Формування духовного світу людини, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з соціальними відносинами і правовою системою.
Важливий етап правого виховання молоді був ознаменований прийняттям у 1996 р. Конституції України.
Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, усні професійно-технічних навчальних закладів для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.
Виходячи з конституційних положень молодь повинна чітко усвідомлювати як власні права і свободи, так і обов’язки перед суспільством, володіти правовою свідомістю, правовою культурою.
1) МІСЦЕ І РОЛЬ ПРАВА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ
Стаття 8. В Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.
Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як: юридичні; моральні; корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян); звичаї чи традиції.
Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на: економічні; політичні; сімейні; релігійні; етики та естетики; організаційні; соціально-технічні.
Юридичні (правові) норми — загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.
Моральні норми — правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, л забезпечуються насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.
Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об’єднаними людей.
Прокуратура України. Статус, структура, функції — Право ...
... регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Вищою ланкою системи є Генеральна прокуратура, яка під керівництвом ... підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких ...
Звичаї чи традиції — правила поведінки, що історично склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.
Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.
Так, правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:
- o виникають разом із виникненням держави;
- o встановлюються чи санкціонуються державою;
- o виражають волю керівної частини суспільства;
- o утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права);
- o існують у суспільстві як одна система норм;
- o формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов’язків;
- o правила поведінки формально визначені за змістом;
- o мають певні форми зовнішнього виразу;
- o мають точно визначені межі дії;
- o забезпечуються державним примусом та іншими засобами.
Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:
- o існують у будь-якому суспільстві;
- o встановлюються чи санкціонуються іншими суб’єктами;
- o виражають волю різноманітних частин населення;
- o можуть існувати й безсистемне, не будучи, внутрішньо узгодженими;
- o існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання;
- o виражаються не тільки через права та обов’язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо;
- o зазвичай позбавлені формальної визначеності;
- o можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих, формах;
- o не завжди мають точно визначені межі дії;
- o забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.
Отож, право, як особливий, вид соціальних норм, відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.
2) ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ПРАВА ЯК ВНУТРІШНЬОЇ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ
Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему.
Система права — це внутрішня форма права, яка має об’єктивний характер побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права.
Право складається з численних правових норм. Аби правильно вибрати ту чи ту правову норму для їх реалізації, треба знати, що вони об’єднуються не за випадковими ознаками; між ними є конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об’єктивній зумовленості й характерним ознакам схожості, відмінностей правових норм усе право можна подати як визначену систему.
Об’єктивна зумовленість права характеризується тим, що, по-перше, вона є явищем другорядним відносно економіки і входить до надбудови суспільства. По-друге, право включається до ширшої системи, що зветься правовою. Тому праву притаманні такі об’єктивні властивості:
- o воно розвивається через правовідносини, породжувані економічними відносинами, а вже потім установлювані чи санкціоновані державою;
- o під впливом правовідносин і правосвідомості розвивається не тільки норма права, право, а й правова система і правова надбудова;
- o право не слід зводити тільки до правових норм, його належить розглядати у взаємодії з іншими елементами правової системи (наприклад, правове регулювання та його механізм, правовідносини, правосвідомість та ін.);
- o система норм права є елементом системи правого регулювання, взаємодії об’єктивного та суб’єктивного права, правовідносин і правосвідомості. Водночас у правових джерелах існують і антисистемні тенденції (приміром, конкуренція норм права);
- o ступінь розвиненості системних властивостей прана багато в чому залежить від розвиненості всієї правової системи. Це означає, що систему права слід вивчати в межах певної правової системи.
До основних ознак системи права слід віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозв’язані правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути права; єдність і узгодженість між собою норм права, що складають систему права; об’єктивний характер побудови системи права.
Конституційне право України, як галузь права
... метод правового регулювання — найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, об’єднує такі правові норми, які врегульовують ... відрізняється від норм інших галузей права. Конституційне право України — провідна галузь національної правової системи. У науковій літературі є різні погляди на те, як називати цю галузь права — ...
Отже, для будь-якої держави право функціонує як едина, юридично цільна, внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових правил поведінки. Важливим аспектом такої внутрішньої узгодженості є структура права, як закономірна організація його елементів.
Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма прана).
Це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки суб’єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Ознаки норм права, що відрізняють їх від індивідуально-правового припису:
- o вони узагальнюють типові, тобто такі, що неодноразово повторюються, життєві ситуації;
- o розраховані на невизначену кількість суспільних відносин;
- o адресовані неперсоніфікованому колу суб’єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб’єктів, що підпадають під таку ситуацію;
- o діють у часі та просторі неперервно;
- o чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб’єктами.
Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як цільного, логічно завершеного державно-владного веління нормативного характеру. Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображено в статті .чакону. Проте здебільшого в статті викладаються не всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, посилальний чи бланкетний (відсильний) способи викладення норми в статті.
Прямий спосіб застосовується тоді, коли всі елементи норми права містяться в статті нормативно-правового акта; посилальний — коли робиться посилання на іншу статтю чи статті; бланкетний (відсильний) — коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.
Правовые, нормативно-технические и организационные основы обеспечения ...
... обеспечения безопасности жизнедеятельности, а поэтому необходимость в обязательном правовом, нормативно-техническом и организационном регулировании данной ... положенных в основу международного экологического сотрудничества. Декларация провозгласила право человека на жизнь ... актами, конкретизирующими его положения. В 1992 году принят «Порядок разработки и утверждения экологических нормативов выбросов и ...
