Державна освітня установа вищої професійної освіти
Реферат
З дисципліни: Правознавство
На тему: Міжнародно-правові акти про права людини.
Зміст
Введення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
1. Установление норм международно-правовых актов об основных правах и свободах человека и общества. Їх загальні риси. . . . . . . . . . . . . . . . 6
2. Міжнародні правові акти та договори. Їх короткий зміст, спрямованість дії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Список літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Введення
Загальновидомый, ряд международно-правовых актов должен защищать права людей и общества, на день в этом году более чем достаточно. В то же время на практике действуют около сотни специальных актов, регулирующих особые заключения. Только российский судья на год остается в вашей практике по передаче всевозможных судебных споров по десятку подобных документов.
У цілому, міжнародні договори повинні припиняти такі види злочинів, як апартеїд, геноцид, расова дискримінація, фізичні катування і т.д.
Цілий ряд міжнародних конвенцій покликаний захищати права дітей, жінок, норми трудового права, встановлюють і закріплюють статус біженців, права ув’язнених і т.д. Події останнього десятиліття на Балканах, війна в Чечні, вторгнення американських сил в Афганістан (під виглядом боротьби з міжнародним тероризмом) та інші військові конфлікти показують необхідність удосконалення правил міжнародного гуманітарного права, недопущення втручання «сильних» держав у внутрішні справи «слабких» держав.
З іншого боку, з біологічної точки зору, людина на різних континентах — людина, а значить, як істота біосоціальна, створений для існування в суспільстві, і рано чи пізно виникнуть ситуації, коли буде потрібно відновлення порушених прав, або захист від різного виду сваволі. Международные правовые акты, как и система правовых норм, регулируют сферу действия международно-правовых актов, права и свободы подавляющего большинства властей, чтобы обеспечить защиту всех и богатых. Їх дію поширено скрізь, де держава приєдналася до міжнародно-правовим нормам у встановленому процедурному порядку. І наслідком цих дій є правова захищеність особистості, справжній інтерес до проблем людини в різних сферах взаємовідносин держави і людини, незалежно від місцезнаходження останнього.
Способы регулирования в международном частном праве и правовые ...
... темы данной работы. 1.Способы регулирования в международном частном праве В международном частном праве разделяют два способа регулирования – это коллизионный способ и материально- правовой. Международное частное право изначально возникло как коллизионное право, в ряде государств оно и на ...
У верховному державному правовому акті — Конституції
Російської Федерації від 1993р. законодавчо встановлено, що:
«Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором РФ встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору »[2].
Таким чином, держава створила вихідну правову базу, для застосування норм міжнародного права, необхідність яких обумовлена не тільки необхідністю отримання фінансових позик від Міжнародного Валютного Фонду (недемократичності державі кредити не видають), а й внутрішньодержавними юридичними, а головне внутрісоціальних чинниками.
Федеральний закон «Про міжнародні договори Російської Федерації» від 16 червня 1995 р. зобов’язує Федеральне Збори ратифікувати договору, що встановлюють інші правила, ніж чим передбачені законом. Що і стає в наслідку обов’язковим для всіх правоохоронних та інших задіяних у сфері стосуються прав і свобод людини і громадянина — суд, прокуратура, виконавчі органи і т.д. В этом ранге международные соглашения России по внесению нововведений в законодательство и, в то же время, незамедлительно устанавливают правила принятия конкретных законодательных положений.
также возможно установить в российской юридической практике приоритет норм международных договоров над нормами права, так же как сама практика преобладает над закрепленными в нашем сознании ценностями международной ситуации.
Например, Гражданский кодекс Российской Федерации напрямую переносит непосредственный застой международных договоров, в том числе конституционные положения о включении иностранных принципов международного права в российскую правовую систему, в качестве составной части.
Кроме того, все правило является обязательным, если для установления нормы необходимо принятие нового специального внутреннего государственного акта. [8]
По большей части в российское законодательство внесены сотни изменений, приняты новые федеральные законы, установлены новые национальные правила. Новые правовые нормы для введения правовой стабильности в российской форме и принятия важных правовых принципов и государственной власти России.
Ось ще приклад. Результатом впливу міжнародних правових традицій на російське законодавство стало надання кожному громадянину права відповідно до міжнародних договорів РФ звертатися в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо всі інші способи використані. [2] А держава зобов’язана усунути всі перешкоди, які заважають індивіду реалізувати свої права.
Кожная инфекция гарантировала право на убийство не только в суде, в массовой информации для агрессора или в международной организации по конфискации прав людей. Таким сьогодні є Комітет з прав людини. Це організація була заснована в 1966 р. відповідно до
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. При таком же соглашении Факультативный протокол будет выпущен перед новым соглашением, в котором будут установлены полномочия комитета, который расширит соглашение. Международный орган должен трансформироваться в смыслы, если все внутренние полномочия перейдут к держателю закона.
Рішення його не несуть обов’язкового характеру для держав-відповідачів і покликані забезпечувати лише первинну відповідальність (іншими словами, відновлювати обмежені права), заходи примусу не передбачені. Тем не менее, в случае визнанья вызов адресован нужному органу, авторитет правовых систем значительных полномочий действительно возрастает.
Правила и нормы технической эксплуатации жилищного фонда
... жилищного хозяйства, занимающихся технической эксплуатацией, содержанием и ремонтом жилищного фонда. 1. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ, ГОСУДАРСТВЕННОЙ СИСТЕМЫ ОБСЛУЖИВАНИЯ ЖИЛИЩНОГО ФОНДА Настоящие Правила и нормы технической эксплуатации жилищною фонда ... форм собственности имеют право участвовать в управлении жилищным фондом по месту жительства с целью реализации гарантированных прав и свобод граждан ...
В дополнение к основной аргументации, она не имеет себе равных, поскольку настаивает на повторном прерывании очистки или длительном отказе государства от напоминания о приписывании международного правосудия нормам закона в соответствии с законом.
Але і вторинна відповідальність не передбачає силових впливів, санкції та контрзаходи (реторсии і репресалії) являють собою лише вид примусу щодо до порушника, не насильство, а засіб реалізації права.
Комітет складається з 18 членів, (Росія увійшла в цю кількість), що обираються державами-учасницями, але працюють вони не в якості представників держав, а з особливих, певним Статутом правилами розподілу посад. [5]
Крім Комітету функціонує на постійній основі Європейського суду. Перед подачей заявления в суд должен явиться представитель каждого состояния кожи, что соответствует правилам Конвенции.
Сегодня даже певческое послание русского сообщества людей доводится до Комитета и в Европейском суде, причем, как правило, требует удовлетворения, потому что организация сообщества является справедливой.
Об’єктом вивчення з даної теми є — сфера прав людини і громадянина.
Тема вивчення — это правовые нормы, которые формально мстят за правила поведения, багаторазового засосування, как устанавливают права и обязанности, результат деятельности международных организаций, принимающих законы.
Отже, міжнародно — правові акти існують для юридичного закріплення в законодавствах держав, що мають демократичну сутність єдиних, можна застосувати для всіх правових систем загальновизнаних норм загального характеру, де у правові принципи закладені категорії гуманізму, справедливості, поваги честі і гідності, охорони життя та здоров’я особи.
1. Установление норм международно-правовых актов об основных правах и свободах человека. Їх загальні риси.
Вперше, положення про міжнародні договори були включені до нормативно-правові акти у США. Так як тся власть отвечает за склад с гибкой формой проявления.
Таким образом, была подписана Конституция Соединенных Штатов 1787 года, и все международные договоры были приняты в соответствии с объявленной Конституцией и законами Соединенных Штатов и договоров, таких как хулиганские и будут установлены от имени Соединенных Штатов, и закон страны. И судьи, с самого начала поиска, сортировки и обработки урожая без извинений, должны быть вынуждены соблюдать государственные нормы, выходящие за рамки закона. [9]
Так само в Основному законі Федеративної Республіки Німеччини від 23 травня
1949 досить ясно сформульований статус міжнародних
договорів. Договір, що стосується сфери діяльності федерального законодавства, має бути ратифікований у формі федерального закону, внаслідок чого, міжнародні договори інтегруються у федеральну правову систему Німеччини, стає безпосередньо застосовним, володіючи статусом рівноправного федерального закону, і має пріоритет перед національними нормативно-правовими актами [9] .
Примерно тот же механизм, что и международно-правовые нормы, можно найти в российской правовой системе.
Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони ...
... Через реалізацію, охорону і захист прав людини, через демократію пролягає шлях до реальної інтеграції України до Європейського і світового співтовариства. Міжнародний захист прав людини Права людини регулюються як внутрішньодержавним, так і ...
Найбільш загальні права і свободи, що надаються людині і громадянину, що діють на територіях країн, що приєдналися до Європейської Конвенції і які визнали Декларацію основними принципами правосуддя власної правової системи:
1. Визання человеческой жизни, права и свободы от личностей до вишности, набання, дотримання, визання, закисты любого вида демократического государства. Саме право на життя слід визнати невід’ємним правом.
2. Установить право быть народом при нарушении их прав и свобод, чтобы быть судимым судом в целом, для всех намерений и целей, наблюдаемых предварительных обстоятельств, чтобы иметь справедливый, компетентный, непредвиденный судебный процесс рассмотрение. (При роботі з малолітніми правопорушниками надолужити, згідно Мінімальним стандартним правилам ООН, дотримуватися максимальної конфіденційності).
Прежде всего, в основных законах право на судебную власть предоставляется не только физическим лицам, но и частным юридическим лицам.
3. Кожній людині надається право на захист цивільних прав: право на життя (див. п.1), на свободу та особисту недоторканність, право на майно,
на власність і їх захист, право на вільне пересування, право на визначення національної приналежності, право на захист приватного
інформації про особу та на захист від втручання в сімейне і особисте життя.
4. Так само декларується право всіх індивідів на захист трудових прав (деякі спеціалізовані міжнародні акти цілком присвячені цій статті).
5. Оголошується захист культурних прав і на вільну творчість.
6. Гарантується людині право на екологічно чисте довкілля
7. Дайте всем людям мира базовые знания о политических свободах.
8. Обязательства держав, которые были приняты до Европейской конвенции о конфискации прав человека и основных свобод, включают в себя жертв зла.
9. Інші права, згідно специфічному напрямку діяльності документа.
кратко можно выделить характерные черты всех международно-правовых актов.
Функції — вплив на внутрішньодержавну і міждержавну середу.
Форма — правовые нормы, формально мстящие за правила поведения, багаторазового засосування, как устанавливают права и нормы, результат международного законодательства.
Суб’єкт впливу — держави і міждержавні організації.
Об’єкт впливу — те, на що воно спрямоване, тобто те, що покликане регулювати. Це, перш за все, внутрісоціальних явища — сфера прав людини і громадянина.
Система представляет собой комплекс недобросовестных норм, багаторазовы засосування, що водьют вищую юридическую силу, основанную на принципах залнованных норм права.
Мета — модель «ідеального» правового стану в будь-якій державі:
- Мир у всьому світі;
- Безпека, соціальна захищеність людини і громадянина;
- Рассмотрены актуальные гуманитарные, экономические, социальные и природные вопросы. Інші цілі.
Сфера правовых актов и международных договоров: безпосредня охранная территория. это объективная и субъективная сторона, а также широкий аспект, конкретная территория, на которой действуют правила.
Большое количество его международно-правовых актов должно быть доступно для подписания документов сторонами.
Теоретичний аналіз положень Конституції РФ дозволяє зробити висновок про те, що більшість із заявлених міжнародно-визнаних прав і свобод людини і громадянина декларативно закріплені в ній.
Реферат комитет по правам человека
... Пакта. На практике секретариатское обслуживание осуществляет Управление Верховного комиссара ООН по правам человека. В настоящее время Комитет проводит свои сессии трижды в год - один раз в ... жертвами нарушения данным государством - участником какого-либо из прав, изложенных в Пакте. По получении сообщения Комитет доводит его до сведения заинтересованного государства и запрашивает информацию ...
2. Міжнародно-правові акти і договори. Їх короткий зміст, спрямованість дії
Короткий аналіз нормативно-правових актів універсального характеру.
Це, перш за все, Загальна Декларація прав людини. Дана міжнародно-правова норма класифікується як декларативна, тобто несе виключно інформаційне призначення, містить норми-принципи і має імперативний
(Категоричний) характер. Согласно подпункту законодателя, приведенному в Декларации, можно ввести соглашение о правилах применения закона, изменить форму торговли полномочиями.
В соответствии с законодательным процессом, Загалнская декларация вводится каждому человеку в том, что касается прав народа и социальной жизни. Декларация прав народа является постоянно нормой постоянного движения до тихого времени при условии, что государство-участник не направит письмо членам Организации Объединенных Наций о переходе из правового поля декларируемой Декларации. Сфера действия Иностранной декларации — это территория всех держав, которые официально признали правовые положения Декларации как часть своего правового порядка. [4]
Декларация прав людей была принята, права людей были возвращены, права людей были приняты, и права и силы мира стали реальностью, так что они не совпадают, правильно и справедливо в сознании мира. Так само країни-учасниці підтверджують прагнення до розвитку соціального прогресу, до встановлення рівноправності чоловіків і жінок і т.д.
Далі Декларація оголошує всіх людей вільними і рівними від народження в достоїнствах і права (Ст.1), незалежно від статі, раси, кольору шкіри, політичних або інших переконань, майнового, соціального, національного чи станового походження. Причому, це визнання рівних прав і свобод не залежить від статусу держави або країни, на території якої індивід проживає (Ст.2).
Рабство, работоргівля і будь-яке підневільний стан заборонено
(Ст.4).
Зізнається правосуб’єктність будь-якої людини незалежно від його місцезнаходження (Ст.6).
Підтверджується принцип презумпції невинуватості, а також право на гласне судовий розгляд (Ст.11).
Из статьи 13 я отменяю право скина на величие, свободу перезаписывать и выбор жить. Точно так же Людин может поворачивать и поворачивать на своей земле, шукати — это переулок переулка.
Утверждают право на образование, культурную жизнь, братскую судьбу научного прогресса и извлекают из этого пользу.
Стаття 18 оголошує право на свободу думок, совісті, релігії.
Прибытие статьи Стверджу Декларации о праве на свободу переходить, а также сворачивать.
Статья 21 предоставляет право участвовать в управлении землей особым образом или через представителей.
Встановлено право рівного доступу до державної служби в своїй країні, право на працю і на вільний вибір роботи і рівну за неї оплату (Ст.23), право на входження до профспілки.
Статья 25 провозглашает право кожи на жизнь, ряд социальных льгот, устанавливает равенство равенства для всех детей, людей, состоящих в браке с теми, кого они любят, и такая поза.
Становлення та розвиток міжнародної системи захисту прав людини
... основних міжнародно-правових документів з прав людини, та як вплинула міжнародна система захисту прав людини на формування та розвиток сучасних регіональних систем прав людини. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРАВ ЛЮДИНИ, ПРАВА ТА ОСНОВНІ СВОБОДИ ЛЮДИНИ, ООН, ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ, МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ...
Додатково прописані обов’язки людини перед Товариством (Ст.29).
Тоди не безошибочен для ряда обмежений, поскольку он регулируется только в законодательном порядке и только с целью обеспечения особых прав и свобод, а также сохранения безмерного порядка и нравственности. Конечно, отпустить, новое развитие специальности возможно только тогда, когда специальность — это не просто немного права и свободы, но это не имеет значения для вашей работы.
Отже, Всеобщая декларация прав народа провозглашает основные права народа и устанавливает всеобщность и обязательный характер всех стран на территории всех стран. Размер этой должности лег в основу конституции великих демократических держав. [5]
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.
Цей документ також несе правовстановлюючий декларативний характер, містить норми-принципи обов’язкові до виконання всіма державами, що визнали пакт, постійної дії. Помимо метода правового регулирования Дании, пакт является императивным, и эти слова не носят строгого и обязательного характера.
Sub’єkt vidannya — международное производство алкоголя и организация ООН. Объектом регулирования является сфера реализации политических прав личности и общества.
Преамбула пакта Викладена имеет основные мотивы, побуждающие державы принять вышеупомянутый пакт.
Они обвиняют тех, кто не имеет права воспринимать силу людей как основу справедливости, равноправия, свободы и мира за его пределами. Також підкреслюється, що норми пакту про
громадянські і політичні права розвивають положення Загальної Декларації прав людини, і визнають ідеалом свободи — особистість, яка реалізує всі цивільні і політичні свободи без будь-яких перешкод і для якої створені всі соціальні, економічні, культурні умови в державі. И такая особенность, как эта, зоб, предназначена знать права и для них, так что именно так мы связаны с новым партнерством.
Далі безпосередньо в статтях документа оголошується загальне право народів на самовизначення (Ст.1) і як наслідок вищеназваного вільний вибір політичного статусу народу, визначення соціального, економічного і культурного розвитку. Для достижения названных целей декларируется, что люди наделены своими природными ресурсами и богатствами. замечательно, что люди не могут удовлетвориться необходимыми значениями людей, пока они не будут выполнены.
Статут нет. 2 подтверждает восхищение землей — участник прав и свобод по специальности, независимый от государств, движений, рас, религиозных мест и даже тех, кто победил и стал минным полем.
І як наслідок сказаного положення цього пакту зобов’язують всіх хто прийняв правові принципи цього документа приймати всі заходи до правового захисту компетентними органами осіб, обмежених у перерахованих правах або свободах.
Часть III пакта предоставит людям право на жизнь, установит винятковский мир в руках смертного ядра как экстраординарное явление. Чтобы раздеться, многослойная що коження судебных решений имеет право попросить прощения у кого на пом’якшення вироку.
Заборонено виносити вирок про смертну кару щодо неповнолітніх і приводити у виконання щодо вагітних жінок (Ст.6).
А еще пироги фехтовать, те физические катування или даже унизить людей.
Стаття № 8 забороняє рабство, будь підневільну працю або підневільний стан, але вказує ті випадки, коли зазначений праця не є мотивом для відмови вчиняти будь діяння, обов’язково встановлені місцевим законодавством, або за вироком компетентного суду.
Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...
... права (1689). До першого покоління прав людини належать також американські декларації, а саме: Декларація прав Вірджинії (1776), Декларація незалежності США (1776), Конституція США (1787), Білль про права (1791), а також французька Декларація прав людини ... законодавчого формулювання. Відтак, обмеження влади держави правами людини не применшує її роль. Права людини, не закріплені в позитивному праві ...
Идя за рахунком статута, я установлю процедурный принцип, который был установлен, поэтому необходимо уточнить «разумность» трубных линий и право корабля смотреть на них. Встановлюється право на компенсацію у разі незаконного арешту. В случае возникновения проблем их по-человечески ставят перед теми, которые были поставлены, и я отойду на сторону органов, поскольку именно они вызвали проблемы.
Для виправної системи обов’язково встановлення відповідного режиму, який сприяє соціальному перевихованню і виправленню
ув’язнених, при цьому неповнолітні повинні утримуватися окремо від повнолітніх (Ст10).
Заборонено позбавлення волі на підставі невиконання особою будь-яких договірних зобов’язань (Ст.11).
Стаття 14 встановлює загальну рівність перед судами і трибуналами і обумовлює мінімальні процесуальні вимоги до здійснення правосуддя вищеназваними судовими органами (Більшість з них увійшли в російські принципи правосуддя).
Статут n. 19 провозглашает право людей на сильную и беспроблемную идею. Іншими словами, кожен вільний знаходити, отримувати, розповсюджувати різного роду інформацію, аж до засобів масової інформації, крім окремо обумовлених випадків.
Наступна стаття забороняє всі форми пропаганди війни, будь-які види прояви расової, релігійної, національної ненависті, підбурювання до дискримінації, насильства, ворожнечі, до ворожнечі і тп. [5]
В статуте Чергова висно право на мирные збори без обмежен, кроме специально оговоренных ситуаций. Також визнається право на вступ до будь недержавні союзи, асоціації, профспілки (Ст.22).
Статут n. 24 включает ревностное равенство детей, их право на общество и гарантирует им рвение со стороны государства.
Будет установлено соблюдение восстановления новых людей, присвоенное имени нового народа.
Скоро будет принят статут об основных политических правах без непредвиденных условий и дискриминации. До них належать такі положення:
- Голосувати і бути обраним на основі загального і рівного голосування, коли забезпечено вільне волевиявлення співгромадян;
- Бути допущеним у своїй країні до державної служби;
- Возьмите судьбу навязанного суверенного правосудия либо особым образом, либо через представителей.
Zmіst statti № 28 обнародована о Комитете по правам народа, регулировании складских помещений, функциях органа. Перед складом Комитета сообщество должно войти, как оно знало, и принять судьбу пакта сил, обладающих юридическими советами и компетенцией, за исключением высших моральных и этических качеств.
Обираються члени Комітету таємно і працюють в особистій якості, висувається не більше двох осіб від держави-учасника, але обирається в наслідку тільки один (Ст.29).
Представлення кандидатів у майбутні члени проходить Комітету на засіданні Організації Об’єднаних Націй (ООН) під головуванням Генерального секретаря ООН в Центральній установі зазначеної організації.
Термин перебування на ций посади чотири Рокки, член Комитета имеет право на пересмотр в установленном порядке. Кожен член Комітету до вступу на посаду на відкритому засіданні робить урочисту заяву про те, що надалі зобов’язується виконувати свої обов’язки неупереджено і сумлінно (Ст.38).
Конституційне право України (2)
... конституційного права - Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, законів України та ін. Предмет конституційного права охоплює чотири групи суспільних відносин: -засади народовладдя, суверенітет народу; -які визначають устрій держави ... науки є також історія цієї галузі права, законодавства, науки і навчальної дисципліни; доктрина конституційного права; методологічний і ...
У Комітету є власний штат посадових осіб, які обираються на два роки, матеріальні засоби і необхідний для функціонування персонал надається Генеральним секретарем ООН (Ст.36 — 39).
Щорічно держави-учасниці надають Генеральному секретарю
У ООН есть больше информации о прогрессе, достижении прав людей и о том, как исправить любые несоответствия в областях участников пакта. Потім доповідь потрапляє безпосередньо до Комітету для розгляду.
Будь-яка держава-учасниця, яка заявила про визнання компетенції
Комітету, має право повідомити останньому про порушення положень пакту іншою державою (Ст41).
У цьому випадку в особливому процедурному порядку
Комітетом розглядається заява на закритому засіданні. Далі Комітет надає миролюбні послуги, сприяючи полюбовному вирішенню питання на основі поваги основних свобод і прав, що встановлюються цим пактом. У цьому випадку Комітет пише і направляє держави-порушника відповідний доповідь-рекомендацію.
У разі незадовільного вирішення проблеми, або бездіяльності з боку порушника, Комітет з попередньої згоди зацікавлених учасників, формує спеціальну Погоджувальну комісію (далі —
Комісія), яка надає добрі послуги зацікавленим державам-учасницям. Вона складається з п’яти осіб, разбирающих суть питання в особистій якості (на чолі Комісії — виборний Голова).
Причому, вони не повинні бути громадянами заінтересованих держав (ст.42).
Комісія розглядає протягом дванадцяти місяців надану Комітетом будь-яку інформацію і має право надсилати запити на будь-які відомості від держав, що беруть участь у вирішенні спірного питання. Через зазначений термін, Комісія направляє голові Комітету доповідь для відправлення зацікавленим сторонам.
Один раз на рік Комісія з прав людини направляє Генеральної
Асамблеї ООН звіт про виконану роботу (Ст.45).
Стаття № 48 оголошує справжній пакт відкритим документом для підписання будь-якою державою — членом ООН, або учасника Статуту
Міжнародного Суду, або для запрошеного Генеральною Асамблеєю ООН держави до участі в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Стаття № 50 встановлює дію пакту на всій частини федеративних держав без будь-яких видів обмежень.
Наступна стаття декларує право будь-якого учасника вносити пропозиції про поправки в справжній пакт, висловлюватися за скликання конференції держав-учасників під егідою ООН. Приймаються поправки більшістю голосів і стають обов’язковими для учасників, які їх прийняли. [5]
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, створений відповідно до проголошених Статутом ООН принципами та відповідно до положень Загальної Декларації прав людини, встановлює рівні свободи і права для будь-якого народу. Статтями пакту вменено державам-учасникам створення таких внутрішніх умов, коли кожному реально забезпечено право користуватися соціальними, економічними, культурними, а також, політичними і громадянськими правами.
Права людини і громадянина: поняття, види, гарантії забезпечення
... встановлювалися інститути права людини і громадянина під час усієї історії, які головні ознаки прав людини, а також розглянути становлення прав і свобод людини та громадянина на території України та іх закріплення у Конституції нашої держави. Структура ...
У зв’язку з положеннями Конституції РФ правові норми позначеного пакту стали безпосередньо діючими в Росії і поставлені на рівень конституційних і застосовуються державою.
Одночасно з пактом про громадянські і політичні права був прийнятий
Факультативний протокол до нього, який передбачив визнання компетенції розглядати, приймати інформацію від знаходяться під її юрисдикцією осіб, або організацій, які вважають, що стали жертвами яких порушень в сфері прав людини і громадянина.
Статті Факультативного протоколу (далі — Протоколу) розвивають положення Міжнародного пакту про громадянські і політичні права і покликані втілювати його (пакту) постанови у світову юридичну практику. Це, власне, є метою документа. Містить норми, принципи, імперативного властивості для держав-учасників пакту, визнали компетенцію Комітету з прав людини та ратифікували пакт, або приєдналися до нього.
Відповідно до статей Протоколу, вищевказані держави наділені правом звертатися до вищезгаданий Комітет, якщо, на їхню думку, вони стали жертвами якого порушення (Ст.1).
У цьому разі звернення не розглядають тільки в двох випадках:
1. Якщо звернулася особа не вичерпало всі внутрішні засоби захисту;
2. Якщо дана проблема вже не розглядається іншим міжнародним розглядом (Ст.5).
Загальновідомо, однією з умов існування правової держави є реальне забезпечення прав особистості, як і свобода її всебічного розвитку. Іншими словами, людині і громадянину гарантовані з боку держави деякі позитивні дії, а саме такі мінімальні положення, правові початку:
1. право на недоторканність;
2. право на судовий захист і справедливий розгляд;
3. право на освіту, культурний розвиток;
4. право на соціальне забезпечення;
5. інші права. [10]
Також є спеціальний міжнародний документ, направлено регулюючий права людини і громадянина в області, що стосується культурної, економічної, соціальної діяльності держави.
Ним став Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.
Сей нормативно-правовий акт деталізує права людини і громадянина в зазначених сферах правових відносин держава — суспільство — особистість, тим самим, розвиваючи правові принципи, встановлені Загальною декларацією прав людини. Також має вищою юридичною силою, в країнах приєдналися до пакту, є стабільним правовим актом постійної дії і багаторазового застосування.
Документально вказується в преамбулі Міжнародного пакту: права і свободи випливають з притаманною людської особистості сутності, ними (правами) однаковою мірою наділяються всі люди, свобода розвитку індивіда неможлива без активного позитивного участі з боку держави, яких зобов’язано справжнім пактом, заохочувати загальне дотримання і повагу прав людини.
Але крім загальних, універсальних правових норм є ще міжнародні договори юридичного властивості, направлено регулюючі специфічні галузі правових відносин.
У цьому зв’язку найважливіше значення має регіональну угоду —
Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод від 04,11,1950 р., підписана в Римі. Сфера дії цієї угоди позначена назвою — Європейська Конвенція.
Затвердили цю Конвенцію уряду, члени Ради Європи. У ній знову підтверджується вірна прихильність договірних сторін принципам, проголошеним Загальної Декларації прав людини (див. вище).
Крім цього декларується подальший напрямок діяльності європейських держав на встановлення, затвердження та реалізації прав людини та основних
свобод, дотримання яких залежить від справжньої демократичної системи і загального розуміння цих прав і свобод усіма учасниками відносин.
Як і раніше право людини на життя охороняється законом (Ст.2), як і право на свободу та особисту недоторканність (Ст.5), ніхто не може бути позбавлений такого права, інакше як за вироком суду відповідно до процесуальних норм, передбаченими законодавством даної країни.
Тортури, дії, що принижують людську гідність заборонені (Ст.3), як і рабство (Ст.4).
Далі в статтях Конвенції оголошуються всі основні загальновизнані громадянські та політичні свободи для людини (не буду зупинятися на повторення).
Згідно з положенням статті № 19 Високими Договірними Сторонами утворюється:
1. Європейська Комісія з прав людини (далі — «Комісія).
2. Європейський Суд з прав людини (далі іменований «Суд»).
Як Комісія, так і Суд утворюють власні процедури.
До Комісії можуть передаватися петиції для Генерального Секретаря від будь-яких осіб (або групи осіб), від неурядових організацій, які вважають, що стали жертвами яких порушень. Європейська Комісія розпочинає розгляд петиції, якщо всі внутрішні засоби для вирішення проблеми вже вичерпані і минуло шість місяців від дати прийняття остаточного внутрішнього рішення.
Європейський Суд з прав людини складається з такої кількості суддів, рівній кількості членів Ради Європи — по одному (строго!) громадянину від держави. Сфера юрисдикції Суду — всі відносини, що стосуються застосування і тлумачення Римської Конвенції. Передавати справи до Суду мають право Комісія та Високі Договірні Сторони.
Для розгляду справи утворюються камери з дев’яти суддів, на чолі —
Голова. Розгляд проходить тільки після встановлення неможливості застосування доброзичливих методів вирішення проблеми (ст.47).
Рішення Суду завжди мотивовані, остаточні. Будь-який суддя має право на власну думку (ст.51).
Нагляд за виконанням судового рішення покладається на
Кабінет Міністрів.
Оголошується відкритість Конвенції для підписання та ратифікації її будь-якою державою — членом Ради Європи. Протоколом № 6 цієї
Конвенції скасовується страта.
Крім їх, існують договори (угоди декількох держав у письмовій формі) загального універсального дії, або норми, регулюючі
відносини, що виникають за певних умов. Упорядкування відносин у цій області також необхідно, однак порушення не несуть повсюдного характеру, або виникають виключно за наявності певних передумов. Наприклад, при військових діях, або при виконанні вироку, або при проявах різного виду дискримінації і т.д.
Насамперед, це Віденська Конвенція про право міжнародних договорів.
Сфера діяльності (напрямок) — область відносин, що виникають при укладанні, ратифікування, прийняття, або при затвердженні, або при приєднанні до договорів держав. Джерело — міжнародні організації.
Суб’єкт впливу — держави і міждержавні організації. Час дії відповідає часу дії договорів, відносини яких дана
Конвенція впорядковує. Простір — всі території держав, що визнали положення міжнародних договорів.
У Віденській Конвенції встановлюються фундаментальні юридичні поняття та визначення: «договір», «прийняття», «затвердження», «ратифікація»,
«Приєднання» та ін Всі вони применительни в галузі функціонування міжнародних договорів (Ст.2).
Віденська Конвенція про право міжнародних договорів формулює базисні, стрижневі визначення та поняття у сфері дії договірних відносин правового характеру, умови участі сторін у договірних відносинах, порядок вступу в зазначені відносини, процедури, що стосуються застережень при підписанні договорів. Встановлюється правоздатність сторін, територіальність і сила дії договірних правових актів, а також умови вступу цих актів у дію, як регулятора суспільних відносин. Також визначено умови дотримання міжнародних актів, їх відсутність зворотної сили, і умови безпосереднього їх застосування.
Наступним договором, регулюючим специфічні відносини, що виникають при виникненні таких передумов:
- Переслідування за ознакою приналежності до певної соціальної, станової, чи іншої групи;
- Гоніння за національною ознакою, за ознакою віросповідання;
- Переслідування через політичні погляди та ін ознаки є Конвенція про статус біженців (набула чинності 22,04,1954), підписана в Женеві 28,07,1951 р.
Коли особа перебуває поза своєї країни і відмовляється користуватися її захистом внаслідок яких побоювань, або не має певного громадянства, або не може повернутися на колишнє місце проживання в результаті відбулися різного роду подій до 01,01,1951 р. (і деякі інші ознаки ), тоді позначене особа може вважатися «біженцем» і до нього можна застосувати положення Конвенції.
Документ був прийнятий внаслідок порушення прав і свобод найбільш вразливою в правовому, соціальному становищі категорії громадян — біженців.
ХХ сторіччя стало епохою воєн і глобальних цивілізаційних конфліктів.
Світовий досвід показав, що найбільш страждають від військових (або інших) зіткнень мирні громадяни. Таким чином, було прийняте перше, стрижневе міжнародно-правову угоду, що поклала початок у вирішенні проблеми гуманітарного та соціального характеру, і виключення можливості виникнення можливих непорозумінь, які можуть з’явитися в результаті вимушеного переселення (в силу різних причин) іноземних громадян. Так само переслідувалася мета недопущення покладання на держави, що прийняв на себе турботу про переселенців, непосильного тягаря у зв’язку із зазначеними подіями.
Статті Конвенції чітко визначають юридичне поняття «біженець», і тих осіб, які потрапляють під це визначення, отже, під юрисдикцію угоди (Ст.1).
Далі, як і будь правовою нормою, встановлюються права та обов’язки біженців.
Державам, які прийняли Конвенцію, вказується на недопущення щодо біженців дискримінації, ставиться в обов’язок надання доброго розташування щодо релігійних переконань цих народів.
Також біженцям надається захист у сфері інтелектуальних прав, право на освіту і вступ до профспілки, або в некомерційне об’єднання, асоціацію (Ст.15), право на вільне звернення до суду (з тими ж пільгами, що є у громадян даної країни).
Також гарантовано сприятливе правове становище щодо їх права на роботу (Ст.17), права на житло, на початкову освіту (ст.22).
Нарівні з громадянами цієї країни встановлюється право на урядову підтримку і допомогу (Ст.23), право на гідну зарплату, посібники, соціальні гарантії (Ст.24).
В адміністративному порядку біженцям держава зобов’язана видати посвідчення особи, надати право на вибір місця проживання і свободу пересування (Ст.26).
Встановлюється рівне з громадянами цієї країни оподаткування (Ст.29).
Стаття № 31 не передбачає накладення відповідальності на громадян, які незаконно прибули з країн, де їм безпосередньо загрожувала небезпека
(Також заборонено їх зворотна висилка в «небезпечні» країни), за умови їх негайного заяви про себе в органи влади.
Однак після закінчення декількох десятиліть з часів утвердження
Женевської Конвенції про статус біженців проблема останніх вирішена не була.
Більше того, виникла необхідність нового правового регулювання, так як Женевська угода встановлювала тимчасової межа до визначення «біженець», вказувалися події, в результаті яких біженці стали біженцями
- До 01,01,1951 р. Тому багато переселенці за фактом, юридично такими не були.
Був прийнятий Протокол, що стосується статусу біженців (далі — Протокол) на Генеральній Асамблеї ООН 16,12,1966 р. Положення Протоколу розвивали початку, сформульовані Женевською Конвенцією. Держави учасники підтверджували прийняті на себе обов’язки застосовувати статті 2 — 34 зазначеної
Конвенції включно. Змінилося визначення «біженець», тепер у ньому не вказується точна дата. В цілому положення Конвенції залишилися колишніми. [5]
Ще один правовий договір, що упорядковує відносини певної категорії громадян. Це Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, ратифікований резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 18,12,1979 р.
Даний документ відповідно до оголошеними принципами Загальної
Декларації прав і свобод людини встановлює рівноправність чоловіків і жінок на підставі того, що всі люди народжуються рівними і вільними у своїй гідності та правах. Також уточнюється, що всі види обмежень жінок у правах і свободах порушують непорушні принципи рівноправності і поваги людської гідності.
За — цьому, всі держави-учасники, засуджуючи прояви будь-якої форми дискримінації щодо жінок, згодні проводити невідкладну політику, спрямовану на ліквідацію цього потворного явища (Ст.2).
Щодо правової основи це буде виражено:
1. У включенні до законодавства принципів рівноправності чоловіків і жінок, приймати дії (аж до силових), спрямовані на викорінення дискримінації;
2. У виключення з чинного законодавства норм, що представляють собою дискримінацію щодо жінок; ін
Зізнається рівність чоловіків і жінок перед законом, однакова цивільна правоздатність, сделкоспособность (Ст.15).
У відношенні соціального боку проблеми вирішено змінити культурні моделі поведінки обох статей з метою викорінення неправильних стереотипів відносин. Крім цього, досягнуто домовленості про прийняття всіх можливих заходів до визнання материнства соціальною діяльністю і встановлення спільної відповідальності за виховання і чоловіків, і жінок (Ст.5).
У відношенні політичних прав держави-учасниці домовилися гарантувати жінкам і чоловікам рівні права бути обраними до будь-які публічні органи, голосувати на всіх публічних виборах, референдумах, брати участь у діяльності урядових органів, на рівних з чоловіками правах, брати участь у здійсненні політики, займати державні пости ( ст.7) і т.д.
Також у сфері зайнятості визнаються рівні для обох статей права при прийомі на роботу, при виплачування винагороди, при призначенні соціальних пільг і тд. (Ст.11).
Заборонено звільнення працівниць у зв’язку з вагітністю, і в зв’язку з пологами, або через сімейного стану.
У сфері шлюбних відносин також оголошено рівноправність статей: на вільний вибір чоловіка; на вступ у шлюб з повного і вільного згоди; на однакові права щодо дітей; на вільне рішення про кількість дітей; на вільний вибір прізвища чоловіка, професії, дозвілля; на однакові права та обов’язки під час шлюбу; на ін права (Ст.16).
Отже, відповідно до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок державами-учасниками було засуджено поява будь-яких форм дискримінації щодо жіночої половини суспільства. Також було вжито заходів до викорінення будь-яких видів обмежень щодо зазначеного статі для реалізації його прав і основних свобод в економічній, в політичній, у культурному, у соціальній і в будь-якій області. [5]
Висновок
Після розгляду найбільш загальних положень міжнародно-правових актів про права людини і громадянина можна зробити висновок про те, що діяльність цих міжнародних декларацій, угод адресована на безумовне встановлення пріоритету соціальних та особистих прав, свобод і обов’язків індивіда над політичними і загальногромадянськими. І трактування, і застосування в життя зазначених прав повинні складатися не з державних міркувань, або їх тимчасових інтересів суспільства, а з універсальних принципів гуманізму. Визнання перерахованих прав і свобод, а також створення всіх можливих умов для їх повної і всебічної реалізації є обов’язок, борг держави. В іншому випадку неможливо всебічне вдосконалення особистості і, отже, її участь у розвитку країни, у справах держави.
Положення Конституції РФ відкрили можливості встановлення інтеграції міжнародного правового досвіду у внутрішнє життя Росії. Приводиться в дію Федеральна програма забезпечення та захисту прав і свобод людини, складеної Комісією при Президентові РФ.
Крім цього, аналіз міжнародно-правових актів про права людини і громадянина дозволяє зробити висновок про те, що вони несуть двояку функцію:
1) являють собою єдиний «скелет» нормативних правил для будь-якої держави, що має демократичну сутність;
2) представляють собою сполучні ланки для правових систем світу.
Росія на державному рівні приєдналася до загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Тобто, в Конституції РФ височайше признанно, що людина, її права і свободи є вища цінність (що відповідає основним міжнародним правовим принципам і зафіксовано в більшості Конституцій існуючих демократичних держав), а визнання, дотримання та захист прав і свобод людини і громадянина — обов’язок держави. [2] Звичайно, більш докладно і конкретно свободи і права прописані в галузевих нормативно-правових актах, тут встановлена точка відліку в усіх сферах діяльності держави — Людина і Громадянин.
Список літератури:
1. Бурлацький Ф.М. Проблема прав людини в СРСР і Росії. (1970-80-ті і початок 90-х років).
— М.: Наукова книга, 1999. — С. 235 — 240. (19)
2. Державна символіка Російської Федерації. — М.: Іспит. 2001. — С. 4 — 47.
3. Комаров С.А., Малько А.В. Теорія держави і права. Короткий підручник для вузів. — М.: НОРМА-ИНФРА * М, 1999. — 448 с.
4. Малько А.В., Комаров С.А. Теорія держави і права. — М.: 1999. — С. 306 — 311. (9)
5. Міжнародні норми про права людини та застосування їх судами Російської Федерації. Практичний посібник / Упоряд. Жуйков В.М. та ін — М.: «Права людини». 1996. — З 8 — 301.
6. Мірошникова В.А. Коментарі до Конституції Російської Федерації. — М.: ЕКМОС, 2000. — 176 с.
7. Мірошникова В.А. Основи правознавства. М.: ЕКМОС. 1997. — 208 с.
8. Судоустрій і правоохоронні органи в Російській Федерації. Підручник. / Упоряд. Орлова Ю.К., Швецова В.І. — М.: Проспект. 2000. — С. 50 — 54.
9. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. —
М., 2000. — С. 112 — 274.
10. Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів — М.: Інтерстиль. 2001. — С. 82 — 83. (14)
11. Якушев А.В. Теорія держави і права. — М.: ПРІОР. 2000. — 192 с.
