Право являє собою єдність форми та змісту, сутності і явища. Слід враховувати, що однією із сторін сутності, яка впливає на суспільні відносини, є функція права. Функція — це розгортання сутності права у суспільних відносинах.
Категорія «сутність права» виражає загальні закономірності розвитку правової дійсності, а окремі правові явища — лише специфічні закономірності їх розвитку. В сутності права представлені всі основні, суттєві, головні риси правових явищ у їх єдності.
Отже, сутність права — одне з основних, головних, найбільш важливих значень про право, тим більше, що сутність права багатоаспектна, також сутність права взагалі не може бути розкрита однією категорією, її можна пізнати і виразити лише за допомогою системи категорій, що відтворюють дійсну природу та історію права. [9,34-40]
4.3 Соціальне призначення права
Питання про соціальне призначення права має довгу історію розвитку. Демосфен бачив соціальне призначення права у встановленні порядку, якого повинні дотримуватися всі люди. Цицерон вбачав соціальне призначення права у тому, що воно визначає всі необхідні дії і забороняє небажані. Гуго Гроцій вважав, що призначення права полягає у виразі ним моральних правил, у визначенні справедливих дій. Були також інші висловлювання щодо соціального призначення права.
Проте більша увага почала приділятися цим питанням на початку XX ст. Деякі вчені (Л. Дюпе, К. Зенкер, М. Коркунов, Л. Петражицький та інші) звернули увагу на різнобічні соціальні аспекти дії права. З’явилася теорія соціальних функцій права, суть якої полягає у спробі пояснити суспільству природу права, його соціальну цінність, багатогранність дії, важливість права для вирішення соціальних завдань.
Кожний з названих авторів по-своєму пояснював соціальне призначення права, інколи вони виходили із зовсім різних методологічних і гносеологічних позицій, але всі зазначали здійснення правом соціальних (громадських) функцій, вбачаючи у них прояв як соціальної природи, так і соціального призначення права.
Необхідно зазначити, що проблема соціального призначення права в останні десятиліття — постійна для представників юридичної науки як на Заході, так і в Україні.
У юридичній літературі категорія «соціальне призначення права» вживається у декількох значеннях: наприклад, для характеристики історичної місії права, тобто оцінки значення права стосовно його минулого і майбутнього. Під соціальним призначенням права іноді розуміють його економічні, політичні, ідеологічні та інші завдання. Можна розглядати його з точки зору кінцевих соціальних результатів, тобто в аспекті тих досягнень в соціальних відносинах, які обумовлені реалізацією правових норм.
Місце і роль права і системі соціальних норм, поняття системи ...
... моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами. Отож, право, як особливий, вид соціальних норм, відрізняється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на ... та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права. Право складається з численних правових норм. Аби правильно вибрати ту ...
У цьому зв’язку можна вважати, що право має своїм соціальним призначенням закріплення важливих, необхідних відносин, викорінення негативних явищ у житті суспільства, забезпечення нормальних умов для розвитку певних відносин і створення умов для сприятливого розвитку нових, прогресивніших видів суспільних відносин. [12,259-264]
Проте дане визначення не є вичерпним для категорії права. Багатоманітність і різні рівні відображання нею правової дійсності дають підстави використовувати дану категорію у іншому — ширшому значенні, що дозволить надати соціальному призначенню права більшу самостійність, теоретичну і практичну цінність у апараті юридичної науки.
Соціальна необхідність регулювання суспільних і виробничих процесів виникає вже на ранніх етапах розвитку суспільства, ще до появи права. Ця необхідність багаторазово зростає в умовах появи державної організації суспільства, коли суттєво розширюється сфера відносин, яку клас, що знаходиться при владі, намагається охопити регулюванням: форма взаємовідносин особи і держави, забезпечення функціонування політичних інститутів тощо. Право стає найважливішим інструментом координації дій різних суб’єктів суспільних відносин.
Правові норми виступають як вимоги, що пред’являються до відповідних суб’єктів суспільних відносин здійснювати певні дії, у першу чергу в інтересах тих політичних сил, виразом волі яких є право. Саме тому правові норми завжди прямо чи опосередковано спрямовуються на охорону цих інтересів, тобто мають поряд з регулятивним охоронне призначення. Регулювання і охорона суспільних відносин юридичними засобами — це головне і основне у чому полягає соціальне призначення права. Разом з тим історія свідчить, що в силу політичних і соціально-економічних причин кожний тип права покликаний вирішувати тільки йому властиві завдання, спрямований на досягнення певної мети, що не властиво іншим історичним типам права. Необхідно розрізняти загальне соціальне призначення права, тобто характерне для всіх його історичних типів (регулювання і охорона
суспільних відносин) і типологічне, тобто властиве праву одного історичного типу (наприклад, ідеологічна спрямованість соціалістичного права).
У цьому зв’язку можна вважати, що в соціальному призначенні права інтегруються його завдання і цілі. Практичне значення вказаних якостей зазначеної категорії полягає у тому, що при розгляді права в системі різних елементів надбудови його соціальне призначення, яке охоплює специфічні завдання і мету, виступає одним з критеріїв, що дозволяє чіткіше відмежовувати право від інших її частин, бачити його якісну самостійність.
Цивільне право в системі права України, його взаємодія з іншими галузями права
... відносин, що регулюються цивільним правом; охарактеризувати метод, тобто прийоми і засоби, за допомогою яких відносини регулюються цивільним правом; охарактеризувати цивільне право в системі права України та дослідити його взаємодію як права ... 1. Предмет цивільного права Визначальною підставою поділу системи права на галузі слугує предмет правового регулювання суспільних відносин, які є ...
Історія свідчить, що право, вирішуючи класові завдання, активно взаємодіє також з іншими соціальними регуляторами (політикою, мораллю, звичаями), розв’язуючи загальносоціальні завдання, регулює суспільні відносини, виховує громадян, охороняє культурні цінності тощо. Як держава неухильно виконує певні «загальні справи», що випливають з природи будь-якого суспільства, так і право, як класовий регулятор суспільних відносин, неухильно вирішує низку загальносоціальних завдань, обумовлених його соціальною природою.
Отже, у юридичній літературі категорія «соціальне призначення права» вживається у декількох значеннях: характеристики історичної місії права, тобто оцінки значення права стосовно його минулого і майбутнього.
4.4 Сутнісні особливості та призначення сучасного права
Сучасне право, набуваючи ряд нових рис, що відображають особливості будівництва демократичної, правової держави, безумовно, зберігає найбільш стійкі ознаки, властиві йому як особливому регулятору суспільних відносин (нормативність, формальна визначеність, обов’язковість).
Зберігає воно і властиву всім попереднім історичним типам права призначеність регулювати і охороняти суспільні відносини в інтересах владних політичних сил. Проте
не можна не враховувати, що право в демократичній правовій державі повинно одночасно відображати інтереси всіх соціальних прошарків
населення. В силу цього воно принципово відрізняється від попередніх типів права з точки зору не тільки кількісної, а й якісної. [11,42-44]
Кількісна відмінність полягає є тому, що право — це інструмент, який відображає інтереси всього суспільства, а не одного класу, як це було раніше. Якісна відмінність права демократичної правової держави від всіх попередніх історичних типів полягає у тому, що воно повинно стати інструментом, який відображає волю та інтереси всіх прошарків населення. Саме тому в сучасному праві глибоко і всебічно розвиваються загально-соціальні начала, обмежені у інших формаціях в основному рамками інтересів одного класу. В нормах демократичного сучасного права переважає загальнолюдське призначення. Його норми відтворюють найбільш суттєві людські цінності, враховуючи багатовіковий досвід вирішення соціальних проблем засобами нормативних регуляторів.
Певну увагу слід приділити завданням, що вирішує сучасне українське право.
Використання права у вирішенні економічних завдань визначається матеріальними умовами існування сучасного суспільства: наявністю різних форм власності, потребами виробництва і регулювання ринкових відносин. Система ринкового господарства об’єктивно потребує ретельного правового регулювання. Держава, активно використовуючи правові форми і методи, покликана забезпечувати необхідні умови розвитку ринкової економіки.
Дія економічних ринкових законів обумовлює потребу різних організаційних і правових засобів, спрямованих на забезпечення необхідних умов відповідного формування ринкових відносин, пропорційного розвитку всіх регіонів країни. У вирішенні цих завдань велика роль належить обґрунтованому законодавчому регулюванню економіки, створенню рівних правових умов для всіх суб’єктів ринкових відносин. Останні нормативні акти свідчать про тенденції зменшення податкового тягаря на суб’єктів економічної діяльності. Досвід формування ринкових відносин показує, що роль права у становленні і розвитку ринкової економіки буде незмінно зростати. [10,35-40]
Джерела податкового права України
... «джерела податкового права є вираженням правотворчої діяльності держави у формі прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права». Джерела податкового права - це акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права у сфері ...
Підвищення ролі права у розв’язанні економічних завдань пов’язане також зі значним збільшенням кількості суб’єктів економічних відносин, зростанням числа проблем, що потребують правової підтримки, необхідністю вдосконалення всього ринкового механізму.
В сучасних умовах право покликане активно сприяти вдосконаленню інститутів демократії як головного напряму розвитку правової державності. Дійсний процес демократизації державного і громадського життя органічно пов’язаний з правом, що закріплює основні інститути демократії, які забезпечують їх юридичні гарантії. Право і демократія нерозривно пов’язані між собою. Право є гарантом реалізації демократії. Практично вся процедурна сторона здійснення демократичних перетворень (інститутів прав і свобод громадян) забезпечується відповідними правовими формами.
Цим, зокрема, пояснюється необхідність активної законодавчої роботи, спрямованої на вдосконалення діяльності органів влади, виборчої системи; на зміцнення гарантій правового становища особи. Зрозуміло, що право регулює не всю систему політичних і демократичних взаємовідносин, а лише її частину, що підлягає регулюванню (наприклад, відносини з представництва різних партій, рухів у вищих органах державної влади тощо).
Призначення права регулювати політичні відносини у правовій державі необхідно розглядати стосовно суб’єктів політичної системи, яким властивий різний політичний характер, оскільки серед них є суб’єкти суто політичні — партії, держави, а також відносно політичні організації, пов’язані з політикою опосередковано. Звідси випливає неоднакове призначення права для регулювання відносин різних суб’єктів політичного життя.
Соціальне призначення права можна розглядати і у вужчому значенні, маючи на увазі вирішення засобами права власне соціальних завдань: вплив
на розвиток науки, культури, охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, соціального страхування тощо.
Демократична правова держава повинна бути державою соціальною, що передбачає широкий обсяг правового регулювання соціальної сфери, зміцнення гарантій прав особи стосовно одержання різних соціальних послуг.
Соціальна функція права, як і соціальна функція держави, визначається соціально-економічними умовами розвитку суспільних відносин.
Соціальне призначення права знаходить прояв також у активному формуванні комплексу правових заходів, спрямованих на охорону природи. У наш час це спрямування має чітке, велике юридичне значення. Природоохоронні норми є практично в усіх галузях права. Враховуючи тенденції розвитку природоохоронного законодавства, зростаючої цінності природи для людини, важливості раціонального використання суспільством природних ресурсів, можна припустити подальший розвиток даного спрямування впливу права і активне здійснення правом природоохоронної (екологічної) функції як однієї з форм реалізації його соціального призначення. [10,40-42]
Поняття права, правого статусу особистості. Класифікація прав людини
... межі РФ для участі в миротворчій діяльності. Класифікація прав людини В теперішньому законодавстві на даний момент існує обширна сукупність прав і свобод людини і громадянина. Для того, щоб було ... Різні підходи до взаємодії права і держави Природно-правова теорія Мета природно-правової теорії - обмежити домагання держави на свій розсуд визначати обсяг прав і свобод людини, не рахуючись з необхідним ...
Проте потрібно зазначити, що не слід перебільшувати можливості права у вирішенні соціальних завдань. Дана проблема безпосередньо стикується з ширшою проблемою наукового керівництва суспільством, де право використовується як один з важливих інструментів соціального контролю.
Отже, сучасне право набуває ряд нових рис, що відображають особливості будівництва демократичної, правової держави, безумовно, зберігає найбільш стійкі ознаки, властиві йому як особливому регулбтору суспільних відносин. [10,42]
Висновок
Отже з даної роботи можна зробити певні висновки щодо даної теми, що кожне суспільство потребує не лише системи підкорення, але й упорядкована системних відносин, тобто соціального регулювання.
Воно здійснюється за допомогою соціальних норм — правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають певний зміст і забезпечуються різними засобами соціального впливу.
За змістом розрізняють політичні, організаційні, культурні, естутичні, технічні та інші норми.
Політичні норми регулюють відносини між класами, націями, народностями їх участь в органах державної влади і організації держави, відносин держави з іншими елементами політичної системи суспільства.
Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і об»єднань громадян.
Норми культури — це правила культурної поведінки людей. В них відображується духовний розвиток народу.
Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей в зв’язку з уявленнями про красоту людських вчинків (норм етикету).
Технічні норми — правила необхідного, доцільного поводження людей з предметами природи, знаряддями праці та іншими технічними засобами. До них належать інструкції про користування електропобутовими приладами, правила виконання певних будівельних робіт, норми витрачення сировини, топлива та інші нормативи.
Норми права — норми, які встановлюються і охороняються державою.
Норми моралі — це норми, принципи, правила поведінки, які склались в суспільстві під впливом громадської думки і у відповідності з обумовленими економічним базисом уявленнями людей про добре, зле, обов»язок справедливість, честь тощо, і забезпечуються в результаті внутрішнього переконання та засобами громадського впливу.
Звичаї — це норми, які склались історично, закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазового застосування певного роду відносин і ввійшли в звичку дій людини, колективу людей.
Дуже близькі до звичаїв традиції — способи поведінки людей, соціальних груп, які склались в суспільстві і передаються з покоління в покоління.
Норми громадських організацій — це норми, які встановлюються і охороняються громадськими організаціями. Деяким з них держава надає обов»язковість.
Релігійні норми — норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування бога (богів).
Вони відображені в Статутах, священних книжках, інших релігійних документах. Існують такі ознаки, як право є виміром свободи, нормативність права, системністьь права, вольовий характер права, формальна визначеність права, державність права.
Роль держави і права в організації суспільства — Теорія ...
... людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, іншими правами і ... ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.; французьке, радянське, американське суспільство і т.д. ... право, норми якого сягають родового та племінного устроїв. Роль законодавства полягає не тільки у зміцненні держави, ...
Також правова держава у пануванні права в суспільному і політичному житті, наявності суверенної правової влади.
Список використаної літератури
1. Скакун О.Ф. «Теорія держави та права» Харків: 2009 р.
2. Олійник А. Ю.; Гусерев С. Д.; Слюсаренко О.Л. «Теорія держави та права» Київ: 2008 р.
3. Колодій А. М.; Олійник А.Ю. «Основи держави та права» Київ: 2010 р.
4. Котюк Б.О. «Основи держави та права» Київ: 2009 р.
5. Копейчиков В.В. «Загальна теорія держави та права» Київ: 2010 р.
6. Ведельніков Ю.А. «Теорія держави та права» Київ: 2009 р.
7. Безродний Є. Ф.; Ковальчук Г.К. «Світова класична думка про державу та право» Киїк: 2008
8. Жеругов Р.Т. «Теория государства и права» Москва: 2010 р.
9. Ткаченко В. Д.; Петришенко О.В. «Загальна теорія держави та права» Харків: 2008 р.
10. Кравчук М.В. «Теорія держави та права» Київ: 2010 р.
11. Волинка К.Г. «Теорія держави та права» Київ: 2010 р.
12. Копейчиков В.В. «Теорія держави та права» Київ: 2009 р.
