НЕГОСУДАРСТВЕННОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ
Кафедра Теорії Держави
і Права
Реферат
Симагина Віталія Анатолійовича
студента 2 курсу
Спеціальність: 021100
Юриспруденція
Тольятті — 2001
Зміст
Запровадження
1. Конституційне закріплення
2. Відповідність міжнародних стандартів
3. Зміст права
4. Гарантії реалізації
5. Механізм реалізації
6. Перешкоди у реалізації
7. Я – як носій суб’єктивного права
Укладання
Список використовуваної літератури
Запровадження
Основний Закон держави – Конституція, У першій своєї главі «Основи конституційного ладу» декларує положення про те, що «Людина, його правничий та свободи є вищою цінністю. Визнання, непорушення кордонів і захист права і свободи людини і громадянина – обов’язок государства»[1].
Дане положення – одне з фундаментальних основ конституційного ладу РФ. Поняттям «самоцінність» не визначається жодна інша основа конституційного ладу.
Невипадково положення щодо прав і свободи винесене на число перших, проголошених Конституцією. Місце цієї фінансової інституції обумовлена тим, що має рацію і свободи людини і громадянина зізнаються вищу харчову цінність держави і, метою функціонування всіх цих державних і громадських інститутів і структур.
Хто ж «основні правничий та свободи людини і громадянина»?
Поняття «основні правничий та свободи людини і громадянина» виникла 18 столітті, коли вперше пролунало у французькій «Декларації права і свободи людини і громадянина» 1783 року. Ідеї просвітителів, проголошені у цьому документі підтримано згодом конституціями багатьох держав – починаючи з першого американської Конституції і донині.
Здається, треба звернути особливу увагу, що нинішній розподіл про права людини і громадянина який завжди обіймав таких значуще місце у попередніх конституціях нашої країни – з’явився лише Конституції 1937 року, та й, серед останніх глав. У Конституції 1978 року його поставлений вже в друге місце.
У 1991 року розпочався новий період правову систему Російської Федерації, ознаменований визнанням гарантованих правами людини і громадянина.
22 грудня 1991 року прийнято Декларацію права і свободи людини і громадянина, яка цілком відповідає міжнародним актам, прийнятим демократичним світовим співтовариством:
Безпека людини й право реферат основи здоров я
... безпеки в усіх сферах людської життєдіяльності. Здоров'я людини, можна охарактеризувати функціональним станом його організму, які забезпечують тривалість життя, фізичну й розумову працездатність, самопочуття, функцію відтворення здорового ... в. Вартість робочої сили в виражається вартістю життєвих коштів, необхідні здобуття права зробити, розвинути, увічнити робочої сили. У ті кошти входять їжу сім'ї, ...
- Загальна Декларація правами людини, прийнята 10 грудня 1948 р.;
- Європейська конвенція про захист людини та основних свобод, 1950 р.;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальних і культурних правах, 1966 р.;
- Міжнародний пакт про громадянських і політичні права, 1966г.
Отже, сприйняли загальна концепція правами людини, затверджена цих міжнародних документах. Підписавши 10 липня 1992 року у Гельсінкі декларацію «Надії і проблеми часу змін», Російської Федерації підтвердила свої зобов’язання дотримуватися заключний акт НБСЄ 1975 року у області правами людини.
На виконання цих зобов’язань 21 квітня 1992 року було внесено зміни у діючу тоді Конституцію (1978 року) – розділ II «Держава і як особистість» замінили за небагатьма корективами, положеннями Декларації права і свободи людини і громадянина. Проте, цього було досить, оскільки цей розділ ні органічно пов’язані з іншим текстом Конституції.
1. Конституційне закріплення
Стаття 23
1. Кожен має право недоторканність приватного життя,
особисту й сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені.
2. Кожен має право таємницю листування, телефонних перего-
злодіїв, поштових, телеграфних та інших повідомлень. Обмеження цього
права можлива тільки виходячи з судового вирішення.
Право на приватне життя.
боку особистому житті людини, що він через свою свободи
не хоче робити надбанням інших. Це — своєрідний сувере-
нитет особистості, що означає недоторканність його «середовища оббита-
ния». Презюмируется, що таємниця у разі зовсім не від прикры-
вает якусь антигромадську чи протиправну діяльність.
Вона відбиває природне прагнення кожної людини мати соб-
ственный світ інтимних та ділових інтересів, прихований від чужих
очей. Соціалістична суспільство намагалося відкинути визнання
прав людини на приватне життя, що у знущальні
форми колективних обговорень особистому житті, витончені мето-
ды стеження і підслуховування, поширення що ганьбить людини
інформації про його інтимного життя тощо.
Проте громадянське суспільство розуміє, що зловживання
таємницею приватного життя може мати антигромадський і противо-
правный характер. І тут суспільство розмірковує так, що
втручання у приватне життя з виявлення протиправних
дій тієї чи іншої особи має функціонувати лише з урахуванням
закону за наявності вагомих, знов-таки визнаних законом, основа-
ний для підозри чи обвинувачення даної особи у вчиненні
злочину, тобто. при порушенні кримінальної справи. Поза тим
приватне життя недоторканною.
1. Приватне життя (у деяких правових і соціальних літературних источни-
ках це особисте життя) є життєдіяльність людини у особливої сфері сімейних , побутових, особистих, інтимних стосунків,
Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони ...
... реалізацію, охорону і захист прав людини, через демократію пролягає шлях до реальної інтеграції України до Європейського і світового співтовариства. Міжнародний захист прав людини Права людини регулюються як внутрішньодержавним, так ... громадськими організаціями. На жаль, в Україні, як і в інших країнах СНД, судовий порядок захисту прав громадян тривалий час (за часів СРСР) залишався винятковим. ...
що підлягали контролю з боку держави, громадських організацій, громадян; свободу усамітнення, роздуми, вступу до контакти коїться з іншими особами чи припинення таких контактів; свободу висловлювань та правомірні вчинків поза сферою службових відношенні; таємницю житла, щоденників, інших особистих записів, листування, інших поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень, змісту телефонних та інших переговорів; таємницю усиновлення; гарантовану можливість довірити свої власні і сімейні таємниці священику, лікаря, адвокату, нотаріусу без побоювання їх розголошення.
Домашній уклад, інтимні прив’язаності, особисті симпатії та перспективи
антипатії також охоплюються поняттям приватного життя. Усі, що відбувається у житло, неспроможна прослухуватися і віддаватися гласності.
Сімейний бюджет, розпорядження особистої власністю і грошовими внесками, самостійно наявність — усе це також сфера приватного життя.
«Недоторканність» і «таємниця» — два поняття, характеризуючих
природу даного інституту.
Слід розрізняти таємниці виключно особисті (нікому не дове-
ренные) і таємниці професійні (особисті таємниці, довірені представникам різних професій — лікарям, адвокатам, нотаріусам, священикам).
Суб’єкти професійних таємниць несуть юридичну або ту (наприклад, релігійну) відповідальність право їх розголошення. Не всяка особиста таємниця є сімейної. Не усе, що людина повідомляє лікаря, адвокату, нотаріусу, є його таємною, проте ці фізичні особи зобов’язані не розголошувати будь-які повідомлені їм відомості (наприклад, про обставини кримінальної справи).
Вимушена необхідність розголошення особистих і сімейних
таємниць, даних про приватного життя громадян виникає у з трьох основних
сферах: 1) у сфері боротьби з злочинністю; 2) при здорового громадян; 3) за умов оголошення надзвичайного й військової становища.
2. Відповідність міжнародних стандартів
Визнання Загальної Декларації правами людини, Європейської конвенції про захист людини та основних свобод, Міжнародного пакту про громадянських і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальних і культурних правах, Конвенції про попередженні злочинів геноциду й незвичні покарання для неї, Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та інших найважливіших міжнародно-правових актів стало неоціненним внеском у розвиток цивілізації і управлінням культури XX в.
Отже, сприйняли загальна концепція правами людини, затверджена цих міжнародних документах.
У пункті 1,статьи 2, частини II Міжнародного пакту про громадянських і політичні права говориться, що «Кожне використовується у цьому Пакте держава зобов’язується самі та забезпечувати всім які у межах його території і що під юрисдикцією особам права, визнані у цьому Пакте, без хоч би не пішли відмінності, одного разу у відношенні раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціальним походженням, майнового становища, народження чи іншого обставин» 1 .
Конституційне право громадян на освіту
... темою "Конституційне право громадян на освіту "послужили базова навчальна література, фундаментальні теоретичні праці найбільших мислителів у розглянутій області, результати практичних досліджень видних вітчизняних і зарубіжних авторів, статті та огляди в ... і засвоєння знань, умінь, навичок діяльності, основний засіб підготовки людини до життя і праці [2]. Виховання - створення умов для розвитку і ...
У п.1 і 2, статті 17, частини III Міжнародного пакту про громадянських і політичні права закріплено дане декларація про таємницю. «Ніхто неспроможна піддаватися произвольному чи незаконному втручанню у власну і «сімейну життя, довільним чи незаконним зазіханням на недоторканність її житла чи таємницю його кореспонденції чи незаконним зазіханням з його честь репутацію. Кожна людина має декларація про захист закону від такої втручання чи таких посягательств»2.
3. Зміст права
Суб’єктом права на недоторканність приватного життя, охорону
особистих і сімейних таємниць є кожна людина, зокрема неповнолітній і душевнохворий. Це може бути засадах обмежена стосовно осіб, затриманих, заарештованих, і позбавлених свободи, котрі страждають, тяжкими інфекційні хвороби (за її зверненні його до лікаря) та інших категорій громадян.
Варто було в частини першої статті 23 Конституції вказати, що така обмеження допускаються лише у відповідність до федеральним законом.
Члени сім’ї не несуть юридичну відповідальність за разглаше-
ние особистих і сімейних таємниць. Така відповідальність покладено на
державних службовців та їхніх представників зазначених вище професій, яких було довірені це. Ці особи немає права розголошувати особисті та сімейні таємниці навіть по смерті довірителя, крім випадків, вказаних у законі, наприклад, за необхідності реабілітувати померлого).
Не цілком відповідає частини першої статті 23 Конституції РФ
вимогу закону у тому, щоб суд під час розгляду кримінальної справи запобігав розголошення відомостей про інтимних сторони життя що у справі осіб (стаття 18 У ПК РРФСР).
У Конституції говориться про збереження особистих, а чи не інтимних таємниць, тобто. вжито ширше поняття. З іншого боку, неприпустимо розголошувати що така відомості щодо усіх фізичних осіб, Не тільки учасників процесу.
Положення статті 23 Конституції конкретизуються у різних
галузях правничий та напрямах.
У зміст медичної таємниці входять відомості: 1) факт обра-
щения за медичної допомогою; 2) хворобу (діагнозі, лікуванні, прогнозі); 3) про методи лікування: 4) про особі, обратившемся по медичну допомогу, — минулому, звички, похилостях, фізичних і психічних недоліках, інтимних зв’язках; 5) про родину хворого й уклад життя у домі. Медична таємниця може бути розголошена, якщо вже стан хворого Демшевського не дозволяє йому висловити своєї волі, а обстеження лікування необхідно залучити інших фахівців; якщо є загроза поширення інфекційних захворювань, масових отруєнь і поразок; якщо відомості потрібні дізнавачу, прокурору, слідчому та суду у зв’язку з виробництвом у справі; якщо відомості необхідно повідомити батькам хворого, який досяг 15 років; якщо підстави вважати, що найбільшої шкоди здоров’ю хворого заподіяно протиправних дій (стаття 61 Основ законодавства РФ про охорону здоров’я, стаття 9 Закону РФ «Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян у її наданні»).
У зміст адвокатської таємниці включаються: 1) сам собою факт обраще-
ния за юридичної допомогою; 2) інформацію про злочині, співучасниках, особистої й сімейному житті який звернувся; 3) інформацію про особистому житті обвинувачуваного (подається), почерпнуті адвокатом з кримінального або права громадянського справи; 4) відомості, які у листуванні адвоката з обвинувачуваним (представляемым) й у адвокатському досьє. Закон забороняє допитувати адвоката як свідка про обстоятель-
Поняття права приватної власності громадян. — Право — ...
... особи, яка не є власником майна. 1. Поняття права приватної власності громадян Власність громадян одержала детальну правову регламентацію в Законі України ... в законодавчому закріпленні такого деталізованого орієнтовного переліку об'єктів права приватної власності громадян не існує. Введення його в Закон України « ... ЦК України були виклю-чені: глави 7, 8, 9, статті 87, 87, 88, 100-104, 106, 108, 111, ...
ствах, котрі почали йому відомі у в зв’язку зі виконанням обов’язків захисника чи представника (пункти 1 і трьох статті 17. КПК РРФСР).
Адвокат несе відповідальності за неінформування. Усе це — необхідні умови безбоязного громадян в адвокатуру над наданням юридичну допомогу.
Приватне життя, особисті та сімейні таємниці охороняються законом. КК
рф встановлює кримінальну відповідальність: розголошення таємниці
усиновлення проти волі усиновителя (стаття 155); розголошувати дані попереднього слідства й дізнання, якщо відповідний учасник процесу попередили звідси (стаття 310 У До РФ, стаття 139 КПК РРФСР); порушення таємниці листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних чи інших повідомлень громадян (стаття 138 У До РФ); порушення недоторканності житла — незаконний обшук, незаконне виселення й інші порушення цього права (стаття 139 КК РФ).
Під статтю 310 КК РФ підпадають й ті випадки, коли дізнавач, слідчий чи прокурор попередили учасників процесу про неприпустимість розголошення даних про приватного життя громадян (тут змістом слідчої таємниці стають особисті та
сімейні таємниці).
Розголошення даних про приватного життя, особистих і сімейних таємниці
часом карається в адміністративному чи дисциплінарному
порядку.
Найбільші обмеження права на недоторканність приватної
життя, збереження особистих і сімейних таємниць допущені при отбывании покарання позбавленні свободи, соціальній та кримінальному процесі голосування та в оперативно-розшукової діяльності (ОРД).
На думку, у Конституції РФ було б обумовити, що така обмеження можуть бути запущені лише федеральним законом.
У виправно-трудових установах допускаються так называе-
мые режимні, зокрема особисті, обшуки (їхнього проведення не
потрібні якісь конкретні підстави), здійснюються цензура
кореспонденції, огляд посилок, бандеролей і передач, і навіть
огляд речей і прикрашання одягу осіб, які входять у ВТУ і які виходять із нього
(стаття 22 НТК РРФСР).
Закон РФ від 21 липня 1993 р. «Про закладах державної і органах, исполня-
ющих кримінальні покарання позбавленні свободи» не скасував обмеження, встановлені ВТК РРФСР, і підтвердив право працівників ВТУ для проведення режимних обшуків і оглядів (пункт 6 статті 14) .
У кримінальному процесі допускається розголошення даних про приватної
життя громадян при допиті свідка (зокрема лікаря) і потерпілого, коли ці відомості необхідні встановлення обставин які підлягають доведенню у справі (але ніхто зобов’язаний свідчити проти себе самої, свого чоловіка і близьких родичів (див. коментар до статті 21 Конституції).
Обставини приватного життя можуть бути експертизою (наприклад, імпотенція), оглядом (наприклад, фізичні дефекти), особистим обшуком і виїмкою помешкань (щоденники, особисті папір тощо.), оглядом і виїмкою поштово-телеграфного кореспонденції.
КПК РРФСР не встановлює критеріїв і меж застосування примусу під час збирання даних про приватного життя громадян. Зокрема, встановлено, чи можна примусово проводити експертизу й огляд потерпілих і. свідків, в примусовому порядку отримувати зразки на дослідження, невизначений коло осіб, листування яких то, можливо зазнала арешту, огляду і виїмку.
Цивільно-правова охорона особистого життя фізичної особи
... або вужче, лише щодо окремих її аспектів, зокрема, таємниці особистого життя, або ширше – в контексті загального дослідження особистих немайнових прав і компенсації моральної шкоди, завданої їх порушенням. ... передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини. Однак її рівень в ...
За наявності таких прогалин безпосередньо діє конституційне правило: «кожен має право недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю», поки винятку ні чітко встановлено федеральним законом.
Федеральний закон від 5 липня 1995 р. «Про оперативно-пошукової
діяльності» допускає істотне вторгнення органів держави у приватне життя громадян, передбачаючи позапроцесуальні {таємні, агентурні) методи контролю над особистістю, контролю над поштовими відправами, прослуховування телефонних та інших переговорів, зняття інформації з технічних каналів зв’язку. У цьому можна застосовувати аудіозапис, фото- і кінозйомка, інші технічні засоби. Закон про ОРД допускає застосування оперативно-технічних заходів, коли ще немає даних, вказують на ознаки злочину, тобто. коли відсутні підстави для порушення кримінальної
