ПроВЕРХОВЕНСТВЕ ПРАВА ІПРОДВИЖЕНИИ До ПРАВОВОЇ ГАРМОНІЇ У УКРАЇНІ
Правова життя сучасної, суспільства зазнає кардинальні зміни у зв’язки України із процесами глобалізації культур і цивілізацій, і навіть дедалі більшої індивідуалізацією (>персонализацией) суспільства. У умовах складно прогнозувати стабільність законодавства і колишню розміреність правовим регулюванням. Стрімкі життєві зміни припускають перебування нових аргументів правом задля забезпечення його дієвості. Визначальним чинником у своїй стає система правових цінностей і також фахова правова культура як основний її носій. У призмі змін у змісті професійною правовою культури бачаться можливості подолання труднощів, у яких опинилася сучасна юриспруденція.
Тим більше що, процес створення професійною правовою культури відбувається шляхом затвердження правових нормативів і юридичиних термінів. Глибинну і часто визначальну роль грають різноманітні правові цінності, серед яких: справедливість, свобода, формальне рівність, верховенство правничий та низку інших. Правові цінності, власне, виписують той образ права у професіоналів, який надалі використовується ними на правової життя. Слід звернути увагу, що правові цінності як існують як образ права у професіоналів, але вони надалі своє предметне втілення [1] і з допомогою професійної юридичної діяльності закріплюються в правових нормативи, договорах, правозастосовних актах, всієї системи правових відносин.
Для буденної свідомості правові цінності стають ціннісними орієнтирами тоді, коли відбувається актуалізація права для індивіда під впливом конкретної життєвої ситуації. А загалом юридична практика виступає сферою втілення ціннісних характеристик права. У цьому, розмаїтість що у світі правових культур багато в чому пов’язані з особливостями сформованій системи правових цінностей тієї психологічної оснастки сприйняття та ефективного використання, що носить найменування правового менталітету.
Зауважимо, саме специфіці правових цінностей і основам правової менталітету на правової карті світу українське право займає своє місце в євразійської правової сім’ї. І хочапродолжаемая дискусія щодо найменування правової сім’ї, до якої підключено українське право, навряд у найближчими роками знайде своє завершення, все ясніше стає, що, по крайнього заходу, які твердження про включенні українського права у складі романо-германської правової сім’ї з найрізноманітніших критеріям демонструє свою неспроможність. Справді, «інакшість» українського права, його самобутність, дає знати всіх рівнях його існування. У цьому українське право, з одного боку, активно вбирає досягнення інших правових систем, їх правові цінності, з другого – використовує своє правове спадщина, свій історичний правової досвіду у вигляді сформованого правового менталітету, правових традицій і правових інститутів, і навіть ієрархію правових цінностей вирішення завдань сучасного правового розвитку України.
Права людини і громадянина: поняття, види, гарантії забезпечення
... гражданам государства. Цілісність і взаємозвязок прав людини і громадянина виявляються в тому, що права громадянина є різновидом прав людини (їх називають політичними правами людини). важно, чтобы права человека и ... У міжнародно-правових документах, і передусім у Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, конституціях розвинених ...
Заявивши принцип верховенства права як визначальну правової цінності, Конституцію України визначила магістральну лінію правового розвитку, коли вся ієрархія правових цінностей сучасної України вибудовується у відповідність до верховенством права. У цьому долаються усталені ставлення до законодавчому (>статутном) праві як єдиному критерії оцінки правової реальності [2] й, всеосяжному джерелі права. Визнання плюралізму джерел права, визначення їх системи та підпорядкування – найважливіше завдання для сучасного буття українського права, які мають вирішуватися на усіх напрямах правовим регулюванням.
Здається, що у цій ситуації принцип верховенства права відкриє шлях правовому плюралізму, дозволяє як вийти до послідовному використанню судового прецеденту з нашого правову систему, а й офіційно дозволяє професіоналам посилатися на правову доктрину на обґрунтованість юридичних рішень, що стала явою нашій правовій життя, враховуючи значення коментовані кодексів під час вирішення конкретних правових ситуацій.
Показовим моментом розбудови української права є більше твердження цінності юридичного процесу, як у традиційних, і у нетрадиційних його різновидах. Тут помітні принципові зміни правової сфери у зв’язки й з формуванням конституційного, господарського й адміністративного процесів. У цьому принцип верховенства права стосовно юридичному процесу виявляється у її формуванні та здійсненні таких правових процедур, що забезпечують суб’єкту права реальну можливість виходу до правовому вирішенню життєвого конфлікту відповідність до ідеями свободи, справедливості і формального рівності. Звідси з погляду верховенства права й не може бути перепоною для правового рішення ті правові процедури, що або ускладнюють суб’єкту права доступом до права й правосуддю, або відмовляють у ньому.
Такі галузі права як громадянське, кримінальна, адміністративне і трудове стають дійсним фундаментом всієї системи українського права, прагнучи закріпити й утвердити принципи, нормативи і нові методи лише на рівні кодифікованих Законів України. У українському праві принцип верховенства права за його реалізації виявляється у підвищення ролі названих галузей права у механізмі дії права, оскільки пов’язані з залученням нормативів та матеріальних цінностей фундаментальних галузей під час вирішення завдань всіх рівнях ієрархії галузей нашого права від профілюючих до комплексних.
Попри те що, правова політика сучасної України» досить суперечлива і стратегічно слабко виражена, що складається правова життя, зорієнтована верховенства права, неминуче має здійснювати її координацію.
Конституційне право України (2)
... -правових досліджень, повязані з актуальними проблемами теорії відповідної юридичної науки і навіть реформою конституційно-правової освіти в Україні. Предмет науки конституційного права є значно ширшим за предмет галузі конституційного права України, ...
Як головній правової цінності верховенство права покликане забезпечувати гармонізацію правових цінностей, недаремно ж бо її використання верховенство права в правових культурах, різняться між собою, як основними цінностями,обеспечиваемими правом (цінностями права), продовжує їх відображенням в створених правових цінностях.
Тож якщо для західних цінностей визначальними цінностями правової культури особистість, честь, порядок, нормативність, суспільним благом, то вітчизняна правова культура полягає в колективності, гідність, справедливості, повинності. Звідси випливає, чому використання принципу верховенства права й не може змінитися своєрідність ієрархії правових цінностей на нашій правовій культурі. Приміром, спроба на конституційному рівні визнати вищу харчову цінність українського права особистість (ст. 3 українській конституції) не знаходить свого подальшого підтвердження рівні галузевого регулювання, зокрема, Кримінального кодексу. Громадська безпеку правовому менталітеті українського народу залишається визначальною тоді як безпекою індивіда. Попри численні спроби у законодавстві вибудовувати правові цінності з урахуванням суб’єктивного права, як й раніше, помітний пріоритет юридичної обов’язки, що досі залишатється головної правової цінністю нашій правовій культури.
Звісно ж, сучасна юриспруденція, наполягаючи на верховенство права як головній правової цінності, саме дозволяє стосовно кожної правової культурі вивести соціум до правової гармонії, забезпечивши якиерархизацию правових цінностей, а й вибір правових рішень з урахуванням існуючого правового менталітету, правових традицій і правових інститутів.
У цьому шляху принципове значення має тут також розрізнення цінностей права (тобто. тих цінностей, які затверджуються і з допомогою права) і правових цінностей (тобто. тих цінностей, які несуть у собі крізь століття і покоління саме право, правова культура).
У підставі права перебувають такі абсолютні цінності як збереження життя, сім’ї, власності, забезпечення безпеки, отримання знань, прийняття рішень тощо. У цьому службова чи інструментальна цінність права виражена, зокрема, у цьому, щоб здійснити межу між цінностей іантиценностями. У той самий час цільове призначення права залежить від збереженні нинішніх цінностей і визнання їх як цінностей права, що виявляється з таких напрямів: закріплення цінностей, інформування цінностях, створення ієрархії цінностей, перерозподіл цінностей, і, нарешті, захист цінностей [3].
Інструментальна цінність права – це її ціннісний сенс, як певногорегулятива, відповідно до правилами та вимогами якого люди вибудовують свою поведінку. Різниця існуючих правових культур визначає розбіжність у обсязі нормативності, формах її існування, процедурах та методів забезпечення. У цьому якщо нормативна недостатність правової культури може викликати дезорганізацію відносин, зростання злочинності тощо., то нормативна надмірність, створюючи твердість і монолітність порядку, обмежує волю і ініціативу особистості, стає найчастіше перепоною на її персоніфікації. Отже, досягнення оптимальної нормативності правової культури, підвищує ціннісний сенсрегулятивов. Інструментальна цінність права то вище, ніж у більшою мірою обсяг правовим регулюванням відповідає вимогам життя.
Спеціального обговорення заслуговує питання про можливість з допомогою права здійснювати ранжування цінностей, вибудовувати їх ієрархію. Тут два становища видаються які заслуговують обговорення. Насамперед, теза про неможливість соціального ранжирування різних розумінь блага, оскільки немає порівнянності індивідуальних розумінь блага, отже, таке соціальне (зокрема правове) ранжування суть попрання ідеалу вільної особистості. І, по-друге, все соціальні блага (добробут, безпеку, посаду, освіту, покликання тощо.) поділяються на сфери, керовані різними принципами. До того ж у різних культурах цим соціальним благ надається різне соціальні значення. Звідси теза непорівнянності, яке утверджує відсутність прийнятного методу ранжирування благ, продуктів культури, тобто. блага (цінності) між культурами непорівнянні, як непорівнянні ці блага (цінності) між собою. Очевидно, неспівмірність індивідуальних розумінь блага неспроможна бути підставою відмовити від формування у відповідній культурі стійких орієнтирів під час руху особистості світі цінностей.
Сучасні концепції праворозуміння. Поняття і ознаки права
... інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування «життя» права в суспільному ... права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття. Сучасні наукові концепції ... права. До них не є застосовним принцип правової рівності. Таке право ... право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Право ...
Справді, у праві крім правових цінностей інші цінності не створюються, але неминуче вибудовується їх ієрархія, відповідна уявленням про ранги цінностей, поширених у даному суспільстві. Що ж до тези непорівнянності цінностей різних культур, він повинен націлювати на ретельність відбору цінностей інших правових культур, їхнього використання їх у умовах власної правової культури.
У сучасному юридичної літературі робляться спроби визнання однаковою найвищої цінності за людиною, і за природою [4].
За логікою цієї пропозиції соціум і держави також можуть бути розглянуті як найвищих вартостей. Тим більше що, в усіх цих випадках неминуча ієрархізація сьогодні вже цих найвищих вартостей. Здається, що в правової культури і з нашим правовим менталітетом ця ієрархізація виглядає так: держава, соціум, людина, природа.
Поруч із інструментальної (службової) цінністю право має власної цінністю. Будучи досягненням культури та цивілізації, право протистоїть сваволі, воно символ свободи, справедливості, формального рівності. Нарешті, протиріччя між порядком і безладдям навряд можна успішно долати без права. З цього погляду право як засіб подолання хаосу і уособлення порядку, а й цінність, що забезпечує розвиток виробництва і охорону порядку, і навіть його взаємодію Космосу з безладдям.
Власна цінність права отримує своє вираження з таких напрямів як соціум (соціальна цінність права) і особу (особистісна цінність права).
Причому у змісті власної цінності права виділяються специфічні цінності, які у на відміну від цінностей права (цінностей забезпечуваних правом) називають правовими цінностями (прав людини, суб’єктивні права, юридичні обов’язки,правозаконность тощо.).
Соціальна цінність права визначається її здатністю розв’язувати виниклі у суспільстві проблеми, використанням правових засобів у державної діяльності, обсягом необхідного правовим регулюванням, забезпеченням стабільності у взаєминах, надійністю захисту соціальної цілісності. Саме існування правової держави є визнання соціальної цінності права.
>Личностная цінність права полягає, передусім, у цьому, що є джерелом свободи творчої особистості, що входить у певну соціальну спільність. З допомогою права вдається дозволити протиріччя між особистою свободою й загальним благом. У цьому право вказує суб’єкту шляху руху до різним цінностям, надаючи до суспільним відносинам такі властивості як доступність, оперативність, надійність, однаковість, безпеку.
Сучасна сутність права
... правової дійсності дають підстави використовувати дану категорію у іншому - ширшому значенні, що дозволить надати соціальному призначенню права більшу самостійність, теоретичну і практичну цінність ... відносини, виховує громадян, охороняє культурні цінності тощо. Як держава неухильно виконує певні ... обумовлює потребу різних організаційних і правових засобів, спрямованих на забезпечення необхідних ...
Світ цінностей на праві (>аксиосфера права) включає цінності, оцінки, ціннісні орієнтації, і навіть відповідні їм ієрархічні побудови системи правових цінностей. Серед найвагоміших правових цінностей справедливість, природне право, конституція, закон, суд т.д. Загальну визнання отримали такі правові цінності як правової держави, поділ влади, прав людини. Слід зазначити, що висування волі у центр сучасного політичного мислення позначилося на помітному підвищення статусу правових цінностей на системі сучасних соціальних і особистісних цінностей.
Оскільки значимість права в людини й суспільства полягає, передусім, в розмежування сфер волі народів і сваволі, слід зазначити, що правомірне і неправомірне, як і добро і зло для моралі, служать праву як категорій, визначальних граничність правових цінностей. У цьому правомірне – обмежує сферу основних правових цінностей, а неправомірне – виділяє сферу правовихантиценностей.
З існування таких правових цінностей як, правомірне і неправомірне випливає існування тієї правової цінності, з допомогою якої дається оцінка правомірності дій учасників громадських відносин – це законність (>правозаконность).
Так само як категорія справедливості є основою правильного використання коштів і застосування оцінок, виражених у категоріях блага, добра і зла, категорія законності (>правозаконности) основа правильного використання коштів і застосування оцінок, виражених у категоріях формального рівності, правомірного і неправомірного.
Зауважимо, що у правової сфері свобода перестав бути правової цінністю, – він є цінність права, яка через принцип формального рівності матеріалізована у вигляді таких правових цінностей як суб’єктивні правничий та юридичні обов’язки. Саме суб’єктивні правничий та юридичні обов’язки становлять зміст волі у сенсі і виступають як основні правові цінності. Слід сказати, що ця правова цінність як законність хіба що знаходить свою конкретизацію в суб’єктивні права і юридичиних обов’язки.
Здійснення суб’єктивних правий і виконання юридичних обов’язків забезпечується такий правової цінністю як юридичну відповідальність. Як правової цінності юридичну відповідальність визначає правомірне поведінка людей.
Правові цінності існують суспільства і індивіда як «готових формул», які орієнтують у соціальному житті, впливаючи вплинув на вибір варіанти поводження у дії права.
Зауважимо, що моє розуміння слабкої сумісності які панують у різних правових культурахмотивировочно-установочних компонентів [5] має бути основою при правових запозиченнях, здійснюваних на рівні законотворчості, так лише на рівні юридичної теорії та юридичної освіти.
У призмі верховенства права проявляється його власна цінність як цінність упорядкованим свободи людини, справедливості, консенсусу, яка виключає сваволю чиновників і свавілля [6].
Реалізація принципу верховенства права віднаходить своє відображення існування системи вимог, які втілюються у правовий реальності. Ці вимоги, відповідні ідеології громадянського суспільства, виражені в категорії (правової цінності)правозаконности. Зазначимо на розбіжності у існування двох зв’язок у правовий сфері: верховенство закону – законність, верховенство права –правозаконность.
Права людини і громадянина. Історія ідеї прав людини. Теорія ...
... економічні, соціальні і культурні права 1966 р. Третє покоління прав людини можна назвати солідарними (колективними), тобто правами всього людства — правами людини і правами народів. Це право на мир, безпеку, ... точки зору (П М.Рабінович та ін.) про існування прав людини, прав нації (народу), прав людства., невідчужувані і священні права людини»: особиста свобода, власність, безпека і опір гнобленню; ...
>Отмечаемое в юридичної літературі низьку якість конституційних положень
