МОСКОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Курсова робота з Теорії держави і права
Тема: Право і закон. Проблеми їх співвідношення
2009р.
Зміст
Введення
Поняття права і закону, їх характеристики. Визначення права, його ознаки та принципи
Закон. Ознаки закону
Проблеми співвідношення права і закону
Поняття правового закону, його основні компоненти
Співвідношення права і закону
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Проблема співвідношення права і закону існувала практично завжди, з якнайдавніших часів, з тих пір, як з’явилося право. Розглядалася ця проблема безліч раз в рамках і закордонного, і вітчизняного права. У нашій країні останні, вельми гострі і недостатньо успішні, судячи з їх кінцевими результатами, суперечки припадали на 60-80-і рр.. Кожна з сторін спору приводила свої власні, найпереконливіші, на її погляд, аргументи, прагнула придбати як можна більше число послідовників. Однак у практичному плані всі залишалося без змін.
Актуальність проблеми співвідношення права і закону зберігається і понині. Більш того, вона не тільки зберігається, але й періодично, особливо в перехідні, супроводжувані посиленням соціальної напруженості в суспільстві періоди, значно загострюється. Причина полягає в тому, що ця, на перший погляд, суто «кабінетна», академічна проблема має не стільки теоретичне, скільки прикладне, практичне значення.
Важливість проблеми співвідношення права і закону обумовлена ​​постійною необхідністю співвідносити право і закон в процесі правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, бо не всі закони, створювані державою, мають правовий зміст, а часом і прямо суперечать йому. Тому необхідний чіткий критерій, відповідно до яких можна було судити про закон як правовому або неправовій, в іншому випадку не буде зрозуміло, коли закон втрачає характеристики правового і стає неправовим, або навіть свавіллям.
Об’єктом дослідження є проблема співвідношення, збігу понять В«законВ» і В«ПравоВ».
Метою цієї роботи є розглянути проблему співвідношення права і закону.
Завдання роботи: вивчення понять В«правоВ» і В«законВ», їх основних характеристик, а також взаємодія цих понять і формулювання визначення правового закону, бо це визначення є вирішенням проблеми співвідношення права і закону.
Право граждан на труд . Проблема их реализации
... на восстановление нарушенного права, обеспечение исполнения юридической обязанности10. Защита конституционного права на труд обеспечивается путем использования различных форм и видов деятельности соответствующих органов и должностных лиц. Форма защиты права на труд - это регламентированный правом ...
Методи, що використовувалися при написанні роботи:
1. загальнонаукові — аналіз і синтез, індукція і дедукція, класифікація;
2. приватноправові — формально-юридичні методи.
Поняття права і закону, їх характеристики. Визначення права, його ознаки та принципи
Будь визначення права неповно, щодо, так як не може охопити всього різноманіття різних його властивостей, рис, характеристик, зв’язків. Короткий визначення покликане відобразити лише найбільш загальні, основні, головні ознаки цього складного явища.
Право — Це система загальнообов’язкових, формально-визначених юридичних норм, виражають суспільну волю, встановлюваних і забезпечуваних державою, спрямованих на врегулювання суспільних відносин. Таке визначення права відноситься до нормативного підходу праворозуміння. Слід також мати на увазі, що нормативне розуміння права згідно сучасному рівню розвитку юридичної науки в Росії зазнає істотні зміни, потребує осмисленні нових для нього моментів.
В державно-організованому суспільстві право закріплює відносини власності, механізм господарських зв’язків, виступає як регулятор міри та форм розподілу праці та його продуктів між членами суспільства (цивільне право, трудове право); регламентує формування, порядок діяльності представницьких органів, органів державного управління (конституційне право, адміністративне право), визначає заходи боротьби з посяганнями на існуючі суспільні відносини й процедуру вирішення конфліктів (кримінальне право, процесуальне право), впливає на багато форми міжособистісних відносин (сімейне право).
Право виконує визначальну роль у формуванні політико-правової культури і політико-правового свідомості.
Узагальнюючи розвиток права, його відмінність від інших соціальних норм, можна сформулювати ознаки права, ті істотні характеристики права, які дозволяють стверджувати про його появу і функціонування в суспільстві, про його відмінність від інших соціальних норм. Говорячи про ознаки права, необхідно, перш за все, визначитися з якою метою їх необхідно виділити. Очевидно, що право, як і будь-яке явище володіє певною сукупністю властивостей, якостей, ознак, за якими можна відмежувати це явище від іншого.
До найбільш істотним ознаками права належать:
1) вольовий характер — Зведена в закон воля тієї соціальної групи, яка перебуває при владі;
2) загальнообов’язковість — Полягає в тому, що норма права поширюють свою дію на всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії даної норми (загальний характер), а так само в тому, що вимоги норми обов’язкові для всіх суб’єктів, незалежно від їх відношення до даної нормі (обов’язковий характер).
Всі інші різновиди соціальних норм (моральні, корпоративні, релігійні і т.д.) обов’язкові лише для тієї чи іншої частини населення. І тільки право — система норм, обов’язкових для всіх. Тим самим праву відводиться роль нормативної основи законності і правопорядку, всієї правової системи суспільства.
Поняття права та його ознаки
... права). 1. ОЗНАКИ І ПРИНЦИПИ ПРАВА §1.1.Социальность права Право — то соціальна явище (соціальна дисципліна), представлене сукупністю правил поведінки, які у рамках більш-менш організованого суспільства ... закони та цим хіба що породжує право (згадайте, право — ніщо без структурі державної влади). Але його, по ... держави, зі що стоїть в точної реалізації норм права всіма і повсюдно. Цей принцип знайшов ...
3) нормативність — спрямованість на врегулювання суспільних відносин. Право виступає як система норм (правил поведінки), якi характеризуються логічною структурою (В«Якщо-то-інакшеВ»), встановленням масштабу, міри поведінки, що визначають межі (Рамки) дозволеного, забороненого, запропонованого (позитивне зобов’язування).
Ці властивості регулятивної системи (дозволу, заборони, позитивне зобов’язування) зародилися ще в суспільствах що присвоює економіки, але на етапі становлення права набувають нового змісту, форми вираження, способи забезпечення.
4) зв’язок з державою — тобто приймається і санкціонується державою;
5) формальна визначеність — полягає в тому, що право міститься в певних формах (Нормативно-правових актах, договорах нормативного змісту, судових та адміністративних прецедентах і правових звичаях), а також точність, чіткість, ємність, стабільність, чому сприяють, зокрема, такі внутрішні властивості, як предоставительно-зобов’язуючий характер, специфічна структура (будова) правових норм і юридична техніка їх зовнішнього оформлення.
6) системність — не просто сукупність, а саме система норм, що характеризується ієрархічністю, взаємодією, узгодженістю і непротиворечивостью.
Право в різних теоретико-юридичних концепціях наділяється й іншими ознаками, але теоретично узагальнені нові історичні дані дозволяють саме в системі зазначених ознак визначити право. При цьому слід підкреслити, що правильну характеристику новому основному пласту регулятивної системи ранньокласового суспільства дає тільки сукупність цих ознак. Тільки в сукупності вони визначають соціальну цінність права.
Сутність і соціальне призначення права розкривається і конкретизується в його принципах.
Принципи права — це вихідні, визначальні ідеї, положення, настанови, які складають моральну й організаційну основу виникнення, розвитку і функціонування права. Принципи права є те, на чому грунтуються формування, динаміка і дія права, що дозволяє визначити природу даного права. Відбиваючись, перш за все, в нормах права, принципи пронизують всю правову життя суспільства, всю правову систему країни. Принципи права роблять величезний вплив на весь процес підготовки нормативних актів, їх видання, встановлення гарантій дотримання правових вимог. Принципи служать основним орієнтиром всієї правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних органів…
