Перший розділ «Право на мирні зібрання: етапи становлення та розвитку, природа та ознаки» присвячено дослідженню розвитку інституту права на мирні зібрання у його історичному та правовому аспектах.
У підрозділі 1.1 «Еволюція права на мирні зібрання: від витоків до сучасних тенденцій» розкрито питання генезису свободи мирних зібрань, простежено процес його перетворення з моральної категорії у суб’єктивне право на прикладі провідних західних країн, а також України, Росії та держав Далекого Сходу; визначено сучасні тенденції розвитку цього права.
Підрозділ 1.2 «Сутнісні ознаки юридичної категорії мирні зібрання» присвячений аналізу ознак, сукупність яких дозволяє визначати певне суспільне явище як мирне зібрання. Мирні зібрання як юридична категорія характеризуються: а) усвідомленою (осмисленою) зустріччю групи осіб, б) метою якого є публічне висловлення або формулювання спільних поглядів в) у певному фізичному місці (території, маршруті), г) що проходить у мирний спосіб. Окрім основних ознак, запропоновано виділяти факультативні, які можуть мати допоміжну роль для розмежування мирних зібрань та суміжних явищ (наприклад, наявність організатора зібрання, сповіщення про його проведення відповідних органів влади, наявність допоміжних засобів для ефективної комунікації тощо).
Однак жодна з факультативних ознак не може розглядатися як визначальна під час класифікації певної події як мирного зібрання.
У підрозділі 1.3 «Природа права на мирні зібрання» проаналізовані підходи вчених щодо дискусійних питань класифікації права на мирні зібрання. Зокрема, аргументовано належність права на мирні зібрання до індивідуальних прав людини, які реалізується шляхом колективних дій. Адже на відміну від прав, що традиційно відносять до колективних, право на мирні зібрання є простою сукупністю індивідуальних прав осіб на висловлення певної позиції через сукупність узгоджених фізичних дій, що здійснюється щонайменше двома особами.
У підрозділі 1.4 «Співвідношення права на мирні зібрання з суміжними правами» проаналізовано співвідношення права на свободу мирних зібрань з правом на свободу вираження поглядів, правом на свободу об’єднань, правом на колективне звернення та правом на повстання.
Поняття та ознаки особистих немайнових прав. Види особистих немайнових прав
... 1 ст. 1 ЦК України всі особисті немайнові права можна поділити на дві групи: особисті немайнові права, які пов'язані з майновими; інші особисті немайнові права. Особисті права фізичних осіб можна поділити на кілька ... проживання та недоторканність життя; 8) право на свободу пересування; 9) право на свободу об'єднань та мирні зібрання. 34. Визначення правочину та його ознаки. Воля і волевиявлення як ...
У другому розділі «Міжнародні стандарти з прав людини та їх особливості щодо права на мирні зібрання» проаналізовано місце права на мирні зібрання у системі міжнародних стандартів прав людини та зроблено порівняльно-правовий аналіз практики Європейського суду з прав людини.
У підрозділі 2.1 «Місце права на мирні зібрання у системі міжнародних стандартів прав людини» автор робить висновок, що міжнародні стандарти права на мирні зібрання є складною дворівневою структурою. З одного боку вони складаються з сукупності еталонних принципів та норм, щодо яких держави надають безпосередню або опосередковану згоду. З іншого боку до них належить норми, що розвивають, конкретизують та уточнюють положення щодо захисту права на мирні зібрання, які знаходять своє відображення у документах авторитетних міжнародних організацій та установ, що займаються правами людини. До таких найбільш авторитетних джерел м’яких міжнародних стандартів права на мирні зібрання передусім належать документи, підготовлені експертами Венеційської комісії, БДІПЛ ОБСЄ та офісом Спеціального доповідача ООН з питань права на свободу зібрань та асоціацій.
У підрозділі 2.2 «Порівняльно-правовий аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо мирних зібрань та їх значення для національної правової системи» автор узагальнює підходи Європейського суду з прав людини щодо свободи мирних зібрань відповідно до критеріїв, які використовує Суд під час розгляду по суті скарг про порушення статті 11 Конвенції.
У третьому розділі дисертаційного дослідження «Право на мирні зібрання в Україні: стан забезпечення та перспективи його удосконалення»
проаналізовані недоліки українського законодавства та практики щодо свободи мирних зібрань, запропоновано шляхи їх вирішення.
У підрозділі 3.1 «Джерела права на мирні зібрання в Україні» розглянуто широкий спектр законодавства та практики, що використовується у правозастосовній сфері як джерела права на мирні зібрання. Зроблено висновок, що ці джерела містять чимало прогалин, суперечностей та характеризується високим ступенем невизначеності. Такий стан речей у вітчизняному законодавстві порушує принцип правової визначеності, відкриває широке поле для зловживань, і не дає змоги громадянам з достатнім ступенем вірогідності передбачити наслідки своєї поведінки, правомірної чи протиправної.
У підрозділі 3.2 «Українська судова практика щодо реалізації права на мирні зібрання» відображені основні тенденції розвитку судової практики щодо мирних зібрань. Зроблено висновок, що попри те, що українські суди мали значно ширші повноваження щодо захисту свободи мирних зібрань аніж суди в іноземних країнах, які здебільшого виконували лише контролюючу функцію за діями виконавчих органів влади, українська судова практика, здебільшого, була репресивною щодо свободи мирних зібрань. Зокрема для неї була характерна не уніфікованість, розширювальне тлумачення підстав для обмеження свободи мирних зібрань, слабка аргументованість більшості судових рішень тощо. Лише після Революції Гідності намітилися деякі позитивні тенденції щодо зміни репресивної судової практики. Так, суди значно частіше почали відмовляти у задоволенні позовів щодо обмеження мирних зібрань, зменшилась кількість осіб, притягнених до адміністративної відповідальності за порушення порядку проведення зібрань тощо. Існує також стійка тенденція до зменшення кількості судових справ щодо обмеження права на мирні зібрання, через те, що органи влади значно рідше звертаються з такими позовами.
Право приватної власності за законодавством України
... років назад стала на шлях перебудови. За ці роки були прийняті важливі нормативні документи та рішення щодо становлення права приватної власності. Наприклад, прийнятті Конституція України в 1996 р., ... Власність як економічна категорія виявляється як відношення між людьми з приводу матеріальної основи господарської діяльності, тобто засобів виробництва. В цьому, власність тісно повязана із економічною ...
У підрозділі 3.3 «Напрями вдосконалення законодавчого регулювання права на мирні зібрання в Україні» автор на підставі результатів дисертаційного дослідження пропонує внести низку змін до національного законодавства.
Крім того, у цьому підрозділі визначено декілька дискусійних питань, що потребують подальших наукових досліджень та консультацій з зацікавленими сторонами. Так, запропоновано розпочати дискусію щодо оптимальних способів подолання колізій між правом на мирні зібрання та правом власності, які виникають, зокрема, під час проведення мирних зібрань на територіях торгових центрів, інших приміщень без згоди їх власника. Також варто глибше дослідити проблему зловживання правом на мирні зібрання з боку учасників мирних зібрань та органів правопорядку.
