Поняття і сутність права, визначення права » Українські и

Реферат

1. Поняття і сутність права. </ P>

  • Визначення права. </ P>
  • Право належить до числа не тільки найбільш важливих, але й найбільшскладних суспільних явищ. </ p>

— Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль в житті суспільства, щеримські юристи звертали увагу на те, що право не вичерпується однимяких-небудь ознакою або значенням. Право, писав один з них, вживаєтьсяв декількох значеннях: по-перше, право означає те, що «завжди єсправедливим і добрим «, — це природне право, по-друге право означаєте, що «корисно всім і багатьом у будь-якій державі», — це цивільне

(цивільне) право. </ p>

У міру розвитку суспільства і держави у людей, природно, мінялосяі уявлення про право, однак споконвічні основи, хоча й у

«Модернізований-ном» виді, але збереглися. Багато інститути римського права

(такі, як право власності, успадковувати, купівлі-продажу та інші)постійно використовувалися і використовуються при розробці цивільних кодексівта інших нормативно-правових актів в інших країнах. Наприклад, знаменитий

Кодекс Наполеона або цивільний Кодекс Франції 1804 був підготовленийна основі глибокого вивчення і широкого використання римського права. УЗокрема, у ньому під сильним впливом принципів і різних інститутівримського права особливо виділялося право власності, закріплювалися шляхи іспособи набуття власності. Подібне вплив римського права направові системи інших країн, що називається в юридичній літературірецепцією римського права, значною мірою позначився на характері ізміст цих систем, а також на визначенні поняття самого права. </ p>

  • Повною мірою зберегли свою значимість і актуальність положення,сформульовані давньоримськими і старогрецькими юристами щодонерозривного зв’язку права і справедливості, права і добра. Будучи

«Регулює нормою політичного спілкування», право, як зазначавдавньогрецький мислитель Аристотель, має служити «критеріємсправедливості «. Для того, щоб знати, що таке право, писавдавньоримський юрист Ульпіан, потрібно перш за все пам’ятати, що «воно отрималосвою назву від justitia — правда, справедливість «, що право є

«Мистецтво добра, рівності і справедливості». </ P>

18 стр., 8692 слов

Право приватної власності за законодавством України

... право на річ, після суду може вимагати визнання свого права і видачі речі (ст. 316 ЦК України). Право власності ... відношення між людьми з приводу матеріальної основи господарської діяльності, тобто засобів виробництва. В ... відома фраза: «Власність - це крадіжка». Таке визначення не одержало загального визнання і ... задоволення потреб власника чи інших осіб; В субєктивному значенні право користування - це ...

  • Не втратили свого значення для сучасної юридичної теорії тапрактики положення, що стосуються природного права, які знайшли своєвідображення в конституційному законодавстві багатьох сучасних держав.

Наприклад, в Конституції Росії прямо вказується на те, що «основні права і свободи людини є невідчужуваними і належать кожному від народження» (ст.

17, п. 2).

Тим самим підкреслюється, що вони не даруються і невстановлюються «згори» яким би то не було державним чи іншиморганом, а виникають і існують внаслідок природних, ні від кого незалежних, причин. </ p>

  • Великий вплив на формування уявлення про сутність і змістправа, а також на його визначення, роблять і інші фактори, середяких слід виділити такі, які пов’язані зі службовою роллю ісоціальним призначенням права в житті суспільства і держави. </ p>
  • Загальновизнаним є той факт, що в соціальному плані право ніколине буває абстрактним. Воно завжди виражає і закріплює волю та інтересипанівних класів, які стоять при владі соціальних верств, груп, прошарків.

Немає права «взагалі», воно завжди конкретно і реально. У першу чергу цевиявляється в тому, що право на всіх стадіях його розвитку закріплюємайнове, соціальне та інше нерівність людей: нерівністьрабовласника і раба, поміщика і кріпака, роботодавця іработополучателя. </ p>

  • Явно виражене або завуальоване нерівність людей простежується убагатьох правових актах, виданих на різних етапах розвитку людськогосуспільства. Широко відоме в марксистської і немарксистській літературіположення — витяг з «Маніфесту Комуністичної партії» про те, щоправо буржуазії «є лише зведена в закон воля вашого класу, воля,зміст якої визначається матеріальними умовами життя вашогокласу «, безперечно має під собою реальну основу. </ p>
  • Ленін, безумовно мав рацію, коли обстоював тезу про те, щощо міститься в будь-якому нормативно-правовому акті державна воля єволя пануючого класу. «Воля, якщо вона державна, — писав він -,повинна бути виражена як закон, встановлений владою «. </ p>

— Але розділяючи даний, багаторазово підтверджений самим життям, теза,слід у той же час звернути увагу на певну уразливість даногоположення. справа в тому, що, зводячи всю державну волю, відображену управо, тільки до класового змісту, ми тим самим втрачаємо з виду по -перше, всі інші, існуючі в суспільстві, крім класових,численні соціальні спільності (групи, шари, трудові колективи), їхволю та інтереси.

По-друге, не враховуємо того, що при владі в певніперіоди можуть стояти не класи, а певні групи ( «клани» і т. п.)людей зі своїми поглядами, цінностями й інтересами, що відображаються у праві. І,по-третє, не береться до уваги той факт, що в будь-якому суспільстві поряд ззахистом інтересів стоять при владі класів або прошарків, правомимоволі, природно або вимушено відображає також інтереси всьогосуспільства. Це природно, бо право спочатку породжується і розвиваєтьсяне як результат діяльності лише окремого класу, нації чи групилюдей, а воно є породженням всього суспільства і результатомприродного його розвитку. Право є найбільша цінність і елементкультури всього людства. переконатися в це дозволяють такі, наприклад,величезну загальнолюдську значимість акти нашого часу, як Загальнадекларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 Генеральної

21 стр., 10386 слов

Права нації народу людства

... суспiльствi [1, 24]. про права соцiального класу, i так далi. Ця тема не стикується з мовою прав людини, тому що права людини - це права одиницi. І закони, що ... мiжнародних iнститутiв. Тому надання народам статусу мiжнародної правосуб'єктностi кардинальним образом вплине на всю систему захисту i забезпечення їхнiх невiд'ємних прав. Спроба iгнорувати права меншостей у рамках держав ...

Асамблеєю ООН; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,прийнятий 16 грудня 1966 Генеральною Асамблеєю ООН, і інші їмподібні акти. </ p>

— Положення, що відбивають інтереси всього чи, принаймні, більшоїчастини суспільства, міститися не тільки в міжнародно-правових актах, а й уактах, які приймаються на рівні окремих держав — у конституціях, звичайнихзаконах, деяких підзаконних актах. Фактично конституція кожногосучасної держави містить у собі вимоги та положення,зачіпають інтереси всього суспільства. Так, Конституція Росіїпроголошує рівність усіх «перед законом і судом» (ст. 19, п. 1), правокожного на життя (ст. 20, п. 1), на «свободу та особисту недоторканність»

(ст. 22, п. 1), право на таємницю листування, телефонних переговорів,поштових, телеграфних та інших повідомлень «(ст. 23, п. 2), право на працю, навідпочинок, на охорону здоров’я та медичну допомогу, право на освіту. </ p>

  • Однак при всьому цьому залишаються відкритими питання типу: як співвідносяться вданому випадку загальнолюдські та загальнонаціональні інтереси з класовимиінтересами? Не «розчиняються» чи останні в перший? І, нарешті,чи дійсно інтереси всього суспільства, також, як і інтереси окремихіндивідів, різних груп і асоціацій, що не збігаються з інтересамипануючого класу, не тільки формально проголошуються, а йпрактично здійснюються? </ p>
  • Зрозуміло, воля та інтереси панівних класів, які стоять при владі,представляються у вигляді загальних лише в ідеологічних цілях, теоретично.

Практично ж все, як правило, йде навпаки: воля й інтереси правлячихкіл реалізуються в реальному житті не тільки безпосередньо, але йопосередковано, прикриваючись загальної волею та інтересами. </ p>

  • Суперечливий підхід до вирішення проблеми співвідношення в понятті ізміст права «загальнолюдського», з одного боку, і «класового», зіншого, чітко проглядається у вітчизняній літературі. Якщо порівнюватиміж собою визначення поняття права та підходи до його вивчення, характернідля радянського періоду з визначеннями поняття права та підходами до йогопізнання в пострадянський період, то неважко помітити, що найважливішоюособливістю тих і інших є або категоричне визнання або настільки жрішуче заперечення класового характеру права. </ p>
  • Як приклад суто класового підходу до визначення права, можнапосилатися на таке, досить типове визначення, відповідно до якогоправо розглядається як «сукупність встановлених і охоронюванихдержавою норм, що виражають волю панівного класу, змістякої визначається матеріальними умовами життя цього класу «(Теоріядержави і права. М., 1970р. С. 103).

    </ P>

Одним із прикладів позакласового підходу до визначення поняття праваможе служити тлумачення, відповідно до якого право розглядаєтьсяяк «система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлюються іохороняються державою, виражають загальні й індивідуальні інтереси населеннякраїни і виступають державним регулятором суспільних відносин »

15 стр., 7420 слов

Права людини і громадянина: поняття, види, гарантії забезпечення

... інститути права людини і громадянина під час усієї історії, які головні ознаки прав людини, а також розглянути становлення прав і свобод людини та громадянина на території України та іх закріплення у Конституції нашої держави. Структура ...

(Храпанюк В. Н. Теорія держави і права. М., 1993р. С. 142).

</ P>

  • Зрозуміло, у сфері права ніхто не може встановити істину в останнійінстанції, а разом з нею і критерії правильності підходів до вивчення івизначення поняття права. Тільки практика, за загальним визнанням, можеслужити критерієм істини. Однак для того, щоб практика «сказала» своєслово і того чи іншого визначення поняття права було винесено виправдувальнийабо обвинувальний «вирок», буде потрібно певний час. Тільки наоснові накопиченого досвіду можна буде з упевненістю говорити пропереваги чи недоліки того чи іншого підходу до вивчення права і йоговизначенням. </ p>
  • У юридичній літературі, як це видно з вищесказаного, немає єдиногопідходу до визначення поняття права, а тим більше однозначного про ньогоподання. Спектр думок про нього і суджень, також, як і сукупністьфакторів, які впливають на процес формування про нього адекватногоуявлення, досить широкий і різноманітний. </ p>

2. Ознаки права. </ P>

  • Наявність безлічі визначень права слід розглядати саме по собіяк явище позитивне, тому що він дозволяє поглянути на право крізьпризму століть, побачити право не тільки в статиці, але і в динаміці. </ p>
  • Однак у такій кількості є і свої недоліки. Головний з нихполягає в труднощі, що породжуються відмінностями, відсутністю єдиного,цілеспрямованого процесу пізнання права і його практичноговикористання. </ p>
  • Існує кілька шляхів подолання негативних сторінмножинності визначень поняття права. Один з таких шляхів полягаєв тому, щоб на основі сформульованих в різний час окремих ухвалвиробити придатне «на всі часи» і «на всі випадки життя» загальневизначення поняття права, тобто необхідно виділити і розглянути йогонайбільш важливі ознаки і риси. У першу чергу мова йде про тіознаках, які дозволяють виділити права як регулятор суспільнихвідносин серед інших, неправових регулятивних засобів. </ p>
  • Аналізуючи численні уявлення про право, можна вказати нанаступні його найважливіші особливості і чорта. </ p>

1. Право — це система норм або правил поведінки. </ P>

  • Як і будь-яка інша система вона складається з однопорядкові,взаємопов’язаних між собою і взаємодіють один з одним елементів.

Що виникають між її окремими структурними зв’язку повинні бути спрямованіна досягнення єдиних цілей. </ p>

  • В основі будь-якої системи норм чи правил поведінки лежать як об’єктивні,так і суб’єктивні чинники. Серед об’єктивних чинників виділяютьсяекономічні, політичні, соціальні, ідеологічні та інші умови,сприяють створенню та функціонуванню системи правових норм в тій чиіншій країні. Як окремі норми, так і їх система в цілому не створюютьсястихійно, за бажанням і розсуд тих чи інших окремих осіб, вони відображаютьоб’єктивні потреби суспільства і держави. </ p>
  • Процес створення та функціонування системи норм припускаєіснування поряд з об’єктивними чинниками і суб’єктивних факторів. Мовайде про розробку і здійснення в тій чи іншій країні науково обгрунтованоїправової політики, підготовки та реалізації планів законодавчих робіт,активної участі юристів у процесі правотворчості, правозастосування, вправоохоронної діяльності державних органів. </ p>

2. Право — система норм, встановлених або санкціонованих державою. </ P>

13 стр., 6085 слов

Європейські стандарти прав людини: загальнотеоретична характеристика

... та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідні міжнародні документи. Права людини грають особливу роль у взаємовідносинах людини і держави. Вони контролюють і регулюють здійснення ... свобод встановлює не лише найбільш вдалу у світі систему норм міжнародного права для захисту прав людини, але й одну з найбільш розвинутих форм міжнародної юридичної ...

  • У світі існує безліч систем різних соціальних норм, але тількисистема правових норм виходить від держави. Створюючи норми права,держава діє безпосередньо через свої уповноважені органи. </ p>
  • Чи означає факт санкціонування державою системи норм їх повнузалежність від держави і підпорядкування державі? Існує дварізних думки на цей рахунок. </ p>
  • Суть першого з них полягає в тому, що норми права розглядаються ввигляді «вимог держави». Держава при цьому, «будучи джереломправа, очевидно, не може бути обумовлено правом. Державна владавиявляється над правом, а не під правом «(Шершеневич Г. Ф. Загальна теоріяправа. М., 1910р. С.300).

    Таким чином, держава розглядається якявище первинне, а право — вторинне. </ p>

  • Сенс друге, протилежної точки зору полягає в тому, що самедержава і державна влада мають носити правовий характер. Уоснові державної влади має лежати не факт, а право. Держава,хоча воно і видає правові акти, не може бути джерелом права, тому щовоно само випливає з права. Над державою знаходиться право, а ненавпаки, воно його стримує і обмежує. </ p>
  • Крім цих двох суджень існують й інші точки зору про характервзаємовідносин держави і права. При всій їх складності, строкатості ісуперечливості переважна більшість з них грунтується на томуж вихідному тезі, згідно з яким норми права обумовлюютьсяправотворчої діяльністю держави, видаються їм або санкціонуються. </ p>

3. Право завжди виражає державну волю. </ P>

  • Світовий досвід існування і функціонування держави і праваговорить про те, що у праві виражається перш за все воля пануючих. Разомз тим незаперечним фактом є і те, що вона, побоюючись соціальнихвибухів і втрати свого привілейованого положення, часто змушенарахуватися з волею та інтересами підвладних. </ p>

4. Право — це система норм чи правил поведінки, що мають загальнообов’язковий характер. </ P>

  • загальнообов’язковості означає неодмінно виконання всіма членамисуспільства вимог, що містяться в нормах права. Вона виникає разом знормою права, разом з нею розвивається і одночасно зі скасуванням акта,що містить норми права, припиняється. </ p>
  • загальнообов’язковості поширюється не тільки на рядових громадян,посадових осіб, різні недержавні органи та організації, а й насама держава. Цивілізоване, правова держава, якщо воно не насловах, а на ділі є таким, неодмінно самообмежувати саме себе івсі свої органи загальнообов’язковості вимог норм права, організовує всюсвою діяльність строго в рамках вимог закону і слід їм до тихпір, поки вони разом з містять їх нормами у встановленому порядку небудуть змінені або скасовані. </ p>

5. Право охороняється і забезпечується державою, а в разі порушення вимог, що містяться в нормах права, застосовується державний примус. </ P>

48 стр., 23544 слов

Адміністративне право України

... це те, що регулюється нормами цієї галузі права. У вітчизняному правознавстві традиційно вважалося, що адміністративне право є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини ... ст. 3 Конституції України, згідно з якими: по-перше, “права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”, по-друге, “утвердження ...

  • Держава не може байдуже ставиться до актів, що видаються їм абосанкціоніруемим, воно докладає величезних зусиль для їх реалізації, охороняєїх від порушень і гарантує. Одним із широко використовуваних методів прице є державний примус: фізичне і психічне. </ p>
  • Під фізичним примусом розуміються «всякі передбачені правомзаходи, що складаються у застосуванні фізичної сили для підтримки правопорядку,в тому числі репресивні заходи, наприклад, ув’язнення, смертнастрата і т. п. «(Петражицький Л. Указ. соч. С. 260).

    </ p>

При психологічному примусі на першому плані стоїть страх

«Піддатися тим заходам, які передбачені правом на випадокнепокори «. Саме страх «психічно примушує громадян погоджуватисвою поведінку до вимог права «(Там же. С. 269).

</ p>

  • Державний примус активно застосовується лише у випадкахзастосування норм права. у всіх інших випадках постійно зберігається лишепотенційна можливість його використання. </ p>

3. Функції права. </ P>

  • Основні функції права відповідно до його призначення такі: регулятивна — упорядкування суспільних відносин шляхом закріпленнявідповідними?? суспільних зв’язків і порядків (статична регулятивнафункція;
  • наприклад, фіксування правомочностей власника щодо володіння,користування і розпорядження речами) і забезпечення активного поводження тихчи інших суб’єктів (динамічна регулятивна функція;
  • наприклад, покладанняобов’язку сплачувати податки);охоронна — встановлення заходів юридичного захисту та юридичноївідповідальності, порядку їх покладання та виконання. </ p>
  • Список літератури: </ p>
  • Теорія держави і права, под ред. Марченко М.Н., М., 1997р.

Алексєєв С.С. Держава і право, М., 1996р.

Храпанюк В.Н. Теорія держави і права. М., 1993р. </ P>

  • </ p>