Список використовуваної літератури……………………………………………. 30
ЗАПРОВАДЖЕННЯ
Право виникає об’єктивно певному етапі людського суспільства для упорядкування взаємовідносин покупців, безліч їх об’єднань, що у виробництві, обміні і споживанні матеріальних благ,брачно-семейних і трудові відносини, під управлінням суспільством. Норми права склалися внаслідок перетвореннямононорм – древніх звичаїв, виражають колективну волю первісної громади, в розпорядження, відбивають інтереси й потреби соціальних груп, і верств, які перебувають при влади.
Раніше, коли булиподитожени лише висновки на право, які з конкретних життєвих ситуацій, були ще важко підсумовувати ці первинні враження у будь-яку дефініцію. У історії людській думці найхарактернішими є пояснення права з погляду його природною природи, включаючи абсолютну міру справедливості, незмінні початку гуманності, яких мають слідувати норми позитивного права, створеніправотворческой діяльністю держави (теорія природного права); інший підхід розглядає право з позиції розвитку суспільства, визрівання правових почав історичної життя кожної народу вигляді звичаїв,воплощающихся потім у законі (історична школа права); поширене виведення права з психологічних особливостей особистості, виражених у ролі інтуїцій, переживань, психічних установок, які забезпечують пізнання державно-правових інститутів як відображення психіки індивіда (психологічна школа права).
1. ОЗНАКИ І ПРИНЦИПИ ПРАВА
§1.1.Социальность права
Право — то соціальна явище (соціальна дисципліна), представлене сукупністю правил поведінки, які у рамках більш-менш організованого суспільства регулюють зіциальние відносини. Йдеться регламентації найважливіших сторін організації та здійснення структурі державної влади, проопосредовании вихідних почав (принципів) організації производства, розподілу потребує матеріальних та духовних благ, проупорядочении відносин власності, товарно-грошовихотношений, здійсненні нормування індивідуальних витрат тру так на загальносуспільні потреби, наповненні необхідним утримуючинием соціальних функцій і регулювання інших галузей соціального життя.
§1.2. Зв’язок права із державою
Цей ознака у тому, держава офіційно вустанавливает юридичні норми, забезпечує необхідніусловия і формує механізми їхнього реалізації, використовують уце лях охорони правових норм від порушень можливістьлегитимного примусу, застосування юридичних санкцій.
Марксизм-ленінізм пов’язує виникнення права з недостатнім розвитком економіки, визначальним соціальні зміни у життя людей. Право, як і держави, передставляет собою історичне явище, освічене у результаті природного розвитку суспільства.
Поняття норми права. Загальна характеристика правових норм
... сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права. Норми процесуального права мають подвійну обумовленість: матеріальними умовами життя суспільства; особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно ...
Проте донедавна зв’язок права згосударством розумілася однобічно. Так, відоме ленінское вираз, що «право є ніщо без апарату, здатного примушувати до дотриманню нормправа»[1], І що, який був встановлено владою держави, воно перетворюється на «порожній струс повітря порожнімзвуком»[2], оцінювалося дуже виразно ібукваль але, саме, що без держави — ніщо, бо государство виступає непросто як опікун права, га рант його життєдіяльності, бо як творець права, його творець. З огляду на усталеного розуміння співвідношення держави й права склався своєрідний стереотип на користь «визнання примату держави», а глибинні процеси виникнення права пояснювалися як похідні від реальних процесів становлення політичною системою, тобто котрі під впливом причин, викликали візникновение держави.
Тим більше що розкладання родової організації,происходившее під впливом економіки та на свійочередь що призвело до появі приватної власності, зовсім на безпосередньо викликало становленнягосударст венної організації населення. Навпаки, закріплення за умов родового суспільства циклів виробництва та обміну спочатку лише на рівні звичаїв, тобто еліментарних, простих правил поведінки, із ускладненнями цих циклів потребує інші форми, втілених у законі. Нові правил поведінки не можутьобеспечиваться лише добровільним виконанням, їхнього зіблюдения потрібно спеціальна примусова сила, яку дає держава.
Отже, виникнення права відбувається під впливом економічних відносин; держава ж не як творець, а це як опікун права, службове засіб забезпечення, зокрема і примусової силою влади. Тим самим було процес походження держави й права може бути виражений схемою: економіка — право —государст у. Звісно, зовнішній прояв цього процесу, здавалося б, може бути інакше: державна влада видає закони та цим хіба що породжує право (згадайте, право — ніщо без структурі державної влади).
Але його, по-перше, стоїть економічна потреба, що з юридичним вираженням (у законі) відносин власності та іншихпроизводст венних відносин, по-друге, закон, якийиздает державна влада, це ще право, а лише зовнішня форма права. Право, як зазначалось,несводимо до законів.
§1.3. Принципи права
Принципи права — це основні ідеї, керівні становища, які визначають утримання і напрями правовогорегулирования. Вони кладуться основою створення та її реалізації чинного права, орієнтовані подальшу демократизацію всі сфери життя, формування правової держави.
Принципи виступають своєрідною несучою конструкції, з урахуванням якої створюють і як реалізуються як норми, інститути чи галузі, а й уся система права. Вони є своєрідними орієнтирами дляправотворческой, правозастосовчої і правоохоронної діяльності.
>Общеправовие принципи – це, по-перше, широкі соціальніетико-правовие початку правовим регулюванням (демократизм, встановлення, забезпечення і охорона прав особистості, гуманізм, справедливість, законність, рівноправність, забезпечення верховенства, провідну роль закону серед усіх джерел правничий та ін.).
По-друге, це сформульовані ще римськими юристами принципи, відбивають специфічних рис права як соціального регулятора відносин (наприклад, неприпустимість посилань на незнання закону, надання йому зворотної дії під час встановлення або посиленні жорсткості покарання,злоупотребления правом, можливості бути суддею у власній справі, презумпція невинності, правила у тому, що це сумніви трактуються на користь обвинувачуваного, і що може бути злочини і покарання без закону.).
|
|
|
|
|
|
Розглянемо докладніше що з принципів:
- соціальна свобода. Основним початком правовогорегулировавния цивілізованому державі є перешкодою надання його учасникам максимальної волі у виборі форм праці,
професії, місце проживання, можливості користуватися різними
соціальними послугами держави й приватних осіб, вільно розпоряджатися власними трудовими доходами, брати участь у розподілі загальних соціальних благ, мати декларація про земельну частку сукупно виробленого продукту, бути захищеною від безробіття та інших зіциальних конфліктів. Цей принцип гарантує соціальну захищеність особистості, надає реальні гарантії для вільної громадської та забезпеченого життя. Усі державні органи зобов’язані забезпечувати та оберігати правничий та свободи людину, як вищі соціальні цінності (Декларація права і свободи людини);
- справедливість, що означає відповідність між роллю обличчя на світі початку й йогосоциально-правовим становищем. Це домірність між діянням івоздаянием, між заслуженим поведінкою і заохоченням, між злочином і покаранням тощо. Цей принцип найбільшою мірою висловлюєобщесоциальную сутність правничий та пошук компромісу між учасниками правовідносин, між громадянином й державою, закріпленість у праві і принципів загальнолюдської моралі;
- юридичне рівність громадян перед законом і судом, провозглашающее однаковий правовий статус всіх і що найшло своє собі втілення у ст.
19 Конституції, що встановлює: «1. Всі рівні перед законом і судом. 2. Держава гарантує рівність права і свободи людини і громадянина незалежно від статі, раси, національности, мови, походження, майнового і посадового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань, принадлежности до громадським об’єднанням, і навіть іншихобстоятельств. Забороняються будь-які форми обмеження прав за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності. 3. Чоловік і жінка мають рівних прав і волі народів і рівні можливості їх реалізації»;
- гуманізм, що означає, що кримська Конституція і закони повинні закреплять, забезпечувати та оберігати правничий та свободи чоловіки йгражданина, забороняти різні діяння, які посягають на людське достоинство. Про це, зокрема, йдеться у ст. 21 Конституції: «1. Достоинство особистості охороняється державою. Ніщо може бути основою його приниження. 2. Ніхто ні піддаватисяпиткам, насильству, іншому жорстокому чиунижающему людське достоинство зверненню чи покаранню. Ніхто може бути без добро вільного згоди підданий медичним, науковим й іншим дослідам»;
- демократизм, що передбачає, що у правових нормах мали бути зацікавленими закріплені механізми й інститути представницького і непосредственного народовладдя, з допомогою яких громадян можна учачиствовать під управлінням державними й суспільними справами, захищати своїх прав і свободи;
- єдність правий і обов’язків, яке виявляється у органічної зв’язку й взаємозумовленості правий і обов’язківучастниковправоотношений—субъектов права— і означає, що немає не може мати рацію без обов’язків чи обов’язків без прав; ту чи іншу право то, можливо реальним тільки тоді ми, коли встановлено зіответствующая йому юридична обов’язок.
Так, право громадянина отримання потрібної йому інформації реалізується через обов’язок відповідних структур надавати таку інформацію. Разом про те законом обумовлено, що, здійснюючи своїх прав, особистість має обмежувати права і свободи інших суб’єктів;
- федералізм, властивий лише правовим системам, які притаманні федеративних держав. Він означає, що в суспільстві діють дві системи законодавства: загальфедеральна і регіональна. Існує чітка розподіл повноважень і передметов ведення між федерацією і його суб’єктами;
- відповідальність за провину.
Відповідно до цим принципом юридичну відповідальність може лягти в наявності лише тому випадку, коли вона винне порушення вимог правової нір ми. Провина служить провідним початком, визначальним підставиюридической відповідальності. За відсутності провини в діянні особи до послід нього можна буде застосувати заходи юридичну відповідальність;
- законність — система вимог й держави, зі що стоїть в точної реалізації норм права всіма і повсюдно. Цей принцип знайшов себе у год. 1 і 2 ст. 15 Конституції: «1. Конституція Російської Федерації має вищу юридичної чинності, пряму дію і застосовується по всій території РосійськоїФеде рації. Закони та інші правові акти, які у Російської Федерації, нічого не винні суперечити Конституції РосійськоїФеде рації. 2. Органи структурі державної влади, органи місцевогосамоуправления, посадові особи, громадяни та його об’єднання зобов’язанісоблю дати Конституцію Російської Федерації і закони»;
— поєднання переконання і примусу — універсальні методи соціального управління, що притаманні різнимрегулято рам, особливо праву. До основним формам переконання ставляться:право-воспитательная робота, обговорення законопроектів, обгрунтування впреамбулах нормативних актів цілей і завдань, їх прийняття.
Особливості примусу:
- причому більше жорсткий метод впливу права на суб’єктів;
- б) є другорядним застосовуваним методом;
- в) ввозяться особливої процесуальної формі, встановленої у праві;
— р) постає як засіб виправлення і перевиховання, тобто.вклю сподівається у собі риси переконання правопорушників та інших членів прощества у необхідності виконання правових розпоряджень. Головне завдання законодавця — встановити оптимальне поєднання заходів принуждения Молдові і утвердження у праві.
Якщо принципи характеризують найважливіші риси кількох галузей права, їх належать до міжгалузевим. У тому числі виділяють принцип невідворотності відповідальності, принцип змагальності і гласності судочинства тощо. У той самий час на родинні (суміжні) галузі права повною мірою поширюються і спільні правові принципи. Вони виявляються окремо у кожному галузі й інтегруються в міжгалузеві принципи.
Принципи, які у рамках лише галузі права, називаються галузевими. До них належать: у цивільному праві — принципу рівності сторін у майнових відносинах; вуголовном праві — презумпція невинності; в трудовому праві — принцип свободи праці, принцип матеріальну зацікавленістьработников в результати своєї праці; в земельному праві — принцип цільово го характеру використання землі тощо.
Принципи права беруть участь у регулюванні громадськихотношений, оскільки вони лише визначають загальні напрямиправово го впливу, а й можна покласти на обґрунтованість рішення з конкретному юридичному справі (наприклад, при аналогії права).
2. НОРМИ ПРАВА ІПРАВООТНОШЕНИЯ
§2.1. Особливий ракурс – власний (спеціальний) предмет
юридичної науки
Уявлення на право загалом маютьобщенаучний характер. Вони у принципі у тому чи іншогоме ре охоплюються змістом всіх гуманітарних (і, мабуть, як гуманітарних) наук — як-от історія, соціологія, педагогіка тощо. І вони схильні до до того ж навіть у простих узагальненнях вже відходять від непосредственной правової матерії, дедалі більш «влізають» вобщетеоретические міркування та філософію.
Головне, що зумовлює спеціальне розгляд юридичних і суб’єктивних прав, інших аналогічних питань (головнимобразом у межах особливої категорії — правовідносини), — це особливий кутзрения, характерний саме з юридичної науки, має зі своєїис кінної природі практичну, прикладне спрямування. Кутзрения, що дозволяє проводити аналітичну опрацювання матеріалу, як кажуть, препарувати його, і цього цього отримувати такі «деталі» і «подробиці» щодо юридичних реалій, які необходими для юридичної практики, на вирішення життєвих ситуацій з урахуванням вимог, і почав такого складного, багатогранного соціального феномена, як право.
У зв’язку з такого роду потребою з давніх історичнихвре мін і склалася наукова і навчальна дисципліна, що нині носить звання «аналітична юриспруденція», чи з загальних питань — «прощая теорія права», яку викладають для таких людей, початківців вивчати право, на перших курсах юридичних навчальних закладів.
У чому полягає своєрідність тогоспециально-юридического кута зору, який виражений в аналітичної юриспруденції, у навчальній дисципліни для початківців юристів?
Найбільш загальну
