Обов`язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов»язків адвокат зо­бов»язаний неухильно додержувати вимог чинного законо­давства, використовувати всі передбачені законом засоби за­хисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суд­дя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, пред­ставник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відпові­дач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адво­кат перебуває в родинних стосунках.

У коментованій статті передбачається здійснення адвокатом професійних обов»язків за умов неухильного дотримання вимог чинного законодавства. Зрозуміло, що будь-яка юридична діяль­ність пов»язана із застосуванням права, і вона не може здійснюва­тися інакше ніж у межах закону. Діяльність адвоката проходить під даною ним клятвою суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики. Про обов»язки адвоката мова йде майже у кожній статті Правил адвокатської етики, які конкретизують ці обов»язки. І це природно, оскільки звертаючись за правовою допо­могою до адвоката, громадянин має бути захищеним і впевненим у високому професіоналізмі осіб, які її надають. Тому ст. 10 Пра­вил встановила, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентне і добросовісно. Від адвоката вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практичного засто­сування, підтримання професійних правових знань і їх система­тичне оновлення. Адвокат зобов»язаний підтримувати свою обі­знаність щодо ведення цивільних та кримінальних справ, особли­востей розробки та відстоювання правової позиції.

Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов»язків адвоката порівняно з передбаченим Законом «Про адвокатуру». Це, мабуть, пояснюється різноманітністю адвокатської діяльно­сті, необхідністю вироблення найбільш оптимальних засобів за­хисту за умов, коли адвокат, як зазначено у Правилах, виступає носієм обов»язків, іноді суперечливих по відношенню до клієнтів, суддів та інших державних органів, адвокатури та окремих адво­катів, суспільства в цілому.

5 стр., 2336 слов

Правовий статус адвоката

... скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством. Права адвоката також закріплені в Кримінально-процесуальному, Цивільно-процесуальному, Господарському процесуальному кодексах та ... Згідно ст.6 Конституції України «Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, ... дізнання та досудового слідства. Даний перелік видів адвокатської діяльності передбачений у ч. 1 ст. 5 ...

Закріплений у Присязі адвоката України обов»язок завжди бе­регти чистоту звання адвоката збігається з нормами Правил адво­катської етики про те, що адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті (ст. 11) і, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристой­ний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо (ст. 13).

Порушення адвокатом професійних обов»язків може при­звести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Особливої ваги набувають обов»язки адвоката при виконанні професійної діяльності, встановлені щодо його стосунків з клієн­том, іншими учасниками процесу, колегами. Наприклад, адвокату забороняється приймати доручення, якщо засоби його досягнен­ня, на яких наполягає клієнт, є протиправними (ст. 22), або адво­кат не повинен приймати доручення від клієнта, направленого до нього особою, яка здійснює дізнання, слідство чи розглядає цю справу.

Використання адвокатом усіх передбачених законом засобів захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб є найважливішим чинником у досягненні ефективних результатів здійснюваної адвокатом діяльності. Слід звернути увагу на те, що Правила адвокатської етики наголошують на обов»язку адвоката використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для ефективної правової допомоги (ст. 32).

Однак слід зазначити, що чинне законодавство, встановлюючи такі засоби, дещо обме­жує адвоката у досягненні цілей захисту. Мова йде, наприклад, про обмеження участі адвоката-захисника у слідчих діях або озна­йомлення його з моменту допуску до захисту обвинуваченого ли­ше з окресленими у ч. 2 ст. 48 КПК документами, про скасування права ставити запитання під час проведення слідчої дії тощо.

У межах, встановлених законодавством, адвокат повинен ви­являти активність у збиранні та поданні доказів у справі (ст. 55 Правил) і ні в якому разі не повинен умисно перешкоджати закон­ному здійсненню процесу дізнання, досудового слідства, адмініс­тративного провадження (ст. 60 Правил); забороняється викорис­товувати засоби і методи, що свідомо порушують права та законні інтереси інших осіб (ст. 63).

Обов»язок адвоката застосовувати передбачені законом засоби захисту вимагає, щоб адвокат, подаючи докази, обов»язково пере­віряв їх достовірність; йому заборонено подавати завідомо неправ­диві докази, брати участь у їх формуванні, пред»являти позовні вимоги, клопотання, інші процесуальні документи, що свідомо для нього не грунтуються на чинному законодавстві (ст. 53 Правил).

Діяльність адвоката не може бути спрямована проти інтересів клієнта, він не може використовувати своє професійне становище у своїх особистих інтересах або в інтересах інших осіб, йти на компроміси, спрямовані не на користь клієнта, зобов»язаний уни­кати позапроцесуального спілкування по суті справи з іншими учасниками процесу, схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз, засобів, що суперечать чинному законодавству.

18 стр., 8566 слов

Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права

... яких відносини регулюються цивільним правом; охарактеризувати цивільне право в системі права України та дослідити його взаємодію як права приватного з публічним правом, такими його галузями як цивільне процесуальне право, трудове, адміністративне право тощо. Об єктом дослідження є ...

Закон «Про адвокатуру» забороняє адвокату відмовлятися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, під­судного.

Разом з тим у Кримінально-процесуальний кодекс внесено змі­ни стосовно права захисника (коли його функції виконує саме ад­вокат) відмовлятися від виконання своїх обов»язків після допуску до участі у справі, якщо є обставини, які згідно зі статтею 61 КПК виключають його участь у справі та коли свою відмову він моти­вує недостатніми знаннями чи некомпетентністю (п. 1,2 ч. 7 ст. 48 КПК).

Обставини, що виключають участь захисника у справі, є об»єк­тивними факторами, за наявності яких адвокат не може бути захис­ником і зобов»язаний скласти повноваження захисника, напри­клад, якщо він брав участь у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного пози­вача, цивільного відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 61 КПК).

Стаття 7 Закону «Про адвокатуру» передбачає, що за цих умов адвокат не має пра­ва приймати доручення про подання правової допомоги, а отже не буде допущеним до участі у справі постановою особи, яка про­вадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею, ухвалою суду, або у разі, коли ці обставини стануть відомими після його допуску, має бути усунений від участі у справі відповідно до ст. 61″ КПК. Пере­лік обставин, що виключають участь захисника у справі, є вичерп­ним. Однак такі обставини, як зловживання захисником своїми правами і перешкоджання встановленню істини у справі, затягу­вання розслідування чи судового розгляду та інші, зазначені у ч. 4 ст. 61 КПК як обставини, що виключають участь захисника у спра­ві, підлягають ретельному тлумаченню і обов»язковому мотивова­ному обгрунтуванню їх наявності, оскільки носять досить загаль­ний характер і можуть стати підставою для усунення захисника, який, наприклад, принципово відстоює невинуватість підзахисно­го і пов»язаний цією правовою позицією, що складає його профе­сійний обов»язок.

Література:

1. Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.

2. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

3. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993 р.

4. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.

5. Проект Закону України “Про адвокатуру” (на заміну раніше поданих № 3061 від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)

6. Цивільно-процесуальний Кодекс України. – К., 2000.

7. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. – К. – Юрінком інтер. – 1997. – 307 с.

8. Адвокат. — 2001. — № 5-6. – С.20-22.

9. Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. – Кіровоград. – 1998. – 305 с.

10. Ермакова С.В. Практические советы юристам. — Симфирополь, 1997. – 190 с.

11. Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького. К., 1992. – 145 с.

16 стр., 7537 слов

Прокуратура України. Статус, структура, функції — Право ...

... прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокурора визначаються Конституцією України, Законом України “ про прокуратуру ” та іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому ... та правильним застосуванням законів в Україні. Прокуратура в своїй діяльності керується Конституцією України та Законом України “Про прокуратура”. Водночас співробітники прокуратури незалежні від ...

12. Михеєнко MM., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997. – 340 с.

13. Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с.

14. Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К., 1997. – 170 с.