє найважливішими соціальними регуляторами, включеними в системусуспільних відносин, цілеспрямовано і впливають на розвиток івдосконалення. </ p>
    • Право і мораль — найважливіші елементи людської культури, завждивиступають у тісній взаємодії. Така взаємодія об’єктивнообумовлено, тому що генезис і реальне буття права і моралі визначаютьсяєдиними сферами суспільних відносин, у яких розгортаються складні ічасом суперечливі зв’язку даних соціальних регуляторів. </ p>
    • Метою даної роботи є розгляд загальних методологічнихаспектів співвідношення права і моралі, а також особливості їх взаємодії. </ p>
    • При написанні роботи автор розглядав наступні завдання: </ p>
    • право мораль як частина соціальних норм;
    • </ p>
    • загальні і відмінні риси права і моралі;
    • </ p>
    • взаємозв’язок права і моралі. </ p>

    — У юридичній літературі взаємодія права і моралі отрималоосвітлення ряді монографій і статей, в навчальній літературі. Серед них слідперш за все відзначити роботи Пенькова Е.М., Лукашеве Е.А поставили рядважливих теоретичних проблем, пов’язаних з дослідженням природи і сутностіправа і моральності як найважливіших соціальних регуляторів, Агешіна Ю.А.,

    6 стр., 2838 слов

    Взаємозвязок моралі і права

    ... ПРАВА Й МОРАЛІ Право і моральність відповідають визначеним потребам сучасного соціуму, тому що служать регуляторами відносин у суспільстві, погоджуючи інтереси окремої особистості з інтересами різних об’єднань і суспільства в цілому. Мораль і право ... людей і діяльність організацій у процесі їхньої взаємодії. Як вид соціальних норм, моральні норми характеризуються загальними родовими ознаками і є ...

    Алексєєва С.С., Хропанюк В.Н, що торкнулися у своїх роботах деякіаспекти даної проблеми. </ p>

    • Розділ 1. право мораль як частина соціальних норм </ p>
    • Кожне історично конкретне суспільство вимагає суворо визначеноїміри соціального регулювання суспільних відносин. </ p>
    • Регулювання суспільних відносин здійснюється шляхом реалізаціїпевних соціальних норм: </ p>
    • норм права, </ p>
    • норм моралі, </ p>
    • норм, встановлених громадськими організаціями, </ p>
    • норм звичаїв , </ p>
    • норм традицій, </ p>
    • норм ритуалів і т.д.

    </ p>

    • У загальному плані соціальні норми — це правила поведінки громадськогохарактеру, які регулюють взаємовідносини людей і діяльність організацій впроцесі їх взаємодії. </ p>
    • Як вид соціальних норм, моральні встановлення характеризуються загальнимиродовими ознаками і є правилами поведінки, що визначають ставленнялюдини до людини. Якщо дії людини не стосуються інших людей, йогоповедінку з соціальної точки зору байдуже. Тому не всі вченівважають норми моральності явищем виключно соціальним. </ p>
    • Норми моралі — правила поведінки людей, які встановлюються всуспільстві у відповідності з моральними уявленнями людей про добро і зло,справедливості і несправедливості, боргу, честі, гідності та охороняютьсясилою громадської думки або внутрішнім переконанням. [1] </ p>
    • З часів Канта існує переконання, що сфера моральностіохоплює суто внутрішній світ людини, тому оцінити вчинок якморальний або аморальний можна лише по відношенню до особи, якайого вчинила. Людина ніби витягує з себе норми своєї поведінки, всобі, в глибині своєї «душі», дає оцінку своїм діям. З даного пунктузору людей, взятий окремо, поза його відносин до інших людей, можекеруватися етичними правилами. </ p>
    • Існує й компромісна позиція в оцінці моральногорегулювання, згідно з якою норми моралі мають двояку природу: однімають на увазі самого індивіда, інші — відношення індивіда до суспільства.

    Звідси поділ етики на індивідуальну і соціальну. </ P>

    • Найбільш поширеним і аргументованим є представленняпро абсолютний характер норм моралі і відсутності в них якого-небудьіндивідуального фактора. Існує точка зору, що моральністьпредставляє не вимоги людини до самого себе, а вимоги суспільства долюдині. Не людина визначає, як він має ставитися до іншоголюдині, що не окремий індивід оцінює свою поведінку як хороше абопогане, а суспільство, яке може визнати будь-який вчинок моральнохорошим, хоча він не гарний для індивіда, і воно ж може вважати вчинокнегідним з моральної сторони, хоча останній цілком схвалюємо зіндивідуальної точки зору. </ p>
    • З іншої точки зору, моральні закони закладені в самій природілюдини. Зовні вони проявляються в залежності від тієї чи іншої життєвоїситуації, в якій опиняється індивід .. Інші ж категоричностверджують, що норми моральності — це вимоги, звернені долюдині ззовні. </ p>

    — Мабуть, немає підстав проводити вододіл між індивідуальним ісоціальним характером моральних вимог, оскільки в них органічнопереплітаються елементи того й іншого. Ясно одне, що будь-яка соціальнанорма має загальний характер, і в цьому сенсі вона адресується не до конкретногоіндивіда, а до всіх або до великої групи індивідів. Моральні нормирегулюють не «внутрішній» світ людини, а відносини між людьми. Однакне слід випускати з уваги індивідуальні аспекти моральних вимог.

    14 стр., 6628 слов

    Права людини у міжнародному праві

    ... та розроблення механізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи. [6, c.82] Міжнародно-правові зобов'язання реалізують принцип поваги прав людини і розвивають його в конкретних ... Що стосується «прав людини», як галузі міжнародного права, то тут іде мова про таку особливість як норми та їх застосування державами у відносинах з людьми. Мета, заради ...

    В кінцевому рахунку їх реалізація залежить від моральної зрілості людини,міцності його моральних переконань, соціальної орієнтованості йогоіндивідуальних інтересів. І тут першорядну роль відіграють такііндивідуалізовані моральні категорії, як совість, обов’язок, якіспрямовують поведінку людини в русло соціальної моральності. Внутрішнєпереконання індивіда в моральності або аморальності свого вчинку взначною мірою визначає і його соціальну значимість. </ p>

    • Елементами морального регулювання є: </ p>
    • ідеал, що виражає уявлення суспільства, класів, соціальної групи про моральне досконало;
    • </ p>
    • система норм, дотримання яких є необхідною умовою функціонування суспільства, досягнення їм своїх моральних цінностей;
    • </ p>
    • особливі форми соціального контролю, що забезпечують реалізацію моральних норм, в тому числі громадська думка. </ p>
    • Право ж , хоч і належить до сфери духовного життя людей,являє собою за основними своїми характеристиками зовніоб’єктивувати істітуціонний соціальний регулятор, який здатнийопосередковувати найрізноманітніші відносини, лише б вони піддавалисязовнішньому контролю і забезпечувалися державно-примусовими заходами, атакож за допомогою особливих тільки йому притаманних засобів гарантуєорганізованість, впорядкованість суспільних відносин в умовахцивілізації. [2] </ p>
    • Право в практичному житті людей — явище, що відноситься до повсякденнимсправах, до конфліктів, до узгодження зіштовхуються інтересів. Виражається іреалізується воно в законах, урядових постановах, судовихрішеннях, адвокатських документах і торкаючись поточні справи і турботи,пов’язане головним чином з діяльністю законодавців, суддів, нотаріусів,слідчих, інших юристів.

      </ p>

    • Право будується і функціонує на основі певних принципів,які виражають його сутність і соціальне призначення. У них відображаютьсяголовні властивості та особливості права, що додають йому якістьдержавного регулятора міри свободи і справедливості в громадськихвідносинах. </ p>
    • Право будується на наступних принципах: </ p>
    • принцип демократизму у формуванні і реалізації права, </ p>
    • принцип законності, </ p>
    • принцип національної рівноправності, </ p>
    • принцип гуманізму, </ p>
    • принцип рівності громадян перед законному, </ p>
    • принцип взаємної відповідальності держави і особистості.

    </ p>

    4 стр., 1646 слов

    Конституционные права и свободы человека и гражданина как приоритетный ...

    ... Уголовное право Российской Федерации: Учебное пособие. М., 2000. - 544 с. ISBN 5-7695-0542-7. 28. Кадников Б.Н. Уголовно-правовая охрана неприкосновенности частной жизни: ... Г. Преступления против конституционных прав человека и гражданина :Проблемы теории и практики правового регулирования : Автореф. ... Балашов С.К. Анализ различных точек зрения на содержание понятий: преступление, деяние и общественно ...

    • Таким чином право — це система нормативних установок, що спираютьсяна ідеї людської справедливості і свободи, виражених більшою частиною взаконодавстві та регулюють суспільні відносини. </ p>
    • Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ І ВІДМІТНІ МЕЖІ </ p>
    • ПРАВА І МОРАЛІ </ p>
    • Право і мораль мають спільні риси, властивості. Головні їхні спільні рисипроявляються в тому, що вони входять в зміст культури суспільства, єціннісними формами свідомості, мають нормативний зміст і слугуютьрегуляторами поведінки людей. І право, і мораль впливають на соціальні,економічні, політичні умови життя суспільства, служать спільній меті —узгодження інтересів особи і суспільства, забезпечення і піднесеннюгідності людини, підтримання громадського порядку. </ p>
    • Єдність правових норм і норм моралі, як і єдність всіх соціальнихнорм цивілізованого суспільства, грунтується на спільності соціально -економічних інтересів, культури суспільства, прихильності людей до ідеалівсвободи і справедливості. </ p>
    • Що ж спільного між правом і мораллю? </ p>
    • Право і мораль: </ p>
    • і ті, і інші є надбудовних явищами над економічним базисом і суспільством;
    • </ p>
    • мають загальну економічну, соціально-політичну та ідеологічну основу;
    • </ p>
    • їм властива спільна мета: утвердження загальнолюдських цінностей у суспільстві;
    • </ p>
    • вони складаються із загальних правил та ведення, що виражають певну волю, тобто спрямовані на встановлення і підтримання на необхідному рівні дисципліни і порядку в суспільстві;
    • </ p>
    • мають нормативний характер, і в тих, і в інших присутні санкції, що забезпечують негативні наслідки для порушників норми;
    • </ p>
    • являють собою засоби активного впливу на поведінку людей;
    • </ p>
    • Таким чином, і право, і мораль мають здатність проникати внайрізноманітніші сфери суспільного життя. Ні право, ні мораль необмежуються предметно відокремленої сферою соціальних відносин. Вонипов’язані з поведінкою людей в широких областях їх соціальноговзаємодії, тобто не можна розмежовувати права і моралі по предметнихсфер їх дії, вони діють у єдиному «поле» соціальних зв’язків. Звідсиспільність, тісна взаємодія норм права і моралі. [3] </ p>
    • Поряд із загальними рисами існують і відмінні риси мораліі права. </ p>
    • Право складається з встановлених у певному порядку компетентнимидержавними органами зафіксованих юридичних актів. Воно виражаєволю держави, правосвідомість народу, соціальних груп, що стоять біля кермадержавної влади. </ p>
    • Мораль ж з’явилася ще до поділу суспільства на класи на класи істановлення держави. Норми моралі складаються в громадській думці.

    Принципи і норми моралі можуть бути систематизовані, зібрані в «моральномукодексі », але в цілому моральні погляди, уявлення, вимогивиражаються в суспільній думці, передаються їм. </ p>

    11 стр., 5404 слов

    Поняття і види правових норм

    ... різноманітними факторами. Головним є поділ цих норм за сферами регулюючих відносин. Таким чином, виділяються: норми-звичаї, норми моралі, норми права і корпоративні норми. Норми-звичаї - це природні правила поведінки ... . Соціальні норми утворюють єдину систему, і в своїй системі вони забезпечують всесторонній і глибокий вплив на життя суспільства, на всі його сфери. Ці норми розраховані на те, щоб ...

    • Моральні погляди, ідеї передаються художньою літературою;мистецтвом, засобами масової інформації. </ p>
    • Мораль охоплює область відносин більш широку, ніж сферавідносин, що регулюється правом. Багато взаємини людей у побуті,колективі, родині є об’єктами моралі, але не підлягають правовомурегулювання. Зміст норм права характеризуються більшою конкретністю,в правових нормах у ряді випадків передбачаються досить докладні деталі,зв’язку. У правових нормах виражений державний підхід до оцінки конкретнихсуспільних відносин. </ p>
    • Моральні вимоги відрізняються більш широким змістом, дають більшийпростір для тлумачення і застосування. Наприклад, мораль засуджує всі видиобману і брехні. У праві ж осуд конкретизуються стосовно доокремих видів неправомірного обману. </ p>

    — Відмінність норм права від моралі проявляється також у характері гарантійвиконання цих норм. Вимоги моралі та права виконуються більшістюлюдей добровільно через розуміння їх справедливості. Норми моралівиконуються в силу особистої переконаності, звичок людини. Внутрішнімгарантом моралі виступає совість людини, а зовнішнім — громадськедумку. «Для мене моя совість означає більше, ніж мови всіх», — стверджував

    Цицерон. </ P>

    — Право, закон мають як специфічної гарантії виконанняавторитет і силу влади держави, забезпечуються при необхідностізаходами державного примусу. Отже, норми права і моралі впевних випадках спираються і на примусові заходи. [4] Але характер заходівпримусу і спосіб їх здійснення в праві і моралі різні. У сферіморалі примус виступає у формі громадської думки, впливусоціальної спільності, колективу. Суспільство в разі вчинення людиноюаморального вчинку визначає міру морального осуду, впливу.

    Моральні норми не регламентують заздалегідь конкретні заходи і формивпливу. У якості одного із заходів морального впливу може бутиосуд вчинку людини на зборах колективу, моральне осудження,Попередження, виключення з громадської організації. У випадку жправопорушення чи злочину відповідні правоохоронні организобов’язані вжити належних заходів, передбачених законом. </ p>

    • Порушення норм права припускає строго певний процесуальнийпорядок притягнення винної особи до юридичної відповідальності. Порушенняж моральних норм такого порядку не передбачає. </ p>

    — Відмінність між правом і мораллю проявляється в оцінці мотивів поведінкиособи. Право наказує необхідність всебічної оцінки поведінкилюдини, яка вчинила правопорушення або злочин. Але з правової точкизору байдуже, якими мотивами керувався людина в конкретномувипадку, якщо його поведінка за своїми результатами було правомірним, законним.

    З точки зору моралі, важливо виявити стимули, мотиви людини, їїнаміри у виборі певної поведінки, що є правомірним. </ p>

    • Таким чином можна виділити основні відмінні риси права іморалі: </ p>

    1. За походженням. Норми моралі складаються в суспільстві на основі уявлень людей добро і зло, честі, совісті, справедливості. Вони набувають обов’язкове значення у міру усвідомлення і визнання їх більшістю членів суспільства. Норми права встановлюються державою і після вступу в силу, відразу стають обов’язковими для всіх осіб, що належать до сфери їх дій. </ P>

    4 стр., 1833 слов

    Роль держави і права в організації суспільства — Теорія ...

    ... окреме суспільство. Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути: суспільно-економічна формація; ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; французьке, радянське, американське суспільство і т.д. ... норм, перш за все ті, які містить писане законодавство. Це писане законодавство, яке видається органами центральної державної влади, поступово витісняє звичаєве право, норми ...

    2. За формою вираження. Норми моралі не закріплюються в спеціальних актах, вони містяться у свідомості людей. Правові норми отримують вираження в офіційних державних актах — законах, указах, і т.д. </ p>

    3. За способом охорони від порушень. Норми права і моралі у правовому суспільстві у більшості випадків дотримуються добровільно на основі розуміння людьми справедливості їх приписів. Але реалізація моральних норм забезпечується внутрішнім переконанням людини, а також громадською думкою. Для правових норм ж цього недостатньо, тому тут застосовуються примусові заходи. </ P>

    4. За ступенем деталізації. Норми моралі виступають у вигляді найбільш узагальнених правил поведінки. Правові норми являють собою деталізовані правила поведінки, в яких закріплюються чітко визначені юридичні права і обов’язки учасників суспільних відносин. [5] </ p>

    • Розділ 3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРАВА І МОРАЛІ </ p>
    • Мораль і право тісно пов’язані між собою, більше того, можна говорити проглибокому взаємопроникнення права і моралі. Вони взаімообусловліваютдоповнюють і взаімообеспечівают один одного в регулюванні суспільнихвідносин. Об’єктивна зумовленість такої взаємодії визначаєтьсятим, що правові закони втілюють у собі принципи гуманізму,справедливості, рівності людей. Іншими словами, закони правовогодержави втілюють у собі вищі моральні вимоги сучасногосуспільства. </ p>
    • У регулюванні суспільних відносин право взаємодіє змораллю. При з’ясуванні змісту правових норм необхідний не тільки їхвсебічний аналіз з урахуванням вимог ідей правосвідомості суспільства, а йвиявлення взаємозв’язків норм права з принципами і нормами моралі, зморальною свідомістю суспільства. </ p>
    • Застосування норм права вимагає проникнення в моральну оцінкужиттєвих відносин, обставини по конкретній, юридично значимогосправі. [6] Аналіз моральних відносин необхідний при розгляді шлюбно -сімейних, а також багатьох цивільних і кримінальних справ. </ p>
    • Як форма суспільної свідомості, система відносин і норм — моральзародилася раніше політичної і правової форм свідомості, ранішедержавної організації суспільства. Звичаї, мораль регулюваливзаємини людей в первіснообщинного ладу. </ p>

    — Норми моралі — продукт історичного розвитку людстваа. Вонисформували в боротьбі зі злом, за утвердження добра, людяності,справедливості, щастя людей. На розвиток моралі впливаютьсоціально-політичні відносини, інші форми суспільної свідомості.

    Моральні принципи і норми значною мірою визначаються також соціально -економічними умовами життя суспільства. У розвитку людства відзначаєтьсяморальний прогрес, зростання моральної культури. Однакморальний розвиток людства зазнає певні суперечності.

    Загальнолюдського в моралі стикається з проявами групового моральногосвідомості, відбувається взаємодія загальнолюдського і класового. </ p>

    5 стр., 2076 слов

    Предмет та норми адміністративного права

    ... норми надають особливо великого вплив життя общества.[1] Предмет і метод адміністративного права Система соціальних норм відбиває досягнуту суспільством щабель економічного, соціально-політичного та ... соціальних норм. Серед найважливіших життю суспільства виділяють норми звичаїв, норми моралі, норми етикету, корпоративні, релігійні і правові норми. На ранніх етапах розвитку людського суспільства ...

    • Значний вплив на мораль, на затвердження загальнолюдських норм уній робить релігія. Загальнолюдське зміст моральності знайшловираження в «золоте правило»: «роби по відношенню до інших так, як тихотів би, щоб вони поступали по відношенню до тебе ». Принцип моралі — цеосновні засади, вихідні вимоги, що охоплюють суспільну і особистужиття людини. Вони конкретизуються у вигляді норм, що регулюють поводженнялюдей у певних життєвих ситуаціях. Норми моралі тоді стаютьдієвою основою моральної поведінки людини, коли вонизатверджуються в його самосвідомості, набувають якість переконання, зливаютьсяз його почуттями. </ p>
    • Історія розвитку цивілізації свідчить, що право і мораль якскладові частини культури суспільства органічно пов’язані один з одним.

    Правова система державно-організованого суспільства закріплюєжиттєво важливі для всього суспільства вимоги моралі, моральну культурунаселення країни, виходить з того, що моральна основа права єважливою складовою величиною загальної регулятивної потенції права, що правомає бути моральним, закони повинні бути справедливими і гуманними. </ p>

    • величезну моральну цінність представляють собою основні правалюдини — юридична вираз її свободи та гідності. Фактичнареалізація цих прав є умовою набуття людського щастя, боправа людини по суті є його устремління до щастя, визнанезаконом. </ p>
    • На тісний взаємозв’язок права і моралі вказують історичні пам’ятникиправа Стародавнього світу, середніх віків і нового часу. Про цесвідчить застосування морально-етичних понять в оцінці змістузаконів, інших джерел права. Вислів древніх «Jus est ars boni etaegui »-« право є мистецтво добра і справедливості »розкриваєорганічний зв’язок права, юстиції і моралі. </ p>
    • Зв’язок права і моралі знаходить вираз і в теорії права, вінтерпретації ряду юридичних проблем. Наприклад, що має давню історіюпитання про співвідношення права і закону можна правильно зрозуміти і вирішувати, виходячи зорганічному взаємозв’язку права і моралі. </ p>
    • У пізнанні якості закону аксіологічний підхід припускає воцінкою змісту закону застосування категорій справедливості,гуманності. [7] Закон може виявитися, що не відповідає цим соціально -філософських і етичних категорій. У цьому випадку закон не може бутивизнаний справжнім правом. Однак, розрізняючи право і закон, не можнадогматично протиставляти їх один одному, слід виходити зпрезумпції: закон є право. Це зміцнює престиж закону, правопорядок ісуспільну мораль. </ p>
    • Таким чином право активно сприяє утвердженню прогресивнихморальних уявлень в суспільстві. Норми моралі, у свою чергу, наповнюютьправо глибоким моральним змістом, сприяючи ефективності правовогорегулювання, натхненне дії і вчинки учасників правовідносинморальними ідеалами. [8] </ p>

    — На дію норм моралі впливають весь уклад життя суспільства,саме соціальне спілкування індивідів. Установи культури виховують громадянв дусі правової та моральної свідомості. Активну роль у вихованніморальної культури особистості відіграє позитивний приклад співгромадян,сприяє тому, що вимоги суспільної моралі стаютьпереконанням, складовою частиною самосвідомості, життєвої позиції людини.

    13 стр., 6084 слов

    Право и мораль: единство, различие и взаимодействие (2)

    ... совокупность норм, а под нравственностью степень их соблюдения, другими словами своего рода уровень морали. Предмет данной работы - мораль и права, их соотношение между собой, включающее единство, различие, взаимодействие и проблемы ...

    Разом зі зростанням свідомості громадян зростає ефективність правовогорегулювання суспільних відносин, виконання вимог норм правасприймається громадянами як борг перед суспільством і державою,розширюється і поглиблюється взаємодія права і моралі. </ p>

    • Право в цілому відповідає моральним поглядам, переконанням народу. Ужиттєвих обставин виникають певні протиріччя міжправосвідомістю та моральною свідомістю суспільства, окремих соціальних груп,

    «Зіткнення» між нормами моралі і права. У тому випадку, коли нормиправа приходять у суперечність з громадською думкою, вимогамиморальності, обов’язком компетентних державних органів євжиття необхідних заходів щодо вдосконалення правового регулювання. </ p>

    • Практика внутрішньодержавної та міжнародного життя свідчить,що між правом і мораллю є суперечності у регулюваннімайнових, сімейних, трудових, екологічних, міжнародних відносин.

    Протиріччя між правосвідомістю та моральним поданням можуть бути ввизначенні злочину, адміністративного проступку, заходів кримінальної,адміністративної, майнової відповідальності. Ряд колізійних питаньв співвідношенні права і моралі виникає найчастіше в регулюваннітрансплантації людських органів і тканин, операції штучногозапліднення та імплантації, здійсненні інших медичних операцій іспособів лікування. </ p>

    • Однак права і моралі хоча і є двома своєрідними,самостійними інститутами соціального регулювання суспільнихвідносин, все ж таки тісно взаємодіють, але взаємодіють саме якособливі, суверенні явища, кожне з яких при опосередкуваннясуспільних відносин виконує свої особливі функції і має свою особливуцінність. [9] </ p>
    • Розглядаючи взаємини права і моралі, можна відзначити, що всіправове підлягає моральним оцінками, і перш за все класифікації вкатегоріях добра і зла. Таке оціночне ставлення-одна з форм зв’язкуправових і моральних систем. Мораль виступає однією із сторін правовихвідносин, тому що ці відносини зачіпають корінні інтереси людей іпідлягають не тільки юридичним але і моральним оцінками. [10] </ p>
    • Єдність права і моралі в цивілізованому суспільстві зводиться дозатвердженню загальнолюдських цінностей. Вони мають сприяти їхстановленню та зміцненню. І хоча реалізується ними це по-різному (моральпереконує, право ж примушує), тим не менше вони переслідують загальну мету. </ p>
    • ВИСНОВОК </ p>
    • Виконавши ці дослідження автор зробив наступні висновки: </ p>
    • За допомогою права держава домагається утвердження в свідомості громадян,всього населення загальнолюдських, прогресивних норм моралі, бореться знесправедливістю, злом і пороками. Цивільне та кримінальнусудочинство покликане зміцнювати законність, виховувати людей в дусіповаги до права, закону, справедливим і законним інтересам особи ісуспільства, держави. </ p>
    • Аналізуючи співвідношення права і моралі, можна зробити висновок, що виконанняправових норм значною мірою обумовлюються тим, якою мірою вонивідповідають вимогам моралі. Норми права не повинні суперечитипозитивним засадам суспільства. Разом з тим вимоги суспільної моралінеодмінно враховуються державними органами при розробці нормативнихактів держави. </ p>

    — Впливаючи на правову життя суспільства, мораль сприяє зміцненнюгромадського порядку. Службова функція моралі у взаємодії з правомвиражається в тому, що мораль піднімає якість правового та в цілому всьогогромадського порядку. Це можна простежити на дії правового положення

    6 стр., 2926 слов

    Семейное право России с 1917 по 1926 год

    ... Принципы российского семейного права. 2. Семейное законодательство и нормы международного семейного права. 3. Соотношение норм семейного права и норм нравственности (морали) пр 23. ... супругов, осу Изменение и расторжение брачного договора. По взаимному согласию супругов брачный договор может быть изменен или ... нового семейного кодекса, который был принят 19 ноября 1926 года и введен в действие, с 1 ...

    «Все, що не заборонено законом — дозволено» в регулюванні суспільногопорядку. Реалізацію цього принципу не можна розуміти абсолютно, в тому сенсі,що людина повинна керуватися лише названим принципом. У свідомостііндивіда є такі фактори, як відповідальність, совість, честь,гідність, обов’язок, які проникають у правосвідомість особи, взаємодіютьз ним, коригують його правове поведінку. </ p>

    • Право має сприяти утвердженню ідеалів добра і справедливостів суспільстві. Судові та інші правозастосовні органи звертаються привизначення юридичних заходів до моральних норм, а деякі правові нормибезпосередньо закріплюють моральні норми, підсилюючи їх юридичнимисанкціями. Через право здійснюється охорона моральних норм і моральнихпідвалин. </ p>
    • Ефективність правових норм, їх виконання багато в чому обумовлюєтьсятим, наскільки вони відповідають вимогам моралі. Щоб правові нормипрацювали, вони, принаймні, не повинні суперечити правилам моралі.

    Право в цілому повинне відповідати моральним поглядам суспільства. </ P>

    • Будь-яке порушення норм права є аморальним вчинком, але не всякепорушення моральних норм є протиправним діянням. У деякихвипадках право сприяє позбавленню суспільства від застарілих моральнихдогм. </ p>
    • Бібліографічний список. </ p>

    1. Агешін Ю.А. Політика, мораль, право. М., 1982. </ P>

    2. Алексєєв С.С. Теорія права. — М.: Видавництво БЕК, 1994. </ P>

    3. Кудрявцев В.Н. Правова поведінка: норма і патологія. М., 1982. </ P>

    4. Лукашева Е.А. Право.Мраль. Особистість. — М.: «Наука», 1986. </ P>

    5. Назаров А.Т. Основи знань про державу і право. М. 1996. </ P>

    6. Пеньков Е.М. Соціальні норми — регулчтори поведінки особистості. М., </ p>

    1972. </ P>

    7. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. М: Інтерстиль, 2000. </ P>

    8. Хутиз М.Х., Сергейко П.М. Енциклопедія права. М.: «Билина», 1995. </ P>

    • <
    • br>[1] Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. М: Інтерстиль, 2000, С.197.

    [2] Див: Алексеев С.С. Теорія права. — М.: Видавництво БЕК, 1994. С. 69.

    [3] Див: Лукашева Е.А. Право.Мраль. Особистість. — М.: «Наука», 1986. С.71.

    [4] Назаров А.Т. Основи знань про державу і право. М. 1996., С. 74.

    [5] Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. М: Інтерстиль, 2000, С.199-

    200.

    [6] Агешін Ю.А. Політика, мораль, право. М., 1982, С. 86.

    [7] Агешін Ю.А. Політика, мораль, право. М., 1982, С. 75.

    [8] Див: Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. М: Інтерстиль, 2000.

    С.200-201.

    [9] Див: Алексеев С.С. Теорія права. — М.: Видавництво БЕК, 1994. С. 69.

    [10] Лукашева Е.А. Право.Мраль. Особистість. — М.: «Наука», 1986. С.84. </ P>

    • </ p>